72. Вчення про право і державу г.Шершеневича.

Провідним представником юридичного позитивізму в Росії був професор Казанського, а потім Московського університету Габріель Феліксович Шершенєвич (1863 — 1912).

В його науковому доробку такі праці як «Історія філосо­фії права», «Загальна теорія права», «Загальне вчення про право і державу», «Про застосування норм права», «Наука цивільного права в Росії» та інші.

Ознаками права Г, Ф. Шершенєвич вважав; регулюючий його аспект (воно завжди передбачає необхідну поведінку особи); .забезпечення права примусом; зв'язок права з де­ржавною владою. «Всякий закон, стверджував вчений, якої б граматичної форми він не набував, завжди є нормою або правилом поведінки, ...всяка норма права — це наказ,... дія норм права обмежується сферою влади держави»².

Право він визначав як правило співжиття, що підтри­мується державною владою. Джерелом права вчений роз­глядав державу, яка в нормах права втілює свої вимоги. Таким чином, держава знаходиться над правом, вона йому передує історично і логічно. «Право є функцією держави, тому воно не існує без держави і до держави»³.

У соціальній практиці право репрезентує рівнодіючі двох сил: одна з них має своїм джерелом інтереси волода­рюючих, інша — підвладних. До форм права вчений відносив закон, який розглядав як норму права загальне правило, яке безпосередньо походить від державної влади, втілює ЇЇ волю і розраховане на неви-значену кількість випадків.

Досліджуючи законодавчий процес Г. Ф. Шершенєвич ииділяв у ньому чотири етапи: 1) законодавча ініціатива; 2) обговорення законопроекту; 3} затвердження законопро­екту; 4) оприлюднення закону¹. Свої особливості мало вчен­ня Г. Ф. Шершенєвича про державу. Він вважав, що вона є пізнішим утворенням у порівнянні з іншими спільнотами людей, що виникають у суспільстві. Об'єднуючим чинником суспільного угруповання, що існувало до держави, були не статевий і кровний аспекти, а господарське співробітництво. Сім'я також відігравала певну роль у виникненні держави. На певному етапі розвитку суспільства сім'я стає патріархаль­ною, відбувається об'єднання сімей в рід, а потім у плем'я. «Держава, що утворилася в результаті об'єднання племен, будує свою силу на зміцненні взаємної залежності частин, пов'язаних господарськими і правовими ланцюгами»².

Новосгворена держава весь час переймається пробле­мами самозбереження, постійно дбає про свій кількісний і якісний зміст. Розростання суспільної групи, що отримала образ держави, здійснюється природним шляхом або за до­помогою силового приєднання до свого складу сусідніх сус­пільних груп.

Зміцнення держави, що значно збільшується у своїх роз­мірах, здійснюється шляхом державної влади і права, «ви­конуючих роль цементу, що зв'язує великі маси в злагодже-ну і міцну будівлю»³.

Таким чином, держава стає новою основою для суспіль­ного об'єднання, хоча і суспільство, в свою чергу, також здійснює сильний вплив на державу. Такою впливовою си­лою на державу, за вченням Г. Ф. Шершенєвича, є суспіль­на думка, яка висвітлюється на зборах та в засобах масової інформації.

У своєму вченні Г. Ф. Шершенєвич досліджує сутність правової держави, розглядає перспективи її розвитку.

Він розрізняє конституційну і правову держави. Вважає, що конституційна держава є найкращим засобом для фор­мування правової державності, «найкращим засобом, що гарантує правовий порядок». Втім, погоджуючись з точ­кою зору, сформованою в сучасних йому прогресивних дер­жавно-правових вченнях, що гарантіями правової держа­ви є визнання невід'ємних прав особи, принцип розподілу влади, правове самообмеження влади, підлеглість держави праву, — Г. Ф, Шершенєвич стверджував, що найефективні­шою гарантією слід визнавати суспільну думку.