5.6. Іноземці та особи без громадянства

Згідно наших підрахунків, у визначений період на Донеччині органами НКВС було заарештовано 223 особи, що були громадянами іноземних держав та особами без громадянства (останніх було чотири особи).

Таблиця 36.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД РЕПРЕСОВАНИХ ІНОЗЕМЦІВ

№№ п/п	Національні групи та громадянство	Репресовано у 1937 р (осіб)	Репресовано у 1938 р. (осіб)
1	Австрійці, громадяни Австрії	2	-
2	Албанці, громадяни Албанії	1	-
3	Ассірійці, без громадянства	-	3
4	Ассірійці, громадяни Ірану	-	27
5	Ассірійці, громадяни Туреччини	-	1
6	Білоруси, громадяни Польщі	1	-
7	Болгари, без громадянства	-	1
8	Болгари, громадяни Болгарії	-	22
9	Вірмени, без громадянства	-	1
10	Вірмени, громадяни Ірану	1	27
11	Вірмени, громадяни Туреччини	-	1
12	Греки, громадяни Британії	1	-
13	Греки, громадяни Греції	48	4
14	Іранці, без громадянства	1	-
15	Іранці, громадяни Ірану	-	14
16	Китайці, громадяни Китаю		5
17	Молдавани, громадяни Румунії	1	-
18	Німці, громадяни Австрії	1	1
19	Німці, громадяни Німеччини	36	1
20	Поляки, громадяни Австрії	1	-
21	Поляки, громадяни Німеччини	1	-
22	Поляки, громадяни Польщі	3	3
23	Румуни, громадяни Австрії	-	1
24	Румуни, громадяни Румунії	1	1
25	Серби, громадяни Югославії	-	2
26	Словенці, громадяни Югославії	1	-
27	Угорці, громадяни Угорщини	1	-
28	Українці, громадяни Румунії	1	-
29	Фіни, без громадянства	-	1
30	Фіни, громадяни Фінляндії	1	-
31	Хорвати, без громадянства	1	-
32	Чехи,громадяни Чехословаччини	-	3
	Загалом	104	119

Отже, за національною належність, найбільш чисельною групою серед репресованих за весь період були греки – 53 чол. (23,8% від загалу), на другому місці – німці – 39 чол. (17,5%), на третьому – ассірійці – 31 чол. (13,9%), далі йшли: вірмени – 29 чол. (13,0%), іранці – 15 чол. (6,7%), поляки – 8 чол. (3,6%), китайці – 5 чол. (2,2%), чехи та румуни – по 3 чол. (по 1,3%), австрійці та фіни – по 2 чол. (по 0,9%), та інші – по 1 чол. (по 0,4%).

Дещо іншим був «розподіл» за державною приналежністю репресованих: Іран – 69 чол.(30,9%), Греція – 52 чол. (23,3%), Німеччина – 38 чол. (17,0%), Болгарія – 22 (9,9%), Польща – 7 чол. (3,1%), Китай та Австрія – по 5 (по 2,2%), Румунія – 4 (1,8%), Чехословаччина та Югославія – по 3 (по 1,3%), Туреччина – 2 (0,9%), Угорщина, Фінляндія, Британія та Албанія т – по 1 чол. (по 0,4%).

Отже, можна встановити реальну спрямованість репресій. При тому, зміни акцентів в арештах по роках свідчать про планомірність цих переслідувань: у 1937 р. основний удар було нанесено по громадянах Греції та Німеччини, а наступного року – - Ірану, та Болгарії.

Згідно архівно-слідчих справ, іноземці з різних причин опинялися в Радянському Союзі. Серед німців були такі, що прибули як спеціалісти для участі у будівництві та роботі на нових промислових підприємствах (в основному – на Краматорських заводах) та переслідувані фашистською владою комуністи. Громадяни Ірану (іранці, ассірійці, вірмени) оселялися в країні, шукаючи роботу. Греки складалися з двох груп: 1)прибулі до родичів, 2)переслідувані комуністи. Останні – це були члени керівництва компартії Греції та комуністи-парламентарі, що були засуджені за підпільну діяльність та втекли в СРСР. По інших національних групах були такі, що мали причини прибуття, що наведені вище.

