3.Удосконалення регулювання валютного курсу в україні в контексті глобалізаційних процесів

3.1 Удосконалення державного регулювання валютного курсу в україні

При теперішньому розвитку економіки в нашій країні змінюється регулювання валютного фонду. Останнім часом різко коливалися співвідношення зарубіжних валют. Це зумовлює необхідність враховувати глобалізаційну тенденцію в економіці окремих країн, особливо у валютному курсі. Але в Україні майже щомісячно приймаються законодавчі нормативні акти, що регулюють валютні відносини, удосконалюють контроль та правильність розрахунків при експортних операціях. Все це створює валютний ринок, стабілізує курс національної валюти. Сьогодні з великою частотою змінюється курс валюти за допомогою зусиль Національного Банку України на збереження курсової динаміки, щоб досягти успішності, потрібно опиратися на наукові вдосконалення валютного курсу.

Як показала практика, розгортання криз у міжнародному валютному середовищі примушує особливої уваги до захисту нашої держави від валютної нестабільності зарубіжних країн.[9]

Оскільки на коливання валютного курсу впливають безліч чинників, таких як: відносне зростання цін і обсягу грошової маси; грошово-кредитна політика уряду; спекулятивні валютні операції; довіра до певної валюти; зміни у валютних курсах та зміна грошових резервів у світі тощо, тому необхідно на державному рівні проводити відповідні заходи щодо стабілізації курсу валют. На сьогоднішній день у сфері валютного регулювання України діють такі нормативно-правові акти: Закони «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №187/94-ВР від 23.09.94, «Про Національний банк України» від 20.05.99, «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-ХІІ від 16.04.91, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.93, постанова Правління Національного банку України №49 від 8.02. 2000 р. «Про затвердження Положення про валютний контроль». Дані закони необхідно переглянути та скорегувати відповідно до швидких змін у валютній системі країни.[14]

Окрім цього, задля удосконалення та підвищення ефективності державного регулювання валютного курсу необхідно забезпечити реалізацію наступних напрямів, зокрема:

- оптимізацію рівня відкритості економіки на зовнішньому ринку;

- девальвацію гривні, внаслідок чого українська гривня підніметься на світовому ринку і закріпить ринкові позиції;

- регулювання валютного курсу в умовах глобалізації;

- підвищення контролю за діяльністю валютних дилерів;

- вдосконалення платіжно-розрахункової та інформаційної систем НБУ;

- розробка удосконалених аспектів управління міжнародними резервами з урахуванням світового досвіду;

- визначення орієнтирів валютно-курсової політики НБУ, для того, щоб забезпечити сприятливі умови виробництва в умовах міжнародної інтеграції;

- врегулювання торгівлі іноземною валютою на території України;

Все це передбачає, що держава постійно повинна бути в курсі того, що відбувається на валютних ринках; також, держава повинна створити інститути, щоб своєчасно встановлювати та застосовувати державне регулювання валютного курсу; держава повинна подбати про те, щоб були вдосконалені форми валютного регулювання.[3]

Наша держава має запозичувати досвід здійснення валютних операцій розвинених зарубіжних країн, зокрема, розроблені науково-методичні підходи до оптимізації режиму валютного курсу та ін.

У процесі вирішення зазначених проблем слід додатково підвищити якість прогнозування можливих наслідків змін для суб’єктів господарювання, в т.ч. на основі використання сценарно-імітаційних моделей.

Для того щоб визначити найкращі перспективи нашої країни, необхідно врахувати досвід і результати роботи зарубіжних країн, оскільки Україна має відкриту економіку і залежить від наявних дій основних зовнішньоекономічних партнерів.

Отже, для того щоб наша країна могла надавати населенню і підприємствам якісні валютні операції, необхідно щоб в решті-решт був прийнятий Закон України щодо валютного регулювання та контролю, який знаходиться на розглядів парламенті ще з 1995 року. Деякі пункти валютних операцій потрібно скасувати, а деякі вдосконалити, на основі чого створити Кодекс валютних операцій, з метою створення передумов якісного розвитку валютний ринок та здійснення належного контроль за виконанням тих чи інших правових норм.[14]

3.2 МОЖЛИВОСТІ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ РЕЗЕРВАМИ НБУ

В умовах трансформації економічних та соціальних процесів в Україні, формування та розвитку банківської системи винятково важливого значення набуває посилення ролі центрального банку країни як провідника грошово-кредитної політики. Виконання основної функції Національного банку України – забезпечення стабільності національної валюти – зумовлює об’єктивну потребу у формуванні та управлінні золотовалютними резервами.

