«Якщо дитина захворіла»

Дитина, яка хворіє, потребує відповідного, особливого догля­ду та піклування.

Приміщення, де перебуває хВора дитина, має щоденно провіт­рюватися. Відкривайте Кватирку чи вікно на 20—30' хвилин вран­ці та увечері, перед сном (дитина має залишити приміщення).

Під час провітрювання в кімнаті доцільно провести вологе прибирання (підлоги, пилу з меблів та ін.).

Необхідно, щоб ліжечко хворої дитини стоЯло в добре ос­вітленому та найбільш затишному місці кімнати.

Одяг хворої дитини має бути легким та теплим.

Пам’ятайте: жодна хвороба не є перешкодою для проведення гігієнічних процедур (умивання, Миття рук, шиї тощо).

Навіть під час простої застуди не займайтеся самолікуванням: покажіть дитину лікареві і дотримуйтеся його рекомендацій та порад.

Не забувайте, що важливим стимулом для одужання дитини є ваше добре слово, ласкаві руки, посмішка, душевна теплота та чуйність. ₍ 4

3. Батьки обмінюються власним досвідом (3—4 виступи) що­до заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я дитини,

4. Вихователь підводить дідсуМки зборів і Ще раз наголошує про першочергову важливість питання здоров’я дитини: дитина виросте фізично здоровою за умови, якщо мати й батько, усвідо­мивши власну відповідальність, будуть належним чином піклу­ватися про неї в тісному і постійному контакті з лікарями і пе­дагогами.

12

Батьківський лекторій

Дитячий садок - перший навчальний заклад для малюка

Головною метою відвідування дошкільного дитячого закла­ду є не лйше освітній розвиток, але й навчання Дитини співісну­вання в середовищі однолітків, уміння спілкуватися та діяти від­повідно з нормами, та Правилами поведінки в колективі, V Фахівцями доведено, що діти Найкраще звикають до дитячого садка, починаючи з дворічного віку. Уже в цей час вони вміють висловлювати прохання, самостійно їстиложкою.

• Алеякщб дитина часто хворіє, доцільно зачекати і привести її до дошкільного дитячого закладу в З—4 роки. Проте не пізніше, бо один рік перебування в колективі перед вступом до школи не вирішить усіх проблем малюка, у тому числі психологічних (нія­ковості* скутості, сором’язливості або, навпаки, перебільшеної за­дерикуватості чи гіперактивності):

Гарний дитячий садок наповнений головами дітей, а не до­рослих; у ньому панує атмосфера доброзичливості і привітності, а прогулянки проводяться » дітьми за будь-якої погода. У дитсад­ку є свої традиції, які відомі усім вихованцям.

Якщо ви щойно віддали свого малюка до дитячого садка, по­дбайте про те, щоб перші дні перебування в закладі не завдали дитині Прикрощів та не принесли їй неприємних несподіванок.

Добре, коли ще перед тим, як відвести дитину до дитсадка, батьки розповідають їй про нього, про правила, які чекатимуть там на маленького вихованця. Можна ввечері та по неділях вла­штовувати прогулянки з дитиною по території дитсадка, погойда­ти малюка на гойдалках, що знаходяться на ігровому майданчику його групи тощо. Під час такої підготовки дорослому Слід пово­дитися не поспішаючи, спокійно. Якщо є можливість, краще, щоб спочатку до дитсадка малюка водила не мама, а хтось інший, до кого дитина трохи меНше прихилена. Тоді вранішнє розставання не стане для неї трагедією. ⁴

Адаптацію, тобто первинне звикання до дитячого дошкіль­ного закладу, кожна дитина переживає По-своєму: одним

13

малятам вистачає лише дня* а інші болісно звикають два—три, а іноді й більше тижнів. Пам’ятайте, що цей період для вашо­го сина чи дочки є досить складним. Діти, як правило, почи­нають погано спати, частіше хворіти, іноді втрачають апетит, а значить, і вагу. Вони бувають занадто розгубленими, дратів_: ливими, плаксивими- Адже раптом малюк виявляє, що поруч немає мами, і вважаєте, що, можливо, не буде вже ніколи. А ось ця чужа кімната, чужі іграшки, діти, яких так багато,— це тепер назавжди.,. Тому в перші дні рекомендується приводити дити­ну до дитячого садка на 1—2 години, потім — до обіду. І лише по мірі звикання можна вмовити її вперше лягти у дитсадко- вр ліжечко.

Протягом усього періоду відвідування дитячого садка вивчай­те свою дитину, спостерігайте, помічайте, думайте про те, як скла­даються її стосунки з однолітками. Привчайте малюка відкривати своє серце для якихось прихильностей та обов’язків.

Дуже часто трапляється так: вдома дитина поводиться добре, а в дитячому садку навпаки. Що це? Вияв лицемірства? Підко­ряння правилам?. Усе можливо. Вивчайте друзів і характер друж­би, насамперед, мотиви вибору друга. І зрештою, у дружбі ваша дипша є лідером чи аутсайдером? Звідси можуть і'повинні йти корективи у формуванні маленької особистості. Безумовно, не всі можуть бути лідерами, але весь час •♦плисти за течією» небезпечно.

. - Станьте союзником та помічником вихователя це так пот­рібно і вам, ь найголовніше, вашій дитині.

