бГльше 10-12 см для високостеблових культур та 5-7 см для трав'янистих рослин. Для транспортування силосно! маси використовують автомобш i тракторн самоскидн причепи ПСС-12,5, ПСС-30, ПСС-40 та Гн. Борти транспортних засобГв нарощують на 0,8-1 м зйомними решгтками. Розвантажену в транше! силосну масу розрГвнюють i трамбують пошарово бульдозерами та гусеничними тракторами. Силосну масу в межах висоти стш транше! трамбують в поздовжньому напрямку, особливо ретельно ущшьнюючи бГля стнок для запобггання утворення щшин при збергганш силосу. Масу, укладену вище стш транше! трамбують в поперечному напрямку. При завантаженш транше! силосною масою рГзних культур, компоненти необхцшо добре перемшгувати. Транше! заповнюють вище кра!в на 1,5 м, добре утрамбовують i накривають повГтронепроникною щивкою.

2. Лучне кормовиробництво

Лукгвництво як галузь сГльського господарства е складовою частиною кормовиробництва, яка включае систему оргашзацшних заходГв i технологГчних прийомГв, спрямованих на тдвищення продуктивносп природних кормових упдь, !х рацГональне використання i покращення, а також створення шяних сГножатей i пасовищ. ЛукГвництво як наукова дисциплша вивчае ботанГчну i бГологГчну характеристику лучних трав i технологГю !х вирощування i тсно пов'язано з грунтознавством, загальним землеробством, рослинництвом та шшими дисциплшами.

Головним завданням луювництва е забезпечення сшьськогосподарських тварин пасовищним кормом та заготвля на зиму сша, сшажу, силосу, трав'яного борошна, брикетв i гранул. Корми з сшожатей i пасовищ -повноцшш за поживнГстю, збалансоваш за проте!ном, мГстять вГтамГни та макро- i мГкроелементи. Пасовищна трава е найдешевшим кормом. З полшшених пасовищ i сГножатей одержують 200-250 ц/га пасовищного корму,

50-80 ц/га сша. Один кГлограм сухого лучного корму мютить 0,8-0,9 корм од. або за поживнютю наближаеться до концентрованих кормГв.

Проте високу продуктивнють сгножатей i пасовищ можна забезпечити систематичним поверхневим i докоргнним гх полгпшенням. Проведення тгльки нескладного полшшення шдвищуе продуктивнють упдь в 1,5-2 рази, а докоршного полшшення - в 4-5 i бгльше разГв. На покращених природних i шяних сшожатях i пасовищах одночасно з шдвищенням урожайност кормГв, покращуеться i !х якють.

За останн десятирГччя проведен значн науковГ дошпдження пов'язаш з шдвищенням продуктивност кормових упдь i !х ращональним використанням. Розроблеш теоретичн основи i заходи з комплексного полшшення i використання природних кормових упдь. Теоретичною основою для наукового обгрунтування шдбору травосумшок при формуваннГ штучних рослинних фгтоценоз1в в рГзних екологГчних умовах стало вивчення видГв трав i !х ценотичних зв'язкГв.

Площа природних кормових упдь в Укра!ш за останш роки зменшилась з 6,8 млн. га до 5,4 млн. га. З ще! пло1Щ сГножатГ складають 1,5 млн. га i пасовища 3,5 млн. га. Зменшились пж>1Щ, на яких проводиться поверхневе i докоршне полГпшення. РГзко знизилась продуктивнють кормових упдь. Урожай сша за останш роки не перевищуе 14-15 ц/га, а пасовищно! маси - 58 ц/га. Попршився культурний стан природних сшожатей i пасовищ. В багатьох господарствах вони заросли чагарником, значш пло1Щ перезволоженГ, мають кислГ або засоленГ грунти i потребують проведення на них мелюративних заходГв. ВеликГ площГ взагалГ непридатнГ для використання i полГпшення.

