та вегетативну реакцію (слино-соковиділення тощо), як підне­сена до рота скляночка з морозивом. Ви обіцяли у неділю піти з дитиною в зоопарк, то повинні обов’язково це зробити. Навіть у тому випадку, якщо дитина чимось завинила, ви не маєте права

4. не виконати обіцяного (якщо воно не було обіцяно умовно, на­приклад, за умови хорошої поведінки). При абсолютній необхід­ності покарайте малюка за провинність, але обіцяне не може бу­ти невиконаним.

Які шкідливі звички дитини можуть призвести до викривлення зубів?

Частб викривленню зубів дитини сприяють, дійсно, шкідливі звички, зокрема, смоктання великого пальця. Правильний ріст зубів буде Порушений під час просування верхніх зубів уперед, а нижніх назад з одночасною деформацією піднебіння. Відучи­ти малюка від цієї шкідливої звички непросто, легше це зробили у дитини, коли вона засинає, витягаючи палець з рота. Поступово малюк почне засинати без смоктання пальця.

Чи правдива думка, що дітям краще спати тільки на правому боці?

Така думка є хибною. Примушувати малюка спати лише на правому боці недоцільно, тому що тривале перебування в од­ному і тому самому положенні може призвести до небажаних наслідків: наприклад, деформації грудної клітки, викривлення хребта. Кращою позою для сну дитини є, певно, поза на спині. Шкідливо також дітям спати, притискаючи коліна до живота, згорнувшись «калачиком», тому що це перешкоджає нормаль­ному кровообігу.

ДВОРІЧНА ДИТИНА ВИЯВЛЯЄ БАЖАННЯ ДОПОМОГТИ ■ МАМІ В ГОСПОДАРЧИХ СПРАВАХ. ЧИ ТРЕБА ДОЗВОЛЯТИ

Малюкові це?

Найпоширеніша помилка — усунути дитину від хатніх справ, відмовлятися від її допомоги, тому що матері завжди простіше та швидше щось зробити самій, ніж навчити цього малюка. Кож­

на дитина обов’язково намагається наслідувати того, хто працює: береться за віник чи пилосос, за посуд, ганчірку. Ось тут би і не відштовхнути И, а підбадьорити, навіть якщо сміття потрапляє не туди, куди треба, а чиста чашка знову плюхає в мильну воду. Важ­ливо пробудити в дитини бажання допомогти. «Спасибі, мій по­мічнику, як добре з тобою працюється, як швидко ми все разом зробимо!». Дозвольте вашому малюкові відчути себе вмілим, пот­рібним, незамінним! Хвилини, витрачені' на переробляння, нав­чання (лагідне, тактовне), розмови з дитиною, обернуться потім годинами зекономленого часу і тією дорогоцінною турботою, про яку ми всі, батьки і матері, так мріємо.

Збираємося за «круглим столом»

ПОКАРАННЯ ДИТИНИ: «ЗА» І -ПРОТИ»

План проведення

1. Доповідь педагога дошкільного дитячого закладу на Тему «Чи Треба карати дитину»?

2. Виступи батьків для обміну досвідом.

3. Обговорення психологічних ситуацій за темою заходу.

4. Ознайомлення батьків з пам’яткою «Покарання дитини: ко­рисні поради».

5. Підведення підсумків.

Хід заходу

1. Доповідь вихователя.

, Шановні батьки! Сьогодні ми зібралися, щоб обговорити одну з важливих виховних проблем, &ка,‘ безумовно, хвилює кожного з нас — це проблема покарання дйтини.

Справді, усім доводиться хвалити і карати своїх малюків. І скільки існує педагогіка, у тому чИслі і батьківська (народна), стільки існує й точок зору, думок, спорів, дискусій з даної про­блеми. І не лише про покарання* але й про Заохочення. Одні бать­ки бояться захвалити і виховати дитину надто розбещеною, інші, навпаки, використовують похвалу як головний метод виховання. Частина батьків заперечує покарання, особливо тілесне: вони бо­яться подавити в дитині особистість і викликати тим самим ці­лий ряд негативних явищ — страх, ненависть до себе та навко­лишнього світу.

Що ж таке покарання дитини? Які думки існують з цього при­воду і які з них є більш прийнятними для правильного виховання?

Покаранням вважають міру дії, яка застосовується за прови­ну, проступок. ,

Відомий американський вчений, дитячий лікар педагог Б. Спок дає покаранню наступне визначення: «Покарання — це надзвичайна міра, яка застосовується по відношенню до-дітей ли­ше у тих випадках, коли решта способів виявилися недійсними».

