24. Поняття міжнародних портфельних інвестицій. Види портфельних інвестицій.

Міжнародні портфельні інвестиції (portfolio investments) — це вкладення капіталу в закордонні цінні папери з метою отримання прибутку.

На відміну від прямих міжнародних інвестицій міжнародні портфельні інвестиції не дають інвесторові права реального контролю над об'єктом інвестування.

Крім того, особливістю портфельних інвестицій є їх переважна короткостроковість, що пов'язана з метою інвестування та з принципами управління інвестиційним портфелем.

ВИДИ ПОРТФЕЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Інвестування може здійснюватися як у національні цінні папери, так і в цінні папери інших країн. Отже, за національною ознакою портфельні інвестиції поділяються на внутрішні та міжнародні.

У межах курсу міжнародних фінансів вивчаються лише міжнародні портфельні інвестиції, а інвестиції у внутрішні цінні папери є предметом курсів фінансового менеджменту, управління інвестиційним портфелем тощо.

Класифікація міжнародних портфельних інвестицій за видами ціцних паперів грунтується на методології платіжного балансу країни. Вони розподіляються на інвестиції в:

• акціонерні цінні папери (equity securities) — грошовий документ, що обертається на ринку і засвідчує майнове право власника щодо особи, яка випустила цей документ (shares, stock, participation);

• боргові цінні папери (debt securities) — грошовий документ, що обертається на ринку і засвідчує відносини позики власника документа щодо особи, яка випустила цей документ. Боргові цінні папери можуть мати форму: облігацій (bond), простих векселів (debenture), боргових розписок (note) — грошових інструментів, що дають своєму утримувачу безумовне право на гарантований фіксований грошовий дохід або на визначений договором змінюваний дохід;

• інструменти грошового ринку (money market instrument) — грошові інструменти, що дають утримувачу безумовне право на гарантований фіксований грошовий дохід на певну дату. Ці інструменти продаються на ринку зі знижкою, розмір якої залежить від розміру процентної ставки та часу, який залишився до погашення. До них належать казначейські векселі (treasury bills), депозитні сертифікати (certificates of deposit), банківські акцепти (bankers' acceptances) тощо;

• фінансові деривативи (financial derivatives) — похідні грошові інструменти, що мають ринкову ціну і засвідчують право утримувача на купівлю або продаж первісних цінних паперів (опціони, ф'ючерси, варанти, свопи).

25. Теорії портфельного інвестування.

Зародки теорії портфельного інвестування

Дж. Ст. Міль (30–40 рр. ХІХ ст.): вперше почав досліджувати процеси мі- грації капіталу; за допомогою статистики довів, що капітал як і товари може бути мобільним. Припустив, що в колонії з метрополій експортується над- лишкова частина капіталу, яка відповідає за зниження норми прибутку на виробництві внаслідок його «перенасичення» (в термінах сучасної науки — внаслідок дії закону спадаючої граничної продуктивності) або взагалі є не затребуваною.

Марксистська теорія: в основі процесів вивозу капіталу — дія закону тен- денції норми прибутку до зниження. К. Маркс доводить, що капітал виво- зиться за кордон не тому, що він є зайвим в своїй країні, а тому, що там він може отримати більш високу норму прибутку. В подальшому В. Ленін і Р. Гільфердінг пов’язали процеси експорту капіталу з нерівномірністю роз- витку різних країн та регіонів світу і пануванням монополій.

Л. Вальрас закладає передумови аналізу міжнародної інвестиційної та пла- тіжної позиції будь-якої країни. Правило Вальраса: вартість імпорту країни повинна дорівнювати вартості експорту та чистого припливу зарубіжних активів і процентів по них.

Сучасні теорії

І. Теорії мега- та макрорівня

Неокласика: аналізуються причини руху капіталів з позицій теорії фак- торних переваг. Висновок: капітал в різних формах залишає країну, де його продуктивність є низькою, і прямує до країни з порівняно вищою продук- тивністю (Е. Хекшер, Б. Олін, Р. Нурксе, Б. Іверсен).