Управління золотовалютними резервами країни є органічною складовою валютної політики центрального банку, що безпосередньо впливає на можливості ефективного використання ним основних інструментів валютного регулювання, зокрема девізної політики, встановлення режиму валютного курсу, регулювання сальдо платіжного балансу та інших. Від величини резервів, їх якісного складу залежить не лише забезпеченість міжнародних розрахунків країни необхідним обсягом платіжних засобів, але й стабільність внутрішнього грошового обігу і динаміка основних макроекономічних параметрів, що безпосередньо пов’язані зі змінами валютного курсу та підтриманням рівноваги платіжного балансу. Тому управління офіційними золотовалютними резервами країни є необхідним елементом валютної політики держави, що здійснюється центральним банком.[8]

Таким чином, Національний банк України самостійно почав формувати механізм управління золотовалютними резервами. Нині постала необхідність систематизувати накопичений досвід, виявити основні тенденції та закономірності сучасної практики управління золотовалютними резервами в провідних центральних банках світу, визначити методи, інструменти, обґрунтувати теоретичні та практичні підходи до вдосконалення механізму управління золотовалютними резервами Національного банку України.

Національний банк України здійснює операції з дорогоцінними металами на зовнішньому ринку, виходячи з положень Закону України "Про банки та банківську діяльність ", Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Статуту національного банку України, внутрішніх нормативних документів, що регламентують роботу Департаменту валютного регулювання НБУ.[10]

Операції з банківськими металами здійснюються Державною скарбницею Національного банку України. Практикується вивезення за кордон лому дорогоцінних металів (золота, платини) для переробки та афінажу з подальшим розміщенням у депозити в клірингових банках з місцезнаходженням Локо-Лондон та Локо-Цюріх.

На жаль, Національний банк України не виконує в достатньому обсязі операції з монетами із дорогоцінних металів.

Історично саме монети із золота та срібла були основою для формування міжнародного ринку дорогоцінних металів. Вони першими почали виконувати роль вільно конвертованих валют. Нині НБУ згідно з Положенням про здійснення комерційними банками України операцій з банківськими металами проводить ліцензування операцій комерційних банків з монетами із дорогоцінних металів.[9]

Розвиток ринку цих монет за необхідної законодавчої бази допоможе залучити додаткові кошти інвесторів, які не в змозі вкладати гроші у зливки із дорогоцінних металів.

Державна скарбниця Національного банку України – це окремий структурний підрозділ центрального апарату НБУ, покликаний створювати і зберігати запаси дорогоцінних металів та інших коштовностей, проводити з ними відповідні операції для нагромадження золотовалютних резервів, які зараховуються на баланс Національного банку України. Вона діє на підставі Положення про Державну скарбницю Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ № 117 від 20 червня 1994 року, має окремий баланс, який є складовою частиною балансу НБУ. Свою діяльність Державна скарбниця здійснює за рахунок кошторису Національного банку України.[12]

Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння є лімітованими матеріальними ресурсами і підлягають централізованому розподілу.

Золотовалютні резерви Національного банку України на 8 травня 2008 року склали 5039 млн. доларів. Як повідомляє „Деловая неделя", в квітні золотовалютні резерви НБУ зросли на 241 млн. доларів, або на 5,2%. Національний банк України поповнює свої резерви за рахунок викупу валюти на міжбанківському ринку – за січень – квітень 2008 року Нацбанк купив на ринку приблизно 1 млрд. доларів. Як повідомив голова НБУ Сергій Тигіпко, він прагне збільшити валютні резерви НБУ на 36,4%. При цьому, по офіційному прогнозу НБУ, в 2009 році його валютні резерви повинні зрости до 5,25 млрд. доларів.

