- •Міжнародні фінанси
- •Призначення (функції) міжнародних фінансів.
- •Суб'єкти міжнародних фінансових відносин та їх характеристика.
- •Фінанси транснаціональних корпорацій. Розвиток міжнародних фінансів.
- •Класифікація фінансових операцій.
- •Міжнародне фінансове право.
- •Принципи та форми реалізації міжнародної фінансової політики.
- •Сутність глобалізації. Чинники глобалізації світових фінансів.
- •Складові валютних систем.
- •Валюта. Валютні цінності. Конвертованість валют. Паритет валют, його форми.
- •Купівельна спроможність валюти. Ціна (курс) валюти.
- •Кон'юнктурні та структурні чинники, що обумовлюють коливання валютних курсів. Інфляція та валютний курс. Валютний кошик.
- •Міжнародні розрахункові грошові одиниці (мрго), їх призначення та види. Сдр (спеціальні права запозичення). Екю (європейська валютна одиниця). Євро (європейська розрахункова одиниця).
- •Валютні резерви. Стабілізаційні валютні фонди.
- •Види валютних систем. Національні валютні системи. Регіональні валютні системи. Світова валютна система.
- •Система золотого стандарту. Бреттон-Вудська валютна система. Ямайська валютна система. Європейська валютна система.
- •Золотий монометалізм
- •Бреттон-вудська валютна система
- •Ямайська валютна система
- •Європейська валютна система
- •Організаційні засади функціонування світового фінансового ринку.
- •Фінансові посередники.
- •Валютні ринки та їх види.
- •Валютна біржа. Поняття та види валютних позицій.
- •Види валютних операцій. Ринок «спот». Касові (поточні) операції.
- •Термінові операції. Ринок форвардних операцій. Ринок ф'ючерсних операцій. Валютні опціони. Валютні операції «своп».
- •Прямі іноземні інвестиції та їх якісна характеристика.
- •Поняття міжнародних портфельних інвестицій. Види портфельних інвестицій.
- •Теорії портфельного інвестування.
- •Модель оптимального портфеля та теорія Марковіца.
- •Однофакторна модель ринку капіталів Шарпа.
- •Модель оцінки капітальних активів.
- •Багатокраїнна модель Солніка.
- •Теорія арбітражного ціноутворення.
- •Фінансування у формі єврокредитів та єврооблігацій.
- •Фінансування за допомогою емісії акцій.
- •Фінансування у формі іноземних банківських кредитів.
- •Фінансування в місцевій валюті від банківських установ.
- •Банківські строкові позики.
- •Кредитні лінії. Револьверні кредитні угоди.
- •Банківські овердрафти.
- •Євровалютні інструменти короткострокового фінансування. Євроноти. Єврокомерційні папери.
- •Захист інвестицій. Двосторонні інвестиційні угоди.
- •Класифікація міжнародних фінансових організацій.
- •Міжнародний валютний фонд та передумови його заснування. Мета та функції мвф. Організаційна структура Фонду та його керівні органи. Специфіка кредитів мвф.
- •Банк міжнародних розрахунків. Статус та капітал Банку. Органи управління банком. Завдання, функції та операції бмр.
- •Організаційні засади міжнародних розрахунків.
- •Валютні та фінансові умови зовнішньоекономічних угод. Валюта ціни та валюта платежу. Захисні застереження. Умови платежу. Засоби платежу.
- •Форми міжнародних розрахунків та обставини, що обумовлюють їх вибір.
- •Розрахунки векселями.
- •Розрахунки чеками. Інкасо. Документарний акредитив. Банківський переказ.
- •Необхідні умови ефективного функціонування платіжних систем.
- •Система target як невід’ємна частина європейського Економічного та валютного союзу.
- •Основні принципи функціонування бельгійської платіжної системи ellips.
- •Інтернет-банкінг. Електронні платіжні системи.
- •Інтернет-трейдинг. Інтернет - страхування. Використання інтернету у сфері управління фінансовими ризиками.
- •Поняття та умови формування світових фінансових центрів.
- •Фінансові центри розвинених країн: Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Париж.
- •Фінансові центри країн, що розвиваються: Сінгапур, Гонконг.
