1. Романтизм: основні риси, поняття романтичного двосвіття, РОМАНТИЧНИЙ ГЕРОЙ, ЖАНРОВА СИСТЕМА. Художній маніфест літератури романтизму.

2. Особливості німецького романтизму: національна своєрідність, періодизація.

3. Творчість Е.Т.А. Гофмана.

4. Особливості англійського романтизму: національна своєрідність, періодизація.

5. Творчість Дж.Г.Байрона. Ліро-епічна поема в творчості письменника.

6. В.Скотт як поет, романіст і теоретик історичного роману.

7. Особливості французького романтизму: національна своєрідність, періодизація.

8. Творчість В. Гюго як поета, драматурга і романіста.

9. Література американського романтизму: національна своєрідність, періодизація.

10. Розвиток жанру новели в американській літературі романтизму.

11. Роль Ф.Купера у становленні американського роману.

12. Творчий шлях Е.По – поета і новеліста

13. Класичний (критичний)реалізм: основні риси, реалістичний герой, жанрова система. Маніфести класичного реалізму.

14. Творчість Стендаля.

15. «Людська комедія» О.де Бальзака: задум, план.

16. Художні особливості новелістики П.Меріме.

17. Національна своєрідність англійського класичного реалізму.

18. Творчість Ч.Діккенса: соціальний роман, роман виховання.

19. Творчість В. Теккера «Ярмарок суєти» як «роман без героя»

20. Творчість сестер Бронте.

1.Романтизм: основні риси, поняття романтичного двосвіття, романтичний герой, жанрова система. Художній маніфест літератури романтизму.

Романтизм - напрям у літературі та мистецтві І чверті XIX ст., котрий характеризується зображенням ідеальних героїв і почуттів. Для нього характерними є відчуття хиткості світу, розчарування в революції.

Письменники-романтики відійшли від традицій класицистів, що наслідували все античне. На противагу їм романтики захопилися оспівуванням Середньовіччя. Також представники романтизму відмовилися від реалістичного зображення дійсності, тому що були незадоволені її анти естетичним характером. Вони зосередились на людських переживаннях, які виражали неповторну індивідуальність.

Романтики відчутно деформували систему жанрів классицизму, на роль провідних висунулись не епічні, а ліро-епічні жанри, тобто такі, в яких акцент міг переміщуватися з того, про що розповідається, на того, хто розповідає. Зокрема, найулюбленішими жанрами романтиків стали поема (поетична повість) та балада та казка.

Специфічною для романтичного мистецтва є проблема двосвіття, тобто зіставлення і протиставлення реального і уявлюваного світів, що організує і конструює принципи романтичної художньо-образної моделі. Причому реальна дійсність, «проза життя» з її утилітарністю і бездуховністю розцінюється як не заслуговуча уваги людини порожня «видимість», що протистоїть справжньому ціннісному світові.

Романтичний герой. Зіткнення зовнішніх подій перенесено у внутрішній світ героя, в душі якого відбувається боротьба протиріч. Людина в романтичних творах також втілена за допомогою контрасту, антитези: з одного боку, вона зрозуміла вінцем творіння, а з іншого — безвольна іграшка в руках долі, невідомих і непідвладних їй сил, які грають з її почуттями. Тому вона часто перетворюється на жертву своїх власних пристрастей.

Маніфест романтизму

У 1827 Гюго пише драму "Кромвель" і в передмові до неї викладає принципи романтизму. Ця передмова була по суті, літературним маніфестом романтиків.

П'ять принципів сформулював Гюго. Перший - "геть традиційні книжкові правила. Не потрібно наслідувати авторитети, а потрібно слухатися лише голосу природи, правди і свого натхнення".

Другий принцип - не "персонажі" - втілення величного, трагічного або потворного, а живі люди з їх контрастами величного і смішного, трагічного і комічного, прекрасного і потворного.

Третій принцип - геть класичних три єдності (часу, місця і дії). Не потрібно гінців, які в один день збігаються в одне місце і розповідають про різні події. Потрібно показати самі події.

Звідси четверта вимога - не абстрактна, а конкретна обстановка. "Точність місця - один з перших елементів реальності". Не "можна приділяти однакової кількості часу усім подіям".

Ці чотири гасла вінчаються п'ятими, встановлюючими нову літературну традицію: геть класиків. "Шекспір - бог театру".

Передмова до "Кромвелю" формулювала завдання романтики. Сама драма лише в слабкій мірі була вираженням принципів романтизму.