Батьківський лекторій

РУХОВА АКТИВНІСТЬ - ОСНОВА - ЗДОРОВОГО СПОСОБУ життя дитини

У наш час кожній людині відомо, що фізкультура і спорт ко­рисні, для здоров’я. Що ж стосується ролі руху для фізичного та психічного розвитку дитини, то про це'наголошується майже в усіх книгах про виховання дітей.

Дійсно,; неможливо уявити здорову дитину малорухливою. Установлено, що кожен ■■ руховий акт Здійснюється в просторі і часі, тому дИтина, яка активно рухається, отримує можливість набути за певну одиницю часу більшого об’єму інформації, що, як наслідок, сприяє прискореному формуванню її психіки. Фахів­цями доведена також взаємозалежність рухової активності і роз­питку мовлення. Рухова активність збільшує словниковий запас дитячого мовлення, сприяє більш осмисленому розумінню слів, формуванню понять, що покращує психічний розвиток дитини.

Таким чином, можна виділити наступні основні моменти у впливі рухової активності на організм дитини. Це створення енергетичної основи для росту і розвитку та сприятлива сти­мулюючі дія на формування психічних функцій. Такі положен­ня в сукупності забезпечують і оздоровчий ефект фізичних вправ.

Фізичний розвиток дитини проявляється в таких основних властивостях, як сила, швидкість, спритність, гнучкість, витри­валість. Кожна із цих властивостей сйрияє і зміцненню здоров’я.

Суттєвий позитивний вплив на підвищення витривалості, на­приклад, мають фізичні навантаження у вигляді повільного бігу та стрибків. Але чи доцільно рекомендувати біг малюкам серед­нього дошкільного віку? Стверджувальна відповідь на це запи­тання не залишає сумнівів. Нині доведені як доцільність, так і оз­доровча ефективність використання спочатку елементів, а потім і повноцінних, але не дуже тривалих комплексів бігових наванта­жень у повільному темпі (швидкість до 7—8 км на годину).

Починати такі вправи можна вже на третьому році життя, чергуючи їх з ходьбою, стрибками, дихальною гімнастикою та

підкиданням дрібних предметів. Дистанція перших пробіжок не повинна перевищувати 40—50 метрів. Звичайно, проводити такі заняття краще в ігровій формі. Важливо підкреслити, що найбіль­ший оздоровчий ефект дають сюжетні ігри з тривалими біговими навантаженнями. Наприклад, хтось із дорослих зображує коня, мотоцикл, катер тощо. • ¹

Важко переоцінити значення для здоров’я дітей таких ігор, як всім відомий «Квач», «Гілка», класики, «Мотузочка». Багато ці­кавих рухливих ігор проводяться з м’ячем, скакалкою та іншими Предметами ... .,■

Важливо, щоб в іграх малюків брали участь дорослі, здатні ство­рити навколо себе атмосферу радості. У цих заняттях навантажен­ня збільшується поступово, але не шляхом подовження дистанції, яку пробігає дошкільник, а шляхом повторення її 2—3 рази під час одного заняття. На 4—5 роках життя можна перейти до більш тривалих пробіжок, спочатку до 80—100, а потім до 150—200 м.

Якщо батьки зацікавлені у зміцненні здоров’я дитини, варто додатково вводити в режим дня біг. Коли це можна робити? На­самперед після повернення з дитячого садка дирші обов’язково треба дати можливість побігати і пострибати. Непогано, якщо це буде проходити у формі веселої гри чи жартівливого змагання

з мамою абЬ татом. Циклічні вправи потрібно обов’язково вклю­чати в комплекс ранкової зарядки (з 5-го року життя малюка), яку краще проводити на свіжому повітрі знову-таки разом із батьками. Зарядка має закінчуватися водними процедурами.

Позитивну оздоровчу дію мають і інші циклічні вправи, на­самперед лижні прогулянки. У таких фізичних навантаженнях бере участь велика кількість м’язів.

На відміну від бігу рухові на лижах дітей треба навчати. Не­обхідно дібрати лижі і палки відповідно до росту дитини. Для ма­лят у віці З—4 роки довжина лиж може перевищувати їх зріст на 5—7 см. Лижні палки мають, бути трохи нижчими від плеч. Чере­вики для лиж потрібно добирати так, щоб можна було без зусиль їх взути на 1—2 товстих шерстяних шкарпетки. Потім необхідно показати дитині, як носять лижі, одягають їх на йоги і прибира­ють на місце. Перші заняття на снігу проводяться без палок і по­чинаються з навчання падіння на бік з розведенням ру^с.у сторо-. ни. Не можна допускати спроб сісти на лижі, тому що це може призвести до травми.

68

Перші вправи — це ходіння по прямій з поступовим засвоєн­ням ковзного кроку, коли лижі не відриваються від лижні. Потім діти мають навчитися буксировці на лижах (малюк тримається за палк**» які тягає дорослий), розвороту на місці та, нарешті, подо­ланню підйомів «драбинкою» та «ялинкою».

Можна навчити дитину гальмуванню «Плугом», коли кінці лиж розсунуті, а носки лиж та коліна зводяться ближче одне до одного і лижі ставляться на внутрішні ребра.