Таблиця 37.

ОБВИНУВАЧЕННЯ РЕПРЕСОВАНИХ ІНОЗЕМЦІВ

№№ п/п	Формулювання обвинувачень	Заарештовано (осіб)	% від загалу
1	Участь у контрреволюційних організаціях	115	51,6%
2	Шпигунство та підозра шпигунства	87	39,0%
3	Контрреволюційна агітація	15	6,7%
4	Контрреволюційна діяльність	6	2,7%
	загалом	223	100,0%

При цьому: серед загалу обвинувачень по групі «участь у контрреволюційних організаціях» були такі уточнення: до націоналістичних організацій було віднесено 46 чол. (40,0% від загалу по організаціях та 20,6% від числа заарештованих по всіх формулюваннях обвинувачень), до шпигунських організацій – 38 чол. (33,0% та 17,0%), до фашистських організацій – 13 чол. (відповідно – 11,3% та 5,8%), до антирадянських організацій – 12 чол. (10,4% та 5,4%), троцькістських – 6 чол. (5,2% та 2,7%). По групі контрреволюційна агітація можна виділити таку специфічну форму, як «фашистська агітація» – 1 обвинувачений (0,4% від загалу репресованих). Підозрюваними у шпигунстві були 8 осіб (3,6% від загалу).

Розподіл обвинувачень по національних групах був таким.

Серед німців: шпигунство – 50,0%, участь в шпигунській організації – 42,1%, контрреволюційна агітація – 5,3%, антирадянська діяльність – 2,8%; по групі греків: участь к націоналістичних організаціях – 62,3%, шпигунство – 24,5%, контрреволюційна агітація – 7,5%, підозра шпигунства – 3,8%, контрреволюційна діяльність – 1,9%; у вірмен: належність до шпигунської організації – 61,8%, шпигунство – 29,4%, підозра шпигунства – 5,9%, контрреволюційна агітація – 2,9%; у ассірійців: участь у шпигунській організації – 53,3%, шпигунство – 36,7%, антирадянська діяльність – 6,7%, контрреволюційна агітація – 3,3%; по болгарах: участь у націоналістичних організаціях – 78,3%, шпигунство – 13,0%, контрреволюційна агітація – 8,7%; по іранцях: належність до шпигунських організацій – 57,1%, шпигунство – 28,6%, контрреволюційна агітація – 7,1%, підозра шпигунства – 7,1%; по поляках: контрреволюційна діяльність та шпигунство – по 37,5%, підозра шпигунства – 25,0%; по китайцях: шпигунство – 75,0%, контрреволюційна агітація – 25,0%; по австрійцях : належність до контрреволюційних організацій – 66,7%, шпигунство – 33,3%; по румунах: шпигунство – 66,7%, участь в контрреволюційних організаціях – 33,3%; по чехах: шпигунство, підозра шпигунства, участь в фашистській організації – по третині репресованих; по фінах: шпигунство – 100%. Заарештовані інших національних груп (по одній особі) обвинувачувалися у таких злочинах: албанець – контрреволюційна агітація , угорець – участь в троцькістській організації, молдаван – контрреволюційна агітація, білорус – шпигунство, серб – шпигунство, українець – шпигунство, хорват – шпигунство, словенець – участь в фашистській організації.

Якщо проаналізувати обвинувачення безпосередньо по їх розподілах у національних групах, то складається така картина [5]:

Належність до націоналістичних організацій було висунуто лише до болгар та греків, при тому, відносні частки були найбільшими: у болгар – 78,3% від загалу, а у греків – 63,2%.

