3. Способи творення термінів

Є чотири основні способи творення нових термінів:

1) вторинна номінація, тобто використання старої, існуючої у мові назви для позначення нового наукового поняття;

2) використання іншомовних слів для найменування нових понять;

3) словотвірний, тобто використання існуючих у мові словотворчих моделей для творення нових назв;

4) синтаксичний, тобто використання словосполучень для найменування наукових понять.

3.1. Вторинна номінація

Майже у кожній терміносистемі існують спеціальні назви, які за своєю генетичною природою – загальновживані слова, тому що на початковому етапі свого розвитку та чи інша наука відштовхується від понять побутового мислення. Отже, вторинна номінація – це використання наявного у мові слова для називання наукового поняття. Наприклад, слово пояс з первісним значенням «частина одягу» пізніше почали вживати у складі географічних термінів кліматичний пояс, часовий пояс.

Матеріали лексикографічних досліджень показують, що в ролі термінів використовують назви:

а) тварин (баран, бик, бджола, журавель, їжак, кінь тощо);

б) рослин та їх частин (береза, гілка, груша, дерево, плід, стебло, яблуко, ячмінь);

в) окремих органів (вим’я, вухо, голова, жало, коліно, крило, ніс, плече, хвіст);

г) природних явищ (вітер, вода, дощ, зоря, іній, іскра, хвиля);

д) форм ландшафту, конкретного середовища (берег, гирло, земля, ліс, море, озеро, печера, устя);

е) продуктів харчування (зерно, каша, масло, молоко);

ж) одягу, взуття, їх елементів (мантія, підошва, пояс, рукав, сорочка, шапка);

з) предметів побуту (батіг, гніздо, голка, ківш, корито, ланцюг, чаша тощо).

3.2. Запозичення як засіб найменування наукових понять

В історії українського термінознавства часто виникають суперечки щодо відбору національної чи чужомовної назви для позначення певного наукового поняття. Слова, запозичені з інших мов, посідають близько 40% у галузевих мікросистемах. Зокрема з грецької до нас прийшла значна частина медичних та природничих термінів: анемія, атеросклероз, бактерія, біологія, мікроб; хімічні назви: азот, барій, бром, калій, йод; терміни астрономії та географії: астероїд, галактика, клімат; математики та фізики: гіпотенуза, катет, теорема; мовознавства та літературознавства: афоризм, метафора, морфема, парадигма, омонім, паронім.

Грецькі афікси та корені використовуються сьогодні, зокрема, для створення термінів: автограф, фотографія, автомобіль, топоніміка. Чимало грецьких слів лягло в основу суспільно-політичної термінології: автономія, анархія, економія, політика, утопія, хартія.

Запозичення з латинської мови також пов'язані з медициною, біологією, філософією, соціально-економічними науками, технікою: інфекція, ангіна, вена, агітація, делегат, мотор, кондуктор, революція, циркуляр. Латинські слова трапляються і в мовознавчій термінології: абревіація, префікс, дериват, інфінітив, лінгвістика. У техніці це – апарат, локатор, станція, трансляція, резистивність.

З німецької мови до нас прийшли слова на позначення військової справи: солдат, штаб, гауптвахта; понять торгівлі й виробництва: майстер, шахта, бухгалтер, клапан, верстат; технічні поняття: сигнал, клапан.

З французької мови українська запозичила слова, що стосуються суспільно-політичного життя: парламент, демонстрація, ідеаліст; мистецтва: амплуа, ансамбль, сюжет, увертюра, п'єса, сюїта; військової справи: авіатор, армія, арсенал, гарнізон, десант, парашут; техніки: шасі, ресора, карбюратор, кабіна, фара, реле, ремонт.

З англійської в нашу мову прийшло чимало слів на позначення понять мореплавства: док, шхуна, мічман; спорту: футбол, хокей, старт, фініш, аут; техніки: трамвай, блюмінг, картер, комбайн; економіки: менеджмент, бартер, консалтинг, трейдер; інформаційних технологій: вінчестер, монітор, дисплей, інтерфейс, сканер тощо.

З голландської мови українська запозичила морські терміни: матрос, гавань, лоцман, пеленг, каюта.

З італійської потрапило багато музичних термінів: бас, сопрано, опера, тенор, арія.

Мовний процес запозичення продовжується і в наші дні: дистриб’ютор, смартфон, урбанофлора тощо.

Усі чужомовні слова можна поділити на дві групи: слова засвоєні і слова чужі. Слова засвоєні – це ті, що увійшли в мову давно, змінилися відповідно до її духу, набули у ній громадянства. Наприклад: шиба, дах, кельма. Термінами чужими називаються ті слова, які, увійшовши в мову порівняно недавно, не заховали свої чужоземні прикмети і не змінилися під впливом мови-реципієнта: ноу-хау, паблік-рілейшнз, істаляція.

Серед запозичень виділяється пласт інтернаціоналізмів, тобто таких міжнародних термінів, які вживаються не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах, і мають греко-латинську основу: наприклад студент, факультет, академія, університет, екзамен. Терміни-інтернаціоналізми уживаються з тим самим значенням у більшості європейських мов. Деякі з таких слів мають і національні відповідники: барометр – тискомір, процент – відсоток, біографія – життєпис.

Кожна наука у своїй основі інтернаціональна, в її створенні беруть участь учені різних країн світу. Кожен разом із відкриттям "вигадує", "творить" найбільш вдалу для відкритого поняття назву, яка переважно переходить з мови у мову.