- •Офшорні фінансові центри. Переваги офшорів та вимоги до офшорних центрів. Умови діяльності в офшорних центрах.
Організаційні засади міжнародних розрахунків.
Міжнародні розрахунки — це система механізмів реалізації грошових вимог та зобов’язань, що виникають між різними суб’єктами у сфері міжнародних економічних відносин.
Еволюція міжнародних розрахунків відображає розвиток міжнародних відносин, валютних систем, фінансових ринків, у тому числі ринку фінансових послуг. Необхідність міжнародних розрахунків обумовлена міжнародною торгівлею, вивозом капіталу, міграційними процесами та ін.
На сучасному етапі міжнародні розрахунки є об’єктом державного регулювання, яке здійснюється за кількома напрямами. Держава впливає на систему розрахунків, оскільки нерідко сама бере в них участь; законодавчо регламентує, періодично вводячи певні валютні обмеження, створюючи органи валютного контролю тощо; впливає на розрахунки через систему міжнародних організацій.
Міжнародні розрахунки здійснюються переважно у безготівковій формі шляхом відповідних записів на банківських рахунках в уповноважених банках; вони безпосередньо пов’язані з обміном валют.
Суб’єкти міжнародних розрахунків:
імпортери;
експортери;
банки, кредитні установи;
держава;
міжнародні організації;
фізичні особи.
Існує три основні види організації міжнародних розрахунків:
розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерційними банками;
розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах центральних банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі, їх можна характеризувати як платежі брутто;
розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі, нетто.
Для здійснення міжнародних розрахунків уповноважені банки використовують свій закордонний апарат (філії, відділення, дочірні банки) та кореспондентські відносини з іноземними банками.
Кореспондентські відносини як одна з основних організаційних форм банківської діяльності на міжнародних ринках розглянуті у темі «Міжнародна банківська справа».
В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів та операційне оформлення платежів.
Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:
умови зовнішньоторговельних контрактів;
валютне законодавство;
особливості банківської практики;
міжнародні правила та «звичаї» тощо.
Валютні та фінансові умови зовнішньоекономічних угод. Валюта ціни та валюта платежу. Захисні застереження. Умови платежу. Засоби платежу.
Валютно-фінансові умови – порядок визначення платежу валюти і виду системи розрахунків, валютних обмовок.
Валюта ціни (валюта угоди) – валюта, яку використовують для вираження ціни у контракті. Як валюту ціни переважно використовують найстабільнішу на момент укладення угоди валюту. Якщо розрахунки здійснюють за клірингом, то валюта, як правило, відповідає валюті клірингу.
Валюта платежу – валюта, за якою здійснюють оплату товару, послуг за контрактом. Інколи вона відрізняється від валюти ціни, особливо коли контрактні ціни встановлюються на біржах, аукціонах, під час проведення операцій за клірингом чи за фіксації ціни в рахунковій одиниці. У такому випадку валюта ціни є формою страхування ризику зміни курсу валюти платежу.
Умови розрахунків залежать від країн-учасниць зовнішньоторговельного контракту, виду товару, кон'юнктури товарного ринку, наявності міжурядових угод, банківських звичаїв тощо. Наприклад, сировинні й продовольчі товари продають із використанням готівкових розрахунків, машини й обладнання - кредиту. Біржові товари (зернові, метали, ліс, нафтопродукти) продають і купують на основі загальноприйнятих умов, запроваджених у світовій практиці.
Усі валютно-фінансові умови контрактів сторони уточнюють на основі домовленостей. Для українських контрагентів вибір валюти ціни і валюти платежу у великих угодах потрібно узгоджувати з компетентними фахівцями, що зумовлено необхідністю поінформованості про стан міжнародних валютних ринків і прогнозування динаміки курсів валют.
Під час імпорту товарів з розвинених капіталістичних країн ціни фіксують у валюті країни-постачальника, а з країн, що розвиваються, – у валюті третьої країни: платежі здійснюють у тій самій валюті. Для того, щоб при розрахунках менше орієнтуватися на умови, закладені в міжурядових угодах, потрібна згода валютних органів України і контрагентів.
