сукуленти i склерофгти. Пгрофгти, це рослини, що ростуть на заболочених луках, по узбережжях рГчок. Вони мають висою стебла, широк листки i слабке коршня (осоки, очерет, хвощ, ситник та Гн.). Олшотрофш трави ростуть на бщних грунтах (сфагновГ мохи, пухГвка, багно та Гн.).

1ндикаторами кислих грунтГв е таю рослини, як бГловус, щучник дернистий, хвощ польовий, щавель горобиний та Гн. На лужних, солонцюватих грунтах ростуть лисохвют здутий, солодка, поюсниця розставлена та Гн.

2.2. Природн кормов1 уг1ддя УкраУни, I'X класифжащя та розпод1л по природно-кл1матичних зонах

Природн кормовг уггддя в Украпп займають площу 5,4 млн.га. З них на Полюс - 1,4 млн. га, в Люостепу - 1,5 млн. га i в Степу 2,6 млн. га, а !х частка в структур сшьськогосподарських упдь ввдтовщю до зон складае 30%, 18,7%, 13,9%. НайбГльшу площу в структутл сшьськогосподарських упдь сшожап i пасовища займають в зош ПолГсся.

Класифжащя природних кормових уг1дь. ПрироднГ кормовГ угГддя вГдзначаються значною рГзноманГтнГстю рослинного покриву, що обумовлено неоднаковими грунтово-клГматичними умовами рГзних зон Укра!ни. Рослинний покрив лук кожно! зони складаеться з угрупувань, в яких рослини знаходяться у тюнш взаемозалежностГ i характеризуються не тГльки визначеним складом i будовою, але i взаемовщюшенням з зовнГшнГм середовищем. ТакГ рослинтн угрупування називаються фгтоценозами. РослиннГ угрупування, з яких складаеться рослинний покрив окремих зон можна об'еднати в типи фГтоценозГв, яю характеризуються властивим !м складом i структурою рослин. Фгтоценози з подГбним флористичним складом i однаковими умовами зовнГшнього середовища об'еднуються в рослинтн асощацп, яю е основною одиницею рослинностГ у вшх класифГкацГях природних сГножатей i пасовищ.

Природн1 кормов1 угщдя класифжують у двох напрямках:

фгтоценолопчному i фгтотополопчному. Фгтоценологгчна (фгтон-рослина, ценоз-угрупування) класифшащя заснована на характеристик ознак, властивих рослинност (флористичний склад, зовншшш вигляд, особливостГ будови. Фгтотопологгчна (фгтон-рослина, топос - мюце) класифшащя заснована на вГдмшност i подГбност умов росту i мюце знаходженн рослинностг В зв'язку з тим, що при класифшацп природних кормових упдь важливо знати не тшьки видовий склад рослинносп, а також умови i мюце знаходження, згадан вище напрямки класифшацп доповнюють одна одну.

Зпдно з фгтотополопчною класифшащею, природш кормовГ упддя подГляють на класи. В основу цього подшу покладеш властивост кормових упдь в межах кожно! зони в залежност вГд грунтових вгдмш, рельефу, мехашчного складу, засолення, зволоження тощо. Основними класами природних кормових упдь е: рГвншпи i полого-схиловг, крутосхиловг, подовг, суходшъш, низинш, заплавт малих ргчок, заплавт великих i середшх ргчок, ггрськг i болотт.

За характером рослинност i грунтв, класи, в свою чергу, подГляються на типи, яю за фгтоценотичною будовою рослинност подГляють на еколого-фпоценотичт шдтипи, або вгдмши, як визначають як еколопчну специфГчнють титив упдь, так i !х господарське значення.

Материков1 та заплавн1 луки. Материковi (водороздшьш) природш кормовГ упддя подГляються на два класи: рiвниннi суходтът, низинш та западинш. Для випасання худоби i заготвлГ сша використовують також болотн кормовГ упддя.

Суходть^ луки розташоваш на шдвищених елементах рельефу, на дерново-шдзолистих i шрих люових грунтах. Вони дГляться на абсолютн суходоли, суходоли нормального зволоження, суходоли тимчасово надмiрного зволоження.

Абсолютна суходоли розмпцеш на шдвищених мюцях рельефу (горби, верхн частини схшив). ГрунтовГ води залягають глибоко, а атмосферш опади стшають в понижен мюця. Тому щ луки в посушливГ перюди вигорають. Грунти дерново-тдзолисп, бццп на поживш речовини, мають шдвищену кислотнють. Травостш цих упдь переважно злаково-рГзнотравний, в ньому переважають малощнш трави, зокрема бГловус стиснутий, костриця овеча, мплищ, булавоносець, веронша сиза та Гн. Використовуються щ упддя для випасання худоби. Урожайнють 5-7 ц/га сухо! маси. БГльша частина абсолютних суходолГв потребуе удобрення, вапнування, поверхневого i докоршного полшшення. ДГлянки з пГщаними грунтами доцшьно використовувати для люонасадження.

Суходоли нормального зволоження розмщеш на водороздГльних рГвнинах, в середнГй частинГ схилГв, на незатоплюваних рГчних долинах. Грунти переважно дерново-тдзолисп i сГрГ лГсовГ, середньозволожеш бГднГ на гумус. На бшьш родючих грунтах цих лук поширеш таю трави, як тимофйвка лучна, лядвенець рогатий, чина лучна та рГзнотрав'я. Травостш використовуеться тд сшожап i для випасання худоби. Урожайнють сша на суходолах нормального зволоження 10-20 ц/га. Для полшшення цих упдь вносять мшеральш добрива, шдшвають бобовГ трави, створюють шяш сшожап i пасовища. КислГ грунти обов'язково вапнують.

