Прчак Вейрг'ха досить вимогливий до родючост грунтв. Кращими для його е середньосуглинист' i супщат чорноземи. Добре росте на осушених торфовищах. Оптимальна рН 5,5-6,0. Прчак вимогливий до наявност' в грунт' поживних речовин. На формування 100 ц зелено! маси виносить 40-45 кг азоту, 5-8 кг фосфору, 50-55 кг калгю, 19-23 кг кальщю.

Вирощують прчак Вейрг'ха на чистих вгд бур'яшв дшянках поза сг'возмшою тсля просапних i зернобобових культур. П'д прчак вносять 60-90 т/га оргашчних, 1\Г_60-90Р_60-90К_60-90 кг/га мшеральних та 4-6 т/га вапнякових добрив. Основним завданням обробгтку грунту е створення глибокого, розпушеного, родючого орного шару. Розмножують прчак Вейрг'ха насшням, розсадою та вг'дрг'зками кореневищ.

Сгють прчак восени i навесш. Проте при веснянгй швбГ спостерггаеться зрщження рослин. СГвбу проводять овочевою сг'валкою СОН-2,8 широкорядним способом з мг'жряддями 60-70 см. Норма вишву 6-8 кг/га, насшня загортають на глибину 1-2 см. Для швби використовують свг'жоз1бране насшня, тому що насшня минулих роюв втрачае схожють.

В перший ргк життя, внаспдок повгльного росту рослин, основна увага придгляеться боротьбГ з бур'янами. Для цього застосовують м1жрядш обробГтки i гербГциди. Проводять 2-3 мГжряднГ обробгтки i обробляють посГви сумГшшю трефлану i амГнно! солГ 2,4Д. В наступш роки проводять розпушування мГжрядь i вносять мГнеральнГ добрива.

Збирають прчак ВейрГха на силос, починаючи з другого року життя. Збирання проводять в кшщ бутошзащ! - на початку цвтння силосозбиральними комбайнами.

1.4. Багатор1чн1 трави

Серед польових культур, що вирощуються на корм, надзвичайно велике значення мають багаторгчнг трави. Кормом багаторГчних трав тварини забезпечуються з весни до глибоко! осенг Тривалий перюд вегетацп дае

можливють використовувати !х для виготовлення сша, сшажу, силосу, брикет'в, гранул i як пасовища.

Зелена маса i сшо багаторГчних трав характеризуеться високими кормовими якостями. Сшо, наприклад, конюшини мютить багато перетравного протешу. Поживнють 1 кг сша досягае 0,52 кормово! одинищ. Брикети i гранули за поживнютю не поступаються зерну вг'вса.

БагаторГчш трави запобшають вгтровш i воднш ерозп грунив, зменшують вимивання поживних речовин за межГ кореневмюного шару грунту, сприяють накопиченню в грунт оргашчно! речовини, яка покращуе його фг'зико-х1м1чш властивост'.

Багаторг'чш бобовГ трави збагачують грунт азотом. Пюля конюшини, в результат' мшералг'зацп кореневих залишпав накопичуеться в грунт' 100­150 кг/га азоту, а пюля люцерни - до 300 кг/га.

1з багаторГчних бобових трав в Укра!ш найбГльш поширенГ конюшина, люцерна, еспарцет, буркун, а г'з злакових - тимофИ'вка лучна, стоколос безостий, грясниця збгрна, житняк та ш. Високу продуктивнють мають як чист' посг'ви багаторг'чних трав, так i бобово-злаковг сумгшки.

Конюшина лучна. Конюшину використовують на зелену масу i сшо. 1з зелено! маси виготовляють високобшкове трав'яне борошно, сшаж, гранули i брикети. В 100 кг сшажу мютиться 38-42 кормов! одинищ, 4,5-5,5 кг перетравного протешу, 500-520 г кальщю, 4,1 г каротину. Високою поживнютю характеризуеться трав'яна мука. В 100 кг трав'яно! муки вмют перетравного протешу в два рази вищий нг'ж у спп. Сшо за поживнютю поступаеться тшьки сшу люцерни.

Рис. 66. Конюшина лучна червона.

Накопичуючи в грунт бшьше 150 кг/га азоту i всебГчно покращуючи його фг'зико-хгшчнГ властивост, конюшина е найкращим попередником для бшьшост польових культур i в першу чергу для озимо! пшенищ.