Зараз основна частина резервів НБУ – 53-60% складає долар США, який займає близько 75 відсотків у зовнішньоекономічних розрахунках країни. По офіційним повідомленням, Національний банк України планує диверсифіцирувати свої золотовалютні резерви, вклав до 15% їх об'єму в єврооблігації іноземних держав.[11]

Національний банк України в межах своїх повноважень щодо забезпечення стабільності гривні може впливати на формування офіційного валютного курсу в результаті купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Таким чином, основою нинішньої стабільності валютного ринку та обмінного курсу в умовах перевищення пропозиції над попитом є не лише активна політика інтервенцій НБУ, а й відповідна система валютного регулювання, адекватна поточному стану економіки, валютного ринку та існуючим тенденціям.

Як свідчить світовий досвід, недостатня увага центральних банків до питань управління золотовалютними резервами може призвести до значних фінансових втрат, які не тільки зменшують обсяг золотовалютних резервів, але й негативно впливають на авторитет центрального банку як провідника грошово-кредитної політики країни.[4] Згідно з Законом України «Про Національний банк України золотовалютний резерв – резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків.

В Україні діє саме перший підхід щодо формування і розпорядження золотовалютними резервами. Так, згідно зі ст. 7 Закону «Про Національнийбанк України» саме на центральний банк нашої держави покладено повноваження щодо накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами.

Те ж саме визначається і статтею 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно з якою Національний банк України «нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики».[5]

Валютні резерви використовуються для вирішення наступних завдань:

• забезпечення довіри до політики щодо управління грошовими агрегатами й обмінним курсом, у тому числі до можливостей проведення інтервенцій з метою підтримання курсу національної валюти;

• обмеження впливу факторів зовнішньої вразливості за допомогою збереження ліквідних коштів в іноземній валюті для нейтралізації шоків під час кризових явищ;

• підтримання в учасників ринку впевненості у здатності держави виконувати свої зовнішні зобов’язання;

• демонстрація того, що національна валюта забезпечена зовнішніми активами;

• допомога уряду в задоволенні його потреб в іноземній валюті при виконанні зобов’язань за зовнішнім боргом;

• збереження резерву на випадок національних катастроф чи надзвичайних подій.[9]

Основні чинники, що визначають динаміку офіційних валютних резервів:

1.Стан розвитку національного господарства і масштаби зовнішньоекономічної діяльності – фактор, що визначає інтенсивність потоків валютних коштів з урахуванням експортного потенціалу країни та її участі у міжнародному поділі праці. Чим більшою є ця участь, чим динамічніше розвиваються експортоорієнтовані галузі виробництва, тим більшими можуть бути валютні резерви з огляду на приплив валютної виручки в країну.

2. Величина зовнішнього боргу – це фактор, що визначає необхідний обсяг резервів для підтримання високого рівня міжнародної валютної ліквідності для щорічного обслуговування зовнішньої заборгованості шляхом виплати сум основного боргу і процентів за ним.

3. Темпи інфляції в країні, що визначають рівень внутрішнього знецінення національної грошової одиниці та ймовірність поступового вичерпання офіційних золотовалютних резервів. За умови здешевлення національної валюти дорожчає імпорт, що зумовлює збільшення попиту на іноземну валюту на внутрішньому ринку, а відтак ще більше витрачання валютних резервів центральним банком для уникнення кризи.

4. Чинний режим валютного курсу національної валюти визначає динаміку золотовалютних резервів залежно від використання фіксованого або плаваючого режиму. За інших рівних обставин у країнах, де діє фіксований обмінний курс, центральний банк потребує більших обсягів валютних резервів для забезпечення згладжування курсових коливань 187 шляхом проведення девізної політики. Плаваючий режим валютного курсу передбачає менші обсяги валютних резервів з огляду на менші масштаби втручання центрального банку у функціонування валютного ринку.

5. Стан платіжного балансу, тобто наявність активного сальдо або дефіциту, є фактором, який свідчить про можливості додаткового нагромадження або витрачання золотовалютних резервів як засобу остаточного врегулювання сальдо.