Слід пам’ятати, що лижне тренування для середніх дошкіль­нят проводиться при гарній, теплій погоді і не новинне переви­щувати ЗО хвилин Ощх не повинен заважати рухам дітей і пе­регрівати їх. . . . ,

Наступним видом корисних навантажень, що мають суттєву оздоровчу та загальнорозвивальиу дію, е плавання. Цей вид спор­ту має ТУ перевагу, що ним мржна займатися в будь-якому віці*

Плавальні навантаження зміцнюють м’язи серця. покращують кровообіг; плавання також є ефективним засобом профілактики і навіть лікування порушень осанки і сутулості. Установлено та­кож, що плавання має позитивний вплив на процес росту дітей.

При навчанні дитини плавання насамперед потрібно подбати про її безпеку на воді. Для цього використовують басейни глиби­ною від 50 до 90 см. Кращий басейн — відкритий з підігрівом во­ди. Усі вправи проводяться на мілкому місці і тільки в бік берега. Не можна залишати дитину біля води без нагляду ані на хвили­ну. Краща температура води під час занять, в басейні — близько 27 градусів.

Тривалість занять визначається поведінкою дитини: як тільки з’являється легкий озноб, послаблюється увага, потрібно одразу зробити перерву, тіло малюка розтерти рушником і вдягти на ньо­го теплий одяг. Зазвичай перші заняття не повинні перевищувати 7—8 хвилин, поступово їх можна подовжити до 15—20 хвилин.

Навчання плавання складається з кількох етапів. Спочатку корисно провести вправи» що імітують деякі плавальні рухи, на суші. Завданням наступного етапу е освоєння дитиною води та навчання рухам у ній (ковзання, пірнання, дихання у воді, пере­сування тощо).

Вий циклічних вправ, який мають освоїти діти середнього дошкільного віку,— це ;зда на велосипеді. Малятам 3—4 років рекомендується пересування ні триколісному велосипеді. Цей

69

процес приносить Дітям неабияке задоволення, а також зміцнює м’язи кінцівок, розвивав фізичні якості — силу, спритність, ви­тривалість. Діти-велосипеДисти стають більш сміливими та напо­легливими і отримують безліч позитивних емоцій завдяки своєму триколісному другу.

Ртже, заняття спортом з дітьми можуть бути дуже різноманіт­ними, головне — їх послідовність, систематичність та вірна ор­ганізація.

Ко^и та як відвести час для фізкультурних занять з малюка­ми? Що стосується робочих днів, то кілька хвилин на ранкову зарядку і півгодини на вечірні ігри з дитиною може без зусиль знайти навіть найбільш зайнятий батько. Потрібно тільки' мати бажання Для цього! У вихідні Дні і особливо під час відпустки ефективним оздоровчим засобом може і повинен стати туризм — фізичні тренування на ломі природи.

ДЬ будь-якого, навіть одноденного, походу потрібно _ч підго­туватися всією родиною, причому діти повинні бути активними учасниками цих приготувань — збирати рюкзаки, іграшки, спор­тивне приладдя, брати участь у виборі маршруту так, щоб він про­ходив по цікавих місцях (лісом із чистим повітрям та поблизу водоймищ). Дуже важливий правильний вибір взуття для дати-' ни, яке має бути легкий, зручнйм та міцним і не здавлювати но­гу дитині. У рюкзаку малюка знаходиться змінний одяг, рушник та інші необхідні предмети. Вага рюкзака для Дітей 4—5 років не повинна перевищувати 1—1,5 кг.

Перед тим, як вирушати у похід, дитина має бути навчена драг вільній техніці ходьби. Особливої уваги та обережності потребує ходьба лісом. Малюк повинен навчитися слідкувати за тим, хто -'йде попереду нього, йти з опущеними руками, дивлячись Дід но­ги та орієнтуючись на місцевості. ДіТи йдуть одразу За тим, хто крокує в голові КОЛОНИ. ' -

Дистанція доходів для дітей віком 3—4 роки не повинна пере- ‘ втцувати 3,5—4 км при швидкості пересування до 3 км на годиНу. Поступово відстань можна збільшувати до 6—7 Км.

Під час походу варто не поспішати, заохочувати дитячу до­питливість, розповідати дитині про дерева, квіти, тварин Та ін­ших мешканців лісу. Не варто ходити з дітьми мовчки, краще їм щось розказувати або розучувати під час подорожі віршики, спі­вати пісні. Разом з тим, слід намагатися підтримувати ритм пе­

70

ресування, інакше діти швидше стомляться. Першими ознаками стомленості є капризи і плаксивість, тоді краще зупинитися для короткого відпочинку. Зазвичай через 30—40 хвилин після почат­ку ходьби організується перший привал протягом 15—20 хвилин. Після відпочинку діти можуть випити води і погратися. Найбільш популярні ігри з м’ячем, з ходьбою навшпиньках, тримаючись ви­тягнутими руками за протягнуту між деревами мотузку, ходіння по колоді з різних боків тощо'. Остання гра з дітьми проводиться разом із дорослими.

При хорошій підготовці 'до походу та правильній його органі­зації малюки не тільки отримають неабиякё задоволення, пози­тивний емоційний настрій, відкриють для себе багато нового та цікавого, пізнаючи світ, але й суттєво зміцнять своє фізичне та психічне здоров’я.

Який саме вид спортивного'оздоровлення принесе більше ко­ристі вашому малюкові,— вирішувати вам, батьки. Але пам’ятайте, що умовою ефективності тих чи , інших /фізкультурних занять і вправ є стійке бажання дитини займатися ними та ваш особис­тий приклад і допомога в цьому.

