Тема № 3 організація навчального процесу в університеті
Основні форми організації навчання.
Методи навчання та контролю у вищій школі.
Сучасні технології навчання.
1. Організація навчального процесу навчання в університеті полягає у реалізації навчальних планів і програм згідно кредитно-модульної системи навчання. До основних форм організації навчання належать: лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття, самостійна та індивідуально-консультативна робота, курсові роботи, практика, дипломний проект, магістерська робота та ін.
Згідно «Варіативної частини освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста» використовують такі терміни та визначення:
Знання - результат процесу діяльності пізнання, її перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення у свідомості людини. Знання - категорія, яка відбиває зв'язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтовних основ дій тощо, які мають певний обсяг і якість. Знання можливо ідентифікувати тільки за умови їх виявлення у вигляді вмінь виконувати відповідні розумові або фізичні дії.
Зміст навчання - науково обґрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Зміст навчання поділяється на:
• нормативну частину змісту навчання - обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації;
• вибіркову частину змісту навчання - рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у фахівцях певної спеціалізації, з урахуванням досягнень наукових шкіл і навчальних закладів.
Контроль якості вищої освіти — система заходів, які здійснює третя сторона з метою перевірки характеристик якостей особистості випускника вищого закладу освіти, та їх порівняння з встановленими вимогами і визначення відповідності кінцевим цілям вищої освіти.
Змістовний модуль - система навчальних елементів, що поєднані за ознакою відповідності певному навчальному об'єкту.
Кредит - інформаційний обсяг навчального матеріалу, який з урахуванням терміну засвоєння студентами окремих навчальних елементів (відповідно до психологічних норм засвоєння при використанні оптимальних форм, методів і засобів навчання та контролю) може бути засвоєний за 54 години навчального часу (суму годин аудиторної і самостійної роботи студента за тиждень).
Як наведено у додатку І Конвенції Ради Європи і ЮНЕСКО про визнання кваліфікацій з вищої освіти, кредит - точно документована мінімальна умовна одиниця виміру "вартості" якоїсь складової навчальної програми, виконаної студентом під час навчання.
Навчальна дисципліна (у вищому закладі освіти) - педагогічне адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) з визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.
Навчальний елемент (дидактична одиниця) - мінімальна доза навчальної інформації, що зберігає властивості навчального об'єкта.
Навчальний об'єкт - навчальна інформація певного обсягу, що має самостійну логічну структуру та зміст, і дає змогу оперувати цією інформацією у процесі мислення,
Навчальний план - нормативний документ вищого закладу освіти, який складається на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає графік навчального процесу, перелік та обсяг навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми та засоби проведення підсумкового контролю.
Нормативний термін навчання - термін навчання на денній формі, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частини змісту навчання і встановлений державним стандартом вищої освіти.
Рівень якості вищої освіти - відносна характеристика якості вищої освіти, що ґрунтується на порівнянні значень показників якості, отриманих на підставі діагностичних іспитів випускників вищого закладу освіти критеріально-орієнтованим еталоном, що репрезентується державним стандартом вищої освіти.
Структурно-логічна схема підготовки - наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.
Цикл підготовки - сукупність складових змісту освітньої професійної підготовки (змістовних модулів, блоків змістовних модулів), поєднані за ознаками належності їх змісту до спільного освітнього професійного напряму.
2. Методи навчання – засоби спільної роботи викладача та студентів, за допомогою яких у тих, хто навчається формуються потрібні знання, навички, вміння. Кожний метод – це струнка система взаємопов’язаних прийомів: усний виклад навчального матеріалу, обговорення матеріалу, показ (демонстрація) вправи, практичні роботи, індивідуальні роботи. Використовуються наступні методи навчання:
- методи організації та здійснення навчальної діяльності: словесні (розповідь, бесіда, лекція), наочні (показ, демонстрація), практичні, репродуктивні і проблемні, самостійної роботи і роботи під керівництвом викладача;
- методи стимулювання і мотивації навчання: методи формування інтересу (аналіз проблемних ситуацій), методи формування відповідальності в навчанні (роз'яснення суспільної і особової значущості навчання, пред'явлення педагогічних вимог);
- методи контролю і самоконтролю (усний і письмовий контроль, фронтальний і диференційований, поточний і підсумковий)
До методів активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів відносять наступні:
1. Словесні методи:
розповідь – метод навчання, який передбачає оповідну, описову форму розкриття навчального матеріалу з метою спонукання студентів до створення в уяві певного образу, інколи цей метод називають «малюванням словом»
пояснення – метод навчання, за допомогою якого педагог розкриває сутність певного явища, закону, процесу; він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів;
бесіда – метод навчання, який передбачає використання попереднього досвіду студентів з певної галузі знань і на основі цього приведення їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення вже наявних; з цього погляду виділяють два види бесіди: евристичну та репродуктивну; за місцем у навчальному процесі розрізняють вступну, поточну й підсумкову бесіди;
лекція – метод, за допомогою якого педагог у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов’язаних, об’єднаних загальною темою;
інструктаж – метод навчання, за допомогою якого розкриваються норми поведінки, особливості використання методів та навчальних засобів, дотримання правил безпеки під час виконання навчальних операцій та ін.; він є важливим етапом в оволодінні методами самостійної пізнавальної діяльності, оскільки завдяки йому студенти розуміють не лише, що треба робити, а й як це робити; може бути вступним, поточним і підсумковим;
робота з книгою – підручником, навчальним посібником, методичною та ін. літературою.
