1.2.Ситуація у вугільній промисловості регіону

Ситуація у вугільній промисловості регіону була складною. Стаханівський рух, розпочатий в серпні 1934 р. не призводив до реальних результатів.

Ще раніше, 8 квітня 1933 р. РНК СРСР та ЦК ВКП(б) прийняли постанову «Про роботу вугільної промисловості Донбасу». Сутність її полягала у посиленні адміністративно-командного регулювання в галузі. Головним було акцентування зусиль на організаційно-технічних заходах забезпечення виконання виробничих планів. Розширювався інститут парторгів ЦК ВКП(б) на найбільших шахтах. Певну частину інженерно-технічних працівників трестів, рудоуправлінь, шахт було направлено на вугільні дільниці шахт. Значно посилювалося єдиноначальність на шахтах та вугільних дільницях.

Передбачалося фактично копіювати основні позиції цієї постанови в діяльності парткомів металургійної, залізорудної, хімічної, солевидобувної, машинобудівної галузей [27].

Пройшло чотири роки, ситуація у вугільній промисловості не поліпшилася.

Певний акцент у своїй діяльності керівники вугільної галузі зробили на покарання «недостатньо спритних» в організації стаханівського руху.

Достатньо відмітити, що тільки по тресту «Чистяківвугілля» в 1935 р., в перший період стаханівського руху, ніби-то, за «саботаж в проведенні стаханівських методів роботи», було змінено 212 керівників шахт, у тому числі 45 начальників дільниць (з 104 по тресту), 104 десятники, 11 головних інженера.

Ця система залякувала інженерно-технічних працівників від новацій, викликала боязнь виробничого ризику, створювала невдоволення та невпевненість в роботі.

В результаті, вугільна промисловість Донбасу опинилася в стані глибокого виробничого прориву.

У 1936 р. не було додано до плану 3.874.387 тон вугілля. В 1937 р. цей прорив ще більше поглибився. В січні тільки два трести («Макіїввугілля та «Радянськвугілля») виконали план видобутку вугілля. В лютому, березні та квітні жоден з вугільних трестів Донбасу виробничого плану не виконав.

При цьому, крива виконання виробничих програм по Донбас, з місяця в месяць, послідовно падала донизу

У 1936 році план видобутку вугілля було виконано на 94,5%, в січні 1937 р. цей показник зменшився до 94,1%, в лютому 1937 р. - до 89,3%, в березні 1937 р. - до 85,3%, за 20 днів квітня - до 85,0%...

Відповідне послідовне зниження характеризувала також динаміка средньодобового видобутку по Донбасу. Якщо в грудні 1936 р. цей показник дорівнювався 196.482 тон, то в квітні 1937 р. поступово знився до 175.988 тон.

В абсолютных цифрах видобуток першого кварталу 1937 р. порівняно з видобутком ІУ кварталу 1936 р. знизився більш, ніж на 700.000 тон.

Якщо в ІУ кварталі 1936 р., план підготовчих робіт було виконано, то в першому кварталі наступного року цих робіт було виконано на 1363 метри менше.

Типовою була картина по аваріях на шахтах тресту «Дзержинськвугілля».

За період з грудня 1936 р. по квітень 1937 р. тільки одна шахта ім. Дзержинського мала такі втрати через аварії:

Таблиця 1.

Місяці	Кількість аварій	Втрати (тон)
Грудень	9	2340
Січень	7	1790
Лютий	5	5470
березень	6	2750

Але замість заходів по запобіганню аварій керівництво комбінату «Донбасувугілля» та вугільних трестів йшли шляхом найменшого опору – просто закривало небезпечні дільниці. На 1 квітня 1937 р. гірничотехнічною інспекцією було закрито по Донбасу – 438 лав та дільниць.

Від аварій вугільний Донбас втрачав значний обсяг вуглевидобутку.

За нормами того часу резервна лінія вибоїв повинна була складати близько 30%. В реаліях все було інакше: на 1 січня 1936 р. цей показник дорівнювався лише 10% (16680 м.), а на 1 січня 1937 р. він становив 7% (12767 м.). [28].

Якщо у другому кварталі 1936 р. від аварій було втрачено 793.377 тон видобутку вугілля, то у першому кварталі 1937 р. від аварій було втрачено 1.260.082 т.