Особливу увагу потрібно приділяти валютним ризикам, що виникають під час експортно-імпортних операцій і продажі товарів у кредит у випадку зміни курсу іноземної валюти відповідно до національної чи внаслідок падіння її купівельної спроможності через погіршення умов торгівлі.
Захисні застереження застосовують для зменшення валютних ризиків. Є два їх типи: двосторонні й односторонні. У першому випадку здійснюють перерахунок сум платежу при зміні валюти платежу. Застосовують цей метод переважно у торгівлі з країнами, що розвиваються. Односторонні зазвичай використовують у торгівлі з розвиненими країнами; на їх основі також перераховують суму платежу. Застереження може бути одновалютним за умови, що валюти ціни і платежу однакові та визначені залежно від курсу іншої валюти.
При мультивалютному застереженні суму грошових платежів уточнюють залежно віл зміни середньоарифметичного курсу кількох валют.
Індексне застереження застосовують для запобігання .ній женню купівельної ціни валют. Сума платежу зміниться залежно від динаміки індексу цін. Іноді використовують "плинні" ціни, тобто враховують зміни ціни товару І суми платежу відносно руху ринкових цін на певний товар.
Банки можуть здійснювати страхування валютних ризиків на основі висунення зустрічних вимог і зобов'язань п іноземній пал юті (хеджування). Одним із методів хеджування с укладання термінових валютних угод чи проведення форвардних операцій, під час яких банк чи торгова фірмо купує якусь валюту за спот-курсом - поточним курсом готівкових валютних угод - і одночасно продає за форвард-курсом, що, як правило, відрізняється від попереднього. Можна провести протилежні операції: здійснити форвардну купівлю однієї валюти і продаж іншої за спот-курсом.
Під умовами платежу розуміють спосіб і порядок здійснення фінансових розрахунків (платежів) і гарантії виконання сторонами взаємних міжнародних платіжних зобов'язань. В сучасних умовах зовнішньоекономічної діяльності використовуються такі умови платежу:
1) Готівкові та безготівкові платежі:
- готівкові платежі — це перш за все, виплата заробітної плати іноземним громадянам, що працюють на контрактній основі в Україні, платежі громадян України за куплені за кордоном товари та надані їм послуги;
- безготівкові платежі — це платежі, що здійснюються за допомогою банків та інших кредитних установ шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку одного підприємства іншому або однієї особи іншій.
2) Платежі з відстрочкою — це платежі, яким надана короткотермінова, середньотермінова чи інша відстрочка платежів згідно із зовнішньоекономічними договорами в (контрактів) та міжурядових угод.
3) Платежі на умовах кредиту — передбачають, що покупці сплачують суму, обумовлену договором через певний час після поставки товару.
4) Кредит з опціоном негайного платежу — альтернативна форма платіжних умов, за якої імпортер, використавши право відстрочки платежу за куплений товар, позбавляється цінової знижки, що надається за його негайної оплати.
5) Клірингові розрахунки — система безготівкових розрахунків за товари, послуги, цінні папери, що базуються на заліку взаємних вимог і зобов'язань.
6) Валютні застереження — умова в міжнародних кредитних та платіжних угодах і контрактах, що передбачає страхування кредитора або експортера від ризику знецінення валюти платежу.
Функцію засобу платежу, як правило, виконують реальні гроші, що пов'язано з виникненням кредитних відносин між товаровиробниками та в процесі купівлі-продажу товарів і розвитку товарного обігу, за яких гроші виступають засобом оплати боргових зобов'язань. Наприклад, отримуючи товар, боржник дає своєму кредиторові письмове боргове зобов'язання (вексель) в певний термін сплатити грошову суму. Коли боржник сплатив за векселем, кредитор повертає видане зобов'язання, гроші в цих відносинах виконують функцію засобу платежу.
Розвиток кредитних відносин у поєднанні з іншими причинами зумовив появу кредитних грошей (чеків, векселів, платіжних пластикових карток та ін.).
Отже, в сучасних умовах зовнішньоекономічної діяльності слід визначити п'ять, основних засобів, платежу — гроші, чеки, платіжні пластикові картки (кредитні картки), векселі, банківський переказ.
