3 Негативні чинники впливу на розвиток венчурного підприємництва

В основному негативно впливають на розвиток венчурного підприємництва в Україні такі чинники:

·      відсутність ринку вільного приватного капіталу (на стадії формування);

·      фінансово спроможні приватні інвестори нині віддають перевагу вкладанню коштів у менш ризикові й більш дохідні сфери капіталовкладення (торгівля, енергетика, будівництво тощо);

·      відсутність професійних кадрів і досвіду державних установ у сфері венчурної діяльності;

·      недосконалість нормативно-законодавчої бази у сфері венчурного бізнесу;

·      недостатній розвиток фондового ринку (нерозвинена інфраструктура, високі ризики й низька ліквідність).

Проблему створення венчурного підприємництва в Україні доцільно розглядати в комплексі з питаннями розвитку всієї інноваційної інфраструктури в цілому. У зв’язку з цим потрібно відзначити наступне.

До цього часу в Україні не сформувався попит на інновації і, як наслідок, практично в зародковому стані знаходиться ринок інноваційної продукції та необхідна інфраструктура. Низьким є рівень комерціалізації результатів наукових досліджень і розробок. Відсутня система інформаційної підтримки ринку інновацій, а також система обміну інформацією між розробниками та потенційними інвесторами. Досить повільно розвивається мережа сучасних інноваційних структур (венчурні фонди, технопарки, бізнес-інкубатори тощо).

Пов’язані з національними конкурентними перевагами пріоритети нерідко реалізуються за цільовими програмами без достатнього фінансування державою, без надання пільгових кредитів і державних гарантій під інвестиції для закупівлі капіталоємного вітчизняного обладнання тощо.

Не визначено на державному рівні найбільш доцільні напрями, в яких вітчизняні вчені та виробники мають напрацювання, які відповідають міжнародним стандартам і забезпечують на світових ринках конкурентні переваги.

Розроблена Кабінетом Міністрів України Концепція Державної програми прогнозування науково-технічного розвитку країни в 2008-2012 рр. не узгоджена з фахівцями НАН України та не передбачає розробки прогнозів інноваційного розвитку країни.

4. Основні завдання впровадження і розвитку венчурного бізнесу

Впровадження і розвиток венчурної індустрії в Україні потребують: вирішення завдань фінансового забезпечення; створення відповідної інфраструктури і сприятливих умов для її функціонування; забезпечення ефективної взаємодії між державою, наукою і бізнесом з орієнтацією на світові тенденції; вирішення організаційно-структурних проблем, освітніх програм і людських ресурсів.

Крім цього, необхідне забезпечення державою пільгових умов для функціонування в Україні великих іноземних венчурних фондів та стимулювання розвитку національних, які мають формуватися вже з часткою державного фінансування. Цим самим держава повинна демонструвати свою готовність ділити разом з приватними та інституційними інвесторами ризики таких інвестицій. Однак її роль в розвитку венчурного інвестування має бути координуючою, а не керівною.

Потрібно також сформувати систему державного регулювання трансферу технологій, яка повинна сприяти вирішенню наступних завдань: забезпечення законодавчого сприяння розвитку венчурних фондів і фірм; спрощення процедури передачі нових технологій державних науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій малому і середньому бізнесу; стимулювання венчурних фірм до співпраці в області державних програм НДДКР; стимулювання підприємств різних форм власності до широкої участі у виконанні НДДКР.

Венчурне фінансування промисловості в Україні. Слід зазначити, що основна кількість венчурних фондів, що були створені в Україна істотно відрізняються від венчурних фондів розвинених країн:

• венчурними інвесторами можуть бути лише юридичні особи, в той час як у багатьох розвинених країнах можуть бути і приватні особи;

• багато венчурні фонди створюються тільки для обслуговування проектів своїх засновників: вони або консолідують кошти для власних інвестиційних проектів, або використовуються для оптимізації податкових платежів засновникам;

• відрізняються спосіб і сфера вкладення венчурного капіталу ¾ практично немає стартових вкладень і вкладень в інновації, а найбільш привабливими сферами є харчова промисловість, роздрібна торгівля, будівництво, переробка сільгосппродукції.

Таким чином, на відміну від класичних венчурних фондів вітчизняний венчурний капітал в основній масі не орієнтується на інноваційні проекти в стратегічно важливих для країни галузях промисловості, таких як машинобудування, хімічна, електро-енергетика, інформаційні технології, електроніка. Для нього більш привабливим є реалізація інвестиційних проектів середнього рівня ризику з використанням операцій з фінансовими активами та нерухомістю, що приносять прибуток перш за все приватним особам, а не державі в цілому.