ПолГпшення природних сшожатей й пасовищ i тдвищення !х продуктивностГ можливе лише при впровадженш наукових досягнень в лучне кормовиробництво. В першу чергу це впровадження прогресивних енергозбершаючих технологГй поверхневого i докоршного полшшення лук, використання рекомендованих високопродуктивних траво - i сортосумГшей для

залуження, зокрема тих, яю одночасно дозрГвають, запровадження ефективних систем удобрення сшожатей i пасовищ з використанням при залуженн сидерапв i бюгумусу. Значну роль в тдвищентн продуктивност природних упдь вщграе також ращональне використання сшожатей i пасовищ, селекщя i насшництво трав, вдосконалення технологи заготлвлГ i збереження кормГв.

2.1. Бюлопчш та еколог1чн1 особливост1 рослин сшожатей i пасовищ

Життeвi форми рослин сшожатей i пасовищ. Рослинний покрив природних сшожатей i пасовищ складаеться в основному з наступних форм: дерев, чагарниюв, нашвчагарниюв, багаторГчних i однорГчних трав та мохГв.

Дерева поширеш в основному в зонах Полюся i Люостепу. На корм тваринам використовують листки берези, осики, яблуш, груши, тополГ, дуба та шших дерев, яю за поживнютю майже не поступаеться лучному сшу. Добрим вгтамшним кормом е зелена хвоя сосни i ялини.

Чагарники поширеш на луках вшх грунтово-юиматичних зон Укра!ни. Проте кормове значення !х незначне. На Полюс використовуються на корм чагарники чорнищ, верби i берези.

БагаторГчш трави е основними життевими формами сшожатей i пасовищ. Вони розмножуються вегетативным i генеративным способом. Надземн пагони у них тд кГнець вегетацГ! вщмирають, а новГ пагони на наступний рш формуються Гз бруньок, яю знаходяться в зонГ кущГння, нижнш частит стебла, на кореневш шийщ, кореневищах, корпии. Багатор1чш трави можуть рости на одному мющ вГд 2-3 до 10 i бшьше роюв. Серед багаторГчних трав особливу групу складають ефемеро!ди, якГ повний цикл розвитку вщ вГдростання до плодоношення закшчують навеснГ. До таких трав вщносяться тонконГг цибулинний, осока товстолобшова i здута, тюльпан та Гн. Навесш щ трави в умовах Степу е основними рослинами на пасовищах.

ОднорГчних трав на природних кормових упддях дуже мало, особливо в Люостепу i на Полюс (всього 10-15%). Пюля дозрГвання насшня вс !х надземн i шдземт органи вщмирають. Вщювлення травостою на наступний ргк вгдбуваеться лише за допомогою насшня.

Мохи поширеш на надмГрно зволожених луках. На низинних торфовищах поширеш зелен гшновГ мохи, а на верхових - сфагновГ бш мохи. Мохи кормового значення не мають. Вони використовуються для шдстилки.

Типи рослин за характером пагоноутворення. За характером пагоноутворення розрГзняють таю типи багаторГчних рослин: кореневищнг, нещглънокущовг, щглънокущовг, кореневищно-нещглънокущовг, стрижнъо-кореневг, коренепаростковг, розетковг, сланкг, цибулиннг i булъбоплгднг.

Кореневищш трави утворюють шдземш пагони-кореневища, яю вщходять вГд вузла кущГння на вщстань вГд 0,2 до 1 м. На кожному кореневищд утворюються новГ вузли, з яких вГдростають новГ кореневища i пагони. В результат цього утворюеться сГтка кореневищ з великою кшькютю пагошв. Ili трави краще розвиваються на пухких грунтах з доброю аеращею. До кореневищних трав вцшосяться: пирГй повзучий, стоколос безостий, очеретянка звичайна, лисохвют лучний, тонконш лучний, мгтлиця велетенська, костриця червона, осоки, колосняк велетенський та Гн.

