5. Формальні типи складносурядних речень: речення закритої і відкритої структури.

При визначенні різновидів складних речень можуть ви користуватися й інші критерії. Так, з погляду можливості/неможливості продовження деякі вчені розрізняють складні речення відкритої і закритої структури. Перші із них при бажанні можуть бути поповнені (продовжені) новими предикативними одиницями (ССР з єднальними і розділовими сполучниками), наприклад: Дніпро неспокійно шумить і реве, і хвиля берег миє, і мла стоїть від землі до неба, глухого, беззоряного (О. Довженко). Другі такій операції не підлягають (наприклад, ССР з протиставними сполучниками: не тільки в малярській роботі О. Довженка міцно позначилися пильні й уперті студії його в німецьких митців, але й в кіно він приніс із собою сталу художню культуру (М. Бажан).

6. Складнопідрядне речення. Його ознаки.

Складнопідрядними називаються складні речення, частини яких синтаксично нерівноправні і поєднуються між собою за допомогою підрядних сполучників або сполучних слів.

Предикативні частини СПР синтаксично нерівноправні: одна з них підлягає, підпорядковується іншій, головній, перебуває в певній залежності від неї. Ця, залежна, частина СПР називається підрядною, а та частина, якій підпорядковується підрядна, − головною: Давно відомо, що крапля й камінь точить (З газети).

СПР дуже різні за своєю будовою. Вони мають такі основні структурні особливості: а) підрядна частина відноситься або до окремого слова головної частини або до головної частини в цілому; б) підрядна частина приєднується до головної сполучником підрядності або сполучним словом; в) у головній частині наявні чи відсутні співвідносні, вказівні слова(відносні займенники, прислівники); г) наявність чи відсутність спеціальних лексичних елементів; ґ) порядок розташування підрядної частини по відношенню до головної, який може бути відносно вільним і сталим, фіксованим; д) співвідношення видо-часових форм дієслів-присудків у головній і підрядній частинах; е)інтонація.

7. Принципи класифікації складнопідрядних речень. Логіко-граматична, формально-граматична й структурно-семантична класифікації складнопідрядних речень.

Класифікуючи СПР, враховують їх структуру та семантику. У синтаксичній науці склалося три принципи класифікації СПР: 1) логіко-граматичний; 2) формально-граматичний; 3) структурно-граматичний.

За логіко-граматичним принципом серед СПР виділяють підрядні речення підметові, присудкові, додаткові, означальні й обставинні.

За формально-граматичним принципом розрізняють три типи СПР: 1) СПР із сполучниками; 2) СПР із сполучними словами; 3) безсполучникові СПР.

Останнім часом запроваджено структурно-семантичну класифікацію, яка враховує: а) до чого належить підрядна частина; б) за допомогою яких формально-граматичних засобів вона приєднується до головної; в) які смислові відношення встановлюються між предикативними частинами СПР.

8. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури (присубстантивно-атрибутивні, займенниково-відносні, з’ясувально-об’єктивні речення).

Речення нерозчленованої структури − це такі СПР, підрядна частина яких залежить від слова чи словосполучення головної частини й приєднується багатозначними сполучниками й сполучними словами. В таких реченнях головна частина потребує уточнення, пояснення, доповнення. У їх складі виділяють:

• Присубстантивно-атрибутивні речення – такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких підрядна частина, відповідаючи на питання який? Яка? Яке?, стосується іменника чи субстантивованого слова, що входить до складу головної частини і означає його. Означуваний іменник може виконувати в головній частині функцію будь-якого члена речення і, отже, виступати в будь-якій формі. Засоби зв’язку: який, чий, котрий, що, хто, де, куди, звідки, коли, як, що, щоб, мов, немов, наче, ніби. Наприклад: Мені бачиться школа в селі, до якої з цілковитим правом можна додати ще одне слово – не просто школа, а школа життя.

• Займенниково-співвідносні – такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких підрядна частина стосується співвідносного (вказівного) слова головної, розкриваючи і пояснюючи його значення. Співвідносні слова можуть виступати у ролі членів речення:1) підмета; 2) присудка; 3) додатка: 4) обставини способу дії; 5) обставини місця. Хто, що, який, котрий, чий, як, де, куди, звідки, скільки, наскільки, що, щоб, наче, ніби. Дорости до пісні тих матерів, Що любов, красу свою і вроду Віддають майбутньому народу... (М.Луків). Співвідносне слово – багатофункціональне, воно об’єднує зміст головної і підрядної частини в єдине ціле, є показником формальної і смислової незавершеності головної частини. Функціонує при цьому як службове слово щодо частин СПР.

• З’ясувальні – СПР нерозчленованої структури, в яких головна частина відзначається семантичною і структурною неповнотою, а підрядна, розкриваючи зміст певного слова головної частини, компенсує цю неповноту. Підрядна частина цих речень виступає звичайно у ролі описової заміни відсутнього у головній частині підмета чи присудка. Мені ввижається, як в тихім ріднім колі старий дідусь навча своїх онуків.