Що потрібно знати батькам про істеричні реакції дитини?

У деяких сім’ях, де є лише одна дитина, їй приділяють багато уваги, за першою вимогою виконують усі її примхи та забаганки. З такої дитини зазвичай виростає егоїст, який прагне мати тіль­ки задоволення, уникає труднощів, бо долати їх він не вміє. Будь- які складнощі, перепони викликають у такого малюка крик і сльо­зи. У таких дітей розвивається прагнення бути завжди в,центрі уваги, відігравати першу роль, викликати захоплення Оточуючих. Якщо ж це не вдається, то з’являються серйозніші нервовості. Во­ни виражаються в різних розладах. Іноді істеричні припадки мо­жуть мати перебіг у вигляді знепритомлення з підвищеною піт­ливістю, почервонінням або зблідненням шкіри, підвищенням температури тощо.

У дошкільників такий приступ виражається зазвичай у тому, що вони падають на підлогу або землю, починають •розмахувати руками і совати ногами, кричати.

Якщо батьки виконують висловлені в такий спосіб вимоги ди­тини, то сприяють тому, що такий метод добиватися бажаного за­кріплюється, стаючи звичкою. ^ '

Чому діти лаються та як боротися з лихослів'ям дошкільника?

Нецензурні вислови, лайливі та брутальні слова, які прини­жують і ображають людей, дійсно засмічують дитяче »мовлення та дратують і засмучують батьків..

Джерел лихослів’я дуже багато: це і телебачення (навіть су­часні мультфільми мають грубі, жаргонні вислови), і дитячий са­док, і двір, де гуляють малюки, і навіть іноді родина. ^v

Чому діти лаються? Поки вони ще* малі (до 5-ти років), то просто поводяться, як папуги — копіюють дорослих, не ро­зуміючи того, що кажуть. Реакція батьків на таку поведінку дітей відіграє дуже важливу роль, і зволікати тут не варто. Почувши з уст малюка брутальне слово, обов’язково спокій­но скажіть йому, що так говорити недобре і що такі слова вас засмучують. Поясніть, чому саме ці слова не слід вживати,. Не думайте, що малюк вас не зрозуміє. Нехай зміст вашої промо­

90

ви буде йому не зовсім зрозумілим, зате він ночує вашу стур­бовану інтонацію і* певно, вирішить, що так краще не робити.

ЯК ВІДРІЗНИТИ НАПОЛЕГЛИВІСТЬ ДИТИНИ ВІД ЇЇ ВПЕР- У ТОСТІ?

Потрібно навчати малюка не відступати від наміченої ме­ти, долати перешкоди, які виникають на шляху до неї, у разі потреби, перебираючи різні варіанти дії, шукати нові шля*и і врешті-рещт добиватися задуманого. Але таку наполегливість у жодному разі не слід плутати із впертістю, яка завжди інерт­на; шаблонна і, як правило, морально невиправдана, адже спря­мована на досягнення чисто егоїстичних цілей. Вперта дитина майже ніколи не аналізує ситуацію, не виявляє критичності сто­совно своїх дій та не розмірковує щодо ,вибору засобів. Вона діє добре засвоєними способами (крик, сльози, істеричні виходки), які, на жаль, нерідко дозволяють малюкові отримати бажане, але гальмують формування необхідних властивостей та позитивних рис характеру. ₍

Як запобігти формуванню заниженої самооцін­ки малюка?

Діти зі зниженою самооцінкою ростуть невпевненими в собі, стривоженими, замкненими, прихованими. Такі малюки погано почуваються в колективі, завжди задовольняються другорядни­ми ролями. На заняттях такі діти зазвичай' тихі і пасивні.

Знижена самооцінка формується, як правило, у тих роди­нах, де до дитини пред’являють непомірні вимоги, де її ініціати­ва постійно обмежується, її осаджують на кожному кроці, суворо караючи за найменшу провину; замикають у порожній кімнаті, всаджують на дві години на стілець і не дозволяють рухатися, а частіше безперервно лають, фіксуючи увагу виключно на її не­доліках та вадах. ¹ :

Батьки, уважно придивляючись до своєї дитини, знаючи її ін­дивідуальні особливості, повинні потурбуватися про те, щоб не допустити таких небажаних відхилень в особистісному розвит­ку малюка. Для цього батькам можна порадити ставитись більш

91

урЗ^о до особистості дитини, не перебільшуючи та не зменшу- | ючйїї можливостей, а ще допомогти синові чи доньці правильно | та об'єктивно оцінювати себе. • |

ЧИ ВПЛИВАЄ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РІВЕНЬ ДИТИ- | НИ РОЗВИТОК НАВИЧОК ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, 1 ЗОКРЕМА, МАЛЮВАННЯ? І

Образотворча та конструктивна форма — це перші кроки ] продуктивної діяльності дошкільника. У середньому дошкільно- , му віці дитина поступово переходить до свідомого зображення | предметів, тобто до предметного зображення. У більшості малят >' предметне зображення з’являється на четвертому році життя. Ди- , тина починає правильно зображувати на своїх малюнках пред- ; мети, а потім і ситуації, сюжети. Значну роль в малюнках дітей починає відігравані колір, за допомогою якого малята передають реальні властивості предмета та своє емоційне ставлення до зоб­ражуваного. :}

Слабкий розвиток предметного малюнка після 4 років мо­же свідчити про істотні відхилення в інтелектуальному та :і особистісному розвитку дйтини. Занепокоєння батьків має І викликати і невміння здійснювати інші види продуктивної | діяльності. ■ І

".'./у. ■■ '■ ■ 'і

ЯК НАВЧАЮТЬ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ | В ДИТЯЧОМУ САДКУ ОСНОВАМ КУЛЬТУРИ ПОВЕДІНКИ? 1

З переходом малят до середньої групи задачі формування ! культури поведінки на заняттях ускладнюються. Малят вчать | умінню слухати вказівки педагога та діяти відповідно; поводи­тись стримано і організовано, не перебивати одне одного; на за­питання відповідати по одному; брати участь у колективній бесіді; не викрикувати і не тягнути руку, а чекіати, коди виклит і чуть. Тому що діти вже мають досвід поведінки на заняттях, до них пред’являють нові вимоги, спрямовані на формування по­ваги до товаришів: не заважати, не відволікати сторонніми роз­мовами, не церебиваш того, хто відповідає, а при необхідності надавати йому допомогу, проявляти доброзичливість. Ці вимоги обгрунтовують так, щоб діти зрозуміли їх необхідність: «Відпові­

92