1.Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби зв’язку частин складного речення.

Речення, до складу якого входить дві чи більше граматичних основ (предикативних одиниць), що утворюють смислову та інтонаційну єдність, називається складним. Складному реченню властиві такі основні ознаки: поліпредикативність (складне речення поєднує дві або більше граматичних основ), смислова та інтонаційна цілісність, особлива структурна схема. Кожна з частин складного речення будується за тією чи іншою схемою простого речення, тобто в них можна виділити головні члени двоскладного речення чи один головний член односкладного речення. Проте простими реченнями їх можна назвати тільки умовно, бо вони, маючи подібну до простих речень синтаксичну будову, позбавлені інтонаційної та смислової самостійності.

Основними засобами зв’язку предикативних частин в межах складного речення є інтонація і сполучні засоби (сполучники і сполучні слова). Інтонація служить засобом вираження семантичних відношень між предикативними частинами, що входять до складу речення. Інтонація характерна для всіх типів складних речень, хоч особливо велика її роль як засобу поєднання предикативних частин у безсполучникових реченнях, в яких предикативні частини об’єднуються в одне ціле лише за допомогою інтонації, без сполучних засобів.

Інтонація може бути різних типів: а) перелічення: Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє (Т.Ш.); б) протиставлення чи зіставлення: Люди до неї говорять − не чує, не слухає (М.В.); в)зумовленості: Буде вода − буде все (Гонч.); г) з’ясувальна: Наснилось мені − прийшла подруга мого найпершого гуляння (М.В.) та ін.

Важливим засобом поєднання предикативних одиниць у межах складного речення є сполучні засоби, серед яких розрізняють, з одного боку, сполучники і сполучні слова, а з другого − співвідносні (вказівні) слова.

Серед сполучників розрізняють сполучники сурядності, які, поєднуючи в одне ціле частини складносурядних речень, виражають єднальні, зіставно-протиставні і розділові відношення між ними, і сполучники підрядності, які, поєднуючи частини складнопідрядних речень, виражають також наявні поміж ними часові, умовні, причинові, наслідкові, порівняльні та інші відношення. Сполучні ж слова, в ролі яких виступають відносні займенники у різних відмінкових формах(хто, що, який, чий) і прислівники займенникового походження(як, де, коли, куди та ін.), пов’язуючи між собою в одне ціле предикативні частини складнопідрядних речень і виявляючи синтаксичні відношення між ними, є одночасно й членами підрядної частини речення.

Сполучники і сполучні слова, приєднуючи підрядну частину СПР до головної, знаходяться у складі підрядної його частини. У головній же частині в окремих різновидах СПР їм можуть відповідати співвідносні й означальні (вказівні) слова.

2.Типи складних речень.

Складні речення неоднакові за своєю структурою і семантичною організацією. Так, зокрема, залежно від того, якими основними засобами поєднані між собою в одне ціле їхні предикативні частини, усі складні речення поділяються на дві основні групи:1) сполучникові складні речення, тобто складні речення із сполучниковим чи відносним зв’язком; 2) безсполучникові складні речення, тобто складні речення із безсполучниковим зв’язком.

Складні речення із сполучниковим зв’язком залежно від того, за допомогою яких сполучників поєднуються їхні предикативні частини, поділяються на дві структурно-семантичні групи: 1) складносурядні речення; 2) складнопідрядні речення.

Семантична відмінність поміж складносурядними і складнопідрядними реченнями полягає в тому, що, виражаючи різні граматичні значення, сполучники підрядності і сполучні слова вказують водночас і на залежність однієї предикативної частини від іншої, в той час як сполучники сурядності такої залежності не виражають.

ССР та СПР у «чистому» вигляді в мовній практиці трапляються рідше у порівнянні з такими складними реченнями, яким властива різноманітна ускладненість граматичних зв’язків між їхніми предикативними частинами. У зв’язку з цим розрізняють ще один різновид складних речень − складні речення з ускладненою синтаксичною структурою, або складні синтаксичні конструкції, які звичайно є багатокомпонентні, багаточленні.