Нещшьнокущов1 трави утворюють вузол кущшня на глибиш 2-5 см. Пагони ростуть тд гострим кутом до головного пагона, утворюючи нещшьний кущ. ЩорГчно в ньому утворюються новГ пагони, кожний Гз яких мае свш вузол кущГння. Вщ цих вузлГв кущГння вГдростають пагони i кущ збГльшуеться в об'емь ЦГ трави добре ростуть на родючих пухких грунтах. До них вцшосяться: тимофйвка лучна, грясниця збГрна, райграс високий, пирш безкореневищний, житняки, запашний колосок та Гн.

Щшьнокущов1 трави утворюють вузол кущшня на поверхш або на невелики глибшп грунту (1-2 см). БоковГ пагони цих трав ростуть паралельно один до одного i утворюють дуже щшьш кущн На недостатньо аерованих

грунтах вони ростуть довгий час i утворюють щдльну дернину. Поява щшьнокущових трав е ознакою виродження сшожатей i пасовищ. Тому таю упддя шдлягають докоршному полшшенню. До щдльно кущових трав належать щучник дернистий, бГловус, ковила волосатик та Гн.

Кореневищно-нещшьнокущовГ трави утворюють багато коротких кореневищ i бГчних пагошв, утворюючи нещшып кущн Вони мають пружну мщну дернину i добре вщростають. Добре розвиваються на пухких, структурних грунтах. До цих трав вцшосяться: костриця червона, лисохвют лучний, пирш промГжний та Гн.

КоренепаростковГ трави мають стрижневий коршь вГд якого на глибиш 5-30 см утворюються горизонтальн кореш, з бруньок вщновлення яких утворюються новГ пагони. До цього типу трав вцшосяться: ггрчак степовий, осот жовтий, березка польова, молочай лозний, Гван-чай, солодка гола та Гн. Розмножуються коренепаростковГ трави досить штенсивно насшням i кореневими паростками. Вони е злюними бур'янами, а деяю з них отруйш для тварин.

СтрижнекореневГ трави у верхнш частинГ кореня формують бруньки, з яких розвиваються стебла. Залежно вщ умов юнування щ рослини живуть десятки рокГв. Краще ростуть на добре аерованих грунтах. До цього типу трав вцшосяться: конюшина лучна i пбридна, люцерна пошвна, лядвенець рогатий, еспарцет тщаний, буркун, козлятник схщний, полинь та Гн.

РозетковГ трави мають товсте коротке кореневище, вГд якого вцгоостае багато розгалужених коренГв. Розмножуються в основному насшням. До цього типу трав належать: щавель кислий, подорожник великий, жовтець отруйний.

Сланю трави утворюють на поверхш грунту довп пагони, яю мають здатнГсть вкорГнюватись. До сланких трав належать: свинорий пальчастий, конюшина повзуча, гусячГ лапки, жовтець повзучий, лучний чай та Гн. Серед цих рослин багато злюних бур'яшв.

Цибулинш i бульбоплГднГ трави мають шдземш цибулини, або бульби, яю мютять поживш речовини, за рахунок яких навесш розвиваються новГ пагони. До цих трав вцшосяться лшп, тюльпани, валерГана бульбоносна, чистець болотний, таволожка степова та Гн. Бшышсть з цих рослин погано по!даються тваринами.

За характером облистненост i розмищенш листя на пагонах злаковГ трави подГляють на верховг i низовг.

Верховг злаки мають добре облистнеш стебла заввишки 0,4-1 м. Бшьше листя розмщено на верхнш частит стебла. Використовують верховГ злаки для створення високопродуктивних сшожатей. До верхових злаюв вщносяться стоколос безостий, тимофйвка лучна, костриця тростинна, райграс високий, грясниця збГрна, пирш повзучий та Гн. НизовГ злаки заввишки не бшьше 40 см, мають багато вкорочених пагошв, основна маса листя зосереджена в нижньому ярусг Цд трави бшьш продуктивш при пасовищному використаннГ. До низових злаюв вцшосяться тонконш лучний, кострищ - червона, овеча i борозенчаста, житняки, калерГя струнка, пажитниця багаторГчна та Гн.