2. Наочні методи, які зумовлені діалектичними закономірностями пізнання й психологічними особливостями сприйняття дисципліни:
ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення – рисунки, схеми, графіки та ін.;
спостереження – метод навчання, який передбачає сприйняття певних предметів, явищ, процесів у природному й виробничому середовищі без втручання у ці явища й процеси.
3. Практичні методи навчання, які спрямовані на досягнення завершального етапу процесу пізнання. Вони сприяють формуванню вмінь і навичок, логічному завершенню ланки пізнавального процесу стосовно конкретної теми, розділу:
практична робота – метод навчання, спрямований на використання набутих знань для розв’язання практичних завдань;
вправи – метод навчання, сутність якого полягає в цілеспрямованому, багаторазовому повторенні студентами окремих дій чи операцій з метою формування умінь і навичок.
Це лише умовний розподіл методів навчання за зовнішніми формальними ознаками. На практиці вони зливаються в специфічну словесно-наочну, словесно-практичну, наочно-практично-словесну форму прояву діяльності навчання при домінанті однієї та супроводжуючої іншої форми руху змісту від джерела інформації до свідомості студента. Практично-наочні дії студентів (спостереження, обстеження, вимірювання, обчислювання, зважування, зарисовки, записи тощо).
Проблемні лекції спрямовані на розвиток логічного мислення студентів. Коло питань теми лекції обмежується двома-трьома ключовими моментами, увага студентів концентрується на матеріалі, що не знайшов відображення в підручниках, використовується досвід закордонних навчальних закладів з роздаванням студентам під час лекцій друкованого матеріалу та виділенням головних висновків з питань, що розглядаються. При викладанні лекційного матеріалу студентам пропонуються питання для самостійного розмірковування. При цьому лектор задає запитання, які спонукають студента шукати розв'язання проблемної ситуації. Така система примушує студентів сконцентруватися і почати активно мислити в пошуках правильної відповіді.
На початку проведення проблемної лекції необхідно чітко сформулювати проблему, яку необхідно вирішити студентам. При викладанні лекційного матеріалу слід уникати прямої відповіді на поставлені запитання, а висвітлювати лекційний матеріал таким чином, щоб отриману інформацію студент міг використовувати при розв'язанні проблеми.
Семінари-дискусії передбачають обмін думками та поглядами учасників щодо даної теми, а також розвивають мислення, допомагають формувати погляди і переконання, виробляють вміння формулювати думки й висловлювати їх, вчать оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів.
Кейс-метод - метод аналізу конкретних ситуацій, який дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної, управлінської діяльності фахівців та передбачає розгляд виробничих ситуацій, проблемних ситуацій тощо.
Під час навчання одним із важливих моментів є критерії оцінювання знань студентів, які є невід'ємною складовою частиною любого навчального процесу.
Система контролю знань студентів складається з поточного, модульного контролю і підсумкового контролю.
Поточний контроль (ПК) – це оцінювання рівня засвоєння студентом навчального матеріалу під час проведення лекцій (Л); практичних занять (ПЗ), самостійної роботи (СР).
ПК=Л+ПЗ+СР
З метою підвищення об’єктивності та оперативності педагогічної діагностики передбачено застосування таких взаємодоповнюючих форм поточного контролю: вибіркове опитування студентів на лекціях і семінарських заняттях (в тому числі за темами, винесеними на самостійне вивчення); перевірка розв’язання письмових домашніх завдань; перевірка якості виконанням індивідуальних робіт; захист виконаних індивідуальних завдань; тестування за вивченими темами; опорний модульний контроль знань
Модульний (проміжний) контроль (МК) – це оцінювання засвоєння студентом навчального матеріалу, блоків змістових модулів, винесених на цей контрольний захід. Модульний контроль проводиться під час тижнів модульного контролю за розкладом навчальних занять у вигляді написання модульних тестових завдань.
