3.Завдання перспективного планування на підприємстві

До основних завдань перспективного планування можна віднести:

1) визначення напрямів і розмірів капіталовкладень та джерел їх формування;

2) впровадження технічних нововведень і прогресивних технологій;

3) диверсифікація виробництва та оновлення основних видів продукції;

4) пошук форм отримання іноземних інвестицій;

5) вдосконалення кадрової політики;

6) удосконалення управління на підприємстві і т.д.

У результаті перспективного планування складається перспективний (стратегічний) план, який дозволяє визначити:

- Реальні можливості розвитку;

- Ресурсні обмеження розвитку;

- Кількісні і якісні наслідки розвитку, що є особливо важливим в умовах ринкової економіки.

Оскільки оцінка перспектив в умовах стихійного ринку досить невизначена, перспективне планування не може орієнтувати фірму на досягнення кількісних показників, тому, як правило, обмежуються розробкою найбільш важливих якісних показників,які надалі конкретизуються у відповідних проектах і програмах. Через такі програми здійснюється координація перспективних напрямків розвитку всіх підрозділів фірми з урахуванням їх потреб і ресурсів.

Загальна характеристика стратегії (стратегічного планування)

1. Поняття стратегії, її сутність та значення в діяльності підприємства

2.Види стратегій підприємства. Стратегічна піраміда

3. Основні етапи формування стратегії підприємства

1. Поняття стратегії, її сутність та значення в діяльності підприємства

Стратегія (від грец. strategos - мистецтво генерала) - у військовому значенні це частина військового мистецтва, яка визначає загальний характер збройної боротьби з метою перемоги.

З точки зору бізнесу стратегія - цілеспрямована діяльність з планування виробництва продукції, маркетингу та управління персоналом.

Існують різні підходи до визначення стратегії підприємства. Наприклад, на думку Ансоффа стратегія - системний підхід, що забезпечує складної організації збалансованість і загальний напрямок росту.

За Чандлер стратегія - визначення довгострокових цілей і завдань підприємства, курсу дій і розподілу ресурсів, спрямованих на досягнення цілей.

На думку фахівців Інституту стратегічного планування США стратегія - це рішення і політики, які прийняті до виконання і безпосередньо впливають на фінансову діяльність підприємства. Такі рішення та політики супроводжуються розподілом і перерозподілом ресурсів і мають незворотний характер.

Таким чином, стратегія - генеральний напрямок, яке в довгостроковій перспективі повинно привести підприємство до поставленої мети. Тобто стратегія - це система, яка визначає напрям перспективного розвитку підприємства, що має необхідну наукову і ресурсну базу, що забезпечує складної організації збалансованість і загальний напрямок росту і виступає в якості засобу досягнення цілей.

Стратегія - прийняті вищим керівництвом організації напрями розвитку всіх її елементів і способи діяльності для досягнення головних довгострокових цілей з урахуванням позицій у навколишньому середовищі і реальних можливостей розвитку.

Стратегія - складне і потенційно потужне знаряддя, за допомогою якого сучасне підприємство може протистояти мінливих умов і домагатися зростання.

Стратегія допомагає підприємству вирішити такі основні питання:

1 - які напрями діяльності слід розвивати?

2 - яка потреба існує в капітальних вкладеннях і готівкових ресурсах?

3 - яка можлива віддача тих напрямків, які обрані?

Ансофф визначив такі особливості стратегії:

1 - процес вироблення стратегії не завершується будь-яким негайним дією, а, як правило, закінчується встановленням загальних напрямків, за якими буде забезпечено зміцнення позицій підприємства;

2 - сформульована стратегія повинна бути використана для розробки проектів методом пошуку. При цьому роль стратегії полягає в тому, щоб зосередитися на окремих можливості, відмовитися від інших можливостей,які несумісні з обраною стратегією;

3 - необхідність у конкретної стратегії відпадає,як тільки реальний хід речей виводить підприємство на очікуваний рівень розвитку;

4 - в ході формування стратегії неможливо передбачити всі можливості, які відкриваються при складанні проекту конкретних дій, тому необхідно передбачати можливі альтернативи;

5 - формування стратегії відбувається на підставі неповної і неточної інформації,тому при появі більш точної інформації може бути поставлена ​​під сумнів попередня стратегія і тому необхідна зворотній зв'язок у процесі стратегічного планування для забезпечення своєчасного перегляду стратегії.

Ансофф визначив 4 групи правил, яких слід дотримуватися при формуванні стратегії:

1 - ті, які використовуються при оцінці результатів діяльності підприємства щодня:

- Якісні: орієнтири розвитку;

- Кількісні: конкретні завдання.

2 - ті, по яких складаються відносини підприємства з зовнішнім середовищем, - це називається продуктово-ринковою стратегією чи стратегією бізнесу;

3 - ті, за якими встановлюються відносини і взаємозв'язки всередині підприємства - організаційна концепція;

4 - ті, за якими підприємство веде свою повсякденну діяльність - поточні оперативні завдання, прийоми, інструменти і т.д.