13. Валютні резерви. Стабілізаційні валютні фонди.

Міжнародні валютні резерви перебувають у власності та розпорядженні державних фінансових установ, до яких належать центральні банки, міністерства фінансів (казначейства), валютні управ­ління, стабілізаційні валютні фонди.

Основною метою валютних резервів є покриття негативного сальдо платіжних балансів, безперебійне здійснення міжнародних платежів за зовнішньоторговельними розрахунками. Від величини валютних резервів країни залежить її міжнародна ліквідність, а також купівельна спроможність.

Валютні стабілізаційні фонди — грошові засоби в золоті, іноземній та національній валюті, що використовуються для валютної інтервенції з метою впливу на валютні курси. Окрім валютних стабілізаційних фондів створюються також валютні фонди та валютні фонди підприємств.

Валютні фонди — це також грошові засоби з іноземній та національній валюті та золото, що акумулюються з метою впливу на валютні курси.

Валютні фонди підприємства — грошові засоби в іноземній валюті, що утворюються за рахунок відрахувань від виручки на зовнішньому ринку й використовуються підприємствами для фінансування експортно-імпортної діяльності.

Валютно-фінансові резерви — запаси іноземної валюти та золота, що знаходяться в розпорядженні центральних банків, фінансових органів, приватних комерційних банків країни, в міжнародних та транснаціональних компаніях для здійснення своєчасних платежів у міжнародних розрахунках.

Фінансові резерви спрямовуються на:

1. здійснення витрат, потреба в яких виникає в процесі виробничої та комерційної діяльності;

2. надання тимчасової фінансової допомоги;

3. забезпечення стабільного виконання бюджетів;

4. фінансування витрат галузевого значення;

5. покриття збитків, у тому числі від стихійного лиха, аварій, нещасних випадків, а також непередбачених витрат.

14. Види валютних систем. Національні валютні системи. Регіональні валютні системи. Світова валютна система.

Види валютних систем:

1) Національна валютна система;

2) Міжнародна (регіональна) валютна система;

3) Світова валютна система.

Національна валютна система - це складова грошових відносин окремої країни, яка охоплює державно-правові форми організації валютних відносин однієї держави з іншими, а також з міжнародними економічними і політичними структурами.

Функціонування національної валютної системи юридично визначається і регулюється національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права, її призначення полягає в забезпеченні безперебійних розрахунково-платіжних відносин всіх економічних суб'єктів із зовнішнім світом, накопиченні золотовалютних резервів і їх використанні на користь суспільства, регулюванні співпраці країни зі світовою економічною спільнотою.

Національні валютні системи регулюються шляхом поєднання інтересів різних держав і їх угруповань, а також у результаті досягнення компромісів між ними.

Елементи національної валютної системи:

• національна валюта - грошова одиниця країни;

• режим конвертованості національної валюти і характер обмежень;

• валютний паритет і режим курсу національної валюти;

• склад, режим формування та використання золотовалютних резервів;

• форми та організація міжнародних розрахунків;

• статус національних установ, що регулюють валютні відносини, режим внутрішнього валютного ринку і ринку золота тощо.

Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між державами будь-якої однієї групи. Прикладом такої системи є створена в 1979 році Європейська валютна система, до складу якої входять країни - члени Європейського економічного союзу (ЄЕС), або валютна система країн - членів СЕВ, яка проіснувала з 1963 до 1990 року. Міжнародна (регіональна) валютна система розробляється групою держав і закріплюється відповідними договорами між ними, а також тісно пов'язується з національними валютними системами і є складовою частиною світової валютної системи.

Основними елементами міжнародної (регіональної) валютної системи є:

• міжнародна розрахункова одиниця (євро);

• спільні міжнародні валютні фонди;

• злагоджений режим регулювання валютних курсів;

• регіональні кредитно-розрахункові установи тощо.

Світова валютна система - це спеціально розроблена державами і закріплена міжнародними договорами форма організації валютних відносин між всіма країнами або значною частиною країн світу, в рамках якої формуються і використовуються валютні ресурси та здійснюється міжнародний платіжний обіг.

Світова валютна система є функціональною організацією валютних відносин на рівні міждержавних зв'язків через створені на колективних засадах міждержавні валютно-фінансові та банківські установи й організації. Світовий рівень валютної системи включає низку окремих елементів, кожний з яких юридично визначається відповідними міжнародними договорами та угодами.

Елементи світової валютної системи:

• визначений набір форм міжнародних засобів обігу і платежу (вільно конвертована валюта, міжнародні колективні валюти - євро, СПЗ);

• узаконений режим валютних паритетів і курсів;

• уніфіковані і регламентовані форми і правила міжнародних розрахунків;

• механізм забезпечення платіжно-валютними засобами міжнародного обігу;

• умови взаємної конвертованості валют;

• статус міжнародних (міждержавних) валютно-кредитних організацій, що регулюють валютні відносини;

• режим функціонування міжнародних ринків валюти і золота;

• мережа міжнародних і національних банківських установ, що здійснюють міжнародні розрахункові і кредитні операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю.

Принципи та організаційні основи сучасної світової валютної системи були визначені Ямайською угодою країн - членів Міжнародного валютного фонду (1976 рік).