2.2 Напрями оптимізації курсової динаміки в україні

Завданнями Уряду та НБУ на найближчі роки є узгодження курсових співвідношень з об'єктивними процесами, які відбуваються в реальній економіці, і поступове наближення відносних цін до економічно обґрунтованого рівня. Як ми з'ясували, еталонний рівень відносних цін для України, виходячи з рівня середньодушових доходів, зовнішнього боргу країни і сальдо поточного рахунку платіжного балансу, перевищує 40%.

Однак при встановленні цільового показника рівня відносних цін для окремої країни необхідно враховувати не тільки його середнє значення для країн з подібним рівнем економічного розвитку, а й можливість розгортання валютної кризи в нестабільної валютно-фінансовому середовищі. Так, важлива ревальвація РОК (реального обмінного курсу) може привести до погіршення торгового балансу і "втечі" капіталу внаслідок зниження заходи довіри суб'єктів ринку до стабільності курсової позиції національної валюти.

Для уникнення такої був проаналізований досвід країн, в яких, починаючи з 1997 р, мали місце валютні кризи. Середнє значення рівня відносних цін в кризових країнах досягало 50%. Проте в Болгарії, Індонезії і на Філіппінах рівень відносних цін напередодні валютного кризи становив 30%. І хоча основні чинники розгортання валютної кризи в цих країнах пов'язані з нестабільністю потоків капіталу, при складанні стратегії валютно-курсової політики в Україні ми не можемо залишати без уваги досвід країн, в яких валютний курс виявився нестійким [6].

Тим часом відомо, що здатність валюти протистояти валютній кризі в значній мірі залежить від забезпеченості грошової бази валовими валютними резервами. Співвідношення валових валютних резервів і грошової бази вважається чинним індикатором наближення валютної кризи. У більшості країн, які пережили валютна криза (Фінляндії, Чилі, Бразилії, Малайзії, Кореї, Індонезії, Болгарії, Росії, Мексиці, Таїланді, Швеції, Великобританії), дане співвідношення напередодні прямовисній девальвації було нижче ніж 80%.

В Україні, станом на 31 липня 2013 року співвідношення валових валютних резервів і грошової бази становило 117%, що свідчить про можливість важливою ревальвації РОК без виникнення загрози валютної дестабілізації. Однак для забезпечення достатнього запасу міцності валютна забезпеченість грошової бази не повинна бути нижче 80%, а тому сумарні темпи ревальвації РОК в середньо-терміновій перспективі не можуть перевищувати 50%.

Враховуючи наведені обґрунтування, вважаємо, що цільовий показник рівня відносних цін для України должнен перебувати на рівні близько 30%. Ревальвація РОК з метою його наближення до зазначеного цільового орієнтира забезпечуватиме подолання фінансово-економічних деформацій, пов'язаних із заниженням курсу національної валюти, і гарантуватиме певний запас міцності для уникнення потрясінь на валютному ринку.[12]

У таблиці 2.2 представлені результати розрахунків бажаною динаміки РОК до 2013 р. для досягнення цільового показника рівня відносних цін. Вони передбачають, що рівень відносних цін повинен поступово і рівномірно підвищуватися в 2009-2013 рр. В такому разі наближення рівня відносних цін до 30% буде вимагати ревальвації РОК гривні щодо СПЗ (спеціальних прав запозичення) з такими темпами: у 2009 р - 10,9%, в 2010 р - 8,3%, в 2011 р -7,7%, в 2012 р - 7,1% і в 2013 р - 6,7%.[11]

Як базову валюту для моніторингу курсових співвідношень і коригування небажаних цінових перекосів ми пропонуємо використовувати СПЗ, а не долар, курсова позиція якого характеризується високою нестабільністю. Як відомо, курс СПЗ визначається на основі "кошика валют", який складається з євро, долара, японської ієни і англійського фунта. А тому використання СПЗ як валюти прив'язки гарантуватиме українській гривні рівномірне підвищення її купівельної спроможності щодо валют провідних країн світу.

Здійснення політики підвищення вартості національної валюти до 5,07 грн. за СПЗ в реальному обчисленні забезпечуватиме наближення України до цільового показника рівня відносних цін і створюватиме умови для комплексного розвитку вітчизняного виробництва та досягнення збалансованості внутрішнього ринку.

