ВСТУП

Український ринок кондитерських виробів – один із найбільш розвинутих у вітчизняній харчовій промисловості. Зростання доходів населення, підвищення його купівельної спроможності та попиту на продовольчі товари, посилення вимог покупців до якості й безпеки харчових продуктів є основними факторами збільшення виробництва в кондитерської галузі. Наявність високої конкуренції між провідними виробниками на внутрішньому ринку кондитерської продукції сприяє активізації інвестиційних процесів, спрямованих на розширення й введення в експлуатацію нових виробничих потужностей.

У структурі харчової промисловості галузь кондитерських виробів має значну частку, є розвиненою, динамічно діючою і цілком сформованою. За останні вісім років виробництво кондитерської про- дукції зросло на 17.1 %

На думку експертів, кондитерський ринок в Україні характеризується низкою особливостей, зокрема: матеріалоємність – більша частина витрат спрямована на придбання сировини; коливання цін на сировину (цукор, борошно, какао-боби) протягом року; сезонність виробництва – восени та взимку попит на кондитерські вироби збільшується, а отже зростають і обсяги виробництва.

1. Аналіз ринку кондитерських виробів в україні

1. Характеристика галузі

Український ринок кондитерських виробів завершив етап свого формування і знаходиться в стані жорсткої конкурентної протидії. Утримання і заохочення нових споживачів можливе за рахунок новинок продукції, рекламної та маркетингової політики, пошуку нових ринків збуту (переважно за рахунок експорту), а також - освоєння виробництва некондитерської продукції (снеки, кава і т.д.). ведучі українські кондитерські компанії планують закріпить свої лідируючі позиції за рахунок експорту продукції в Росію, Грузію, Казахстан, Вірменію, Азербайджан, Балтику, Молдову та інші країни.

Зараз на ринку кондитерських виробів працюють близько 800 підприємств. Із них 28 вважаються великими. При цьому, близько двох третин всього ринку і три четверті експорту контролюють 9 виробників кондитерської галузі, а саме: АВК, Бісквіт-Шоколад,"Житомирські ласощі", Конті, Kraft Foods Україна, Полтавакодитер, «Roshen», "Світ ласощів", та "Світоч" (Nestle)[3].

Малюнок 1.1 - Розподіл часток між учасниками ринку

Щоб визначити модель ринку, до якої відноситься ринок кондитерських виробів в Україні розглянемо основні риси моделей ринку. Економісти виділяють чотири моделі ринку, що істотно відрізняються одна від одної: чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія й чиста монополія. Характерні риси моделей ринку наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Характерні риси чотирьох основних моделей ринку

ХАРАКТЕРНА РИСА	МОДЕЛЬ РИНКУ
	Чиста конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
1. Число фірм	дуже велике число	багато	декілька	одна
2. Тип продукту	стандартизований (або однорідний)	диференційований	стандартизований або диференційований	унікальний, немає близьких замінників
3. Контроль над ціною	відсутній	деякий, але в досить вузьких рамках	обмежений взаємною залежністю, значний при таємній змові	значний
4. Умови вступу в галузь	дуже легкі, перешкоди відсутні	порівняно легкі	наявність істотних перешкод	заблоковано
5. Нецінова конкуренція (розходження в якості, рекламі, стимулюванні збуту)	відсутня	значний упор на рекламу, торговельні знаки, торговельні марки й т.д.	дуже типова, особливо при диференціації продукту	головним образом реклама, зв’язки фірми із суспільними організаціями
6. Приклади	сільське господарство	роздрібна торгівля, виробництво одягу, взуття	виробництво сталі, автомобілів, сільськогосподарського інвентарю, багатьох побутових електроприладів	місцеві підприємства суспільного користування

З наведеної таблиці можна зробити висновок, що ринок кондитерських виробів в Україні – це ринок монополістичної конкуренції.

Монополістична конкуренція передбачає таку ринкову ситуацію, при якій відносно велика кількість невеликих виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію.

Ознаки монополістичної конкуренції:

1. Володіючи відносно невеликий часткою всього ринку, фірма має обмежений контроль над ринковою ціною.

2. Таємна змова з метою обмеження обсягу виробництва і штучного підвищення цін майже неможливий.

3. Існує досить велика кількість фірм, що обмежує контроль кожної над ціною, відсутня взаємна залежність і таємна змова фактично неможливий.

4. Продукти характеризуються реальними і уявними відмінностями і відрізняються умовами їх продажу.

5. Економічне суперництво спричиняє цінову і нецінову конкуренцію.

6. Вступ у галузь є відносно легким.

Для того щоб забезпечити собі отримання економічних прибутків у довгостроковому періоді фірми роблять ставку на диференціацію продукту.

Диференціація продукту виступає в наступних формах:

- Якість продукту (функціональні особливості, матеріали, дизайн);

- Послуги та умови, пов'язані з продажем продукту;

- Розміщення та доступність продукту;

- Стимулювання збуту і упаковка.

Прагнучи добитися на ринку диференціації продукту, фірми роблять ставку на нецінову конкуренцію.

Нецінова конкуренція означає, що суперництво зосереджується на таких факторах, як якість продукту, реклама й умови, пов'язані з продажем продукту.

Оскільки монополістична конкуренція є формою конкуренції розташованої між чистою конкуренцією та чистою монополією, то еластичність

попиту фірми залежить від числа конкурентів і від диференційованості продукту.

Диференціація продукту забезпечує спосіб, яким фірми в умовах монополістичної конкуренції можуть компенсувати тенденцію наближення до нуля економічних прибутків у довгостроковому періоді. За допомогою зміни продукту і витрат на рекламу фірма може збільшити попит на свій продукт більшою мірою, ніж зростуть її витрати. Ставка виробника на диференціацію продукту має і негативні наслідки для споживача. Споживач може «загубитися» серед розмаїття продукту і почне робити ставку на хибні орієнтири - один з яких: «Чим дорожче - тим краще». Відсутність стійких економічних прибутків у довгостроковому періоді призводить і до того, що фірми не мають можливості суттєво змінювати свій продукт, а найчастіше, готуючись до нового сезону продажів, тільки «наводять блиск» на продукт, покращують свій продукт рівно в тій мірі, щоб споживач відчув невдоволення існуючою моделлю. Стимулювати збут виробник в умовах монополістичної конкуренції може також за допомогою реклами. Якщо диференціація пристосовує продукт до споживчого попиту, то реклама, навпаки, пристосовує споживчий попит до продукту. Мета реклами фірми, що діє в умовах монополістичної конкуренції - збільшити свою ринкову частку і посилити інтерес споживача саме до її диференційованого продукту.