Сподіваємося, що ли зможете зробити правильні висновки,

і, виховуючи та навчаючи дитину в своїй родині, не забуватиме­те приділяти належну увагу її оздоровленню та повноцінному фі­зичному розвитку.

І

‘ V . * ■ • ' .

ПРОБЛЕМА РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ - ВАЖЛИВИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ дитини

Значення повноцінного харчування для гармонійного розвит­ку людини розуміли ще в давні часи. Особливо важливою є пра­вильна організація харчування для дитини дошкільного віку.

Характер .харчування дітей визначається, з одного боку, тим, що їх інтенсивний ріст вимагає великої кількості енергії, а з ін­шого — деякою мірою своєрідним станом та функціонуванням шлунково-кишкового тракту. Сила, яка переробляє травні соки у дітей менша, ніж у дорослих, кишечник слабше протистоїть дії бактерій, що потрапляють в організм з їжею, та інших шкідливих

П

речовин. Тому розладиГ діяльності шлунково-кишкового тракту в дітей виникають частіше і протікають важче, ніж у дорослої людини. У дитини середнього дошкільного віку такі порушення можуть виникнути, наприклад, при переїданні, особливо їжі з ве­ликою Кількістю жиру. '

Ось чому, хоча до 3-х років асортимент продуктів харчуван­ня для дитини значно розширюється, кількість прийомів їжі ско­рочується (до 4-х разів на день), і їжа вже не потребує такої ре­тельної обробки, як раніше,— харчування все ще певним чином відрізняється від харчування дорослих.

За умови нормального зросту і розвитку дитини (середні­ми межами для трирічного малюка вважають вагу 13,5—16,5 кг, зріст — 92—99 см; чотирирічного дошкільника — відповідно 14,5— 18,5 кг та 98—107 См) можна говорити про нормальне, збалансо­ване і раціональне харчування.

Суть такого харчування складають наступні правила: енерге­тична цінність їжі, яку вживає малюк, не повинна перевищуватй енерґовитрати організму; у добовий раціон повинні входити хар­чові речовини в збалансованому вигляді, тобто у співвідношенні, яке забезпечить оптимальні сполучення необхідних компонентів. Засвоюваність харчових продуктів знаходиться в залежності від режиму харчування.

При складанні раціону харчування дітей 3—4 років слід Вра­ховувати особливості їх розвитку. У цьому віці в малят зростає потреба в харчових речовинах, Тому в раціоні потрібно збільшу­вати кількість м’яса, круп, риби і поступово знижувати потребу в молоці. Обробка також поступово змінюється, наближаючись до такої, як для дорослої людини. Для дітей середнього дошкіль­ного віку в добовому раціоні має бути (на 1 кг маси тіла) білків

4. г, жирів 4 г, вуглеводів 14—15 г, кілокалорій 100. Повністю до­бовий рацібн'може досягати 1500 г. * _ш Важливе значення в збалансованому харчуванні дитини має характер приготування страв. Закуски, приправи і соуси не повин­ні бути надто гострими. Вироби з м’яса, риби та овочів необхідно лиш злегка підсмажувати і подавати на стіл 2—3 рази на тиждень. Овочі для салату слід нарізати дрібно, заправляти рослинною олією або сметаною, посипати зеленню петрушки або кропу з до­даванням подрібненого часнику. У жодному разі не можна давати багато солодощів та солодких напоїв, особливо в проміжках між

72

їжею. Замість них можна дата дитині випити півсклянки яблуч­ного або морквяного соку, що багаті вітамінами і мають сечогін­ну дію. Також важливо дотримуватися питного режиму, тому що вода у дітей виділяється із організму у великій кількості. Добо­ва потреба у воді для дитини 3—4 років становить близько 1 л.

Батькам необхідно знати, що при одноманітній їжі, у якій пе­реважають білки або жири чи вуглеводи, дитина нормально роз­виватися не може. Так, якщо в харчуванні малюка переважають вуглеводи (каші та мучні вироби — хліб, печиво, булки) з над­лишком цукру, то дитина швидко набирає вагу, повніє, але для її здоров’я це дуже шкідливо. Такі діти зазвичай бувають в’ялими, малорухливими, їх психомоторний розвиток відстає від розвит­ку однолітків, у них частіше виникають різноманітні, особливо простудні, захворюванню, причому будь-яка хвороба протікає, як правило, тяжче, ніж у дошкільника з нормальною масою тіла

Отже, харчування дитини обов’язково має бути різноманітним. Цього можна досягти не тільки застосуванням різних продуктів, але й різних способів кулінарної обробки. Так, м’ясо і овочі можна вживати не лише в рубленому вигляді, але й шматочками, відваре­ними чи тушкованими (рулет, бефстроганов, іуляш тощо). З круп готують не тільки каші, а і пудинги, запіканки, котлети. Частіше спід готувати комбіновані гарніри, які підвищують засвоюваність їжі.

Важливу роль відіграє також правильне сполучення обідніх страв. Якщо перша страва — овочева, гарнір другої, страви може бути з картоплі або макаронів. Для раціону харчування має зна­чення і пора року. Так, навесні та влітку доцільно готувати страви зі свіжої зелені, овочів, фруктів, ягід. При цьому слід пам’ятати, що добовий раціон дитини повинен включати певну кількість біл­ків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мінеральних речовин.

Температура страв, що подаються до столу малятам, не повин­на бути надто високою чи низькою.