До верхового типу вщносяться майже всГ культурш бобовГ трави, а саме: конюшина лучна i гГбридна, еспарцет, люцерна пошвна, буркун та Гн. До низового типу вщносяться конюшина повзуча, люцерна жовта i хмелевидна, лядвенець рогатий.

Типи рослин за скоростиглютю, характером розвитку i тривал1стю життя. За тривалютю вегетативного перюду рослини сшожатей i пасовищ подшяють на такГ групи: надранш (ефемеро!ди), раннГ або скороститш, середнГ або середньостиглГ, пГзнГ або шзньостипп.

Надраннг або ефемерогди закшчують цвГтГння i плодоношення навеснГ. До них вцшосяться тонконш бульбистий, пустельш осоки (товстолобгкова, здута), тюльпан, анемона дГбровна та Гн.

Раннг або скоростиглг трави цвпуть наприкГнцГ весни, а плодоносять в червш. На Полюш i в ЛГсостепу це лисохвют лучний, грясниця збГрна, тонконш

лучний, костриця овеча, пахуча трава. В Степу це костриця борозниста, калерГя струнка, ковила Лессшга.

Середш або середньостиглг трави цвпуть на початку i плодоносять в середин лгта. На Полюс i в Люостепу це костриця лучна i тростинна, стоколос безостий, очеретянка звичайна, пажитниця багаторГчна. У Степу - житняки, стоколос безостий i прямий, пирш безкореневищний, еспарцет посГвний. Конюшина лучна, пбридна i повзуча та люцерна синя за початком цвтння i плодоношення також вцшосяться до ще! групи. Проте насшня цих трав часто достигае в кшщ лгта - на початку осенг

Шзш або шзньостиглг трави цвпуть в серединц плодоносять наприюнщ лгта. На ПолюГ i в Люостепу це тимофйвка лучна, мГтлиця велетенська, пирш повзучий, тонконш болотний, одноуюсш сорти конюшини лучно!, чина лучна, мишачий горошок, астрагали та Гн. В Степу - тимофйвка степова, ковила волосиста.

За тривалютю життя рослини сшожатей i пасовищ подшяються на дворГчники, малорГчники, трави середнього довголгття, довгорГчники.

Дворгчники закГнчують свГй життевий цикл на другий рш життя. Це таю рослини, як буркун бший та жовтий, шабдар, кмин звичайний та Гн.

Малоргчники - конюшина лучна i пбридна, пажитниця багатоуюсна, а за несприятливих умов i пажитниця багаторГчна. При швб1 тд покрив щ трави дають найвищий урожай у перший рГк використання. Тривалють життя 3-4 роки.

Трави середнього довголгття - люцерна синя, лядвенець рогатий i болотний, еспарцет тщаний, тимофйвка лучна, стоколос безостий, костриця лучна, грясниця збГрна, райграс високий, пирш безкореневищний та Гн. При швб1 на луках максимальний урожай дають на 2-3-й рш життя. Тривалють життя 5-8 роюв.

Довгоргчники - тонконш лучний, костриця червона, мгтлиця велетенська, житняки; на достатньо зволожених грунтах - очеретянка звичайна, лисохвют

лучний, а на пасовищах - конюшина повзуча. Максимальний урожай щ трави дають на 3-4-й роки життя. Тривалють життя 10-12 роюв.

За типом розвитку рослини сшожатей i пасовищ подшяють на озиш, нашвозимГ i дворучки. Знання цих особливостей розвитку е необхцщою умовою тдвищення !х зимостшкосп, довголгття i продуктивность

Рослини озимого типу в рш швби утворюють вкорочен вегетативн пагони, яю на наступний рш тсля перезишвлГ перетворюються в генеративнг Пагони вегетативного вщювлення, яю утворюються в наступн роки, також виколошуються тсля перезишвль За озимим типом розвиваються таю трави: костриця лучна, грясниця збГрна, лисохвют лучний, тонконш лучний мгтлиця велетенська, пажитниця багаторГчна, житняки, райграс пасовищний та Гн.