Суходоли тимчасово надм1рного зволоження розмГщенГ на рГвнинах з важкими грунтами i на незначних пониженнях в яю стГкають поверхневГ води. В перюди випадання значно! кГлькостГ опадГв щ луки схильнГ до заболочування. Грунти переважно дерново-тдзолист i сГрГ лГсовГ. В рослинному покривГ переважають таю трави, як щучник дернистий, костриця червона, тонконш звичайний, мплиця тонка, гребшник звичайний, тонконш лучний, пахуча трава та Гн. Травостш використовуеться на сшо, урожайнють якого становить 10-20 ц/га. ГЦ луки потребують внесення добрив, вапнування, поверхневого осушення, а також докоршного полшшення.

Низинн та западинн луки розмГщуються на знижених елементах рельефу з близьким заляганням грунтових вод, що часто е причиною стшкого i тимчасового шдвищеного зволоження i навгть заболочування. На вологих низинних луках з бгдними шщаними грунтами в травосто! переважають таю трави, як бГловус стиснутий, щучник дернистий, мплиця звичайна i собача, костриця червона i овеча, тонконш лучний, осока просяна та Гн. Використовуються переважно для випасання. Потребують докоршного полшшення, удобрення i вапнування. Урожайнють цих лук 7-12 ц/га сухо! маси. На низинних луках з дерновими, лучними та дерново-глейовими супючаними i суглинистими грунтами в травосто! поширеш таю трави, як тимофйвка лучна, костриця лучна, мгтлиця велетенська, тонконш лучний, звичайний i болотний, щучник дернистий, конюшина лучна i повзуча, лядвенець рогатий, люцерна хмелевидна. Використовуються як сшожап i пасовища. Урожайнють сша добро! якост 15-20 ц/га.

Заплавн луки розташоваш в долинах (заплавах) рГчок. Площа заплавних лук в Украпп становить 1,9 млн. га в заплавах малих рГчок i 0,6 млн. га в заплавах великих i середшх рГчок. Заплавш луки майже щорГчно заливаються водою, пюля спадання яко! залишаеться намул, багатий поживними речовинами. За тривалютю затоплення щ луки подГляють на тривалозаплавн (вода знаходиться в заплавГ понад 30 дшв), короткозаплавш (вода сто!ть в заплавГ до 15 днГв).

Тривалозаплавн1 луки розмшюш в заплавах великих i середнГх рГчок, мають добре виражену заплаву, завширшки вГд 0,5-1 до 10-15 км. Заплава подГляеться на прируслову, центральну i притерасну. В кожнш з них створюеться сво! особливГ умови для Гснування рослин.

Прируслова заплава межуе з руслом рГчки i е найбГльш високою !! частиною. В зв'язку з великою швидюстю води тут вщкладаються переважно пГсок i супГсок i формуеться бГдний грунтовий покрив. На Полюш грунти цих лук здебшьшого тщат, а в пониженнях - дерново-глеевц або мулувато-пГщанГ.

Тут поширеш злаково-рГзнотравш i рГзнотравно-крупнозлаковГ луки, в травосто! яких переважають мгтлиця тонка i велетенська, гребшник звичайний, пахуча трава звичайна, стоколос безостий, пирш повзучий, шдмаренник справжнш, деревш звичайний та Гн.

В Люостепу грунти дерновц сушщаш i суглинист з глибоким гумусовим горизонтом. Тут поширеш сухц свГжГ i вологг злаковГ i рГзнотравно-злаковГ луки. В !х травосто! поширеш так трави, як стоколос безостий, пирш повзучий, тонконш вузьколистий i лучний, мгтлиця велетенська, костриця лучна, тимофйвка лучна, перстач срГблястий, хвощ польовий, осока рання, щавель шрамщальний. Урожайнють цих лук - 15-25 ц/га сухо! маси.

Центральна заплава розмщена нижче прируслово!. В намул переважають пилувап, суглинист i глинист фракцп. Висихаючи, намул перетворюеться в тонку трщинувату юрку. Утворюеться багата поживними речовинами заплава з добре сформованими дерновими оглееними, лучними супюковими та мулувато-болотними грунтами з близьким заляганням грунтових вод. В центральнш заплавГ поширеш сухГ та волоп рГзнотравно-злаковГ й осоковГ луки. Заплави високого рГвня за складом рослинност' майже таю, як i прируслово! заплави аналоггчного рГвня. На заплавах середнього рГвня в травосто! переважають таю трави, як лисохвют лучний, костриця лучна i червона, тимофйвка лучна, конюшина пбридна i повзуча та велика кшькють рГзнотрав'я. Ui луки використовуються переважно як сшожап з урожайнютю сГна 20-25 ц/га добро! якосп.

Притерасна заплава найбшыш низька i вГддалена вГд рГчки частина заплави. Прилягае до коршного берега, з-пГд якого часто виходять грунтов' води i спричиняють заболочення ще! частини заплави. Грунти тут глибою дерновГ, глейовГ, мулувато-болотш або торфовГ. В цГй частит заплави поширенГ сируватГ та сирГ рГзнотравно-злаковГ i осоковГ луки, а також мокрГ аналогГчнГ луки. Травостш сируватих i сирих лук складаеться з бекманп звичайно!, очеретянки звичайно!, мгтлищ повзучо!, лепешняка плаваючого та