Дискусія про доцільність покарання дитини велася в усі часи, ця проблема завжди була актуальним виховним питанням і без­кінечною темою для обговорення.

Сучасні педагоги вважають, що покарання. як засіб виховання, потрібне, але воно має бути розумним, справедливим і зрозумі­лим дитині; провинившись, вона завжди має зрозуміти, за що її покарали.

На жаль, практика показує, що багато батьків часто припуска­ються помилок в питанні покарання дитини. Як батьки зазвичай, карають свого малюка? Вони кричать на дитину, б’ють її, став* лять у куток або дотримуються філософії позбавлень і заборон. Чи приносять такого роду покарання дитини користь?

Якщо маляті вже виповнилося два з половиною роки, а ви не зловживаєте своєю владою» не б’єте його з кожного приводу, то це покарання не занадто злякає його і може виявитися навіть ко­рисним. Справа в тому, що дитина, досягши молодшого дошкіль­ного віку, вже здатна розуміти» що робить щось не так. Проте са­мостійно зупинитися вона ще не завжди мрже. Наприклад, вона почувається винною через те, що тупотить ногами на бабусю, ку­сає сусіда в пісочниці або викрикує образливі слова, але впора­тися з собою неспроможца. їй потрібна ваша допомога, але яка? Спокійне прохання вона навряд чи зараз дочує. Узяти за руку та відвести не завжди можливо (адже ви самі обурені поведінкою дитини, і вам складно зберігати спокій). У цьому випадку який-. небудь різкий звук або рух (окрик, ляскіт по столі або по сідничці малюка) подіють на дитину протвережувально. Вона зупиниться, і з нею вже можна буде розмовляти.

' Покарання може бути корисним і в тому випадку, якщо ди­тина вирішила перевірити межі дозволеного і з’ясувати, до якої межі мама або тато дозволяють їй дійти. Оскільки малюк ще по­гано орієнтується у світі, батьки повинні показувати йому межу, переступати яку не слід. Але якщо дорослі не спроможні щось за­боронити дитині або в чомусь обмежувати її, малюк буде вимага­ти їхньої реакції будь-якими способами» іноді зважуючи«» на над­звичайний хід, виводячи їх із себе своего поведінкою.

Як же засвоїш батькам мудру і розважливу науку покарання дитини? Насамперед, варто зрозуміти: до тих Пір, поки малюкові не виповниться 2,5 роки, карати або сварити йото безглуздо, ад­же єдине, що він може із цього запам’ятати,-* він поганий, і його ніхто не любить.

Тільки з дворічного віку дитина починає усвідомлювати свою окремість від світу, і разом із тим усвідомлює авторство своїх учинків. У цьому ж віці малюк розуміє, що певні події та вчинки радують оточуючих і вважаються гарними, а якісь -^засмучують, дратують і вважаються поганими. Однак, незважаючи на те, що розуміння вже прийшло, здатність володіти своєю поведінкою ще недостатньо сформувалася.

Часто є природним, що малята молодшого дошкільного віку діють всупереч батькам. Не тому, що зляться на них або не зва­жають йа них, просто їм потрібно відчутії свою незалежність та їхні межі. Якщо ви почнете їх за це «переслідувати*, то почнете війну, У якій не буде переможців. Краще намагайтеся перетвори­ти це на гру або поставитися як до прикрої неприємності, що зго­дом зникне.

Не забувайте того, що сила покарання мусить відповідати вчинкові. За один і той самий вчинок не карають двічі. Напри­клад, дитина завинила і була покарана матір’ю, потім дістала про­щення; не можна, щоб батько, повернувшись з роботи і довідав­шись про те, що трапилось, знову зауважував їй.

Роз’яснення дитині поганого, що було в її вчинку, має бу­ти основою усіх видів покарання. Це роз’яснення треба давати в спокійному тоні і не підвищуючи голосу.

Роз’яснення може бути більш чи менш суворим, а різким і го­лосним тільки в крайньому разі. Дорослий, караючи дитину, по­винен добре володіти собою,

Усі інші види покарання слід зводити до позбавлення дити­ни тих чи інших пільг і задоволень. Такі покарання застосовують

• порівняно рідко, це «надзвичайна подія» в родині. Слід мати на увазі, що ефект від покарання щоразу слабшає, у цьому полягає "один із його недоліків. Вихователям доводиться поступово поси­лювати заходи покарання, і скоро воно сягає ступеня, коли нерво­ва система дитини травмується. • '

На думку відомого американського педагога А. Фромма, по­карання приховує у собі й інші небезпеки, а саме:

38

• дуже часте покарання не виправляє поведінки дитини, а лише перетворює її;

• покарання змушують дитину побоюватись втратити батьг ківську любов;

• у покараного малюка може виникнути вороже почуття до батьків;

• часті покараная так чи інакше спонукають дитину зади- шатися інфантильною; .