Рослини ярого типу (дворучки) здапп змшювати тип розвитку в залежност вГд строку сГвби: при веснянш швбГ вони розвиваються за типом ярих, при осшнш - за озимим типом. Таким типом розвитку характеризуються: конюшина лучна ранньостигла, конюшина пбридна, люцерна пошвна, еспарцет тщаний i закавказький, тимофйвка лучна, райграс високий, пажитниця багатоуюсна, пирш безкореневищний, колосняк сибГрський та Гн.

НашвозимГ трави за типом розвитку займають промГжне положення мГж озимими i дворучками. В рш швби, а також пюля першого укосу в наступш роки вони утворюють генеративш i вегетативнГ пагони. До напГвозимих вщносяться такГ трави: конюшина лучна шзньостигла, стоколос безостий, пирГй промГжний та Гн.

Отавтсть рослин - це здатнють !х вгдростати пГсля скошування або стравлювання худобою i формувати повторний урожай. Отава утворюеться внаслгдок вГдростання вкорочених пагонГв, або утворення з бруньок нових пагошв. Високою отавнютю характеризуються рослини, у яких в ку1Щ переважають невисою вкороченГ пагони i при !х скошуваннГ зберГгаеться точка росту. До них вщносяться: тонконГг лучний, пажитниця багаторГчна, костриця червона, мГтлиця велетенська, грясниця збГрна. До середньоотавних

вцшосяться костриця лучна i тростинна, стоколос безостий, очеретянка звичайна, тимофйвка лучна, тонконш болотний.

До слабо отавних вщносяться пирш повзучий, пирш безкореневищний, райграс високий, житняки, кострищ борозниста i овеча.

БобовГ трави вщзначаються кращою отавнютю шж злаковг Отавнють значною мГрою залежить вГд часу скошування. НайбГльша кшькють пагошв вцгоостае при скошуванш чи стравлюванш в рант фази вегетацп: у злаюв у фазу виходу в трубку - колосшня, у бобових - у фазу бутошзацп.

В житт багаторГчних трав запасш поживш речовини мають дуже велике значення. За !х рахунок проходить вегетативне вцшовлення лучних трав, а в зимовий перюд вГд !х наявност залежить зимостшкють. На динамшу запасних поживних речовин впливае частота i висота скошування (стравлювання). В зв'язку з цим слщ запровадити ращональш прийоми використання лучних травосто!в, яю передбачають встановлення правильних строкГв i висоти скошування i стравлювання трав, оргашзащ! своечасного догляду за природними кормовими упддями.

Екологiчнi особливостi рослин сшожатей i пасовищ. ЕкологГя рослин, як наука, вивчае взаемозалежносп мГж рослинами i зовнГшнГм середовищем. Цд' залежностГ полягають в тому, що рослини знаходять в зовншшьому середовитщ необхГднГ умов для свого росту i розвитку: воду, поживнГ речовини, кисень, вуглекислоту, сонячну енерггю. В процеш Гсторичного розвитку рослини пристосовувались до певних умов середовища. Рослини, яю ростуть в рГзних юпматичних зонах набули пристосування до несприятливих умов середовища. Так, степовГ рослини в посушливий перюд скидають листя, внаслщок чого зменшуеться трансшращя. В посушливш зонГ ростуть ефемери i ефемеро!ди, якГ закГнчують вегетацГю до настання посухи. В свою чергу рослини впливають на зовншше середовище, змшюючи його. Трав'янисп рослини впливають на температурний режим грунту i повгтря, змшюючи добовий i рГчний хГд температурних умов, зменшують швидюсть вГтру, в результатГ чого

збшьшуеться кшькють вуглекислоти, шдвищуеться волопсть грунту внаслщок зменшення випаровування. Рослини покращують структуру грунту, сприяють розвитку мгкрофлори, збагачують грунт оргашчною речовиною.