На сніданок дітям дошкільного віку рекомендовано давати каші, яйця, страви із сиру, м’яса, риби, чай або кавовий напій з молоком, хліб з маслом, сиром. Обід зазвичай складається з овочевого садату, м’ясного, курячого або рибного бульйону, м’ясного суфле, котлет з гарніром та десерту (кисіль, компот, свіжі фрукти, ягоди, фруктове пюре тощо). У полуденок дити­на може випити склянку молока або кефіру, з’їсти печиво чи булочку, фрукти та ягоди. На Вечерю рекомендується давати

73

овочеві або круп’яні страви в залежності від сніданку. М’ясні чи рибні страви, особливо смажені, увечері давати не треба.

Вважається, що найбільш виправданим з точки зору повно­цінності є різноманітне харчування, що повністю покриває ви­трати енергії і всі потреби організму, який стрімко росте.

, Дитина Витрачає різну кількість енергії залежно від характеру її діяльності. Враховуючи це, ми можемо впливати на фізичний Стан-дитини: діти, схильні до повноти, повинні частіше прилуча­тися до рухливих ігор, багато ходити, бігати, їздити на велоси­педі, плавати. Навпаки, дітей зі зниженого масою тіла (особливо хворих, які потребують прибавки ваги) слід застерегти від зайвої рухливості. Доцільно захопити їх розглядом картинок, почита­ти їм казку, прилучити малят до спокійних, зокрема, настільних, ігор, малювання, ліпленні тощо.

На закінчення ще раз нагадуємо основні принципи раціональ­ного харчування дитини. Воно повинно бути Не надлишковим, різноманітним з достатньою кількістю вітамінів.

Синтетичні продукти харчування (солОДощі, копчені ковбаси, м’ясні та рибні консерви тощо) можуть стати небезпечними Для дитини. Потрібно широко використовувати всі види круп, овочі, фрукти, м’ясо, рибу і, звичайно, всі види молочних продуктів. Не­бажані для дошкільника сОлоні, м’ясні та рибні страви з Гостри­ми Спеціями. ЯгоДи, фрукти, соки, їх суміші з шоколадом та ін­шими солодощами, сиропи тощо краще давати дітям наприкінці або після харчування.

Усі харчові продукти рослинного та тваринного походження, які використовуються для приготування страв, мають бути доб­роякісними та свіжими, приготованими за технологією, що спри­яє збереженню їх харчової, поживної та біологічної цінності.

, ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТУ ЛЮДИНИ, ХАРАКТЕР ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВНОГО ПІДХОДУ ДО ДІТЕЙ ІЗ РІЗНИМИ ТИПАМИ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Фахівцями встановлено, що характер, вдача дитини безпосе­редньо пов’язані з її темпераментом.

74

Поняття «темперамент» належить Гіппократу (від лат. іетрегатепШт — належне співвідношення частин) і означає характеристику індивіду з боку динамічних особливостей його психічної діяльності (темпу, ритму, інтенсивності психічних про­цесів та станів). Основні компоненти: загальна активність індиві­ду, його моторика (рухові прояви) та емоційність.

Темперамент — це не вигадка, а науково доведений вияв при­родного начала у кожному з нас. І якщо вас не дивує те, що зу­силлям волі не змінити колір волосся, то вас не повинно здиву­вати Те, що ніяке виховання не зробить із холерика флегматика. І лаяти дитину, за те, що-вона меланхолік, так само безглуздо, як і за те, що вона брюнет, а не блондин. '

Психолога стверджують, що вже у дошкільному віці в кожної дитини чітко проявляється певний темперамент.

Розрізняють чотири основні типи темпераменту сангвінік, флегматик, меланхолік та холерик Розгляньмо ж їх детальніше.

Сангвініком називають людину активну, яка швидко реагує на події, що відбуваються навколо неї, прагне до зміни вражень, порівняно легко переживає неприємності та невдачі. Сангвінік завжди товариський, він охоче знайомитьсй з новими людьми, з радістю може займатися декількома справами, іноді дуже різ­ними. Йому властиві гнучкість розуму, енергійні та виразні, рухи, швидкий темп мовлення.

Як правило, це часто здавалося б розгублений, розкиданий, лепсоважний, несерйозний, швидкий у рухах, то плаксивий, то одразу радісний малюк.

Сангвініки * це діти, які сміються зі сльозами на очах. Вони швидко відволікаються від ігор Та інших, справ, не можуть бути довго зосередженими на якійсь певній справі. Бути «непостійни­ми» — не порок, а властивість цього темпераменту у дітей до­шкільного віку. Часто таких дітей називають «неуважними», «лег­коважними». Проте батьки їх можуть втішитися тим, що діти, які мають переважно такий темперамент, є всюди загальними улюб­ленцями, тому що вони «діти в собі», дійсно безпосередні малю­ки, і це прихиляє до них наші серця.

Ваша дитина — сангвінік, не варто у вихованні її часто засто­совувати методі примусу та покарань. Пам’ятайте, що підвищен­ню йрацездатності такої дитини сприяє часта зміна її діяльності. Розрядити невгамовну енергію дитині допоможуть фізкультурні

75 _

вправи, зокрема, командні спортивні ігри, а також гімнастика і танці. Слід завважити, що в ігрових матеріалах дитйни-сангвіні- ка мають також бути присутніми і ті, які потребують посидючості та уваги (лото, цаали, мозаїка тощо).