Неокейнсіанство: досліджуються причини та наслідки міжнародної мігра- ції капіталу, її взаємозв’язок із динамікою сукупного попиту та його окре- мих елементів (споживчих видатків, інвестицій, державних видатків та чи- стого експорту), рівня зайнятості та внутрішніх заощаджень. Висновок: рух капіталу з країни визначається станом її платіжного балансу. У разі, якщо її експорт товарів і послуг буде менше за імпорт, капітал залишатиме країну і навпаки (Ф. Махлуп, Є. Домар, Р. Харрод).

Теорії трансформації сучасного фінансового капіталу: досліджується вплив глобалізації та транснаціоналізації на динаміку і структуру світового фінансового капіталу (І. Валерштейн, В. Іноземцев, О. Тоффлер, Л. Туроу, І. Фамінський).

Теорії глобалізації й інтернаціоналізації сучасних фондових ринків (Ф. Фабоззі, Г. Бірман, Б. Койлі, Р. Розен, Дж. Фрідман та ін.), у т .ч. кон- цепції інтеграції до них ринків цінних паперів України та інших країн СНД ( Мозговий О., Оскольский В., Суторміна В.)

Макротеорії портфельних інвестицій: макроекономічний аналіз рівня при- бутковості цінних паперів, міри політичного і комерційного ризику (Г. Ме- йер, Р. Кевіс, А. Юасей, Р. Кенен та ін.); аналіз стану фінансових ринків та їх впливу на політику прийняття рішень в галузі видатків, зайнятості, виробництва і цін (Дж. Тобін, Нобелівська премія, 1981 р.)

Теорії економічного зростання: міжнародні інвестиції розглядаються в контексті валового національного нагромадження та як зовнішній каталіза- тор економічного підйому (Г. Джонсон, С. Кузнець, Г. Хаберлер, Дж. Хікс). Теорія «втечі» капіталів: досліджуються причини, форми та наслідки ле- гальної та нелегальної втечі капіталів з країни (Д. Каддінгтон, Ч. Кіндле- бергер)

Теорії взаємодії іноземних портфельних інвесторів з державою, у .т.ч. оподаткування операцій з цінними паперами ( У. Баффет, Дж. Сорос)

«Портфельні теоріі»:

Мікрорівня

– математичний аналіз оптимізації прибутковості портфелю інвестицій окремого інвестора в умовах невизначеності, ризику і множини альтер- натив (Г. Марковіц, Нобелівська премія, 1990 р.);

– аналіз факторів, що впливають на рішення інвестора щодо структури портфелю інвестицій, модель оцінки впливу систематичного та не- систематичного ризиків ринку капіталу на динаміку ринкової вартості довгострокових фінансових активів ( Е. Елтон, М. Грубер, Я. Моссін, У. Шарп);

– методи оцінки ринкової вартості первинних та вторинних цінних папе- рів (Р. Мертон, Ф. Блек, М. Скоулз).

Теорія недосконалої конкуренції на ринку капіталів: аналізуються про- блеми асиметричності інформації, недобросовісної поведінки, «помилково- го вибору», зловживання монопольними перевагами (Р. Купер, Я. Бгахваті, С. Хаймер).

Теорія мережевих взаємодій суб’єктів фондового ринку (М. Кастельс, В. Кляйн, Р. Патюрель, Х. Тореллі).

Теорії стратегічного управління портфельними інвестиціями: досліджу- ються альтернативні варіанти поведінки інвестора в залежності від сфор- мованої ними піраміди цілей, поточної ринкової позиції та наявних фінан- сових ресурсів (П. Дракер, М. Портер, К. Прахалад, Д. Тісс, Г. Хемел). Теорії рентоорієнтованої поведінки на фондовому ринку (Г. Александер, Дж. Бейлі, О. Івантер, Дж. Туліо, У. Шарп)