Знаючи еколопчш особливостГ рослин i !х угрупувань на сшожаттях i пасовищах, можна правильно розробляти технолопчш заходи !х полшшення i ращонального використання. На рослиннють сшожатей i пасовищ дшть клГматичш (свгтло, повгтря, температура, вода), грунтов! (фГзичш i хГмГчш властивост грунту), бютичш (вплив на рослини живих оргашзмГв), антропогенн (вплив на рослини людини) фактори. Ц фактори впливають на рослини сукупно, у тюному взаемозв'язку.

Вiдношення трав до свгтла. За стшкютю до затгнення багаторГчш трави подГляються на три групи:

303. вгдносно тГневитривалГ - тонконоги звичайний i лучний, грясниця збГрна, костриця червона, чина лучна;

304. малотГневитривалГ - лисохвГст лучний, стоколос безостий, костриця лучна, мГтлиця велетенська, конюшина лучна i пбридна, люцерна жовта, лядвенець рогатий, горошок мишачий;

305. витримують лише слабке затшення - конюшина повзуча, пажитниця багаторГчна i багатоукГсна, райграс високий.

Знання вГдношення лучних трав до свГтла дае можливГсть тдбирати травосумГшки, встановлювати структуру i густоту стеблостою, вибирати способи швби i покривну культуру. При цьому слгд враховувати, що свгтлолюбш рослини сильшше пригнГчуються покривною культурою порГвняно з тгневитривалими.

Вiдношення трав до повпря. ПовГтря, як екологГчний фактор, мае особливе значення для рослин. Вони використовують вуглекислоту в процеш фотосинтезу i кисень в процеш дихання. Дуже важливе значення мае також наявнють повГтря в грунтГ, яке визначае аеращю. Недостача кисню в грунп погГршуе умови росту коренево! системи i !! поглинаючу здатнють. Найбгльш

вимогливГ до аеращ! кореневитщп злаки i бобовГ трави. Не вимогливГ до аеращ! осоки та щгльнокущовГ злаки.

Значення води в житт рослин. Вода в життедГяльност рослин вщграе виключно важливу роль. Умови зволоження визначають фГзюлопчш i бюхГмГчш процеси, як' протшають в рослинах. Вода розчиняе поживш речовини до стану засвоення рослинами, змгнюе концентращю солей грунтового розчину. За участю води регулюються процеси асимшящ! i дисимшящ!. Завдяки трансшращ! води регулюеться тепловий режим рослин. При нестачГ води послаблюеться гнтенсивнють кущшня трав, уповгльнюються темпи утворення пагошв, зменшуеться листкова поверхня рослин i знижуеться врожай. В процес еволющ! сформувались еколопчш типи трав, пристосоваш до певних умов водного режиму. По вгдношенню до вологи трави дгляться на мезофгти, ксерофГти i гГгрофГти.

Мезофгти. Оптимальна вологГсть грунту для росту i розвитку мезофГтГв 75-80% НВ. Вони мають широке i неопушене або слабоопушене листя. Поширеш переважно на Полюш i в Люостепу. До мезофтв належить бГльшГсть лучних трав, зокрема: стоколос безостий, костриця лучна, тимофйвка лучна, грясниця збГрна, райграс високий, конюшина лучна, люцерна пошвна, еспарцет пошвний та Гн.

Ксерофгти - рослини, що ростуть при нестачГ вологи в груш! i здатнГ витримувати грунтову i повГтряну посуху. Вони мають добре розвинену, глибоко проникаючу кореневу систему, за допомогою яко! використовують вологу з глибоких горизонпв грунту. 1м характерна повГльна трансшращя. КсерофГти поширенГ в зонГ Степу. До них вцшосяться ковили, костриця борозниста, калерГя струнка, полин та Гн.

Г1грофгти - рослини, що ростуть в умовах надмпрного зволоження. Характеризуються високорослютю стебла, широким листям i слабкою кореневою системою. Мають незначну кормову цшнють. До гггрофтв вГдносяться: осоки, камиш озерний, хвощ багновий та Гн.