У 1937 р. втрати від аварійності збільшувалися з місяця в месяць.

Таблиця 2.

1937 р.	Втрати видобутку вугілля (тон)
Січень	334.972
Лютий	368.066
Березень	557.044

Ось які дані характеризували складові стаханівського руху:

По-перше, кількість майстрів вугілля, у тому числі – майстрів першого класу з місяця у місяць зменшувалася:

у грудні 1936 р. було 12936 майстрів вугілля, з яких 1131 - майстрів першого класу,

а у березні 1937 р. перший показник зменшився до 12506 ос., а другий – до 967 ос.

По-друге, кількість довгих уступів, що визначали стаханівські принципи роботи, також зменшувалася:

у грудні 1937 р. уступів довжиною від 20 до 30 метрів було 478, а устіпів довжиною понад 30 метрів – 144,

а у березні 1937 р. кількість уступів першого типу зменшилася до 460, а другого типу – до 110.

По-третє, кількість довгих лав (від 150 до 200 та більше метрів) мала таку динаміку:

у лютому 1927 р. їх було 241, а в березні – 138.

Кадрова політика у вугільній промисловості також мла значні негативні прояви.

У першому кварталі 1937 р. було притягнуто до відповідальності 322 керівника галузі різного рівня (більшість – за порушення техніки безпеки).

За той же період наказами комбінату «Донбасвугілля» було знять з посад 303 керівних робітника (у тому числі – 164 начальника дільниць, 63 завідувача шахтами…).

Для порівняння, маємо такі дані: за 1936 р. було притягнуто до відповідальності 1162 керівника галузі, а за друге півріччя – 37% начальників дільниць на шахтах.

Плинність технічного персоналу шахт була дуже високою – типовим явищем була робота керівника на посаді на протязі 3 – 6 місяців.

Наведені вище дані певною мірою об`активно віддзеркалювали становище у вугільній промисловості.

Найбільш цікавим є то, що ці матеріали були складовою частиною доповідної записки начальника УНКВС по Донецькій області Д.Соколинського наркому внутрішніх справ УРСР В.Балицькому «Про хід робіт з ліквідації наслідків шкідництва у вугільній промисловості Донбасу» №110823718/2 від 26 квітня 1937 р.[29].

Через майже два десятиліття, 1 жовтня 1955 р., на запит Головної військової прокуратури СРСР заступник міністра вугільної промисловості СРСР Л.Графов відправив листа за №2р-235с, в якому, зокрема йшлося, що «План видобутку вугілля Донбасом у 1937 році виконано на 85,3% та у 1938 р. на 93,3%. Невиконання плану видобутку вугілля Донбасом мало місце на протязі тривалого часу…[30]. До цього листа було додано під грифом «Таємно» наступний документ.

ДОВІДКА

про виконання плану видобутку вугілля Донбасом (тис.тон)

План Фактично %

1930 р. 46517 36734 79,0%

1931 р. 56000 40936 73,1%

1932 р. 53748 43847 81,6%

1933 р. 51785 49629 95,8%

1934 р. 60000 59677 99,5%

1935 р. 68000 67163 98,8%

1936 р. 80000 75200 94,0%

1937 р. 88000 75041 85,3%

1938 р. 84000 78330 93,3%

1939 р. 83750 79901 95,4%

1940 р. 87000 85509 98,3%

Отже, жодного року (з 1930 р. по 1940 р.) вугільна промисловість Донбасу не виконувала план видобутку вугілля.

Але, повернемося до року 1937-го.

28 квітня 1937 р. було прийнято постанову Раднаркому СРСР та ЦК ВКП(б) «Про роботу вугільної промисловості», підготовлену на підставі матеріалів комісії, спеціально направленої з Москви. Зокрема, передбачалося застосування жорстких заходів для забезпечення роботи галузі [31].

Рішення лютнево-березневого пленуму ЦК вимагали безпосередніх дій, перш за все, з боку органів НКВС.

Кризова ситуація у вугільній промисловості Донбасу була одним з вирішальних факторів, що вплинули на характер, спрямованість та результати репресій 1937 – 1938 рр. в регіоні, в контексті загальнодержавної чистки.

РОЗДІЛ 2. «ВЕЛИКА ЧИСТКА» ТА ЇЇ СКЛАДОВІ