• покарання може перетворитися на спосіб дитини привер­нути до себе увагу батьків.

Враховуючи психологічний ризик, пов’язаний із покаранням, виникає питання: чи існує альтернатива покаранню? Чим можна замінити його?

Дійсно, така альтернатива існує — це батьківське терпіння, що є найбільшою доброчинністю, яка тільки може бути у бать­ків, а також відволікання, неквапливість у прийнятті рішення (не поспішайте карати сина чи доньку, зачекайте, поки вчинок повто­риться), пояснення дитині того, чому саі^е н ДІЇ неправильні.

В окремих випадках найсильнішим засобом запобігання про­ступкам дітей виявляється не покарання, а заохочення, тобто, ко­ли дитину кілька разів похвалять за те, що вона утрималась від того чи іншого негативного вчинку.

2. Виступи батьків з обміну досвідом.

Заслухойують кілька різних точок зору на проблему покаран­ня дитини молодшого дошкільного віку. Після цього проводиться обговорення батьківським колективом присутніх кожної вислов­леної думки.

3. Батьківському колективу пропонується обговорити на­ступні ситуації.

Дворічна Іринка навмисне, щоб досадити мамі, вивалялася у піску. Мама суворо пояснила дочці негідність її вчинКу і покара­ла — поставила в куток. Незабаром прийшов тато, і, довідавшись про те, що трапилося, одразу ж відмінив покарання Іри. «Поду­маєш, попустувала мала,— зауважив він при дочці,— навіщо ж одразу в куток?» _л '

Запитання до дискусії:

Хто з батьків ІринКи, на вашу думку, вчинив правильно?

Чи слід батькам дитини сперечатися щодо покарання в при­сутності малюка?

39

ї

До чого може призвести така ситуація, що склалася в родині Іринки? ' ’ ' ' '

Правильне трактування ситуації:

Покарання завжди слід доводити до кінця. Обираючи його, батьки повинні знати, чи зуміють вони наполягати на виконанні. Вчинок батька дівчинки щодо відміни її покарайня неправиль- ний і неприпустимий, це груба педагогічна помилка. Звичайно, ; що після анулювання кари, не доведеної до кігіця, дівчинка не ус­відомить того, що її вчинок поганий і вважатиме, що й далі пус­тощі будуть сходити їй з рук. Окрім того, батько, можлйво не ба­жаючи того, Посприяв втраті авторитету Мами в очах доньки, що . також неприпустимо.

Мама Сашка, якому 2,5 роки, вважає, що найдієвішим із видів* покарань є примусове вкладання сина спати. Яку б прикрість не скоїла дитина, мати одразу гнівно вигукує: «За те, що ти щойно зробив, ти негайно ляжеш спати!».

Запитання до дискусії:

Чи поділяєте ви думку матері Сашка щодо ефективності та­кого методу покарання? »

У чому шкідливість такого підходу? ,

Якими можуть бути наслідки покарання дитини «негайним сном»? ' <

Правильне трактування ситуації:

Карати таким способом малюка не можна в жодному разі! Не можна зв’язувати у свідомості дитини поняття «сон у дажку» і «покарайня». У такому випадку почуття провини заважатиме їй заснути, малюк може почати боятися темряви.' Багата уява буде малювати йому різні, у тому числі й страшні, картини, сон стане стурбованим, з жахливими сновидіннями. Тому слід взяти за пра­вило з’ясовувати стосунки з дитиною у виховних цілях До того, як наступає час сну. Тим самим малюк може бути позбавлений від . тяжких пёреживань та непотрібних негативних емоцій.

Дворічний Василько ріс метушливим і неслухняним хлопчи­ком. Не звертаючи на суворі вимоги батьків, малюк постійно пус¹- тував та ігнорував їх прохання поводиться добре. Батьки ж Ва­силька то погрожувіали синові, що скоро здаДуть його до дитсадка (там непослуха вже навчать добрій поведінці), то вдавалися до криків та запотиличників.

40

Запитання до дискусії:

Чи можна вважати такий підхід до виховання слухняності ди­тини дієвим?