Поряд з основними типами зустхлчаються перехщп форми вщ мезофтв до ксерофтв i гшрофтв. Так трави, як очеретянку звичайну, тонконш болотний та шши можна вцшести до перехщшх форм вГд мезофтв до гшрофтв; а так трави, як житняк гребшчастий, люцерну жовту - до перехщшх форм вГд ксерофтв до мезофтв.

За стшкютю до затоплення водою розрГзняють так групи трав:

• довгочасно стшю, яю витримують затоплення понад 40 дшв -очеретянка звичайна, лисохвют лучний, бекмашя звичайна, пирш повзучий, чина болотна;

• середньо стшю, яю витримують затоплення вГд 15 до 30 дшв -костриця лучна, тимофйвка лучна, тонконш лучний, чина лучна, конюшина пбридна;

• мало стшю, яю витримують затоплення 10-15 дшв - грясниця збГрна, райграс високий, пажитниця багаторГчна, люцерна пошвна, конюшина лучна.

Вщношення трав до тепла. По вцшошенню до тепла лучш трави подГляють на три групи:

• трави, що ростуть при понижених температурах повгтря -тимофйвка лучна, стоколос безостий, пирш повзучий, лисохвют лучний, конюшина пбридна;

• трави, що ростуть при помГрних температурах - грясниця збГрна, костриця лучна, тонконш лучний, пажитниця багаторГчна, конюшина лучна i повзуча, люцерна синя, еспарцет пошвний;

• трави, що краще ростуть при шдвищених температурах повгтря -колосняк велетенський, свинорий пальчастий, верблюжа колючка, люцерна жовта.

За зимостшкютю лучш трави дшять на таю групи:

• високоморозостшш - стоколос безостий, лисохвют лучний, мплиця велетенська, житняки, пирш безкореневищний, пирш повзучий, бекмашя, люцерна жовта, буркун;

• морозостйш - тимофйвка лучна, тонконш лучний, костриця червона, лядвенець рогатий;

• середньоморозостшю - люцерна пошвна, конюшина лучна i пбридна, грясниця збГрна, костриця лучна, райграс високий;

■ слабоморозостшю - пажитнищ багаторГчна i багатоуюсна. В1дношення трав до грунтов. РГзш трави природних сшожатей i

пасовищ пристосувались до грунпв, як вщрГзняються за родючютю, реакщею грунтового розчину, мехашчним складом. За потребою в поживних речовинах трави подшяють на три групи: еутрофш, яю краще ростуть на багатих за поживними речовинами грунтах - полин звичайний i пркий, ковили, борщцвники; олгготрофш, як ростуть на бщних грунтах - бгловус стиснутий, багно звичайне, мгтлиця звичайна, верес; мезотрофш, якГ ростуть на середшх за родючГстю грунтах. До мезотрофГв вГдноситься бГльшГсть злакових i бобових трав.

Бглышсть цГнних злакових i бобових трав краще ростуть i дають висою врожа! на слабокислих грунтах (рН - 6,0-6,5), за виключенням люцерни i еспарцету. До лучних трав, яю витримують значне засолення грунпв вщносяться лисохвГст тростиновий, конюшина заяча, костриця заяча, костриця схгдна, бекмашя звичайна, полини та Гн.

Ыотичн1 фактори це важлива складова частина екологГчних умов, якГ характеризують складш взаемовГдносини мГж рослинними i тваринними органГзмами, що утворюють бюгеоценози. Луки - це бГогеоценози, яю складаються Гз асоцГацй' органГзмГв (бюценоз1в) i вГдповГдного !м грунтово-юиматичного середовища. БГоценоз включае в себе зелеш рослини, здатнГ до фотосинтезу, а також тварин i безхлорофгльних рослин (гетеротрофи).