6. Міжнародний рух капіталів, який впливає на переміщення валютних коштів з країни в країну, що зумовлює зміни кон’юнктури на внутрішньому валютному ринку, а відтак і дії центрального банку з нагромадження або витрачання валютних резервів. Зростання валютних резервів може бути пов’язане з припливом іноземних капіталів у країну. Однак цей процес має і свої негативні наслідки. Зокрема, у країнах Південно-Східної Азії (Індонезія, Таїланд, Південна Корея) значний відплив іноземного капіталу призвів до валютної кризи і змусивуряд цих країн витрачати значні обсяги нагромаджених валютних резервів

7. Валютні обмеження, що діють у країні, визначають можливості доступу економічних агентів країни до міжнародних фінансових ринків. Чим ширшими є ці можливості, тобто чим ліберальніші умови валютного регулювання і валютного контролю, тим меншими у разі необхідності можуть бути потреби звертатися на внутрішній валютний ринок, а відтак меншими є витрати офіційних золотовалютних резервів, спрямованих на задоволення внутрішнього попиту і згладжування коливань кон’юнктури ринку. І навпаки, чим обмеженішим є доступ на зовнішні ринки запозичень, тим більшими мають бути обсяги золотовалютних резервів для уникнення різких коливань попиту і пропозиції на валютному ринку.[6]

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступні висновки щодо валютного регулювання і котролю в Україні.

За роки існування валютного ринку в Україні розроблена законодавча та нормативна база, а також створені інституціональні форми організації валютних відносин. Тому можна вважати, що в державі існує національна валютна система як державно-правова форма організації валютних відносин, яка встановлює певний порядок здійснення валютних операцій, купівлі-продажу, вивезення-ввезення іноземної валюти та валютних цінностей, валютні курси, організації валютного контролю тощо.

Складовими національної валютної системи є національна грошова одиниця, режим курсоутворення та умови конвертованості національної грошової одиниці, валютні нормативи й обмеження, система валютного регулювання і контролю, міжнародна ліквідність держави, регламентація готівкового і безготівкового обігу іноземної валюти, організація біржового та позабіржового валютних ринків, система міжнародних розрахунків, ліцензування операцій з валютними цінностями тощо.

Таким чином, у найближчі роки з метою оптимізації динаміки цінової конкурентоспроможності еко­номіки та валютного курсоутворення стратегічні орієнтири цінової та кур­сової політики України мають бути наступними:

• мінімальне необхідне перевищення серед­ньорічних темпів економічного зростання в країні над темпами країн Євросоюзу має становити не менше 5%;

• поступове скорочення різниці в темпах інфляції з досягненням середньорічного перевищення у 3-4 %;

• стабільне зміцнення гривні із поступовим скороченням девальваційного посткризового резерву і посилення процесу заміщенням цінової конкурентоспроможності неціновою;

• зменшення різниці між внутрішніми і зовнішніми цінами відповідно до скорочення розбіжності між рівнем життя населення в Україні та у Європейському Союзу;

• кардинальне підвищення загальної конкурентоспроможності економіки, особливо підприємницького середовища, яке відповідно сприятиме розширенню припливу в країну прямих іноземних інвестицій.

В процесі регулювання НБУ валютного курсу мають враховуватися як початковий стан, так і очікувані зміни макрофакторів (стан платіжного балансу, обсяги грошової пропозиції, галузева структура економіки, експорту та імпорту, обсяги міжнародних резервів, рівень доларизації, показники зовнішньої за-боргованості, співвідношення між темпами зростання продуктивності праці, доходів і ВВП, рівень інституційного розвитку валютної сфери тощо) та факторів мікрорівня, що є лаговими показниками майбутніх курсових змін (валютні позиції суб’єктів валютних відносин, рівень їх поінформованості та курсових очікувань).

В умовах глобалізації важливим є підхід НБУ до регулювання валют-ного курсу на основі ідеї динамічної рівноваги, коли рівноважний курс зміню-ється відповідно до тенденцій економічного розвитку країни на відміну від ка-нонічної, згідно якої курс повинен повертатися до свого рівноважного значення, визначеного згідно міжнародних паритетів. За ефективного регулювання валютного курсу в системі валютних відносин і економічних процесів відбува-ється перехід до нового етапу діалектичного розвитку: оптимальна курсова динаміка стає першоджерелом раціонального використання валютних коштів, що сприяє активізації позитивних структурних зрушень в економіці. Це вимагає запровадження режиму гнучкого курсу, що упереджує утво-рення ре/девальваційних потенціалів.