Флегматиком називають людину активну спокійну і незво­рушну.. Флегматик здатний на глибокі почуття, але його емоції рідко помітні оточуючим. Така дитини не відрізняється товарись­кістю/ але прихильності та уподобання її міцні і тривалі. Матеріал •засвоює флегматик, грунтовно і запам’ятовує його надовго. Діти з таким типом. темпераменту відрізняються спокійним та повіль­ним мовленням*

Часто зустрічається упередження проте флегматичного тем­пераменту. Батьки зазвичай бувають ображені, коли лікар «» педа­гог говорить, що їхня дитина — флегматик. Це забобоні Звичайно, як у кожного темпераменту, тут свої плюси і мінуси. У вихованні флегматика потрібна розсудливість і розумність: його не треба за­надто рано вкладати спати, .флегматичному малюку варто не да­вати довго спати вдень. Для такої дитини добре, коли вона не надто Тепло одягнена і вкрита. Не слід дозволяти їй довго сидіти за сніданком. Потрібно час від часу гратися разом з флегматиком. Не Тільки для дитини-флегматика, але й для дорослого флегмати­ка надзвичайно важливим є пробудження інтересів та поширення їх на всі області життя. ,

У спілкуванні з флегматиком не можна бути владним, а тим більше сварити його за повільність. Слід приділити увагу розвит­ку комунікативних навичок дитини, тому що вона досить складно сходиться з людьми. Позитивний вплив на формування особис­тості малюка-флегматика має посильна праця, самообслуговуван­ня, і, як наслідок, — його самостійність. Флегматику принесуть користь ігри та зайняття, які вимагають моторності, рухливості і спритності (ігри з м’ячем, скакалкою, їзда на велосипеді тощо). Меланхоліком називають дуже вразливу людину. Проте зов-

• нішня реакція меланхоліків на те, що відбувається довкола, слаб­ка, рухи їх стримані, а мовлення тихе. Настрій меланхоліка може змінюватися через зовсім незначні причини. Він хворобливо чут­ливий. У меланхоліків низька працездатність, тому швидко на­стає стомлення,

Діти-меланхоліки люблять відшукувати затишні місця'для роздумів. їх можна раптово знайти під диваном, між шафою і две-

рима, ігіода навіть у шафі. В їх діях багато таємничого. Ці явища випливають із багатого, особливого внутрішнього світу. У своїх власних думках меланхоліки самі відіграють велику роль: тб во- ни шляхетні пани, То знедолені, то герої. Часто діти цього темпе­раменту розсудливі і поводяться як дорослі. Вони полюбляють слухати казки* різні Сумні історії. їм властивий раптовий пере­хід від сміху до веселощів. Вони можуть бути відкритими і щи­рими, але все ж нерідко замикаються в собі. Для меланхоліків часто є характерними шкідливі звички — смоктати великий па­лець; крутити волосся; гризти нігті. Воля у меланхоліків слабка Засинають вони довго, тому що в ліжку прагнуть до роздумів та вигадок різних «історій»; Піклування й увага потрібні їм як хліб. Увечері вони повинні відходити до сну з радісними, гармонійни­ми думками і почуттями.

Ваша дитина меланхолік, не забувайте її хвалити і заохочувати будь-яку активність її. Для меланхоліка важливим є чіткий та зруч­ний режим; постійний ритм його діяльності. Корисними для такої дитини будуть трудові доручення, здорові фізичні вправи та ін.

Холериком називають людину енергійну, здатну займатися справою з особливою пристрастю. Холерик легко переходить до стану збудження. Його інтереси досить постійні. Він не пасує пе­ред труднощами, які раптово з’явилися, перед малюком, та з на­полегливістю їх долає. Навчальний матеріал.запам’ятовує швид­ко, пам’ятає довго.

Діти-холерики — це так звані Малюки-бунтарі, яких часто мржнк побачити в гніві. Вони знають, чого хочуть, і завжди праг­нуть будь-якими (навіть недозволрними) засобами досягнути своїх цілей. Діти цього темпераменту зустрічаються не так часто; може, на щастя. Але повернімося до суті питання. Обдумувати, планувати вони не вміють і часто впадають в такий безмежний гнів, в якому не тямлять самих себе. Одначе іншого дня такі ді-- ти можуть бути тихими і «прирученими». Холерики-дошкільнята хотіли б уміти тримати себе в руках, але в такому віці вони ще не мають волі, яка стримує силу і спрямовує її в потрібне русло. Вони прагнуть від дорослих розуміння і ие виносять насмішок та іронії. Проте делікатний та доброзичливий іумор. холерики спри­ймають з вдячністю.

Виховуючи маленького холерика, батькам слід запастися терпінням. Спілкуючись з такою дитиною, дорослим не можна

77

втрачати самовладання; їм необхідно проявляти по відношенню до свого малюка, якнайбільше спокою і холоднокровності. Холе­рики потребують створення спеціальних умов: вони повинні мати власний простір. Час від часу корисно пропонувати такій дитині заняття підвищеної складності для формування адекватної само­оцінки. В іграх для малят-холериків має бути передбачене все: і те, що потребує зосередженості та посидючості, і те, що вимагає рухової активності.

У віці 3—4 років діти з яскраво Вираженим типом темпера- ’ менту зустрічаються доволі ще рідко. Найчастіше в одній ди- тщгі є елементи, наприклад, сангвініка і меланхоліка. Але вихід­ні якості темпераменту, які переважають в дошнільнику, можуть бути як достоїнством, так і недоліком. Так, енергія сангвініка за­безпечить успішне навчання дитини, але неврівноваженість по­ведінки може значно ускладнити стосунки із друзями, батьками та педагогами. Гнучкість розуму сангвініка — цінна для навчання' якість, айе відсутність наполегливості часто не дозволяє йому до­водити розпочату справу до кінця.