Лучний фгтоценоз е складовою частиною бюценозу, який е рослинною асощащею, що включае витщ лучш рослини, супупп !м мпфооргашзми i еколого-антропогенти умови формування конкретно! рослинно! популяцп. На луках поширеш злаковГ асощаци, бобово-злаковц бобово-рГзнотравно-злаковГ та Гн.

У фГтоцененозах мГж рослинами юнуе конкурентна боротьба за вологу, свгтло, поживш речовини. Конкуренщя за джерела живлення послаблюеться тим, що в природних асощащях разом ростуть рослини, яю вГдрГзняються за сво!ми бюлопчними особливостями. Зокрема кореневГ системи рГзних видГв рослин розмщеш в рГзних горизонтах грунту. КореневГ системи одних рослин здатнг перетворювати важкорозчинш сполуки грунту доступш для шших. ВерховГ трави завжди приппчують низовц особливо при штенсивному удобренш.

Важливою особливютю лучних рослинних асощащй е здатнють змшюватись при змии умов середовища. Так, регулюючи водний режим, застосовуючи добрива, можна швидко шдвищити врожай i полшшити яюсть корму. В бюценозах значний позитивний вплив на рослини мають мшрооргашзми. Азотфшсуюга бульбочковГ бактерп, яю знаходяться в шмбюзГ з бобовими травами, фшсують атмосферний азот i перетворюють його в доступну для рослин форму; на рют i розвиток рослин впливають продукти обмшу речовин мпфооргашзмГв; мгкоризш гриби сприяють використанню недоступних для рослин поживних речовин та Гн.

В тюнш взаемозалежност в лучному бюценозГ знаходяться рослини i тварини. Позитивний вплив на рослинний покрив лук справляють дощовГ черв'яки, багатошжки, личинки комах, яю в результат свое! життедГяльност мшералГзують оргашчш речовини i збшьшують у грунт запас поживних речовин. Комахи запилюють бобовГ трави, а тварини i птахи сприяють поширенню насшня i плодГв трав.

Антропогенн фактори. Склад, структура i продуктивнють травосто!в значною мГрою змшюються в результат дГяльност людини. Найбшьший вплив мають таю фактори, як випасання, скошування, зрошення, удобрення сшожатей i пасовищ i заходи по догляду за ними. Безсистемне нерегульоване випасання негативно впливае на травостш, з нього випадають сгяш верховГ злаки. Тривале випасання призводить до ущшьнення грунту, попршення його водно-повгтряного i поживного режишв. Для запобшання цьому, необхцшо випасати травостш лише загшним i порцшним способами та проводити заходи по догляду за пасовищами (тдживлення, зрошення та Гн).

На видовий склад лучних фгтоценозГв впливають строки i повторнють скошування. При постшному ранньому скошуванн з травостою випадають трави, яю рано зацвгтають i не встигають обсГменитись. При щорГчному двохуюсному скошуванн з травостою зникають щнт злаковГ i бобовГ трави, якГ не встигають сформувати насшня. Для тдтримання сГножатей в сташ високо! продуктивностГ i запобшання випадання з травостою цГнних трав слщ застосувати сГнокосозмГну, пГдживлювати луки мшеральними добривами та проводити боротьбу з бур'янами.

Осушення перезволожених природних кормових упдь та болГт з наступним !х залуженням сприяе створенню високопродуктивних агрофгтоценоз1в. Замють осок спочатку з'являються пгрофшьш, а потм i мезофшьш злаковГ трави.

Значний вплив та регулювання травостою мае удобрення сшожатей i пасовищ. Завдяки систематичному внесенню фосфорно-калшних добрив збагачуеться травостш бобовими травами, а тд впливом оптимальних доз азотних добрив в травосто! збшьшуеться кшькють злакових трав. Позитивний вплив на збереження в травосто! цшних трав, особливо бобових, мае вапнування кислих грунтв.

Лучш трави часто е шдикаторами еколопчних умов, зокрема юиматичних i грунтових. Так, в посушливих умовах ростуть ксерофгти -