Шпигунство інкримінувалося представникам всіх національностей, але найбільшою була частка у німців – 50,0%; далі йшли: поляки – 37,5%, ассірійці – 36,7%, вірмени – 29,4%, іранці – 28,6%, греки – 24,5%, болгари – 13,0%.

Запідозрювані у шпигунстві були 25,0% поляків, 7,1% іранців, 5,9% вірмен та 3,8% греків.

Звинувачення у контрреволюційній агітації [6] висувалося щодо 8,7% поляків, 7,5% греків, 7,1% іранців, 5,3% німців, 3,3% ассірійців та 2,9% вірмен.

Контрреволюційною діяльністю нібито займалися 37,5% поляків, 6,7% ассірійців, 2,6% німців та 1,9% греків.

Учасниками фашистської організації, згідно обвинувачення, були 42,1% німців.

До шпигунських організацій були “причетними” понад половина вірмен (61,8%), іранців (57,1%), ассірійців (53,3%).

Отже, йдеться про певну диференціацію формулювань обвинувачень по різних національних групах, що було обумовлено, на наш погляд, специфічністю їх появи на території СРСР, професіями заарештованих, особливостями їх способу життя тощо. З другого боку, не можна не враховувати вплив на характер та зміст формулювання обвинувачення органів держбезпеки. Тут йдеться про два аспекти: 1)директивна лінія керівних кіл НКВС, 2)реальне її втілення конкретними виконавцями різного рівня.

За професійною належністю ми можемо відновити таку загальну картину.

Найбільшу частку репресованих становили кваліфіковані робітники – 50 чол. (22,5%), на другому місці були працівники торгівлі та громадського харчування – 48 чол. (21,6%). Далі йшли: кустарі-одинаки – 40 чол. (18,0%), службовці-виробничники та непрацюючі – по 15 чол. (по 6,7%), працівники радгоспів – 14 чол. (6,3%), інженерно-технічні працівники – 13 чол. (5,9%), некваліфіковані робітники – 11 чол. (4,9%), колгоспники – 7 чол. (3,1%), бухгалтери – 2 чол. (1,0%) та домогосподарка, інвалід, працівник кооперації, працівник культури, селянин-одноосібник, викладач робітфаку, працівник освіти та пенсіонер – по 1 чол. (по 0,4%).

Розподіл професій, занять та соціальної належності по національних групах був таким.

Греки: кваліфіковані робітники – 14 чол. (26,3%), працівники торгівлі та громадського харчування – 12 чол. (22,6%), службовці – 7 чол. (13,2%), непрацюючі – 6 чол. (1,3%), некваліфіковані робітники – 3 чол. (5,7%), кустарі-одинаки, бухгалтери, інженерно-технічні працівники та колгоспники – по 2 чол. (по. 3,8%), інваліди, працівники кооперації та працівники культури – по 1 чол. (по 1,9%).

Німці: кваліфіковані робітники – 16 чол. (42,3%), інженерно-технічні працівники – 9 чол. (23,7%), колгоспники – 3 чол. (7,9%), непрацюючі – 2 чол. (5,3%), службовець, кустар-одинак, некваліфікований робітник, селянин-одноосібник, викладач робітфаку, працівник освіти та пенсіонер – по 1 чол. (по 2,6%).

Вірмени: працівники торгівлі та громадського харчування – 23 чол. (67,8%), непрацюючі та кустарі-одинаки – по 3 чол. (по 8,8%), службовці – 2 чол. (5,9%), кваліфікований робітник, інженерно-технічний працівник та некваліфікований робітник – по 1 чол. (по 2,9%).

Ассірійці: кустарі-одинаки – 21 чол. (70,1%), кваліфіковані робітники та працівники торгівлі – по 3 чол. (по 10,0%), службовець, некваліфікований робітник та працівник радгоспу – по 1 чол. (по 3,3%).