Таблиця 2.2

Цільові орієнтири для валютно-курсової політики в Україні на 2008-2013 рр.

Роки	Цільове значення рівня відносних цін (%)	Реальний курс гривні / СПЗ (на кінець року)	% Ревальвації РОК гривна / СПЗ (за рік)
2008	20	7,75	-
2009	22	6,91	10,85
2010	24	6,33	8,33
2011	26	5,85	7,69
2012	28	5,43	7,14
2013	30	5,07	6,67

Ревальвація РОК може відбуватися як через підвищення внутрішніх цін, так і через зміцнення номінального обмінного курсу. Якщо підвищення споживчих цін в Україні відбуватиметься з темпами, які не будуть забезпечувати реалізацію запропонованих нами орієнтирів РОК, то досягнення цільового показника рівня відносних цін вимагатиме незначної ревальвації номінального обмінного курсу.[17]

Основним інструментом ревальвації обмінного курсу гривні має виступати зміна цільової направленості інтервенцій НБУ на валютному ринку. Вони мають спрямовуватися на згладжування короткострокових коливань попиту та пропозиції щодо іноземної валюти. Скорочення попиту на іноземну валюту з боку грошової влади сприятиме зміцненню курсової позиції гривні, а також послабленню перекосів в валютно-фінансовій системі та реальному секторі економіки України. В такому випадку обсяги сукупних витрат в економіці будуть вирівнюватися з обсягами вартості, створюваної вітчизняними економічними агентами [20].

Зниженню попиту на іноземну валюту буде сприяти і скорочення масштабів "втечі" вітчизняного капіталу у формі доларових заощаджень населення, господарських розрахунків у валюті і вкладів у закордонних банках. Застосування економічних важелів та адміністративних заходів щодо вирішення цього завдання буде сприяти як підвищенню вартості національної валюти, так і активізації інвестиційних процесів в рамках української економіки.

Отже, якщо РОК буде ревальвувати з щорічним темпом 6,7-10,9%, то через 5 років відносні ціни в Україні підвищаться до економічно обґрунтованого рівня в 30%. Ревальвація буде мати своїми результатами, насамперед, підвищення купівельної спроможності населення і зниження витратності виробництва щодо імпортованих сировини та матеріалів. Ревальвація призведе також до здешевлення імпортованих машин і устаткування, які, в свою чергу, підвищать інтенсивність процесів технологічної модернізації виробництва.[18]

За результатами дослідження, проведеного Економічної експертної групою в Росії, зміцнення курсу національної валюти позитивно впливає на ті галузі економіки, які працюють виключно на внутрішній ринок; не відчувають особливого тиску конкуренції з боку імпорту; активно використовують у виробництві імпортовані компоненти. Помірна і поступова ревальвація обмінного курсу не створюватиме серйозних перешкод для розвитку експортного сектора економіки, оскільки вітчизняні виробники матимуть можливість пристосовуватися до нової цінової ситуації, підвищуючи власну продуктивність.

Посилення курсової позиції національної валюти зумовить розширення внутрішнього інвестиційного та споживчого попиту. Основними каналами реалізації цього впливу будуть виступати здешевлення імпортованої продукції та підвищення доходів населення в реальному вимірі. Крім того, ймовірно, що зміцнення обмінного курсу гривні призведе до скорочення масштабів "втечі" вітчизняного капіталу за кордон.[15]

Від підвищення РОК гривні користь отримають не тільки імпортери, а й населення, купівельна спроможність якого зросте, і держава, для якого зменшується вартість обслуговування зовнішнього боргу. Реалізація політики підвищення РОК гривні стане вагомою складовою в системі заходів, спрямованих на забезпечення зовнішньої платоспроможності Української держави.

З точки зору нормалізації розподільних процесів, зниження експортної премії та більш рівномірний розподіл доходів між секторами економіки позбавлять експортний сектор необґрунтованих переваг та сприятимуть більш динамічному розвитку областей, орієнтованих на внутрішній ринок.

Отже, зміцнення РОК гривні має стати стратегічною метою валютно-курсової політики в Україні. Ревальвація РОК з річними темпами 6,7-10,9% скорочуватиме розрив між зовнішніми і внутрішніми цінами в Україні та сприятиме досягненню економічно обґрунтованого рівня обмінного курсу, який, в свою чергу, створюватиме умови для збалансованого розвитку національного виробництва.[20]