Неквапливість флегматика компенсується його цілеспрямо­ваністю та високою працездатністю. Висока чуттєвість та враз­ливість меланхоліка стануть перевагою на заняттях з музики та літератури.

Підводячи підсумки Сказаного, слід завважити: розвиток тем­пераменту і характеру дитини є взаємообумовленим процесом.

І жодні природні передумови не-здатні сформувати в дитині то­го, що вона з легкістю та радістю прийме від своїх мудрих, тер­пеливих та люблячих батьків.

ДИТИНА ТА БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Статистика дорожньо-транспортних пригод свідчить, що час­то жертвами аварійних ситуацій на дорогах стають діти.

До таких нев_/тіціних наслідків призводить, як правило, не­знання малюками основ правил дорожнього руху, а також часом байдуже ставлення дорослих до поведінки дітей на проїжджій частині.

СаМе тому одним із важливих завдань навчально-виховного процесу з дошкільнятами є цілеспрямована та послідовна робота

78

щодо профілактики та попередження дитячого дорожньо-транс­портного травматизму. Проводитися вона має, насамперед; з ро­дині, а це значить, що вам, батьки, необхідно приділити належну увагу цьому важливому питанню.

Починати таку роботу з малятами слід якомога раніше, адже відомо, що звички, набуті в ранньому дитинстві, залишаються на все життя. Дотримання правил безпечного життя повинно стати свідомою необхідністю кожної дитини.

Вивчення правил дорожньогр руху безпосередньо пов’язане з формуванням у дітей вміння орієнтуватися у просторі, коли во­ни вже вміють розрізняти та називати лівий і правий, бік вулиці, середину, напрямок руху (вперед, назад).

Навчання правилам дорожньбго руху дає бажаний результат, якщо в повсякденному житті у малят формуються культура по­ведінки, витримка, дисципліна. У трирічному віці під час прогу­лянок з дорослими слід звертати увагу малюків на рух пішоходів, транспорту, називати кольори світлофора, знайомити дітей зі сло­вами: тротуар, шофер, автомашина; уточняти назви частин авто­мобіля: кабіна, колеса, двері, вікна тощо.

Поступово у дітей накопичується певний досвід, збагачується ' словниковий запас, виховуються навички просторового орієнту­вання. Поступово можна та потрібно підводити малят до засвоєн­ня правил дорожнього руху, спонукати їх активно користуватися словами, що означають напрямки та місцезнаходження пред­метів. Необхідно також розширяти уявлення дітей про вулицю, машини, перехід «зебру» тощо. Слід активізувати вживання та розуміння дітьми понять «тут», «там», «вгорі», «внизу», «близь­ко»* «далеко» та ін.

Переходячи з дитиною вулицю, дорослі обов’язково ПОВИННІ тримати її за руку, щоб дитина не злякалася машини, яка набли­жається. Слід пояснювати дітям, що не можна виходити самим, без дорослих, на проїжджу частину вулиці, а під час переходу нав­чати малят, правильній реакції на сигнали світлофора, пояснюва­ти їм, що йти треба спокійно, не поспішаючи.

Хто з нас не хоче бачити свою дитину здоровою? І кожен вважає, що саме його малюк достатньо розумний та розсуд­ливий, щоб не опушитися під колесами автомобіля. Але уник­нути дорожньо-транспортної пригоди дитині часом зовсім не­просто.

79

Травми, отримані в результаті наїзду транспортного засобу, є особливо тяжкими. Справа в тому, що травма такфо роду ви­являється подвійною: спочатку — автомобілем, а іртім ударом об проїжджу частину. У результаті — два удари І При чому, най­більш небезпечним є саме другий удар; адже діти, падаючи, за­бивають найчастіше голову (співвідношення ваги голови до за­гальної маси тіла у дйтини більше, ніж у дорослого). Тяжкими бувають травми і при ударі об гострі грані та предмети, а також жорсткі конструкції автомобіля. Наслідки автотравм найчасті­ше залишають на все життя фізичні та морально-психологічні каліцтва. У середньому кожна дитина після автотравми прово­дить на лікарняному ліжку близько двох місяців, а термін реа­білітації складає 8-Ю років. ,

Тому так важливо навчання дітей поведінці на вулиці з ураху­ванням їхніх психологічних та фізіологічних особливостей.

Психологи вже давно встановили, що діти в силу своїх ві­кових психологічних особливостей не завжди можуть правиль­но оцінити миттєво обстановку на дорозі, я^а часто швидко змі­нюється. Діти часто завищують власні можливості. Іноді малюки просто повторюють те, що роблять у таких випадках дорослі. Так, дорослі намагаються перебігти вулицю. І перебігають (правда, не завжди успішно)* у чому допомагає ЇМ уміння визначити відстань до машини і оцінити ситуацію на дорозі. Але це дорослі, а діти? Дитячий організм знаходиться у стані формування. Багато з про­цесів, що відбуваються в ньому, нестійкі. Звідси і така різна реак­ція дітей та дорослих на одні й ті самі дорожні ситуації.