Болгари: працівники радгоспів – 15 чол. (65,2%), працівники торгівлі – 4 чол. (17,4%), непрацюючі – 2 чол. (8,7%), кваліфікований робітник та некваліфікований робітник – по 1 чол. (по 4,3%).

Іранці: працівники торгівлі та кустарі-одинаки – по 6 чол. (по 42,9%), інженерно-технічний працівник та кваліфікований робітник – по 1 чол. (по 7,1%).

Поляки: кваліфіковані робітники – 6 чол. (75,0%), непрацюючий та домогосподарка – по 1 чол. (по 12,5%).

Чехи: по одному (по третині від загалу) – кваліфікований робітник, працівник торгівлі та колгоспник.

Румуни: по одному (по третині від загалу) – працівник торгівлі, колгоспник та некваліфікований робітник.

Фіни: по одному ( по 50,0%) – кустар-одинак та некваліфікований робітник.

Австрійці: три службовці (100%).

Китайці: чотири кустарі-одинаки.

По інших національних групах: албанець – некваліфікований робітник, словенець – кваліфікований робітник, серб – кустар-одинак, білорус – службовець, українець – кваліфікований робітник, хорват – непрацюючий, молдаван – некваліфікований робітник, угорець – кваліфікований робітник.

Враховуючи ту обставину, що, згідно проаналізованих нами архівно-слідчих справ, більшість репресованих іноземців було обвинувачено у шпигунстві, підозрі шпигунства та належності до шпигунських організацій, слід підкреслити, що, на наш погляд, такі шпигуни, що за професіями були кустарями-одинаками, непрацюючими, селянами-одинаками, пенсіонерами, некваліфікованими робітниками, домогосподарками, значної користі для “шпигунської справи” принести не могли, Справа у тому, що у справах майже відсутні обвинувачення, пов`язані з диверсіями, диверсійною діяльністю або умисним шкідництвом. А зібрання шпигунської інформації такого роду шпигунами було майже неможливим.

По групі німців, що були, в основному, людьми достатньо освіченими, працювали на промисловому виробництві – нових машинобудівних та металургійних заводах Краматорська, Сталіно, Маріуполя, Макіївки, то вивчення архівно-слідчих справ показує, що обвинувачення побудовані лише на свідченнях або самовизнаннях при відсутності реальних доказів щодо шпигунської діяльность.

Рішення, винесені щодо іноземців, як правило – Особливою нарадою НКВС та Прокурора СРСР були такими: звільнено без суду (в процесі слідства) – 59 чол. (26,5%), померли у тюрмі – 5 чол. (2,2%), виправдано судами – 4 чол. (1,8%), вислано за межі СРСР – 47 чол. (21,1%), заслання у північні або східні райони СРСР (Казахстан) – 15 чол. (6,7%), виправно-трудові табори – 34 чол. (15,3%) [у тому числі – на 3 роки –4 чол. (1,8%), 5 років – 15 чол. (6,7%), 8 років – 6 чол. (2,7%), 10 років – 6 чол. (2,7%), 15 років – 2 чол. (0,9%), 20 років – 1 чол. (0,4%)], розстріл – 59 чол. (26,5%).

Розподіл вироків по національних групах був таким.

Греки: не судимі – 7 чол. (13,2%), 3 роки таборів – 2 чол. (3,8%), 8 років таборів – 1 (1,9%), 10 років таборів – 4 чол. (7,5%), розстріл – 39 чол. (73,6%).

Німці: не судимі – 1 чол. (2,6%), вислати з СРСР – 35 чол. (92,1%), розстріл – 2 чол. (5,3%).

Вірмени: не судимі – 22 (64,9%), померли в тюрмі – 2 (5,9%), виправдані судом – 1 (2,9%), заслання 5 років – 4 (11,8%), вислані за межі СРСР – 1 (2,9%), 3 роки таборів – 1 (2,9%), 8 років таборів – 1 (2,9%), 15 років таборів – 1 (2,9%), 20 років ВТТ – 1 (2,9%).