Створення венчурного фінансування інноваційних процесів у промисловості має бути спрямоване на вирішення наступних завдань:

• залучення значного обсягу приватного капіталу в науково-технічну сферу;

• формування ефективної системи залучення в промисловість інтелектуальної власності та інших результатів інтелектуальної діяльності;

• модернізацію вітчизняної промисловості зі створенням нових виробництв на основі високих технологій;

• забезпечення умов для раціонального використання основних фондів багатьох підприємств, які втратили конкурентоспроможність;

• залучення цільових іноземних інвестицій у розвиток технологічної сфери;

• організацію нових спеціалізованих і високоприбуткових ринків цінних паперів високотехнологічних компаній.

Для активізації венчурної індустрії необхідно проводити венчурні ярмарки, на яких компанії з різних регіонів, що здійснюють інноваційні розробки, зможуть:

• представити свій бізнес венчурним інвесторам;

• підвищити інтерес фінансових інститутів до перспективних високотехнологічним підприємствам;

• отримати досвід практичного спілкування з венчурними капіталістами;

• отримати допомогу в залученні зовнішнього капіталу для розвитку.

У рамках проведення венчурних ярмарків доцільно організовувати міжнародні конференції з питань міжнародного ділового інноваційного співробітництва та удосконалення механізмів захисту та комерціалізації інтелектуальної власності. Для розвитку венчурного інвестування необхідне посилення державної підтримки, а саме:

• створення сприятливих економічних умов для залучення венчурних інвестицій в інноваційний сектор економіки, пряма участь держави у венчурних фондах, розширення кола венчурних інвесторів, податкове стимулювання розвитку інноваційної діяльності, спрощення процедури створення венчурних фондів;

• державне стимулювання розвитку малих та середніх інноваційних підприємств, створення агенцій з трансферу технологій, електронних бірж технологій, проведення венчурних ярмарків, конгресів та форумів;

• забезпечення ліквідності венчурних інвестицій, розвитку фондового ринку, створення спеціальних біржових майданчиків для продажу високотехнологічних підприємств, розвитку механізму пошуку стратегічних інвесторів.

Таким чином, забезпечення переходу вітчизняної промисловості на інноваційний шлях розвитку вимагає активізації впровадження венчурного капіталу в процеси фінансування промислових інноваційних розробок, що можливо здійснити лише при одночасному і узгодженому стимулюванні на державному та регіональному рівнях.

Враховуючи іноземний досвід і фінансові можливості та специфіку роботи венчурного бізнесу в Україні, потрібно створити систему державного регулювання передачі технологій як в цивільному, так і в оборонному секторах економіки, система має представляти собою спеціалізовані центри науки і високих технологій (СЦНВТ), які будуть надавати також допомогу місцевим підприємствам у вирішенні інноваційно-технологічних завдань. Цим самими будуть створені реальні можливості для використання нових технологій у вітчизняному виробництві та уможливлено проведення ефективного контролю за розповсюдженням високих технологій і технологій подвійного призначення.

Фундаментом СЦНВТ можуть бути такі відомі підприємства, як ДП „Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”, ДП „Конструкторське бюро „Південне”, ОАО „Мотор-Січ”, НПО „Хартрон”, АНТК ім. О.К. Антонова, Київський політехнічний інститут, ВАТ „Топаз” та ін. До них можуть ввійти також інститути НАН України, які займають передові позиції в області технологій різних покрить і створення на їх основі нових матеріалів, монокристалів, синтезу дрібнозернистих матеріалів, лазерних і мембранних технологій тощо.

У період глобалізаційних перетворень та значного посилення міжнародних вимог до вітчизняної економіки Україна не зможе знайти своє місце у світовому розподілі праці без розробки прогнозних програм і вибору пріоритетів інноваційної діяльності та їх реалізації.

Вибір технологічних пріоритетів розвитку країни повинен проводитися на основі: визначення пріоритетів науки в системі основних цілей розвитку країни; проведення порівняльного аналізу системи пріоритетів України з іншими розвиненими країнами; визначення конкретних галузей соціально-економічного розвитку країни, в яких найінтенсивніше виникатиме попит на результати наукової діяльності з урахуванням світових і національних тенденції технологічного розвитку, прогнозу і перспектив науково-технічного процесу.

Прогнозні дослідження повинні мати стратегічне значення і стати складовою національної безпеки України. Очевидно, що для виконання такої роботи необхідно задіяти весь науково-технічний потенціал держави та спеціальні органи і дипломатичні місії України за кордоном.

З причин фінансових обмежень Україні слід скоротити кількість пріоритетних напрямів економічного розвитку, визначених Законом України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності”, – потрібно зосередити всі свої зусилля і ресурси на реалізації тих пріоритетних напрямів технологічного розвитку держави, на яких вона може стати конкурентоспроможною у світі.

Формування системи реалізації пріоритетів повинно ґрунтуватися на довгостроковому прогнозі науково-технічного розвитку і стратегічних програмах і планах у сфері науки та інновацій як складової концепції соціально-економічного розвитку країни на середньо- і довгострокову перспективу.