4. Принципи господарського права

Принципи господарського права відображають сутність і характер правового регулювання господарських відносин.

Правові принципи мають чималий регулюючий потенціал. Принципи в багатьох випадках стають незамінним способом тлумачення норм права при їхньому практичному застосуванні. Адже та або інша норма, що встановлює конкретне правило поведінки, далеко не завжди містить посилання на те, яка керівна ідея була закладена в основу цього правила. Якщо ж при застосуванні даної норми враховувати й принципи регулювання, то зміст правила поведінки стає більше зрозумілим.

Також правові принципи використаються у випадку існування пробілів у чинному законодавстві й виникає необхідність застосовувати аналогію закону або права. Адже суд не може відмовити в розгляді справи через те, що він не виявив у законодавстві відповідної норми.

Відмінність принципів у тім, що вони, виражаючись мінімумом тексту, містять дуже великий обсяг інформації.

У ст. 6 Господарського кодексу втримуються наступні принципи господарювання в Україні:

1. забезпечення економічної розмаїтості й рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання;

2. свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом;

3. вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України;

4. обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, сумлінної конкуренції в підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів і безпеки суспільства й держави;

5. захист національного товаровиробника;

6. заборона незаконного втручання органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини.

Окремо варто охарактеризувати такий загальноправовий принцип як принцип законності. В умовах сучасної економіки в оцінку законності ставиться досягнення економічної ефективності господарської діяльності в інтересах держави й суспільства без порушення заборон закону й прав інших осіб.

5. Наука господарського права

Предметом науки господарського права є правове регулювання господарської діяльності, механізм якого включає формування й реалізацію господарського законодавства, саме господарське законодавство, а також господарське право як галузь.

Предмет науки господарського права також охоплює історію розвитку господарського законодавства й самої науки, закордонні системи господарського права, методи вивчення діючого права й організацію реалізації права в народному господарстві.

Приватні функції науки господарського права:

1. Констатаційна й інтерпретаційна, тобто опис і пояснення норм господарського законодавства й інших господарсько-правових явищ. У цьому випадку господарсько-правові явища (норми, права й обов'язки, акти реалізації норм і т.п.) розглядаються як видима правова реальність.

2. Систематизація знань про господарське право. Об'єднання знань у єдину систему, підпорядкування їх єдиним науковим цілям і завданням.

3. Інструментальна функція. Виявлення нових принципів і закономірностей, вироблення нових понять і положень.

4. Організаторська (перетворююча) функція. Розробка конкретних методів і коштів перетворення господарських відносин у певних напрямках.

5. Прогностична. Підготовка прогнозу розвитку господарського законодавства і його найважливіших інститутів.

6. Політична. Формування на загальнодержавному рівні самостійної законодавчої політики.

7. Международно-политична функція. Рішення завдань, пов'язаних із забезпеченням належної спряженості національної системи господарського законодавства з аналогічними системами закордонних країн.

Наука господарського права виникла на стику правової й економічної науки, вона вивчає правову форму господарських відносин у тісному зв'язку з їхнім економічним змістом. Деякі економісти навіть відносять господарське право до числа економічних наук.

Наука господарського права є також «стиковою» наукою і як наука, що стоїть на рубежі цивільного й адміністративного права. Наука господарського права, досліджуючи господарські відносини й по горизонталі, і по вертикалі, дозволяє ліквідувати «мертві зони», що існували раніше між цивільним й адміністративним правом, що не укладаються в їхні рамки.

Наука господарського права – це система знань про господарське право, подання вчених про дану галузь, її предметі й методі, джерелах, місці в системі галузей.

Наука господарського права у своєму розвитку пройшла три етапи й була представлена трьома школами, якщо відволіктися від несуттєвих різновидів і відгалужень у поглядах.

В 20-і роки в період непу бере свій початок «двосекторная теорія». Основоположник цієї теорії П.И. Стучка вважав, що із двох існуючих у нашій економіці секторів - соціалістичного й приватного - першому призначено розвиватися й усталюватися, а другому уготоване швидке відмирання. Дане положення базувалося на відомому постулаті В.И. Леніна про те, що «ми нічого «приватного» не визнаємо, для нас усе в області господарства є публічно-правове, а не приватне». Отже, повинне було розвиватися господарське право, що обслуговує соціалістичний сектор. У цілому теорія правильно оцінювала роль господарського права в справі регулювання господарських соціалістичних відносин. Що ж стосується цивільного права, то воно помилково зв'язувалося лише з виробничими відносинами в приватному секторі економіки й перестало розглядатися у зв'язку із громадянином і його майновими потребами.

Тому, коли в 30-і роки, у період уже безроздільного панування соціалістичного сектора в економіці, наука стала знову розглядати питання про господарське право і його оформлення, упорядкуванні, введенні в побут правових основ господарювання, виникла проблема: куди ж помістити громадянина з його будинком, іншим майном, найманням житлового приміщення й спадкуванням. Адже цивільне право, розраховане на непівський період розвитку суспільства, начебто закінчило своє існування разом із приватним сектором.

З'являється нова школа єдиного господарського права, відповідно до якої громадянин повинен зайняти місце в системі господарських зв'язків. Всі майнові відносини, як між громадянами, так і між соціалістичними організаціями повинні регулюватися нормами єдиного господарського права. Основоположники даної школи Л.Я. Гинцбург, Е.Б Пашуканіс вважали господарське право специфічною формою політики пролетарської держави в області керування господарством. Пропонувалося прийняття Господарського кодексу, закону про планування. Відстоювалася також теза про неприпустимість розподілу єдиного господарського права на дві самостійні частини - господарсько-адміністративне й цивільне право. Господарське право повинне було містити в собі цивільно-правові норми й регулювати всі горизонтальні й вертикальні майнові відносини.

Звинувачення в ліквідації цивільного права стане центральним на адресу вчених господарської школи. Школа закінчила своє життя разом з авторами. Під впливом тодішнього головного теоретика в правознавстві А.Я. Вишинського вирішено було розосередити регулювання господарських відносин в основному в галузях цивільного й адміністративного права.

У період після XX з'їзду КПРС відроджується господарсько-правова думка й одержує розвиток третя школа господарського права. Нова концепція господарського права врахувала історичний досвід і помилки попередників. Була висунута й обґрунтована наукова теза про єдність господарських відносин і необхідності особливого й цілеспрямованого правового забезпечення економіки, що склалася на той час у єдиний народногосподарський комплекс, що вимагає єдиного правового забезпечення. Регулювання майнових відносин за участю громадян як непланових пропонувалося проводити в цивільному законодавстві, не з'єднуючи його з господарсько-правовим регулюванням. В основу впорядкування господарського законодавства, що не мало визначальних, центральних правових інститутів і категорій, передбачалося покласти центральний системоутворюючий акт: Господарський кодекс або Основи господарського законодавства.

Нова концепція господарського права, розвинена в роботах академіка В. В. Лаптєва, В.К. Мамутова й інших учених, була розроблена на рівні практичних рішень. На противагу ідеям дуалістичного цивільно-адміністративного напрямку, що продовжує відстоювати ідеї часткового, фрагментарного вдосконалювання господарського законодавства в рамках цивільного й адміністративного права, була висунута моністична концепція, що дозволяє послідовно й системно вдосконалити найважливішу частину радянської правової системи.

Сучасна концепція господарського права представлена в роботах 90-х років і розвивається в цей час.