На закінчення можна додати, що регулювання валютного курсу і контроль в нашій державі є досить ефективним. Однак, для подальшого розвитку необхідні певні трансформації як в валютній, так і в виробничій сфері, це зумовлено перш за все об'єктивними умовами сучасного стану економіки України та її перехідною формою розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Алієв, О.Т. Проблеми управління формуванням валютного курсу [Текст] / А.Т. Алієв, Б.Я. Герштейн / / Міжнародне публічне і приватне право. - 2001. - № 1. - С.40-49. 

2. Балацкий Е. Факторы формирования валютных курсов: плюрализм моделей, теорий и концепций / Е. Балацкий // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – № 1. – С. 46–58.

3. Белінська Я. В. Валютна динаміка та модернізація структури виробництва / Актуальні аспекти механізму модернізації економіки України : [збірник наукових праць / редкол. : В. І. Кононенко (відп. ред.) та ін.]. – К. : НАН України, Ін-т економіки, 2003. – С. 85–103.

4. Береславська О. Валютне регулювання в системі державних важелів екон-моіного і соціального розвитку / Фінансово-кредитні методи державного регу-лювання економіки./ за ред. д-ра екон. наук А. І. Даниленка. – К. : Ін-т економіки НАНУ, 2003. – С. 244–262.

5. Блащук Ю. Валютний контроль: міжнародний досвід і національні тенденції // Вісник Національного банку України. – 2001.-№ 4.-С.28-29.

6. Вахненко Т. Оптимізація валютно-курсової політики в Україні// Економіка України - 2005 - №1 - с.33-35

7. Владимирова, М.П. Гроші, кредит, банки: навчальний посібник /М.П. Владимирова. - М.: КНОРУС, 2005. - 288 с.

8. Галицька, С.В. Гроші. Кредит. Фінанси: підручник / С. У Галицька; під ред.Е.Ш. Качалова. - М.: ЕКСМО, 2005. - 494 с.

9. Григоренко Є., Макаренко О. Стан та можливі напрями вдосконалення системи валютного контролю в Україні // Вісник Національного банку України. – 2000. - № 12.- С.38-40.

10. Закон України „Про валютне регулювання і валютний контроль в Україні” [Електронний ресурс]. – Веб-сайт Веховної Ради України. – Режим доступу до тексту закону : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

11. Кораблін С.О. Валютно-курсова політика України: стабілізаційні ефекти та можливі перспективи розвитку // Фінанси України - 2007 - №9 - С.112-123.

12. Крашеннікова В.М. Валютне регулювання і валютний контроль: Підручник / За ред. Крашеннікова.В. М.: Економіст. - 2005. –с. 89-115

13. Кучеренко С.А. Визначення режиму валюного курсу і його вплив на конкурентоспроможність та економічну свободу країни// Актуальні проблеми економіки - 2008. - №4. - с.213-217.

14. Максименко А.В. Методи оцінювання фінансового результату валютних операцій // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. -- Вип. 9. - К.: КНЕУ, 2001. -- С. 402--407.

15. Мусієнко Т. Особливості валютного регулювання в Україні // Вісник Національного банку України. – 2004. - № 12. – С.22-24.

16. Носкова И.Я. Валютні і фінансові операції: Підручник. — Ф.: Фінанси:ЮНИТИ, 2006. – 147 з.

17. Петрик О. Перехід до більшої гнучкості обмінного курсу в Україні – виклик часу / О. Петрик // Вісник НБУ. – 2005. – № 6. – с.69-74

18. Санжаревський В. Валютний контроль, протидія "відмиванню" коштів та системні банківськи ризики // Вісник Національного банку України. – 2001. - № 7. – С. 42-45.

19. Щегорцов, В.А. Гроші, кредит, банк : підручник / В.А. Щегорцов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 383 с. 

20. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання:Навч. посіб. – К.: Т-во "Знання", КОО,- 2005. – 359с.