Ассірійці: не судимі – 13 (43,4%), виправдані судами – 2 (6,7%), заслання 5 років – 2 (6,7%), вислати – 7 (23,3%), 3 роки таборів – 1 (3,3%), 5 років таборів – 1 (3,3%), 8 років таборів – 1 (3,3%), розстріл – 3 (10,0%).

Іранці: не судимі – 7 (50,0%), заслання 5 років – 6 (42,9%), розстріл – 1 (7,1%).

Болгари: померли в тюрмі – 3 (13,0%), заслання 5 років – 3 (13,0%), 5 років таборів – 13 (56,6%), 8 років таборів – 2 (8,7%), розстріл – 2 (8,7%).

Поляки: не судимі – 3 (37,5%), вислати з СРСР – 1 (12,5%), 5 років таборів – 1 (12,5%), 10 років таборів – 1 (12,5%), розстріл – 2 (25,0%).

Австрійці: вислати з СРСР – 1 (33,3%), розстріл – 2 (66,7%).

Китайці: не судимі – 4 (100%).

Чехи: не судимі – 3 (100%).

Фіни: розстріл – 2 (100%).

Румуни: виправдати – 2 (66,7%), розстріл – 1 (33,3%).

Албанець – розстріл (один чол.). Словенець – вислати (один чол.). Білорус – розстріл (один чол.). Українець – розстріл (один чол.). Хорват – розстріл (один чол.). Молдаван – розстріл (один чол.). Угорець – розстріл (один чол.). Серб – не судимий (один чол.)

Розподіл видів вироків по національностях був таким [7].

По групі не судимих: найбільше таких було серед вірмен – 64,9%, далі йшли: іранці – 50,0%, ассірійці – 43,4%, поляки – 37,5%, греки – 13,2%, болгари – 13,0%німці – 2,6%.

Виправдані були серед ассірійців – 6,7% та вірмен – 2,9%.

Найбільшу частку репресованих вислали за межі СРСР серед іноземних громадян-німців – 92,1%, далі були – ассірійці (23,3%), вірмени (2,9%).

Засланням у райони півночі та сходу було покарано 42,9% іранців, 13,0% болгар, 11,8% вірмен та 6,7% ассірійців.

У виправно-трудові табори відправили 65,3% болгар, 25,0% поляків, 13,2% греків, 8,7% вірмен та 6,6% ассірійців.

Найбільшу частку було розстріляно серед греків – 73,6%; у поляків таких було 25,0%, ассірійців – 10,0%, болгар – 8,7% та іранців – 7,1%.

Таким чином, найбільш жорстокими репресії були щодо греків та поляків. Хоча, слід зазначити, що порівняно з громадянами СРСР таких же національних груп, що були репресовані з політичних мотивів у 1937-1938 рр., репресії щодо іноземців були значно м`якше (більше звільнено до суду, виправдано, більше частка заслань та невеликих термінів виправно-трудових таборів, менше частка розстрілів.

Кидається в очі значна розбіжність у винесенні вироків по різних національних групах іноземних громадян. Особливо це стосується німців, щодо яких , як правило використовували таку форму покарання, як висилка за межі СРСР. В архівно-слідчих справах [8] є довідки, які свідчать що засуджені отримали національні паспорта та перетнули кордон СРСР через КПП Щепетовка. При тому вказано порядкові номери цих довідок - №284, 299, 304, 325… При цьому, у довідці №325 інформується про висилку трьох осіб. Таким чином, йшлося про сотні німців висланих в масштабах країни.

За нашими даними, з висланих з території Донецької (Сталінської області) 35-ти громадян Німеччини членами КПГ були п`ять німців та один словенець. Серед інших національних груп комуністами були: член ВКП(б) грек – розстріляно, член ВКП(б) грек – не судимий, член ВКП(б) німець – вислано за межі СРСР, член Компартії Польщі (жінка) – розстріляно.

