Перспективне планування на підприємстві

1. Роль і місце планування в різних економічних системах

2. Види перспективного планування на підприємстві

3. Завдання перспективного планування на підприємстві

1. Роль і місце планування в різних економічних системах.

Планування - одна з найважливіших функцій управління, яка спрямована на встановлення цілей діяльності підприємства та визначення шляхів досягнення поставлених цілей.

За час дії командно-адміністративної системи планування воно здійснювалося «зверху вниз», тобто кожній ланці економіки встановлювалися відповідні планові завдання, при цьому визначалося, скільки і де отримувати необхідних ресурсів, що і в якій кількості випускати, кому і за якими цінами продавати готову продукцію. При цьому плани були обов'язковими для виконання, основним критерієм ефективності роботи підприємства було виконання встановлених показників. Для цього керівництвом підприємства використовувалися всілякі «способи»:

- Заниження планових завдань;

- Приписки;

- Нераціональне використання ресурсів і т.д.

Функції держави в плануванні зводилися до того, що підприємствам доводилися планові завдання, а підприємства в свою чергу тільки деталізували ці завдання і доводив їх до конкретних виробничих підрозділів. У цьому випадку підприємства не були зацікавлені в пошуку ресурсів підвищення ефективності діяльності.

При переході економіки до ринку змінюються методи її регулювання,а також змінюється спрямованість процесу планування («знизу вверх»).

Функції держави і підприємства розділилися. Державні органи регулювання (Міністерство економіки, Міністерство фінансів, НБУ) переходять від адміністративних до економічних методів регулювання (податки, субсидії, дотації, пільги, інвестиції, цінні папери). Вони здійснюються на макрорівні, тобто стосуються всіх підприємств у цілому. При цьому командно-адміністративні методи залишаються в областях, не охоплених ринком, але залежних від нього: фундаментальна наука, освіта, культура, захистів національних інтересів, захист навколишнього середовища, боротьба з монополізмом.

У Законі України «Про підприємства в Україні» підприємства мають право самостійно вирішувати всі виробничо-господарські питання, а саме визначати номенклатуру продукції, шукати ринки сировини, встановлювати ціни на продукцію,однак при цьому вони несуть повну відповідальність за результати своєї діяльності. При цьому головну роль відіграють зовнішні фактори: стан ринку збуту, рівень цін на ринку, наявність постачальників сировини і т.д.

Для визначення місця і ролі планування в умовах ринку необхідно розглянути підприємство як кібернетичну систему.

Економіка як господарська система є складною системою і має високий ступінь невизначеності, оскільки має велику кількість елементів і велику кількість зв'язків між ними, тобто

- Вона належить до класу великих і складних систем;

- Вона має особливість - наявність людини в кожному елементі системи.

Це означає, що як ефективність кожного елемента системи, так і вибір зв'язків між елементами з потенційно можливих не можуть бути реально визначені з єдиного центру.

Дані особливості господарської системи як системи з великим ступенем невизначеності, мають свої позитивні і негативні риси.

Головною позитивною рисою є необмежена можливість такої системи до виживання, тобто до перебудови зв'язків, переходу від однієї якості функціонування до іншого, тобто економіка є самостійно розвивається системою і може створювати не лише нові елементи, але і нові зв'язки між ними.

Головна негативна риса - складність управління такою системою.

Відповідно до закону необхідної різноманітності Ембі ефективне управління системою можливе тільки в тому випадку, якщо різноманітність можливостей підсистеми, яка управляє, не менше розмаїття ситуацій в керованій системі. В іншому випадку керовану систему необхідно спростити, в т.ч. і шляхом простого зменшення елементів системи та можливих потенційних зв'язків між ними.

З кібернетичної точки зору планування можна визначити як управлінську дію, яка спрямована на обмеження діяльності системи в рамках обраної траєкторії руху. При цьому різноманітність керуючого органу має бути не менше розмаїття господарської системи, а в разі народного господарства в цілому це неможливо.

Тому командно-адміністративна система, яка базувалася на централізованому плануванні, намагалася обмежити як кількість елементів системи, так і кількість зв'язків між ними: обмежена номенклатура продукції, обмеження поставок по фондах, реалізація по фондах і т.д. Проте навіть таке спрощення показало неможливість керувати з єдиного центру. Тоді єдиним способом розвитку народного господарства в напрямку задоволення потреб населення з'явилося наявність автоматичного регулятора, який дозволяє настроювати систему з точки зору створення нових елементів і зв'язків між ними. Таким автоматичним регулятором з'явився ринок.

Однак ефективність такого регулювання може бути різною, тому існують поняття цивілізований ринок, стихійний ринок.

Стихійний ринок - малоефективний ринок, оскільки елементи системи втрачають дуже багато часу на пошуки зв'язків між собою, до того ж такі не завжди бувають ефективними і доцільними. Тому в країнах з розвиненою економікою існую механізми «регулювання» ринку або комплексного обслуговування ринку (ринкова інфраструктура): банки, біржі, аудиторські фірми, консалтингові, маркетингові, брокерські, страхові фірми. Тому розвинена ринкова інфраструктура підвищує ефективність системи в цілому, стабілізує її діяльність, знижує ступінь невизначеності при прийнятті господарських рішень. Елементом ринкової інфраструктури стає державне економічне регулювання, при цьому можна відзначити:

1 - регулювання ринку в різних країнах здійснюється неоднаково в залежності від історичного досвіду, від конкретної економічної ситуації, від структури економіки тощо;

2 - робиться спроба отримати оптимальне співвідношення між регулюванням діяльності первинних господарських ланок і свободою їх діяльності.

Тому можна сказати, що планування є невід'ємною частиною «регульованого" ринку і не суперечить принципам його функціонування. Однак воно істотно відрізняється від директивного планування своїм новим змістом.

Крім того, планування дозволяє підприємству бути підготовленим до можливих змін у зовнішньому середовищі, оскільки в плані крім завдання по випуску продукції визначаються можливості виходу зі складних ситуацій.

Планування дозволяє підприємству врахувати в комплексі вплив зовнішніх і внутрішніх факторів.