ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ1

1.1 Методологічні і теоретичні проблеми дослідження тривожності особистості

1.2 Поняття про тривогу й тревожність

1.3 Причини тривожності

РОЗДІЛ2. Стан психіки і тривожності у час вагітності

2.1 Психіка з точки зору перинатальної психології

2.2 Структура і сутність тривожності під час вагітності

РОЗДІЛ3 Дослідження стану тривожності під час вагітності

3.1 Обстеження контрольної та експериментальної групи на виявлення тривожності

3.2 Комплекс занять на зниження тривожності

3.3 Підсумкове обстеження на виявлення рівня тривожності

РОЗДІЛ4.ОХОРОНА ПРАЦІ В МЕДИЧНОМУ ЗАКЛАДІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах зростання рівня соціально-психологічного дистресу, поглиблення демографічної кризи та погіршення показників здоров'я населення, питання охорони психічного здоров'я жінок і дітей, безумовно, є одним із найактуальніших у соціальної психіатрії (Т.Б. Дмитриева, 2001; П.В.Волошин, Н.О.Марута с соавт.,2004). Епідеміологічними дослідженнями останнього десятиліття встановлено швидке поширення афективної патології, зокрема тривожних розладів у жінок під час вагітності. Хоча депресія правомірно є об’єктом постійної уваги дослідників, дотепер недостатньо вивчено асоційовані з вагітністю та післяпологовим періодом у жінок депресивні та тривожні розлади та їх вплив на плод і дитину (А.П. Чуприков, 2000; О.К. Напрєєнко, 2001; N.B. Kelly, 2001; А.Б. Смулевич 2000–2002; Г.К. Дзюб, 2002; О.М. Морозов, 2002; В.Д. Мишиев, 2002; В.П. Самохвалов, 2002; Н.О. Марута, 2003; О.С. Чабан, 2003,2004).

Окрім дослідження поширеності та характеру психопатології у жінок під час вагітності та після пологів, зростає інтерес до вивчення наслідків материнської депресії для немовлят. Новітніми дослідженнями доведено, що здоров'я немовляти детермінується комплексом біологічних та психосоціальних факторів і безпосередньо пов'язане зі станом фізичного та психічного здоров'я жінки, системою сімейних стосунків і соціальним благополуччям. (I. Gotlib, S. Goodman, 1999; Г.Г. Филипова, 2001; T. O’Connor et al., 2002; A. Bifulco et al., 2004).

Є дані про зв'язок психічного стресу під час вагітності з низькою масою тіла новонароджених і з передчасними пологами (N.Dole et al., 2003). Маса тіла немовляти вважається “золотим стандартом” загальної оцінки результату вагітності. S.Thompson та співавтори (2001) вказують на кореляцію між недостатньою масою тіла при народженні та підвищеним ризиком депресії в дорослому віці. Стрес та розлади настрою під час вагітності підвищують ризик акушерської патології – ускладнень перебігу вагітності та пологів (V. Glover, 1997; I. Gotlib, S. Goodman, 1999; J.Evans et al., 2001; P.Wadhwa et al.,2002; P. Cooper, L. Murray, 2004).

Охорона психічного здоров'я дітей розглядається як “стратегічна інвестиція” у забезпечення здоров'я та соціального благополуччя нації. Прогресуюче погіршення стану психічного здоров'я дітей вимагає принципово нових підходів до профілактики. Вирішення питань забезпечення психічного здоров'я жінок і дітей ВООЗ визначила як пріоритетний напрямок (Н.О. Марута 2001–2004; В.С. Подкорытов, 2003–2005, Документи ВООЗ, 2005).

Подальшого вивчення потребують умови, котрі сприяють виникненню психічних розладів у дітей раннього віку, насамперед психосоціальні фактори: макро- і мікросоціальні стреси, психічні, у тому числі депресивні і тривожні розлади у матерів, руйнування та девіації суспільного інституту материнства й родини, неготовність до батьківської ролі та некомпетентність у питаннях материнства і батьківства, соціально-економічна нестабільність. До числа найбільш актуальних проблем вітчизняної психіатрії слід віднести питання охорони психічного здоров'я жінок у період вагітності, після пологів, а також раннього розпізнавання та корекції порушень у системі ранніх відносин мати–дитина, психосоціального розвитку та пограничних психічних розладів у дітей раннього віку.

Отже необхідним є створення теоретичного і методичного підґрунтя для виділення та функціонування нових для вітчизняної науки і практики напрямків – перинатальної психіатрії, психосоматики і психотерапії, а також мікропсихіатрії та психотерапії раннього дитинства, предметами вивчення і терапевтичного втручання яких є цілісні біопсихосоціальні об'єкти – вагітна жінка–плод і діада мати–дитина.

Мета дослідження

Завдання дослідження

1.1 Методологічні і теоретичні проблеми дослідження тривожності особистості

Більшість дослідників розрізняють тревогу як стан і як рису особистості –тревожність. [37, 19]

Стан тревоги визначається як змінний психічний стан, який характеризується суб’єктивним відчуттям напруги, побоювання, підвищенням активності нервової системи (ситуативна тревожність).

