1)Властивості живої матерії.

Можливість самовідтворення. Будь-який вид біологічної матерії може проводитися не один раз, завдяки наявності інформації, закодованої в молекулах ДНК; Саморегуляція процесів життєдіяльності. Процес синтезу і розпаду речовин усередині клітин регулюється ферментами, які клітка самостійно виробляє; Зростання. Він здійснюється за рахунок збільшення числа і розмірів клітин; Ієрархічність організації. Одиницею біологічної істоти є клітини. У свою чергу клітини утворюють тканини, тканини – органи, а органи – системи органів; Обмін речовин і енергії; Харчування. Отримання із зовнішнього середовища речовин і енергії, які необхідні для підтримки життєдіяльності; Дихання; Подразливість. Всі живі істоти здатні реагувати на мінливі умови внутрішнього і зовнішнього середовища, що забезпечує стабільність їх життєдіяльності. Фактично подразливість – це є прояв ще одного загального властивості матерії – відображення;

Гомеостаз. Всі живі організми живуть у середовищі, в якому постійно відбуваються якісь зміни. Однак всередині клітин за допомогою особливих авторегулірующіх механізмів підтримується інтенсивність перебігу фізіологічних процесів і сталість хімічного складу; Рух. Всім живим істотам властива здатність до руху. Хоча воно може мати різні механізми і протікати з різною швидкістю.

2) Основні методи біологічних досліджень Основні методи наукових досліджень

Біологія, як і будь яка наука має свої наукові методи досліджень. Тобто ці методи являють собою набір прийомів та операцій для побудови системи наукових знань. Біологія застосовує такі основні методи досліджень:

1. Описовий метод – використовувався ще на перших етапах розвитку біології. Полягає в спостереженні за біологічними об’єктами та явищами, та у їх детальному описуванні. Це – первинний сбір загальної інформації про об’єкт дослідження.

2. Моніторинг – це система постійного спостереження за станом та перебігом процесів певного живого організму, екосистеми, чи всієї біосфери.

3. Порівняльний метод – виявляє відмінності та схожість між біологічними об’єктами та явищами.

4. Історичний метод – дозволяє на основі даних про сучасний організм та його минуле відстежити процес його розвитку.

5. Експериментальний метод – створення штучних ситуацій, для виявлення певних властивостей живих організмів.

Експеримент може бути польовим, коли піддослідні організми чи явища перебувають в своїх природних умовах, та лабораторним.

В наш час лабораторні дослідження та експерименти сягнули нових висот в усіх наукових галузях.

6. Моделювання – вища форма експерименту. Полягає у відтворенні ознак досліджуваного об’єкта на моделі для подальших досліджень.

7. Статистичний метод – математична обробка результатів дослідження для перевірки його вірогідності.

3)Рівні організації живої матерії

Рі́вні організа́ції живо́ї мате́рії — ієрархічно супідрядні рівні організації біосистем, що відображають рівні їх ускладнення. Найчастіше виділяють шість основних структурних рівнів життя: молекулярний, клітинний, організменний, популяційно-видовий, біогеоценотичний та біосферний. У типовому випадку кожен з цих рівнів є системою з підсистем нижчого рівня і підсистемою системи вищого рівня.

4) Елементарний склад живих організмів

Хімічний склад

Живі організми містять майже всі відомі в природі хімічні елементи. Одні з них виявлені в усіх організмів без вийнятку, інші - лише в окремих або трапляються зрідка (див. таблицю).

Хімічний склад живих організмів відносно сталий. У найбільшій кількості в них наявні чотири хімічні елементи: Гідроген, Карбон, Нітроген і Оксиген. Їхня частка у хімічному складі клітини становить майже 98%, і вони належать до макроелементів. Їх називають також органогенними, оскільки насамперед ці елементи входять до складу органічних сполук.

До макроелементів також належать Фосфор, Калій, Сульфур, Хлор, Кальцій, Магній, Натрій і Ферум, їхня сумарна частка становить до 1,9%. Понад 50 хімічних елементів відносять до мікроелементів (Йод, Кобальт, Манган, Купрум, Молібден, Цинк тощо). Їхній вміст у клітині - від 10-12 до 10-3 %. Ще менше у клітині ультрамікроелементів: Плюмбуму, Брому, Аргентуму, Ауруму та ін. Хімічні елементи, що містяться в клітині, входять до складу органічних та неорганічних сполук або перебувають у вигляді іонів.

Хімічний склад усіх живих організмів відносно подібний. Натомість, у різних компонентів неживої природи він різний. Наприклад, у водній оболонці Землі (гідросфері) переважають Гідроген і Оксиген, у газоподібній (атмосфері) - Оксиген і Нітроген, у твердій (літосфері) — Силіцій, Оксиген та ін.

Елементний склад живих організмів.

Хімічний склад організмів, на відміну від об'єктів неживої природи, відносно сталий. З понад 100 різних типів атомів хімічних елементів та їхніх ізотопів у живих організмах виявляють майже 60. Одні з них є обов'язковими в усіх організмах без винятку, інші - лише в окремих. Разом з тим у живих організмах не виявлено жодного з хімічних елементів, якого б не було в неживій природі. Це одне зі свідчень єдності живої і неживої природи.

Найбільше в організмах так званих макроелементів, тобто хімічних елементів, сумарна частка яких - близько 99,9 % їхньої маси. До них належать Гідроген, Карбон, Нітроген, Оксиген, Кальцій, Калій, Натрій, Ферум, Магній, Сульфур, Хлор, Фосфор (див. табл. 4.1). Перші чотири з них відносять до органогенних елементів, оскільки їхня сумарна частка становить майже 98 % маси живих істот. Крім того, ці елементи є основними складовими органічних сполук, про які йтиметься в наступній темі.

Важко переоцінити роль органогенних елементів у забезпеченні нормального функціонування організмів. Так, з атомів Гідрогену й Оксигену складаються молекули води. Докладніше біологічну роль води, її властивості та функції у біологічних системах ми розглянемо згодом. Варто пригадати роль кисню (О2) у процесі дихання організмів. Надходячи в організм живої істоти під час дихання, він забезпечує окиснення різних органічних сполук.

Унаслідок цих процесів вивільняється енергія, що забезпечує різноманітні процеси життєдіяльності. Лише деякі організми, переважно бактерії та паразитичні тварини, можуть існувати за відсутності кисню; їх називають анаеробними.

5) Солі неорганічних кислот

Солі — це складні речовини, утворені атомами металів і кислотними залишками. Назви солей складаються з назви металу і назви кислотного залишку.

Силікати