Отже, партійність не була основною ознакою репресованих іноземців.

На наш погляд, репресії проти іноземців проводилися як складова частина так званої “великої чистки” в СРСР, коли саме вичищали країни від потенційних або ймовірних ворогів та супротивників, щоб будувати світле майбутнє.

Свідченням цього є й такий факт. Основну масу греків-іноземців було заарештовано саме підчас виконання директиви НКВД № 50215, що стосувалася греків взагалі. Показовим є той момент, що їх, маже всіх було розстріляно. Всі інші репресовані-греки отримали м`якіші покарання, або навіть були звільнені лише тому, що їх справи розглядалися в кінці 1938, або у 1939-1941 рр. Тобто, їх “везіння” полягало у неоперативності чекістів, які розглядали справи, що й зберегло життя репресованих. Саме тому були м`якими вироки або рішення про звільнення по групах вірмен, ассірійців, іранців, яких заарештовували у 1938 р.

Аналіз архівно-слідчих справ репресованих іноземців свідчить, що вони не відрізняються від подібних по радянських громадянах: такі ж само заперечення будь-якої провини на першому допиті, раптове визнання скоєного злочину, та виказання “спільників”, майже повна відсутність очних ставок, експертиз, документів тощо. Основний аргумент слідчих: “Органам НКВС відомо про ваш злочин, дайте правдиві свідчення1”. Аргументація ця, ймовірно базується на частині певних оперативних документів органів державної безпеки (матеріали спостережень, повідомлення агшентури-інформаторів, так званих “літерних справах”, справах-формулярах тощо).

Юридично відсутність злочину з боку осіб, про яких йдеться в нашій статті, зафіксовано в документах по їх реабілітації, тобто вони визнані невинними.

В роботі ми не розглядаємо причини, формально-юридичні підстави, та механізм репресій щодо іноземців та осіб без громадянства, що є окремим напрямком дослідження, розгляд якого не є можливим внаслідок обмеження обсягу публікації/

* * *

Для більш обґрунтованого з`ясування реальної спрямованості репресій, ми створили порівняльну таблицю.

Таблиця

«РОЗПОДІЛ» ВИРОКІВ ПО ОКРЕМИХ ГАЛУЗЯХ

№ № п/п	Галузі та групи	вироки або долі репресованих (5 від загалу по галузі та групі)
		Розстріл	ВТТ	Тюрма	Звільнені слідством	Виправ-дані судами	померли
1	Вугільна	65,87%	27,67%	0,66%	4,57%	0,33%	0,14%
2	Фабрично-заводська	68,87%	25,76%	0,93%	3,84%	0,34%	0,36%
3	Залізничний транспорт	46,70%	34,40%	1,40%	13,20%	3,70%	0,40%
4	Сільське господарство	76,15%	20,20%	1,0%	1,99%	0,27%	0,20%
5	Культура	66,25%	26,25%	1,25%	5,00%	-	-
6	Іноземці	26,50%	15,30%	-	26,50%	1,80%	-

Таким чином, найбільший відсоток засуджених до розстрілу припадав на працівників сільського господарства – понад три чверті репресованих, дещо меншим був показник фабрично-заводської промисловості – 68,87% (понад двох третин), близькими до нього були відсотки жзасуджених до розстрілу по вугільній промисловості та культурі, а найменшими були відсоток по залізничному транспорту (менше половини від загалу засуджених по цій галузі), та показник засуджених іноземців – понад чверть від загалу.

Найбільший відсоток засуджених до виправно-трудових таборів був по залізничному транспорту (понад третина від загалу), по вугільній, фабрично-заводській промисловості та культурі відсоток цього вироку був приблизно однаковим, дещо меншим він був по сільському господарству (п`ята частина від репресованих), а найменшим цей показник був по іноземцях.