У чому ви вбачаєте його помилковість?

Що б ви порадили батькам Василька у вихованні свого сина?

Правильне трактування ситуації:

Батькам слід вважати себе більш відповідальними за вихован­ня дисциплінованості у своєї дитини. У даному випадку ми бачи­мо, що тато і мама хлопчика виявляють непослідовність у став­ленні до нього, отже, син не відчуває щирість у вимогах батьків і тому не може зрозуміти розумність їх прохань. Зате дитина ба­чить, що батьки часто розгублені: вони не знають, як вчинити, щоб змусити сина поводитися добре. Криками і фізичним пока­ранням вони навряд чи зможуть переконати малюка ,й його про­вині. Своїми діями в якійсь мірі вони навіть підштовхують сина до подальшої поганої поведінки.

Батькам хлопчика можна порадити бутц послідовними, цілеспря­мованими, принциповими і терплячими у вихованні сина; не вдава­тися до погроз і криків тоді, коли дитина вз&е повністю виходить з-під контролю, а попереджувати небажані ситуації методами роз’яснення, переконання або перемикання уваги дитини на щось інше тощо.

4. Батьки дошкільнят групи отримують пам’ятки «Покаран­ня дитини; корисні поради».

Навчіть дитину сварити саму себе. Таким чином ви постави­ти малюка на шлях самоконтролю, самоаналізу та самокритики (в розумних межах, звичайно).

Під час зауваження звертайтеся до дитини по-діловому (Ок­сано, а не Оксадочко). '

Змініть тон спілкування (рішучий, але не крикливий; суво­рий, переконливий, який не допускає заперечень).

Змініть вираз обличчя — нахмурте брови, ^исловіть подив, обурення, образу чи гнів.

Використовуйте жорсткі негативні обіцянки і слідуйте цьому правилу до кінця, наприклад: «Сьогодні мені доведеться назива­ти тебе тільки Роман, а не Ромчик» або; «Цілий день не буду те­бе обіймати».

Позбавте на певний чає дитину її улюбленої іграшки чи іншо­го предмета» поставивши ЇХна видне місце. Періодично при цьому нагадуйте дитині: «Скучає сьогодні наша лялька».

41

Проводите увечері, але не перед самим сном, епізодичні сек­ретні наради удвох (тато і дитина чи мама і дитина) за темою «Що я сьогодні зробив не так?».

Перед тиМ, як вдаватися до покарання, подумайте: чи варта ця ситуація покарання?

Пам’ятайте, що будь-яке покарання має бути адекватним про­вині.

Не карайте Малюка відразою, для нього це занадто важке вип­робування, особливо якщо він не розуміє причини.

Покарання не можна припиняти достроково, піддавшись на вмовляння інших членів родинн і самої дитини.

• Уникнути Покарання можна, якщо ви внесете в життя ди-’ тини розумні обмеження, які допомагають їй правильно пово- . датися. '

Після будь-якого покарання обов’язково обговорюйте з дити­ною, чому та за що вона була покарана; а потім — 'обов’язково? приголубте малюка і покажіть йому, що він бажаний і любий.

5. Педагог підводить підсумки заходу.

Виховувати — значить шляхом систематичної дії, впливу на дитину формувати в неї певні риси, стереотип поведінки, ; погляди, характер. Пам’ятайте, що результат виховання зале­чить не тільки від того, яким чином ми це робимо, а й від то-. го, наскільки ми знайомі з методами та прийомами виховання і як добре володіємо ними. Чи вмієте ви розповісти, показати, роз’яснити; переконати, зацікавити свою дитину, «підштовхну- ■ ти» її до правильної дії, підтримати, а також похвалити і по­сварити?

Слід відзначити, що діти, як правило, більш охоче поводять­ся правильно, якщо їх добра поведінка помічається і схвалюєть­ся дорослими. Позитивне підкріплення, на відміну від покарання/' не має миттєвого ефекту, але воно має більш тривалий вплив і не викликає негативних емоційних станів.

У всій системі заохочень та покарань важливу роль відіграє й інтуїція батьків —< адже ви як ніхто інший знаєте свою дитину, ' знаєте, яка вона, її чесноти і вади, схильності і бажання. Вихову­ючи своїх дітей, намагайтеся бути одночасно і незламно стійки­ми, і надзвичайно ніжними; приділяйте їм увагу, піклуйтеся про ; них і не забувайте, що наші малята повсякчас потребують любові, і турботи і батьківського тепла. .і