Втрата дитиною апетиту під час хвороби —. природне явище. Не намагайтеся нагодувати хворого малюка^ шляхом примусу. Ко­ристі такий обід для організму не принесе, лише завдасть психо­логічної шкоди дитині. '

Страві}, які ви подаєте синові або доньці, мають бути смачни­ми, помірно гарячими і гарно оформленими. Пам’ятайте: красиво подана їжа покращує та стимулює апетит. '

Шкідливо для дитини їсти перед телевізором, відволікатися на ігри та розмови під час їжі.

Не примушуйте малюка наїдатися на ніч, безпосередньо пе­ред сном.

Не дозволяйте перед основним прийомом їжі дитині «пере­кушувати* Солодощами: це призведе до втрати апетиту. Для до­тримання такої умови цукерки, печиво, вафлі краще не тримати на виду у. малюка.

За тривалої відсутності апетиту в дитини необхідно показати її лікарю-педіатру. '

Під час прийому їжі малюком не забувайте про необхідність удосконалення навичок самостійності та акуратності дитини.

4. Виступи батьків з обміну досвідом за темою зборів.

5. Вихователь підводить підсумки зборів і знову звертає увагу батьків на важливість правильної організації харчування для пов­ноцінного розвитку дітей, на те, що умовою для цього є відповід­на збалансованість дитячого харчування, його різноманітність, дотримання режиму та врахування індивідуальних особливостей ДИТИНИ (фізичних, ПСИХОЛОГІЧНИХ та ІНі).

і

Щоб дитина росла вихованою

< ¹ '

План проведення

1. Бесіда з батьками на тему ■«Поведінка — показник вихова­ності дитини».

2. Обговорення психолого-педагогічних ситуацій за темою зборів.

3. Ознайомлення батьківської аудиторії з пам’яткою «Фор­муємо культуру та моральність у дитини».

4. Підсумки зборів.

ХІД ЗБОРІВ _ґ1

1. Вихователь розповідає батькам про роль та значення ви­ховання культури поведіирси дгітини для формування її особис­тості та знайомить з основними та необхідними аспектами робо- ; ти в цьому напрямку. І

По закінченні доповіді педагога відбувається обмін думками в колективі присутніх; вихователь відповідає на запитання, які виникли в батьків у процесі бесіди. ' )

2. Батьківській аудиторії пропонується обговорити психоло- го-педагогічні ситуації за темою зборів.

У дитячий садок мама привела чотирирічного сина. На йо­го обличчі — вираз цікавості та допитливості. Одягнений малюк; гарно, по-святковому; це свідчить про те, що це для нього уро­чиста подія. І

Хлопчик безцеремонно перебиває розмову мами з виховате­лем і Толосно заявляє: «А я іду в середню групу! А ви вихователь­ка? А правда, що в дитячому садку є рибки? А правда, що вдень тут треба спати?». Хлопчик сипле запитаннями без кінця, а коли вони нарешті вичерпуються, він намагається торкнутися ґудзиків на її костюмі, з неприхованою цікавістю прислухається до розмо­ви дорослих і час від часу вставляє репліки. і

Запитання до дискусії:

Яке враження справляє на оточуючих такий малюк?

Чи можна назвати хлопчика розкутим, безпосереднім?

Що, на вашу думку, упустили батьки дитини в її вихованні? ’

Думка педагога:

Перше враження про таку дитину складається як про невихо- /вану. Ми бачимо це за деякими її вчинками: дитина тримається нестримано, втручається в розмову дорослих. і

Хоча новачок, судячи з усього, досить добре розвинений, тя­мущий і зовні привабливий, але з того, як він поводиться, не вміє ввічливо звернутися із запитанням, не знає, як слід вітатися із стар-_; шими, надмірно красномовний, ми робимо висновок, що ця дати-: на — невихована. І вона, звичайно, справляє неприємне враження. ,(

Батькам такого хлопчика треба порадити: ціклуючись про гар-1 монійний розвиток дитини, необхідно мати на увазі не тільки її фі- І зичне і розумове здоров’я, але й моральне, етичне. Потрібно своє-1 часно навчати малюка зовнішнім формам та проявам вихованості. 1

Антон (4,5 роки), зустрічаючись із сусідами по під’їзду, при­вітно усміхається їм і чітко вимовляє: «Здрастуйте*. За його об­личчям видно, що це дитині приносить задоволення. Так хлопчик чинить за прикладом тата і мами. Антон добре знає, що означає це привітання, йому пояснив тато: «Сказати «здрастуйте» — зна­чить побажати здоров’я. Це гарне побажання, і говорити його слід доброзичливо^ ввічливо». <

Зустрівшись біля ліфта з дорослими, Антон намагається про­пустити їх поперёд себе. Так хлопчик чинить також за прикла­дом тата. '■ ' *

Запитання до дискусії: -■

Який виховний вплив мають на Антона батьки?

Чи іговиинібатьки в зв’язку із цим Критико оцінювати влас­ну поведінку та вчинки?

Які моральні якості виховують батьки у своєму синові? Чи важливо це? '

Думка педагога:

На особистість дитини, яка швидко формується, очевидний та всебічний вплив мають, безсумнівно, її батьки. Недарма кажуть, що діти — дзеркальне відображення батьків. їх звички, жести, способи спілкування дитина починає переймати тоді, коли вона ще не здатна оцінити, наскільки вони моральні. Саме тому дорос­лим так важливо критично поглянути на себе: чого навчає дити­ну їх приклад?

Виходячи з поведінки Антона, можна зробити висновок, що батьки подають синові приклад ввічливості, культури спілкуван­ня, дотримання необхідних етичних та комунікативних норм. Ди­тина росте вихованою та доброзичливою і уважною у ставленні до оточуючих. Звичайно, це важливо як для самої дитини, так і для суспільства, у якому вона живе.

3. Батьки отримують пам’ятки.

«Формуємо культуру та моральність у дитини» Виховувати позитивні звички, способи поводження необхідно у дитини з пёрших років її життя.

. Звертайте увагу на культуру поведінки малюка не тільки вдо­ма, але й на вулиці^у громадських місцях тощо. Навчайте дитину дотримуватися загальноприйнятих норм.

Виховуйте в дитини шанобливе ставлення до оточуючих, уміння зважати на їхні справи, інтереси, зручності. \

65

Розвивайте комунікативні навички малюка, уміння спілку-. ватися з дорослими та однолітками, товариськість, ввічливість, стриманість, делікатність, чуйність, уміння поважати інтереси ін­ших людей.

Виховуйте культуру мовлення, тобто вміння ввічливо розмов- ляти, звертатися до дорослих на «Ви», називати їх за ім’ям та по батькові, говорити з чіткою дикцією, привітно і без зайвої жес­тикуляції.

Приділяйте належну увагу вихованню культури, діяльності (вміння поводитися з іграшками, книгами, особистими речами та суспільним майном тощо). • ^

Відпрацьовуйте в дитини елементарні навички організації ; свого вільного часу’відповідно до встановленого розпорядку жит­тя в дитячому садку та в родині.

Формуйте змалку в дитини розумні потреби та почуття обов’язку ¹ ^

4. Педагог підводить підсумки батьківських зборів і знову на¹; голошує на значимості вихованості дитини для формування її ін­дивідуальності. ;

Вихователь бажає успіхів батькам у нелегкій справі вихован­ня дитини і висловлює сподівання, що інформація, яку аудиторія; отримала на зборах, стане корисною. !