Спеціальними дослідженнями встановлено, що діти інакше, ніж дорослі, переходять через дорогу. Дорослі, підходячи до про­їжджої частини, вже здалеку спостерігають та оцінюють ситуа­цію, яка склалася на дорозі. Діти Ж починають спостереження тільки тоді, коли підійдуть до краю дороги чи коли вже знахо­дяться на ній. У результаті — мозок дитини не встигає оброби- *ги інформацію та дати правильну команду до дії. Окрім того, діти молодшого віку переносять у реальний світ свої уявлення з мікросвіту іграшок. Наприклад, упевненість у тому, що реальні транспортні засоби можуть зупинятися на місці так само миттє­во, як і іграшкові.

Зріст дитини — серйозна перешкода для огляду навколишньої обстановки: через транспортні засоби, що стоять поруч, їй не вид­

80

но, що діється на .дорозі, у той самий час дитину не видно з-за машин водцрм. Дитина може не побути звуку автомобіля, який наближається, чи іншого сигналу не тому, що не вміє розпізнава­ти їх, а через рідсутність у неї постійної уваги.

Увага дітей носить вибірковий характер. Вона, як правило, концентруються не на предметах, що представляють небезпеку, а на 'тих, які на даний момент цікавлять її понад усе, та і час сприйняття звукового сигналу у дітей значно триваліший, ніж у дорослих. У дитини коротший крок та менший сектор огляду на 15—20 %, до того ж уповільнена реакція на небезпеку (3—4 се­кунди, на відміну 0,8—1с у дорослих). Оцінка ж транспортних засобів, що рухаються, підвладна впливу контрастів. Чим більше розмір транспортного Засобу, значніше його відмінність за кольо­ром та звуком від навколишньої обстановки, тим швидше діти уявляють його рух. При наближенні великої вантажівки, навіть якщо вона рухається з невеликою швидкістю, дитина рідше ри­зикує перетинати проїжджу частину, одначе недооцінює небез­пеку невеликої легкової машини, яка наближається на великій швидкості.

Чим складніше ситуація для дитини і чим більшу кмітливість та швидкість у прийняті рішення їй необхідно проявити, тим сильніше розвивається гальмування у центральній нервовій сис­темі дитини. І, Таким чином, розвивається замкнене коло: чим не­безпечніше ситуація, тим дитина повільніше та більш неправиль­но приймає рішення.

Батьки часто ставлять запитання: «Що з правил дорожнього руху слід знцти дошкільнику, а що школяреві?» І тому, й іншому слід знати якомога більше про безпеку пішохода на дорозі. Це як щеплення, яке підвищує імунітет, але на рівні психіки.

, Потрібно, щоб дитина, навіть найменша, яка тримається за ру­ку дорослого, при підході до проїжджої частини вміла налашту­ватися на перехід.

• Навчаючи дітей правилам дорожнього руху, не забувайте по­казати їм ті порушення, які можна побачити на вулицях серед водіїв, щоб при переході доріг, перехресть маленький пішохід нав­чився прийматикомпенсаторні дії по відношенню до інших учас­ників руху, тобто культивуйте в дитині інстинкт самозбереження. Покажіть їй порущників-пішоходів. І т^м більше ніколи не по­рушуйте правила дорожнього руху самі. З точки зору маленької

81

дитини, дорослі — зразок поведінки, а все, що вони/роблять,— правильно. Це потім, з віком, прийде' здатність критично оціню­вати вчинки та їх результати. /

Пам’ятайте, шановні дорослі, що порушуючи правила, ви за­кладаєте основу для майбутньої трагедії.

Особистий приклад дотримання правил дорожнього руху до­поможе сформувати стійку звичку не порушувати їх, довесТи до автоматизму правильні дії дитини при переході через дорогу. Не залишайтесь байдужими до поведінки на дорозі незнайомих, сто- , ронніх дітей. Завважте: зроблене вами зауваження, вчасно про­тягнута рука допомоги попередять можливу біду.

А якщо дорослий, вирушаючи з дому, почує настанови уваж­ності з уст дитини на свою адресу — значить, виховна робота не цропала даремно, і ваща дитина буде здоровою та неушкодже- ноюі

ДИТЯЧА КІМНАТА - МАЛЕНЬКИЙ СВІТ ВАШОГО МАЛЮКА .

і ••

Щасливе дитинство .асоціюється в людини з незабутніми яскравими враженнями та спогадами, з люблячими батьками —

. сильним і добрим татусем та лагідною і ніжною мамою. Без ма­тері дитина в. перші роки свого життя не мрже обійтися, тому приблизно до трьох років дитячий куточок повинен знаходитися в спальні батьків.

Коли дитина вступає у середній дошкільний вік (приблизно, з трьох' років), для малюка настає важлива пора, і час залишити затишну батьківську спальню та перейти до власної дитячої кім­нати. Батькам необхідно обов’язково подбати про це. Нехай кім-, ната вашого сина чи доньки буде маленькою, але вона має бути

• окремою; а якщо такої можливості немає, то в будь-якому випад­ку в дитини повинен бути свій постійний коточок, який потріб­но виділити для малюка. А турботливі руки, уважне, добре серце дорослих має в будь-яких умовах зробити це місце для дитини затишним та зручним.

