- •31. Природно-правова теорія Бенедикта Спінози
- •32. Вчення Томаса Гоббса про державу і право.
- •33. Учення Джона Локка про державу та право
- •34. Політико-правова програма Вольтера.
- •35. Учення про державу та право Шарля Монтеск'є
- •36. Теорія розподілу влад.
- •37. Вчення Жан-Жака Руссо про причини виникнення держави.
- •38. Народний суверенітет ж.-ж. Руссо.
- •39. Політико правова ідеологія французького соціалізму (Морелі, Маблі, Бебеф).
- •40. Правова теорія ч.Бекарія.
- •41. Політична доктрина ф.Прокоповича.
- •42. Суспільно-політичний ідеал г.Сковороди.
- •43. Політико-правові погляди я.Козельського.
- •44. Політико-правові ідеї Пейна, Джеферсона, Гамільтона.
- •45. Історична школа права (Гуго, Савіньї, Пухта).
- •46. Вчення і.Канта про право і державу.
- •47. Вчення ф.Гегеля про державу і право.
- •48. Політико-правова теорія і.Г.Фіхте.
- •49. Французький лібералізм. Б.Констан про громадянську і особисту свободу.
- •50. Англійський лібералізм. Погляди і.Бентама на право і державу.
- •51. Німецький лібералізм. Теорія надкласової монархії л.Штейна.
- •52. Політико-правові погляди ідеологів соціалізму (Сен-Сімон, Фурьє, Оуен).
- •53. Вчення Джона Остіна про право.
- •54. Погляди Огюста Конта на державу та право.
- •55. Вчення Рудольфа Ієринга про державу та право
- •58. Проблеми держави і права в соціології Герберта Спенсера
- •59. Неокантіанська теорія права р. Штаммлер.
- •60. Політико-правове вчення ф.Ніцше.
- •61. Політико-правове вчення марксизму.
- •62.Політико-правова ідеологія анархізму (п.Прудон, м.Штірнер, м.Бакунін)
- •63. Суспільно-політичні погляди Тараса Шевченка
- •64. Політико-правова програма м.Драгоманова.
- •65. Державно-правові погляди і.Франка.
- •66. Політичні і правові погляди л.Українки.
- •67. Теорія соціальних функцій і демократичної держави Леона Дюгі
- •68. Психологічна теорія права л.Петражицького.
- •69. Соціологічна концепція права с.А. Муромцева.
- •70. Соціологічна теорія права є.Ерліха.
- •71. Позитивістський нормативізм г.Кельзена.
- •72. Вчення про право і державу г.Шершеневича.
- •73. Неокантівська теорія права б.Кістяківського.
31. Природно-правова теорія Бенедикта Спінози
Барух (Бенедикт) Спіноза
Основне призначення держави Б. Спіноза вбачав у тому. аби надати кожній людині можливість керуватися власним розумом і таким чином здобувати свободу.
Однак чим більше своїх природних прав людина добровільно передає державі, тим більше вона підкоряється верховнім владі й потрапляє в залежність від неї, що може спричинити певну
„втрату свободи.
Прибічник сильної державної влади, Б. Спіноза водночас вважав, що вона не повинна втручатися в особисте життя людей і детально регламентувати їхню життєдіяльність, свободу котрої він обстоював.
Не менше мислитель захищав і свободу думки та слова, до того ж, не тільки від обмежень їх державною владою, але й від релігійного авторитету.
Він хоч і погоджувався з панівною на той час думкою про різні форми держави (демократію, аристократію, монархію), але засуджував як абсолютизм, так і конституційну монархію (вона ворожа загальному благу, а монарх боїться своїх підданих більше, ніж ворогів), визнавав, що аристократична форма влади, хоч і краща від монархії та більше пристосована до збереження свободи, але не здатна повністю зберегти інтереси суспільства. Віддавав перевагу демократичній формі (вона найбільше забезпечує мир та гаранту* безпеку життя; всі без винятку люди підлеглі одним і тим же законам: найбільше наближає людей до тієї свободи, котру надає їм природа)
Визначає демократію як загальне зібрання людей, які спільно мають верховне право на все, що вони можуть. Саме демократичне правління у формі республіки здатне найкраще забезпечити свободу.
Стверджував, що влада, котра здатна управляти людиною тільки за допомогою страху, не може бути добровільною. Тож людей потрібно вести так, аби їм здавалося, що їх ніхто не веде, а вони живуть за власним розумом і волевиявленням.
Право у Б. Спінози - це той "дух держави, яким усі повинні керуватися". Воно встановлене розумом і наказує діяти певним чином. Дія, вчинена не за правом, є злочином.
10. Міра свободи індивіда визначається мірою розумності, спрямовується на загальне благо та втілюється в законі, що забезпечується примусом.
32. Вчення Томаса Гоббса про державу і право.
Найвідоміші праці мислителя: "Про тіло", "Про людину", "Про громадянина", "Левіафан"
Заперечував божественне походження держави та доводив, що вона створена людьми укладенням суспільного договору.
Вважав, що появі держави передував природний стан людей, коли не було приватної власності: "природа дала всі речі всім людям"; оскільки люди від природи рівні та не можуть існувати без речей, йшла страшна війна всіх проти всіх за володіння ними й людина людині була вовком.
У державі, за Т. Гоббсом ,відбувається злиття воєдино індивідуальних сил людей у Волю та Силу, носієм якої стає суверен (правитель). Це може бути одна людина чи група осіб. Влада суверена не підпорядкована нікому, суверен не може її втратити, а підлеглі не мають права засуджувати його. Влада суверена в державі має бути абсолютною.
Держава-людиноподібний організм (штучна людина), тільки більший розмірами й сильніший, аніж природна людина. Органи держави та її функції аналогічні людським органам: верховна влада дає життя й рух усьому політичному тілу, утворює його душу; посадовці, інші представники судової та виконавчої влади -це своєрідні суглоби; нагороди й покарання - нерви;