МК=ПК
Семестровий (підсумковий) контроль (СК) – це іспит в обсязі навчального матеріалу, визначеного цією робочою програмою дисципліни
СК=МК+МК+ІЗ+ПТ.
Кожен блок змістових модулів має бути обов’язково оцінений. Студент повинен позитивно скласти модульний (проміжний) контроль. Незадовільні оцінки складання модульного контролю вважаються академічною заборгованістю, яка не може бути компенсованою за рахунок позитивного складання інших блоків змістових модулів. Відповідно до умов кредитно-модульної системи організації навчального процесу передбачається оцінювання успішності студентів з дисципліни в балах.
Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується в університеті, а саме: оцінки виставляються згідно з таблицею співставлення шкал:
Шкала перерахунку оцінок результатів контролю знань студентів
Національна |
Університетська |
ЕСТS |
5 (відмінно) |
90-100 балів |
А (відмінно) |
4 (добре) |
85-89 балів |
В (дуже добре) |
75-84 балів |
С (добре) |
|
3 (задовільно) |
70-74 балів |
О (задовільно) |
60-69 балів |
Е (достатньо) |
|
2 (незадовільно) |
35-59 балів |
РХ (незадовільно) - з можливістю повторного складання блоку змістових модулів |
1 -34 балів |
Р (незадовільно) - з обов'язковим повторним вивченням блоку змістових модулів |
Об'єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни різного характеру і рівня складності, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю. Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння певного матеріалу, вироблених навичок проведення розрахункових робіт, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми чи розділу, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал (презентація). Оцінювання здійснюється за 100-бальною шкалою в діапазоні від 0 до 100 балів (включно).
Об'єктами поточного контролю знань студентів є:
а) систематичність та активність роботи на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях;
б) виконання завдань для самостійного опрацювання;
в) виконання модульних (контрольних) завдань.
Оцінювання проводиться за такими критеріями:
розуміння, ступінь засвоєння теорії та методології проблем, що розглядаються;
ступінь засвоєння матеріалу дисципліни;
ознайомлення з рекомендованою літературою, а також із сучасною літературою з питань, що розглядаються;
уміння поєднувати теорію з практикою при розгляді виробничих ситуацій, розв'язанні задач, проведенні розрахунків при виконанні завдань, винесених для самостійного опрацювання та завдань, винесених на розгляд в аудиторії;
логіка, структура, стиль викладу матеріалу в письмових роботах і при виступах в аудиторії, вміння обґрунтовувати свою позицію, здійснювати узагальнення інформації та робити висновки.
При контролі систематичності та активності роботи на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінці підлягає рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських і практичних заняттях; активність при обговоренні питань, що винесені на семінарські заняття тощо.
При контролі виконання завдань для самостійного опрацювання оцінці підлягають самостійне опрацювання тем в цілому чи окремих питань; написання письмової роботи, підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів тощо.
При виконанні модульних (контрольних) завдань оцінці підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набули студенти після опанування певного модуля. Модульний контроль проводитися у формі відповідей на теоретичні питання.
В разі невиконання певних завдань поточного контролю з об'єктивних причин, студенти мають право, за дозволом декана, скласти їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.
Підсумковий бал за результатами поточного модульного контролю оформлюється під час останнього семінарського заняття відповідного семестру.
На тижнях модульного контролю студент може відпрацювати окремі пропущені семінарські заняття, захистити індивідуальні завдання, отримати консультацію, а також виконати інші види робіт, необхідні для позитивного оцінювання виконання ним індивідуального навчального плану.
Студент вважається допущеним до модульного (проміжного) контролю, якщо він виконав усі види робіт, які передбачені цією робочою програмою з вивчення відповідного блоку змістових модулів цієї дисципліни.
У разі недопущення студента до модульного (проміжного) контролю або відсутності на ньому викладач проставляє йому у відомості 0 (нуль) балів. У разі поважної причини відсутності декан факультету надає студентові дозвіл на проходження відповідного модульного контролю в індивідуальному порядку. Оцінки модульного контролю з певної дисципліни можуть виставлятися за результатами поточного контролю навчальної роботи студента.
Результати модульного контролю доводяться до відома студентів не пізніше наступного робочого дня після дати його проведення.
Студент, який не погоджується з одержаною оцінкою, має право звернутися до викладача й отримати обґрунтоване пояснення. У разі незгоди з рішенням викладача студент має право звернутися з письмовою апеляцією до завідуючого кафедрою не пізніше наступного робочого дня після оголошення результатів модульного контролю.
