24)Основні етапи дослідження клітин

Для дослідження клітин використовують різноманітні методи:

світлову та електрон ну мікроскопію, авторадіографію, центрифугування тощо. Клітини можна досліджувати як живими, так і в зафіксованому стані. Для того щоб постійно вивчати клітини певних типів, застосовують метод культури клітин.

25)Будова клітинних мембран

Усі різноманітні мембранні структури загалом мають подібний хімічний склад і особливості організації. Товщина мемб ран, залежно від їхнього типу, варіює в досить широких межах – від 2–3 до 10 нм. Клітинні мембрани складаються з ліпідів, білків і вуглеводів. Молекули ліпідів розташовані у два шари: їхні гідрофільні «голівки» (ортофосфатні групи) обернені до зовнішнього та внутрішнього боку мембрани. А гідрофобні «хвости», що скла дають ся з ланцюжків жир них кислот, обернені всередину (мал. 15.1, І, 1). Основним функціональним компонентом біологічних мембран є білки. Одні з молекул білків розташовані або на зовнішній, або на внутрішній по верхні мембран, тому їх називають поверхневими.

З таки ми білками, розташованими на внутрішньому боці мембрани, пов’язані мікронитки цитоскелета. Інші молекули білків заглиблені в товщу мембрани на різну глибину, їх називають внутрішніми. Особливі білкові молекули перетинають мембрану наскрізь, зв’язуючи зовнішню та внутрішню її по верхні (мал. 15.1, І, 2). Вуглеводи входять до складу мембран виключно у вигляді комплексних сполук з молекулами білків або ліпідів. Така модель будови біологічних мембран дістала назву рідинномозаїчної (мал. 15.1, ІІ). Назва пояснюється тим, що лише приблизно 30 %

ліпідів мембран міцно пов’язані з внутрішніми білка ми в єдині комплексні сполуки, тоді як решта ліпідів перебувають у рідкому стані. Тому білко воpліпідні комплекси наче «вкрап лені» в рідку ліпідну масу, нагадуючи мозаїку. Молекули білків або їхні частини час то сполучені мікроскопічними канальцями. Молекули, які входять до складу мембран, здатні до переміщень. Завдяки цьому мембрани швидко поновлюються за незначних пошкоджень, оточуючи оголені ділянки цитоплазми. Плазматичні мембрани можуть легко зливатись одна з одною, розтягуватися та стискатися, на приклад під час змін форми або руху клітин. Плазматична мембрана

може утворювати вирости, вгини, зморшки, мікроворсинки, які набагато збільшують поверхню клітини. Можливі й перебудови хімічного складу біологічних мембран, унаслідок чого їхні властивості також змінюються

26)функції плазматичної мембрани

Захисна

Обмін речовин

Транспорт речовин

Дифузія

27) пасивний транспорт речовин

Пасивний транспорт відбувається мимовільно без затрати енергії шляхом дифузії, осмосу та полегшеної дифузії. Дифузія — це транспорт молекул та іонів через мембрану з ділянки з високою концентрацією до ділянки з низькою концентрацією, тобто речовини надходять за градієнтом концентрації. Дифузія може бути простою та полегшеною.

28)Активний транспорт речовин

Активний транспорт речовин через біологічні мембрани пов'язаний зі звичайними витратами енергії здійснюється за допомогою калій-натріевого насоса чи цирозу

29)Будова та функції клітинної стінки

до складу клітинної стінки окремих видів рослин можуть входити також ліпіди, білки, різноманітні не органічні сполуки. У грибів основу клітинної стінки складають різноманітні полісахариди: целюлоза, нітрогеновмісний полісахарид хітин, глікоген то що. Клітин на стінка захищає внутрішній вміст клітини та підтримує її форму. Через неї здійснюється транс порт води та інших сполук. Ця стінка має багато отворів – пор, через які проходять цитоплазматичні містки до сусідніх клітин. Функції Опорна, захисна, транспортна