Конюшина вг'дома в Украпп з середини XVIII ст. Основы плопн' пошву зосереджен в Люостепу i на Полюсь

Конюшина лучна (Trifolium pratense L.) належить до родини бобов! (рис. 66). Коренева система стрижнева, добре розвинена, !! маса складае 70% надземно! частини. Стрижневий коршь проникае на глибину 2-2,5 м. Стебло у конюшини 50-70, зрщка 100-120 см заввишки. Листки складш тршчаст, квпки червоно-фюлетовГ зГбраш в суцвгття - головку. 1Ппд однонасшний бГб. Маса 1000 насшин 1,5-2 г.

За кшькютю мг'жвузль на добре сформованих стеблах розрг'зняють два шдвиди конюшини лучно!: одноукюний шзньостиглий швшчний i двохукюний скоростиглий швденний.

Одноукюна конюшина вщрг'зняеться вГд двохукюно! вищим стеблом i бшьшою кшькютю мГжвузлГв на ньому (7-9, у двохукюно! 5-7). I! використовують протягом 3-4 роюв. У перший рпк життя вона утворюе лише розетку прикореневих листав, а на другому рощ дае один уюс. Характеризуеться шдвищеною зимостшкютю.

Двохуюсна конюшина - тритлчна рослина. Вона бгльш скоростигла i на другому рощ життя формуе два укоси на сгно або перший на сгно, а другий - на насшня. Ця конюшина менш зимостшка, нг'ж одноуюсна, менш вибаглива до вологи, краще витримуе висою температури.

Насшня конюшини лучно! починае проростати при температур' 1-2⁰С. Оптимальна температура для росту i розвитку конюшини 15 -20⁰С. В перший ргк життя витримуе в зон розмщення коренево! шийки морози до мшус 15⁰С. В наступн роки життя морозостшюсть конюшини рг'зко зменшуеться. При температур' мшус 11-13⁰С конюшину другого року зргджуеться на 50%. Для тдвищення зимост'йкост необхщно вносити оргашчш та мшералып добрива в оптимальних дозах i сшввщношеннях, створювати умови для достатнього забезпечення вологою конюшину першого року життя. За достатньо! вологост грунту рослини конюшини формують добре розвинену кореневу систему i витримують значне зниження температури.

Конюшина лучна - вологолюбна рослина. Оптимальна волопсть грунту для !! розвитку 70-80%. Трансшрадшний коефпцент одноуюсно! конюшини 500-600, двохукюно! 400-500. Висок' i сталГ врожа! одержують в тих районах, де рГчна сума опадГв складае не менше 400-450 мм. Конюшина найбшыш вимоглива до вологи з кшця фази стеблування до початку цвтння.

Конюшина вщносно тшьовитривала рослина, тому !! шдшвають пг'д покривш культури. Проте при надмГрному затГнюваннГ, як це трапляеться при виляганш покривно! культури, рослини конюшини через недостатню освгтлюванють погано ростуть i розвиваються i значна частина !х випадае. Тому треба шдбирати такГ покривнГ культури, яю менше вилягають i створювати умови для уникнення вилягання.

Конюшину можна вирощувати на шрих лГсових, деградованих i звичайних чорноземах, дерново-пГдзолистих, окультурених торфовищах та шших грунтах. Краща для не! слабокисла або нейтральна реакщя грунтового розчину (рН 5,5-7). Конюшина дуже чутлива до наявност' в грунт' достатньо!

кшькосп калш, фосфору i молГбдену, яю сприяють розвитку i активг'защ! дг'яльшсп бульбочкових бактерш з фгксащ! атмосферного азоту.

Сорти: Бшоцерювська 3306, Ношвська 4, Полтавська 75, УладГвська 34.

Мюце конюшини в швозмпп визначаеться видом покривно! культури. I! тдсг'вають пг'д озиму пшеницю, ярий ячмшь, овес, вико-вГвсян i горохо-вг'всяш сумГши. Кращими покривними культурами конюшини вважаються ярий ячмшь та вико-вг'всяна сумпш.