Оцінки результатів першого та другого модульного контролю виставляються за університетською шкалою. Результати складання заліку вносяться у відомість і навчальну картку студента за двобальною шкалою («зараховано», «незараховано»), а також за університетською шкалою та шкалою ЕСТS. У залікову книжку викладач виставляє «зараховано».
3. У сучасному світі, мирі в якому інформаційний потік, що обрушується на людину на стільки великий, що людям волею не волею доводиться вдаватися з допомоги різноманітної техніки. Зараз важко уявити собі людину, що не користується телевізором і радіо, друкарською машинкою і комп'ютером, електричним чайником і холодильником, і цей список можна продовжувати до безкінечності. Все наше життя стало настільки залежати від створених нами речей, що якби людина раптом позбулася б їх, то довго проіснувати в цьому світі він не зміг би.
Ми живемо в століття інформації, в століття, коли відбувається комп'ютерна революція. Ми є свідками того, що комп'ютери, що вже зайняли міцні позиції в багатьох областях сучасного життя, швидко проникають в освітнє середовище. Тема впровадження технічних і автоматизуючих засобів в освітню сферу стала особливо актуальна в наші дні.
Розповсюдження мереж, і Інтернету зокрема, дає величезні можливості. Але які саме мало хто представляє.
Інтернет, або всесвітня мережа, це колосальне джерело інформації, можливість спілкуватися, обмінюватися досвідом, спільно вирішувати загальні проблеми. Але, на наш погляд, головне в ньому - інформація.
Аналітики вважають, що інформація в наступному столітті буде головним багатством країн. На Заході політики, що стоять у влади, бачать в саме прискореному розвитку інформаційних технологій, а не в потужності гармат і в багатстві надр, ту основу, яка забезпечить їх країнам конкурентна перевага і стабільний розвиток в майбутньому. Тому і прийняла в компаніях колосальний розмах "гонка за мізками". Інформаційні технології масований упроваджуються у виробництво, і вже відносно будь-якої галузі немислимо говорити про грамотного фахівця, якщо він не уміє працювати з інформацією.
Internet (Інтернет, Глобальна мережа, Мережа.) - Найбільша в світі комп'ютерна мережа. Спочатку використовувалася в США для забезпечення зв'язку військових підрядчиків і в університетах. В даний час все більшою мірою використовується в комерційних цілях і стає найбільш переважним методом забезпечення зв'язку між комп'ютерами (як комп'ютерами компаній, так і комп'ютерами індивідуальних користувачів).
Отже, початок Інтернет належало 5 грудня 1969 р., коли три комп'ютери в Каліфорнії (Лос-Анджелес, Санта-Барбара, Менлоу-парк) і один комп'ютер в штаті Юта були сполучені один з одним. Цей момент можна вважати офіційним початком ARPAnet - мережі, яка у результаті мутувала в Інтернет.
На сьогодні в світі існує близько 2 млн. серверів і за останніми даними близько 260 млн. користувачів в Інтернет. За час існування Мережі з'явився величезний, абсолютно самостійний, неймовірними темпами що набирає у вазі соціокультурний пласт, їй присвячений, нею ж що згенерував.
Важливою особливістю цієї величезної інформаційної бази є її постійне оновлення. Адже відновити Інтернет ресурс – набагато менш важко і ресурсоємне підприємство, чим перевидання книги.
Технічно можливий доступ через Інтернет до будь-якої інформації, проте технологічні особливості Інтернет, як каналу доступу до інформації роблять найбільш переважним використання Інтернет як засіб епізодичного отримання невеликих об'ємів оперативної (швидко старіючої) інформації. В цьому випадку використання альтернативних джерел (CD-Rom, преса, книги) недоцільно.
Що стосується великих об'ємів інформації не схильних до текучості (енциклопедії, книги) доцільно як електронне, так і традиційне (паперове) надання. Проте з погляду молодого покоління, яке, здебільшого, використовує комп'ютери як засіб зберігання інформації роботи з нею, електронний вигляд зручніший і практичніший, а його отримання пов'язане з мінімальною кількістю витрат зусиль
Таким чином, Інтернет є одним з кращих засобів навчання і незаперечним помічником в освіті як для студентів, так і для викладачів. І якщо при використанні Інтернету в освітніх установах середньої загальної освіти встає проблема непомірного і нецільового використання (адже діти часто використовують Інтернет для мережевих ігор або простого спілкування), то в освітніх установах вищої освіти її вже немає (природно за умови, що метою навчання студента є не отримання диплома про вищу освіту, а отримання знань).