Достатньо близькими були відсотки засуджених до тюремного ув`язнення по залізничному транспорту, сільському господарству, фабрично-заводській промисловості та культурі ( в межах 1 – 1,5 відсотків), а рнайменшим він був по вугільній промисловості – 0,66%.

Найбільший відсоток звільнених слідством з числа притягнутих був серед іноземців (понад чверть від загалу), майже кожен восьмий був звільненим по залізничному транспорту, показники по вугільній промисловості та культурі по цій категорії був на рівні п`яти відсотків, кожен двадцять шостий був звільненим по фабрично-заводській промисловості та кожен п`ятдесятий – по сільському господарству.

Найбільшу кількість людей було виправдано по залізничному транспорту - кожен двадцять сьомий, вдвічі меншим був цей показник по іноземцях, відсотки по вугільній промисловості, залізничному транспорту та фабрично-заводській промисловості були приблизно однаковими – близько третини відсотка.

ВИСНОВКИ

Здійснене нами дослідження дозволяє зробити такі узагальнення та висновки:

По кількісних показниках репресій 1937 – 1938 рр. на Донеччині були най масштабнішими на Україні., порівняно з іншими регіонами Україїни[]

За 1937 – 1938 рр. на Донеччині органами НКВС було заарештовано з політичних мотивів 25381 особу. Що становило 9,4% від репресованих у цей період по УРСР. Згідно звітності органів держбезпеки, у 1937 р. кількість арештів по Донецькій області (що включала територію сучасної Луганської) була найбільшою по Україні, а наступного року цей показник був третім (після Дніпропетровської та Київської областей [1].

Органами держбезпеки було заарештовано 6045 працівників заводів та фабрик металургійної, машинобудівної, оборонної, металообробної, кольорових металів, хімічної, соляної, керамічної, вогнетривкої, легкої, харчової промисловості, 4862 працівника вугільної промисловості, 2629 залізничників, 6223 працівники сільського господарства …

Виникає риторичне питання: «Чи не вплинуло це на кількість видобутого вугілля, виплавлених чорних та кольорових металів, випущеної хімічної продукції, перевезених народногосподарських вантажів ?.Та як вплинуло ?»

А репресовані 1074 освітянина, 236 лікарів, 102 працівника культури: «Чи став через це якіснішим рівень навчання, лікування, організації дозвілля ?».

Вироки щодо заарештованих у період «великої чистки» виносилися, в основному, нелегітимними надзвичайними органами – трійками, двійкою, особливою нарадою. Їх відсоток становив 86,9% від загалу осіб, по справах яких було винесенор рішення (вирок) [2].

Ми впевнено стверджуємо, що репресії 1937 – 1938 рр. навіть у вимірах одного регіону, не тільки «вирішили проблеми ніби-то ворогів, знищивши їх, запроторивши в табори та тюрми, залякавши на все життя навіть тих, кого звільнили та виправдали», вони нанесли велетенські збитки економіці – основі могутності держави та основі добробуту людей.

Саме завдяки запропонованому у цій роботі підходу, що передбачає деталізацію в дослідженні кількісних показників репресій, можна більш чітко та обґрунтовано уявити сутність та спрямованість каральної діяльності органів НКВС, керованих і контрольованих правлячою партією.

Необхідно відзничити, що певною мірою кількісні дані, визначені нами та використані у цій роботі є самодостатніми, тобто – вони не вимагають спеціальних математичних методів для усвідомлення злочинної сутності політичних репресій, «результатів» у певному регіоні у визначений період часу.

В роботі розкрито не всі аспекти репресій, що обумовлено відповідним обсягом публікації, зокрема, залишилося поза увагою більш ретельне дослідження каральної діяльності в інших (за межами нашого дослідження) галузях виробництва та суспільного життя). Автор продовжує роботу з вивчення гендерного аспекту репресій. Передбачається також аналіз вікових арактеристик жертв тоталітарного переслідування. Також заплановане порівняльне дослідження репресій в Донецькій (Сталінській) та Луганській (Ворошиловградській) областях. Автор також передбачає детальне вивчення діяльності окремих партійних керівників, співробітни ків органів держбезпеки.