Тревога як риса (особистісна тревожність)– відносно стійка психічна структура з відповідними їй шаблонами поведінки, які виражаються в тенденції реагувати на ситуації, що сприймаються як загрозливі, збільшенням стану тривоги. Тревожність є суб’єктивним проявом неблагополуччя особистості.

Теоретичний аналіз проблеми дослідження вимагав уточнення понять: “тревожність”, “ситуативна тревожність”, “особистісна тревожність”, “подолання тривожності”.

Аналіз літературних джерел показав необхідність розрізнення тревоги як стану і як більш чи менш сталої риси характеру, властивості особистості (особистісна тревожність). Показано взаємозв’язок та відмінності між страхом, тривожністю і невротичними реакціями. Підкреслено, що незадоволеність основних потреб дитини призводить до затяжних фрустрацій та конфліктів, які й стають основним джерелом особистісної тривожності. [32, 109]

За змістовою стороною особистісна тревожність є рисою емоційного складу особистості, яка має умовно-рефлекторну природу. Швидкість її виникнення, закріплення і розвитку частково визначається індивідуальними та віковими особливостями дитини, а також залежить від соціальних умов, в яких живе і розвивається дитина, та спрямованих на неї стихійних і спеціально організованих (навчально-виховних) впливів.

Особистісна тревожність – це інтегративна негативна індивідуальна властивість, що визначає схильність індивіда до суб’єктивного переживання таких емоційних станів, як страх, хвилювання, напруга. Вона виявляється у почутті невпевненості в собі, беззахисності, безпомічності, безсилля перед реальними об’єктивними чи уявними (суб’єктивними) зовнішніми чи внутрішніми факторами, які містять небезпеку і загрозу самооцінці, рівню домагань, задоволенню основних потреб тощо (чи сприймаються як такі). Теоретичні аспекти особистісної тривожності розглядаються в психологічній літературі, перш за все, з точки зору представлення її як переживання певної емоційної модальності, пов'язаного з мотивами поведінки і діяльності. У витоків аналізу цього явища стоять такі дослідники, як Дж.Браун, А.Валлон, П.Жане, У.Кеннон, К.Левін, Х.Ліделла, В.М.Мясищев, Н.Міллер, Ж.Піаже, І.П.Павлов, Г.Сельє, Д.Хебб, П.Фресс, Р.Шульц, П.Янг, П.М.Якобсон. Психоаналітики розглядають тревожність як явище, що виникає вже в ході самого процесу народження і отримує подальший розвиток під впливом зовнішніх факторів (Ф.Грінейкр, М.Клейн, К.Майер, О.Ранк, Г.Салліван, К.Хорні,А.Фрейд,З.Фрейд, О.Феніхель, Н.Фоудор, Е.Фромм, К.Юнг). Близькі погляди на місце тривожності в розвитку особистості (як відсутності соціальних навичок) висловлюють біхевіористи та представники теорії соціального научіння (І.Блумер, Е.Дюркгейм, П.Жане, М.Кун, Дж.Мід, Б.Скіннер, Е.Толмен). [32, 110-111]

В рамках екзістенціального підходу тревожність розглядається як особиста беззахисність, загроза власному існуванню, яка залежить від визнання особистості іншими людьми, від оцінних ставлень до неї (А.Камю, Дж.Сартр, М.Хайдеггер, К.Ясперс). Представники гештальтпсихології тлумачать тревожність, як утруднення дихання під час заблокованого збудження при емоційних реакціях на фрустраційну ситуацію, як незавершеність гештальту. [32, 112]

Проблема тривожності дістала свій розвиток у роботах, пов’язаних з вивченням індивідуальних особливостей людини, типу її темпераменту; з соціальними причинами її виникнення (Л.І.Божович, С.В.Васьківська, І.В.Дубровіна, В.Р.Кисловська, Б.Кочубей, О.Новікова, К.Д.Шафранська); з вивченням проблеми адаптації та дезадаптації дитини (Ю.А.Александровський, Г.В.Бурменська, В.Г.Гарбузов, І.В.Дубровіна, О.Г.Захаров, В.Є.Каган, Р.В.Овчарова, К.О.Сантросян, А.С.Співаківська, А.О.Тутундисян). [32, 113]

У ряді робіт розкриваються особливості тривожності у школярів різних вікових груп (Г.С.Абрамова, Г.Г.Аракєлов, І.В.Дубровіна, Н.Є.Лисенко, A.Matherus, Р.В.Овчарова, Н.Б.Пасинкова, А.М.Прихожан, Є.І.Рогов, F.Tallis, Є. К.Шотт). [32, 113-114]

Проведений аналіз літератури показав відсутність узагальнених досліджень про сутність, природу, чинники та фактори виникнення особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Таким чином, аналіз писхолого-педагогічної літератури засвідчив, що на сучасному етапі акцент у дослідженнях тривожності ставиться переважно на аналізі її як властивості особистості, яка виникає і розвивається в нестабільних умовах сьогодення. В ряді робіт пропонується система вправ для її подолання. Разом з тим практично відсутні роботи, де були б чітко визначені психолого-педагогічні умови попередження виникнення та подолання особистісної тривожності і, зокрема, в початковий період навчання.