За кілька років відвідування дитячого садка може трапляти­ся різне: конфлікти з педагогами, дитячі сварки, брехня, пропажа речей чи інші прикрощі. Не впадайте у паніку, не виніть інших дітей («Моя дитина краща за інших»), не сваріть одразу свого малюка («Ти сам винен»). Усі малята — лише діти: не ангели, не лиходії, Ье книжні пай-хлопчики, але й не малолітні злочинці. Вередливі, усміхнені, уперті, лагідні — ваші улюблені діти, І го-

• ловний батьківський обов’язок — увесь час уважно спостерігати і думати: які вони? І спокійно та доброзичливо ставитися до що­денних буднів дитячого садка. Прийде час, і ваша дитина з особг ливим смутком буде розставатися зі своїм вихователем, нянею, кухарем — усіма тими, хто оточував її турботою та увагою. І вже будучи школярем, неодноразово забіжить до свого дитячого сад­ка хоча б на хвилинку.

14

ДИТИНА У ВАШОМУ ДОМІ,' У ВАШІЙ РОДИНІ ,

Якщо двоє з? покликом сердець та духовної близькості свідо­мо, обдумано створили сім'ю, вони тим самим взяли¹ відповідаль­ність одне за одного, за своїх майбутніх дітей, ЇХ духовний світ, фізичне та моральне здоров’я. За майбутнє своє і всіх членів ро­дини. '

Що означає сім’я для дитини? До певного віку покяття роди­ни у неї асоціюється з домом.

Із чот ж, власне, складається поняття «дім»?

По-перше, з точки зору психології, це те середовище меш­кання, де дитина почувається у безпеці. Вона захищена від не­відомості і небезпек навколишнього світу. Тут можна сховатися в маминих обіймах від справжніх чи вигаданих страхів. Тут зна­ходяться й інші люди, на яких можна покластися. Тато, певно, «сильніший за всіх на світі» та найспритніший, найсміливіший і наймудріший. Дідусь мало чим поступиться йому. Бабуся — надійний прилисток; коли мама і тато сердяться і покарання не уйикнути. До відчуття захищеності відноситься і саме місце, де ми живемо,— це дах над головою, що віддавна охороняє від него­ди, будь це звичайна квартира чи власний будинок. ¹ По-друге, що характеризує рідний дім, це душевне тепло. Ди­тині в ньому добре, вона не лише захищена, але й відкриває тут для себе вперше світ: учиться, пізнає, радіє. Тут здійснюються її явні та приховані мрії, тут вона може дбсхочу награтися, пове­селитися. Недаремно кажуть, що родина — джерело радості. Це значить, що радість члени сім’ї прагнуть принести одне одному не за якісь заслуги і це з холодного розрахунку, а просто з любові. А оскільки батьки дуже люблять своїх дітей, вони не скупляться на ласку і радість для своїх чад, створюють особливу атмосферу затишку, комфорту, спокою, захищеності рідного дому. ^ По-третє, дім там, де в дитини є своє місце. Не лише куточок для ігор, ліжечко, місце за столом і таке інше, а, насамперед, місце, у суспільстві. Рідний куток там, де з нами рахуються, чекають кіа нас, люблять, куди можна прийти і залишитись. Тут формується усвідомлення власного «Я», своєї суспільної цінності. Але саме тут народжуються і перші відчуття сорому, болю, відчуженості, коли ми порушуємо правила родинного життя й ображаємо або

15

засмучуємо тих, кого любимо, іут формується почуття совісті, яке в подальшому буде супроводжувати людину на життєвому шляху і підказувати, що добре, а що погано, через довгі роки по тому, як вона покине рідну домівку.

Дш створюють для дитини, насамперед, рідні люди. Як пра*' вило, це батьки й ті, хто з ними мешкає чи спілкується. Того, хто найбільш’впливає на сприятливий клімат дому, у дитинстві нази­вають головною для себе людиною. Це не обов’язково завжди ма­ти, хоча її вплив на дитину зберігається на все життя. Іноді більш важливим буває батько, бабуся, дідусь або тітонька, що стала для малюка доброю феєю дитячих років. Такі вихователі зазвичай бу­вають урівноваженими, спокійними, розсудливими* усе вміють і — головне — люблять малюка. Вони, звичайно, і стають неЗйпе- - речним авторитетом для малюка. На такий людях тримається дім. А ще на добрих сімейних стосунках. '

Як же побудувати родинні стосунки?

Батьки дитини мають уміти і хотіти слухати і чути одне од­ного.

Приділяти постійну увагу близьким і, взагалі, оточуючим людям.

Щиро захоплюватися чеснотами одне одного (не з лестощів, а просто тому, що це -* найнадійніший спосіб змінити людину на

• краще). '

Не намагатися перевиховати іншого, оскільки будь-яка осо­бистість має право відстоювати власну самобутність.

Не бурчати з приводу і без нього, оскільки сварливість вбиває гарні стосунки між людьми.

Бути постійно ввічливим, бо тільки в цьому випадку ми вправі очікувати ввічливості від інших.

Завжди пам’ятати: на нас давляться, нас слухають, нас наслі­дують наші діти зараз і будуть так само, як ми, поводитися в май­бутньому.

Звичайно, це> лиш деякі важливі аспекти стосунків батьків

• у сім’ї, але слідування цим порадам допоможе вам зробити най­головніший період в жипі ваших до’їки чисина ~ дитинство — щасливим.'

Становлення людини відбувається у повсякденному житті, а батьки і створені ними клімат, тематика розмов, тон, інтонація, усмішки, вчинки, розуміння одне одного — складові сприятливої родинної атмосфери.

16