* * *

P.S.

У своїй роботі ми не торкалися таких важливих питань, як долі репресованих, не розглядали зміст окремих кримінально-слідчих справ.

Зазначимо, що за остання роки з цієї тематики вийшло друком багато статей, авторами яких є донецькі вчені, працівники Служби України, близькі репресованих та самі жертви незаконних переслідувань.

З 1995 р. по 2002 р. обласна редколегія Донецького тому серії книг «Реабілітовані історією» видала шість збірників «Правда через роки». Саме у цьому виданні вийшла друком найбільша кількість публікацій, в яких описуються трагічні долі репресованих, у тому числі – в період «великої чистки».

Ми можемо запропонувати такі публікації:

ДОЛІ РЕПРЕСОВАНИХ:

Благовещєнська І.М., Єльський В.М. Талантливий учений.- Правда через роки. Статті, спогади, документи.- Донецьк, 1995.- С.113 – 114

Бут Г.О., Бут О.М. Долі дружин репресованих керівників //.Там само.- С.58 – 64.

Бут О.М. Хлібороб.- Там само.- С.65 – 67.

Бут Г.О., Бут О.М. За що помирали //Там само.- С.79 – 82.

Бурносов В.Ф., Ніколський В.М. Відлуння внутрішніх чисток //Правда через роки…- Донецьк, 1995,- С.88 – 90.

Гитис С.А. Возвращенные імена писателей. //Правда через годы…Выпуск пятый.- Донецк, 2001.- С.94 – 96.

Захарова Г.М. Дважды «шпон» Яков Малышев //ПРавды через годы.. Выпуск пятый.- Донецк, 2001.- С.87 – 94.

Захарова Г.М. Агроном Африкан Чернирца // Правда через годы.. Выпуск шестой. – Донецк, 2002. - С. 65 – 71.

Захарова Г.М. Генерал с «прошлым» //Правда через годы…Выпуск шестой.- Донецк, 2002.- С.93 – 96.

Лихолобова З.Г. Судьбы командиров советской индустрии в 30-е годы //Правда через годы… Выпуск третий.- Донецк, 1999.- С.99 – 107

Нікольський В.М.

Парсенюк Б.Ф. Три брата // Правдаерез роки…-Донецьк, 1995.- С.48 – 59.

Персенюк Б.Ф.Функционерка //Правда через роки…-Донецьк, 1995.- С.74 – 79.

Федоренко Л.А. «Меня зовут Вицентой».//Правда через годы…Выпуск пятый. -Донецк, 2001.- С.75 – 82.

Шестак І.В. За любов до України //Правда через роки…-Донецк, 1995.- С.90 – 95

Шевченко В.О.Згадаймо Татарнікова //Правда через роки…-Донецьк, 1995.- С.95 – 100.

Шевченко В.О. Іван Краматорський//Правда через роки…-Донецьк, 1995.- С.100 – 103.

Долі багатьох репресованих на Донеччині греків висвітлено в колективній монографії В.М.Нікольського, О.М.Бута, П.В.Доброва, В.О.Шевченка «Книга памяти греков Украины».

СВІДЧЕННЯ РЕПРЕСОВАНИХ:

Генов Н.И. Исповедь //Превда через годы…Статьи, воспоминания, документы. Выпуск второй.- Донецк, 1998. – С.137 – 141.

Иванова Е.В. Дорога, которую не выбирали..- Там само.- С.126 – 133.

Калиниченко В.Х. Прости, мария.- Там само.- С.123 – 125.

Татенко С.Ф. О пережитом.- Там само.- С.118 – 125.

Титова Л.В. Дорога, которую я не выбирала.- Там само.- С.126 – 133.