2. Ординалістична теорія поведінки споживачів.

Згідно ординалістичної теорії, споживачі прагнуть максимізувати загальну корисність, проте вони не можуть кількісно обчислити корисність, а лише можуть визначити, які товари (чи набори товарів) є для них більш корисними. Якщо вони не можуть надати перевагу одному з наборів товарів вважається, що ці набори задовольняють потреби споживача в однаковій мірі, тобто характеризуються однаковою корисністю.

Ординалістична теорія споживацького вибору ґрунтується на наступних постулатах:

1. Множинність видів споживання. Кожен споживач бажає споживати безліч різноманітних індивідуальних благ.

2. Ненасиченість. Споживач прагне мати якомога більшу кількість будь-яких товарів і послуг, він не пересичується жодним з їх. Гранична корисність всіх економічних благ завжди позитивна.

3. Транзитивність. Теорія споживчого вибору виходить зі сталості і визначеної погодженості смаків споживача. Логічно це може бути виражене в такий спосіб: якщо А, В і С є комбінаціями яких-небудь благ і споживач байдужний у виборі між наборами А і В та між В і С, то він також байдужний у виборі між А і С.

4. Субституція. Споживач згодний відмовитися від невеликої кількості блага А, якщо йому запропонують замість більшу кількість блага-субститута.

5. Спадна гранична корисність. Гранична корисність якого-небудь блага залежить від його загальної кількості.

Представники ординалістичній теорії розробили підходи до аналізу поведінки споживачів без безпосереднього кількісного вимірювання корисності, основними інструментами, що використовуються в цій теорії є графіки бюджетних можливостей споживачів та криві байдужості.

Крива байдужності (іndіfference curve) – графік, на якому представлені різні комбінації двох економічних благ, що мають однакову корисність для споживача.

Чим правіше і вище розташована крива байдужності, тим більшою кориснісю для споживача характеризуються представлені нею комбінації двох благ. Множина кривих байдужності називається картою кривих байдужності (рис. 3.3). Криві байдужності мають негативний нахил, опуклі відносно початку координат і ніколи не перетинаються одна з одною. Тому через будь-яку точку можна провести лише одну криву байдужності.

Для характеристики взаємозамінності товарів на різних відрізках кривої байдужості використовується поняття граничної норми заміщення товарів.

Рисунок 3.2 – Крива байдужості. Рисунок 3.3 – Карта кривих байдужості

Гранична норма заміщення (margіnal rate substіtutіon - MRS) – кількість, на яку споживання одного з двох благ повинно бути збільшене (чи зменшене), щоб цілком компенсувати споживачу зменшення (чи збільшення) споживання іншого блага на одну додаткову (граничну) одиницю.

або MRSxy = .

Бюджетна лінія – графік, на якому представлені комбінації двох економічних благ, які можна придбати за певну суму грошей (рис. 3.4).

Якщо І – доход споживача, Х та Y – товари на які витрачається цей доход, Р_х – ціна блага X, Р_y – ціна блага Y, то рівняння бюджетного обмеження можна записати в такий спосіб:

І = Р_xХ + P_yY

де Р_x/Р_y – кутовий коефіцієнт, що вимірює нахил бюджетної лінії до осі абсцис.

Точка дотику найвищої з доступних кривих байдужності з бюджетним обмеженням визначає стан рівноваги споживача (ситуацію коли у нього немає стимулів змінювати набір спожитих благ, оскільки він споживає на найвищому рівні корисності) (рис.3.5)

Рисунок 3.4 – Бюджетне обмеження Рисунок 3.5 – Рівновага споживача.

Гранична норма заміщення у стані рівноваги споживача дорівнює тангенсу кута нахилу бюджетної лінії:

MRS_xy = .