2. Підстави господарсько-правової відповідальності

Підстави відповідальності – це проблема, яка займає одне з провідних місць в теорії юридичної відповідальності. В юридичній літературі до теперешнього часу не поставлена крапка щодо підстав юридичної відповідальності. Окремі автори говорять про суто правову підставу юридичної відповідальності, а інші – про фактичну підставу.

Отже, правовою підставою господарсько-правової відповідальності є закон, договір, локальні нормативно-правові акти субєктів господарювання. Фактичною підставою є правопорушення, тобто протиправна (заборонена) дія чи бездіяльність субєкта господарювання або іншого учасника господарських відносин, який порушує права та законні інтереси іншої особи – потерпілого або перешкоджають їх реалізації.

Відповідно до ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

3. Поняття та види санкцій по господарському праву

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених господарських санкцій, до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції — уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В літературі висловлена точка зору, згідно якої стягнення збитків та штрафні санкції пропонується розглядати як майнові санкції – міри відповідальності, а оперативно-господарські слід кваліфікувати як міри ооперативного впливу. В свою чергу, пропонується поділити майнові санкції на три групи – конфіскаційні, штрафні та компенсаційні.

Конфіскаційні санкції повязані із безоплатним вилученням на користь держави майна правопорушника у визначених законом випадках.

Штрафні санкції застосовуються незалежно від збитків потерпілого. Розмір штрафа встановлюється трьома способами:

- штраф в процентному відношенні до суми всього зобовязання або невиконаної частини зобовязання;

- штраф в твердій сумі;

-штраф в кратному розмірі до вартості предмету, який заміняється штрафом або до суми невиконаного зобовязання.

Пеня- це різновид штрафної економічної санкції, яка застосовується в основному у разі прострочки виконання грошових зобовязань субєктів господарювання.

Неустойка - різновид штрафної економічної санкції, розмір якої визначається в господарських відносинах законом або договором в процентному відношенні до суми невиконаної частини зобовязання. Вона буває: штрафною, заліковою та виключною.

Компенсаційні санкції – це заходи майнового характеру, призначення та ціль яких – відшкодування потерпілому субєкту господарювання збитків або шкоди.

В якості самостійної групи В.К.Мамутов виділяє оціночні санкції, специфіка яких полягає в тому, що вони не стягуються на користь іншої сторони. Їх застосування впливає виключно на розмір фондів матеріального стимулювання державних підприємств.