57.Соціально-економічні наслідки інфляції. Державна політика боротьби з інфляцією

Вони мають складний характер і змінюються залежно від конкретних обставин. Насамперед інфляція приводить до перерозподілу доходів та майна, знижує реальні доходи різних груп населення. Це передусім стосується тих, хто отримує так звані фіксовані доходи. До них належать пенсіонери, студенти, ті, хто одержує різного роду допомогу. Розмір таких доходів тривалий час залишається незмінним, тоді як ціни на товари та послуги зростають, що знижує реальний зміст фіксованих доходів.

Негативно позначається інфляція і на доходах від найманої праці. її оплата, хоча і пов'язана з інфляцією, однак частіше у своєму зростанні відстає від темпу інфляції, що зменшує реальну цінність заробітної плати. Загалом інфляція приводить до зменшення реальних доходів тих груп населення, номінальні доходи яких збільшуються повільніше за зростання цін.

Інфляція породжує і такий канал негативного впливу на доходи, як прогресивний прибутковий податок. Оскільки шкала такого податку є відносно стабільною, то при підвищенні номінальних доходів їх одержувачі автоматично переходять у групи з підвищеною ставкою податку, а отже, повинні сплачувати більшу частину свого доходу, що приводить до перерозподілу останнього на користь держави. Це явище називають інфляційним податком.

Негативно позначається інфляція і на доходах кредиторів. Якщо відсоткова ставка збільшується повільніше за зростання цін, то реальне значення доходу від наданої позики знижується через знецінення грошей.

Інфляція приводить і до перерозподілу майна між різними групами населення. Це стосується насамперед власників грошових вкладів і цінних паперів. При підвищенні цін реальна цінність останніх зменшується, і власники таких заощаджень зазнають збитків. Такий процес відбувся в Україні в першій половині 1990-х років, коли інфляція привела до втрати реальних цінностей людей, що зберігали свої заощадження в Ощадному банку СРСР.

Негативно позначається інфляція і на економічному зростанні. Це пов'язано з тим, що в умовах підвищення цін суттєво знижується мотивація до трудової та інвестиційної діяльності. Знецінення доходів зменшує сукупний попит і приводить до штучної кризи надвиробництва та зростання безробіття. Не стимулюється і підприємницька діяльність, оскільки посилюється невпевненість у її результатах у зв'язку з непередбачуваним зростанням цін. Загроза знецінення зумовлює переважну частину населення матеріалізувати доходи, практично відмовляючись від заощаджень. А це скорочує можливості нових інвестицій в економіку.

Отже, інфляція чинить суттєвий негативний вплив як на економіку, так і на соціальну сферу. Висока інфляція прихована державною конфіскацією грошей у населення через інфляційний податок і, відповідно, пригнічує темпи зростання реальних доходів населення. На це звертав увагу ще Джон Кейнс. Чим вища інфляція, тим більшим є перерозподіл доходів від осіб, котрі мають фіксовані доходи, до осіб, чиї доходи індексуються відповідно до інфляції. Зростання цін має асиметричний характер для населення з різним рівнем доходу. За рахунок структури споживання найбільше інфляція позначається на малозабезпечених верствах населення, бо ціни на харчові продукти зростають швидше, ніж споживчі ціни в цілому по економіці. Крім того, зменшується бажання нагромаджувати гроші, а отже, зростає ажіотажний попит, що, своєю чергою, стимулює інфляцію. Остання є серйозною соціально-економічною хворобою, що спричинила потребу в її регулюванні, головну роль в якому відіграє держава своєю економічною політикою. При цьому виділяються два підходи: в одних країнах віддають перевагу методам боротьби з інфляцією, обмежуючи її причини, а в інших використовують заходи адаптації до неї.

Важливим заходом боротьби з інфляцією за певних обставин є грошові реформи. Це повна або часткова структурна перебудова діючої грошової системи. Розрізняють поняття грошової системи у вузькому і широкому значеннях. Перше означає проведення заходів щодо зміни діючої грошової одиниці і відповідної стабілізації грошового обігу без якісної перебудови грошової системи. Грошова реформа у широкому значенні означає запровадження принципово нової грошової системи. Обидва типи грошових реформ сприяють обмеженню інфляції.

До цього напряму належать і заходи, які базуються на залежності між інфляцією та безробіттям, що знаходить своє відображення у кривій Філліпса. Остання вказує на існування оберненої залежності між динамікою безробіття і середньорічними темпами приросту цін. Це означає, що високі темпи інфляції супроводжуються зменшенням безробіття і економічним зростанням. Скорочення темпів інфляції веде до збільшення безробіття і уповільнення темпів економічного розвитку. При виборі антиінфляційної політики потрібно цю залежність враховувати. Якщо її метою є стабілізація цін, то це обов'язково приведе до зростання безробіття і зниження темпів економічного зростання.

Другий напрям регулювання інфляції передбачає неможливість усунення інфляції, а тому рекомендуються заходи, що зменшують її негативні наслідки. Це так звана політика адаптації. Одним із найпоширеніших її заходів є індексація доходів. Суть її полягає в тому, що законодавчо встановлюється необхідність збільшення номінальних доходів, насамперед фіксованих, на певну величину, пов'язану із темпом інфляції. Індексація доходів широко використовується у розвинутих країнах. В Україні також прийнято закон про індексацію доходів, але обмеженість фінансових ресурсів не дозволяє його ефективно використовувати.