Ознаки усної та писемної форм літературної мови

Усне мовлення	Писемне мовлення
1. Первинне.	1. Вторинне.
2 Діалогічне (полілогічне) і монологічне.	2. Монологічне.
3. Розраховане на слухача.	3. Графічно оформлене.
4. Часто непідготовлене заздалегідь, допускає імпровізацію.	4. Пов’язане з попереднім обдумуванням.
5. Передбачає живе спілкування.	5. Передбачає ретельний відбір фактів та їх мовне оформлення.
6. Інтонаційно оформлене, супроводжується мімікою, жестами.	6. Чітке підпорядкування мовних засобів стилю й типу мовлення.
7. Чітко індивідуалізоване.	7. Повний і ґрунтовний виклад думки.
8. Емоційно й експресивно забарвлене.	8. Поглиблена робота над словом і текстом.
9. Допускає використання повторів, зіставлень, різних тропів та фразеологізмів.	9. Допускає редагування та самоаналіз написаного.

Часто виникають ситуації, коли заздалегідь підготовлений письмовий текст треба подати як вид усного мовлення, наприклад, підготувати доповідь. Суттєвої відмінності між обома формами, наприклад, ділового чи наукового тексту не існує, однак варто знати деякі шляхи наближення писемного мовлення до усного і використовувати їх у практичній діяльності.

Способи наближення писемного мовлення до усного

1. Замінити довгі речення короткими.

2. Обов’язково використовувати звертання до слухачів.

3. Вживати вставні слова, що допомагають впорядкувати виклад думок (по-перше, по-друге, наступне), висловити власну оцінку повідомлюваного (на нашу думку, як бачимо, можна сказати), зберігати смислові причинно-наслідкові зв’язки (отже, можна зробити висновок).

4. Ставити прямі та непрямі запитання, що сприяють активізації уваги слухачів, наприклад: Які форми існування літературної мови знаємо? і одночасно давати відповіді на них: Існує дві форми реалізації літературної мови – усна та писемна.

5. Повторювати час від часу предмет думки.

6. Обов’язково робити паузи між частинами тексту, щоб дати слухачам можливість осмислити почуте. Бажано змінювати силу голосу, висоту тону. Темп мовлення варто обрати середній. Взяту тональність (робоча чи урочиста, піднесена чи буденна) треба зберігати протягом усього виступу.

7. Не вживати надміру слів іншомовного походження та вузькоспеціальних слів-термінів або коротко пояснити зміст використаних слів.

8. Намагатися замінити віддієслівні іменники дієсловами, що роблять усне мовлення динамічним, наприклад: Це може бути свідченням завершення формування першої стадії.  Це свідчить про те, що формування першої стадії завершено .

9. Дієприкметникові та дієприслівникові звороти краще замінити окремими реченнями, наприклад: Починаючи вивчати проблему, спочатку опрацюйте необхідну літературу.  Коли починаєте вивчати проблему, краще спочатку опрацюйте потрібну літературу.

10. Не ускладнювати речення, наприклад: Цей факт можна оцінити як нагадування.  Цей факт є нагадуванням.

11. Якомога менше вживати цифрових даних. Якщо це неможливо, то будувати речення (текст) так, щоб числівники були у формі називного відмінка, наприклад: Дефіцит вимірюється 6 мільйонами 924 тисячами 549 гривнями.  Дефіцит становить 6 мільйонів 924 тисячі 549 гривень.

Мовні норми кодифікуються в словниках, правописах, довідниках та підручниках з правопису та граматики.