Уявіть собі порожню кімнату з чисто-білою стелею, ізольо­вану від усіх, шумів. Хтось із батьків вваЖає, що така кімната —

82

ідеальні умови для дитини? Така думка є помилковою. Кімната, позбавлена всяких атрибутів, не просто некорисна, але й дуже шкідлива для малюка. Встановлено, що діти, які виростають в пустих голих кімнатах, помітно відстають від своїх одноліт­ків, які мешкають сфед райдужних барв (кольорові шпалери, барвисті ковдри, ошатні штори) та приємних звуків (музики, тікання годинника тощо).

Повноцінне дитинство — це своя територія, куди ніхто не по­винен вриватися без дозволу і з вимогами «негайно прибрати весь цей мотлох». А «весь цей мотлох» виключно цінний і лежить са­ме в тому порядкуй який дитині подобається.

Отже, дитинству необхідне місце для особистого щастя. А вам на­лежить зайнятися облаштуванням цього місця. Без активного та вмі­лого втручання батьків воно — лише передумова для дитячих справ.

Дитяча кімната має бути чистою, світлою, бажано з вікнами, які виходять на сонячний бік. Вона повинна бути обладнана спе­ціальним набором дитячих меблів. Один із головних предметів такого набору — ліжко з високими перилами. Краще, якщо воно буде розсувне у довжину, і його можна буде регулювати по мірі зростання дитини.

Дошкільнятам, окрім спального місця, потрібен столик зі стільчиком. Він слугує для малювання та ігор, що потребу­ють зосередженості, наприклад, збирання ди'гячого конструк­тора. Можливий столик з ящичками для олівців, фарб. Пот­рібна також невисока- поличка для іграшок та книг. Внизу цієї полички можна облаштувати висувний'ящик для іграшок, які не ламаються (м’ячів, кубиків тощо) та для зберігання різних знахідок. ,

Дуже корисні набори дитячих меблів, ті, до складу яких вхо­дять різні за призначенням предмети (шафочки, ємності для ігра­шок, сидіння), які можна зібрати у різноманітних сполученнях. Наявність такого набору дозволяє час від часу без особливих зусиль змінювати інтер’єр дитячої залежно від зміни інтересів та захоплене’ дитини, а процес зборки таких меблів нагадує гру в конструктор і сам по собі захопливий та вносить елемент ціка­вої гри в роботу з облаштування кімнати.

Усе, чим користується дитина, ьіає відповідати її зросту та віку, іцоб вона без сторонньої допомоги могла сісти на стілець, дістати іграшку, зняти і пойісити свій рушничок, одяг. Проте,

83

І

•* ' , ⁽ ламцу, вимикач потрібно розміщати так,щоб малюку* який ще

не навчився користуватися Цими предметами, не міг їх дістати.

Дітям середнього дошкільного віку необхідний для рухливих ігор також і вільний простір на підлозі. Для цього залиште час­тину кімнати вільною, поклад іть там килим, палас,

Для дитячої кімнати будуть доречними диванні подушки різної геометричної форми — круглі, у -вигляді кільця, квадрат­ні з діркою, трикутні, конусоподібні тощо. Дитина зможе на них качатися, влаштовувати з їх допомогою баталії, дивитися через отвори, а ще такі подушки можуть стати чудовим дитячим конс­труктором. Зшити їхпід силу будь-якій мамі чи бабусі, а матеріа­лом для дитячих пОдуїіюк стануть шматки поролону, штори, що давно вийшли з моди.

На одну зі стін Доцільно прилаштувати шматок гладкого лінЬ- леуму — на ньому зручно малювати кольоровою крейдою.

Облаштовуючи кімнату або куточок /дитини, попіклуйтеся, щоб усе, що оточуватиме вашого малюка, булО міцним, чистим, виготовленим із натуральних матеріалів, ^ігієнічним та красивим. Намагайтеся при цьому враховувати і смак дитини.

Одразу потурбуйтеся про великі зручні коробки для іграшок і фрагмент стіни для «мистецтв». Це — цілком серйозна справа, Аніж журитися.при вигляді розмальованого коридору, краще доб-

• ровільно Надати Малюкові поле для діяльності у його ж кімнаті, І дитині приємно, і вам проблем менше.

Підростаючи, дитина поступово стане дизайнером свого про­стору. Довірте їй самій довести інтер’єр дитячої до розуму. Будь­те терплячими: те, що вам здається безладом,— нормальний стан дитячої кімнати. ,

Поступово дитина підростає, і вже* незабаром їй іти до шко­ли. Не завадить привчити малюка користуватися дзеркалом. Як стверджують психологи, люди люблять власне відображення, а маленькі діти — особливо. Тож радимо надати їм таку мож­ливість милуватися собою. А за допомогою трельяжу дитина мо­же і повинна побачити себе у профіль. Це — своєрідна адапта­ція зовнішнього вигляду до самого себе, що надзвичайно важливо (жити в ладу із самим собою). На поличці поруч доцільно пок­ласти маленьке люстерко з ручкою. Воно допоможе малюкові ба­чити себе ззаду. Окрім того, тут слід покласти також гребінці та набір дитячої косметики. '

84

•За

самостійно стежити за своїм зовнішнім виглядом.

Пам’ятайте, що дитяча кімната — це рівнозначна частина ва­шої квартири чи будинку, яка -надає малюкові право бути, коли він захоче, на своїй території. І дорослі, і сама дитина мають пос­тійно відчувати це. Власна територія допомагає дитині зростати самостійною та відповідальною. Це потрібно кожному для психо­логічного комфорту та формування особистості. Але так само для дошкільника важливо зрозуміти, що він — повноправний член ро­дини, такий же господар батьківської оселі.