2.1 Загальна концепція моделі

У цьому підрозділі розкривається характер і зміст виконаних теоретичних досліджень і розрахунків, наводиться функціональна структура розроблюваної моделі, дається перелік функцій та їх характеристика, опис входів та виходів моделі. Описуються інформаційні зв’язки між елементами системи, а також визначаються зв’язки з іншими системами.

Конкретизуються принципи, які забезпечують інформаційний зміст задач.

2.2 Математична формалізація моделі та алгоритм розв’язання задач

У даному підрозділі формалізуються математична модель (чи комплекс моделей) і алгоритм розв’язання задач на ЕОМ.

Математичний опис включає математичну модель (моделі), позначення для розрахунку основних показників, які формуються в процесі розв’язування задач. Здійснюється також описання процесів, об’єктів, перелік прийнятих припущень і оцінок відповідності створеної моделі оригіналу в різних умовах роботи.

Алгоритм розв’язання конкретизується логікою алгоритму і способом формування результатів, а також вказівкою на послідовність етапів розрахунків.

У пояснювальному тексті до схеми алгоритму вказується точність обчислення показників (за необхідністю), співвідношення між показниками, необхідними для контролю достовірності обчислення, описуються зв’язки між частинами та операціями алгоритму, порядок розміщення показників або рядків у вихідних документах. Алгоритм має передбачити всі ситуації, які можуть виникнути в процесі розв’язування задач. При побудові загального алгоритму розв’язання задач у вигляді схеми можуть бути використані будь-які символи (основні й специфічні), передбачені ГОСТ 19.701-90. Ступінь деталізації схеми алгоритму визначає автор за узгодженням з керівником.

Для деталізації загальної схеми алгоритму розв’язання задач можуть бути побудовані окремі схеми (схеми даних, схеми роботи системи тощо), в яких використовуються тільки символи, передбачені ГОСТ 19.701-90.

2.3 Інформаційна та компютерна підтримка моделі

Структуру цього підрозділу формують наступні пункти:

• способи отримання інформації;

• організація взаємодії програмного комплексу з інформаційною базою;

• комп’ютерна реалізація модельного комплексу.

У цих пунктах наводять перелік джерел і носіїв інформації та опис загальних вимог до організації збору і передачі інформації; описують основні частини (модулі) програмного забезпечення, обґрунтування виділення кожної з них, а також взаємозв'язок між ними. З цією метою наводиться схема взаємозв'язку програмних модулів та файлів. Логічні та семантичні зв’язки вказуються на основі інвертованих списків, де створюються спеціальні масиви чи існує особливий механізм поєднання файлів.

Для модулів повинні бути розроблені програми на вибраній одній із алгоритмічних мов. Лiстинги програм розміщують у додатках, а в тексті наводяться пояснення. В поясненні до лiстинга вводять коментарі для відображення функціонального призначення та структури основних частин програмних модулів тощо.

Описуючи програмне забезпечення, необхідно вказати мову програмування, коротко повторивши обґрунтування, чому саме її вибрано. Дальше вказати основні структурні рішення, закладені в програмному проекті. Наприклад, чи програма моделі – деяка функція, бібліотека класів, програма, написана для універсального або спеціалізованого інструменту моделювання.

Далі потрібно подати короткий опис основних структурних елементів програми, документації на програмне забезпечення, приблизно як це робиться для публікацій у журналах з програмування. Наприклад, функція (назва) призначена для (назвати призначення), її вхідні параметри (назвати), вихідні параметри (назвати), функція повертає значення (назвати). Також вказати особливості розробки функції, способи звертання до неї. Істотні елементи програмного забезпечення необхідно описати детальніше. Важливо звернути особливу увагу на опис тих елементів програми, які власне допомагають створити обчислювальну модель.

Не варта обходити увагою додаткові і сервісні елементи програми. Наприклад – засоби опису моделі, засоби відображення результатів. Якщо розробка моделі супроводжується проектуванням її повної документації, тоді цю документацію (повну, або часткову) доцільно подати в додатку.

Потрібно показати зв’язок програми з інформаційним та обчислювальним середовищем, у якому модель має функціонувати.

Можна додатково описати технологію впровадження програмного забезпечення, наприклад, спершу в дослідну експлуатацію, а потім – в промислову.

Потрібно відзначити, наскільки розроблене програмне забезпечення моделі відповідає сучасним технологіям програмування. Якщо в програмі використано застарілі технології, потрібно додатково обґрунтовано пояснити, чим зумовлена така необхідність. Розуміється, що це може бути викликано лише «виробничою доцільністю», а не обмеженими можливостями розробника.

Опис програмного забезпечення може бути різним, в залежності від вибраних програмних інструментів. Наприклад, бібліотека класів мовою С++ має такий же стрункий опис. Програм ж для MVS практично не потребує опису, адже скривається за відповідною математичною моделлю та концептуальною моделлю явища.

Якщо тексти програм невеликі, тоді їх доцільно повністю подати в додатках. Це, наприклад, – програма мовою MatLab. Якщо ж тексти програм великі за обсягом, в додатки доцільно подати програмні описи основних програмних структур та тексти основних функцій. Наприклад, якщо програма моделює деяке явище з допомогою програмного класу мовою С++, тоді в додатки варта подати опис класу та опис основних функцій, які виконують обчислення. Опустивши функції з технічним деталями, наприклад – опис діалогових вікон, вводу-виводу тощо.

Ефективність опису програм в додатках зростає, якщо їх оздобити якісними коментарями. Приклад акуратного коментарю подано в додатку.

У третьому – експериментальному розділі „ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛІ” рекомендується відокремити такі частини:

• проведення модельних експериментів (планування експериментів згідно виробленого сценарію; оцінка адекватності моделі реальному об’єкту; порівняння отриманих результатів з аналогічними);

• аналіз результатів моделювання та запропоновані рішення (вибір оптимальних варіантів, форма підготовлених рішень для керівництва, оцінка ефективності, тощо)

Третій розділ курсової роботи складає 25-30% від загального змісту. Змістовне наповнення підрозділів роботи варто виконати згідно з рекомендаціями, описаними нижче..