2. Класифікація клеїв

За походженням клеючої речовини клеї поділяються на природні і синтетичні. Клеючою основою ефіроцелюлозних клеїв є хімічно видозмінені природні полімери.

Природні клеї підрозділяють на тваринні, рослинні, мінеральні. Серед клеїв тваринного походження найбільш поширені міздровий, кістковий і казеїновий. Менше значення мають альбуміновий і кератиновий клеї. Основними видами клеїв рослинного походження є крохмаль і декстрин. До мінеральних належать силікатний і асфальтобітумні клеї. Багато природних клеїв нестійкі до дії вологи і схильні до гниття. Цим вони істотно відрізняються від синтетичних клеїв.

За характером склеювання клеї і клейові з'єднання поділяють на оборотні і необоротні. Затвердіння клейової плівки при склеюванні різноманітних матеріалів може відбуватися завдяки випаровування розчинника (води, органічних розчинників) або внаслідок охолодження (клеї-розплави). У цих випадках процес затвердіння плівки являє собою оборотний фізичний процес. Необоротне з'єднання досягається внаслідок хімічних реакцій, що відбуваються у клеючій речовині, які необоротно перетворюють клейову плівку у твердий стан. Цей розподіл заснований на відношенні клейового шва до нагрівання і до дії води або органічних розчинників.

Стосовно нагрівання синтетичні клеї поділяються на термопластичні і термореактивні, які дуже різняться за характером склеювання. Термореактивні (необоротні) клеї затвердівають при нагріванні (клеї на основі резольних смол) або при введенні спеціальних добавок для затвердіння (сечоформальдегідні і епоксидні клеї). Деякі з необоротних синтетичних клеїв не потребують для затвердіння обов'язкового нагрівання, а тому називаються клеями холодного затвердіння на противагу клеям гарячого затвердіння, що вимагають спеціального прогріву клейового шва.

За відстійкістю клейового з'єднання (шва) усі клеї підрозділяють на висоководотривкі, водотривкі і неводотривкі.

Висоководотривкі клеї витримують вплив не тільки холодної, але навіть киплячої води, причому без помітного зниження тривкості склеювання. До них належать, наприклад, клеї на основі фенолоформальдегідних смол, переведених при нагріванні в стадію С, і епоксидні.

Водотривкі клеї лише незначно понижують тривкість склеювання під впливом води (наприклад, клеї на основі сечоформальдегідних смол).

Неводотривкі клеї не витримують вплив води, значно понижуючи при цьому тривкість склеювання або втрачаючи її зовсім. До них належать казеїновий, міздровий, кістковий, крохмальний, декстриновий та інші клеї. За призначенням клеї поділяють на конторські або концелярські (наприкла, козеїновий і декстриновий), для наклеювання обоїв (карбоксиметилцелюлозний - КМЦ, крохмальний), склеювання деревин (столярний міздровий, синтетичний столярний), склеювання тканин (наприклад, БФ-6), універсального застосування (БФ, епоксидні), для герметизації й ущілення (побутові герметики).

Клеючі матеріали розподіляють також за фізичним станом та консистенцією. У продаж вони надходять у вигляді твердих плиток, шматків, лусочок або порошку, у вигляді рідин і паст, а також плівок (липких стрічок), що одержали значне поширення. За сортами підрозділяють в основному клеї тваринного походження і декстрин.