Шдготовку грунту пг'д сг'вбу конюшини проводять з метою ретельного розпушування верхнього шару грунту, очищення поля вг'д бур'яшв, забезпечення достатнього запасу вологи i поживних речовин. Якщо конюшину шдшвають тд покрив ярих зернових культур, проводять лущення стерт i оранку. Навесш проводять боронування i передпошвну культиващю з одночасним боронуванням.

Продуктивнють конюшини значною мг'рою залежить вщ ращонального внесення добрив. Оргашчш добрива в сг'возмпп частГше вносять пг'д просапнГ й озимГ культури. П'д конюшину вносять здебГльшого фосфорно-калГйнГ добрива (60-100 кг/га азоту i фосфору пг'д зяблеву оранку). На другий рш життя конюшини проводять тдживлення фосфорно-калшними добривами (40 кг/га фосфору i 40-60 кг/га калГю). На збщнених азотом грунтах пГд покривну культуру навесш вносять 30-50 кг/га азотних добрив. Вносять азотш добрива також при зргдженш стеблостою на другий рш життя (30-60 кг/га).

Шдготовка насшня конюшини до швби включае таю заходи: повпряно-теплове обГгрГвання, скарифГкацГю, протруювання (ТМТД-3-4 кг), обробгток ризоторфшом i молГбденом. Конюшину та !! сумГшГ з шшими травами сшть пг'д покрив переважно раннг'х ярих культур - ячменю та вико-вГвсяно! сумГшГ трав'яними сг'валками СЗТ-3,6. Норма висГву 15-20 кг/га (8-10 млн. схожих насшин на 1 га). Насшня заробляють на глибину 1-2 см. На легких грунтах, яю швидко висихають, насшня загортають на глибину до 3 см.

Для кращого розвитку конюшини i тдвищення !! зимостшкост важливо своечасно зГбрати врожай покривно! культури. При збирант покривно! культури слГд залишати стерню висотою не менше 13-15 см. Висока стерня добре затримуе снгг, що зменшуе загрозу загибелГ рослин вг'д вимерзання. Пюля збирання покривно! культури проводять тдживлення фосфорно-калшними добривами, а взимку - сншозатримання. Навест для покращання розвитку рослин, особливо на зрг'джених пошвах, проводять боронування.

Збирають конюшину лучну на сшо на початку цвтння рослин. В цей перюд вона формуе основну масу урожаю з високим вмютом протешу, мшеральних речовин i вгтампнв. Зашзнення з збиранням приводить до втрат врожаю: обсипаються листя, сшо грубГе, зменшуеться кшькють бшка i збшьшуеться кшькють юптковини, в результат' чого попршуються його кормов! якост'. Конюшину на насшня вирощують на насшневих дшянках, краще всього в спещальних сг'возмшах. На насшники краще використовувати конюшину другого року життя з добре розвиненим стеблостоем (до 400 стебел на 1 м ). Восени насшники тдживлюють фосфорно-калшними добривами (по 40 кг/га Р₂О₅ i К₂О). В перюд стеблування конюшини слг'д провести тдживлення молГбденом. Для тдвищення врожайносп насшня на насшницыа пошви вивозять пасши з розрахунку 3-4 бджолосг'м'! на 1 гектар.

До роздшьного збирання насГнникГв конюшини приступають при побуршш 70-75% головок. Травост'й скошують у валки i пюля !х пГдсихання обмолочують зерновими комбайнами при зменшених обертах барабана. Середня врожайнГсть насшня 1,5 ц/га, в передових господарствах - 4-5 ц/га.

Люцерна. З люцерни готують сшо, бшково-вгтамшне борошно, сшаж, силос, кормов! брикети, використовують люцерну на зелений корм. Таке рГзнобГчне використання визначаеться тим, що люцерна мютить багато бшюв з високим вмютом незамшних амшокислот. В зеленш люцерш, з1бранш в фазГ бутошзащ! - початок цвтння, вмют протешу складае 18%, жиру - 3,

безазотних екстрактивних речовин - 43,3, юитковини - 24,9, кальщю - 2,12, фосфору - 0,27%. В нгй мютяться також вгтамши, аскорбшова кислота.

За загальною поживнютю i особливо за вмютом протешу люцерна переважае зерновГ культури в 3-3,5 рази. В 100 кг люцернового сша мютиться 50-60 корм. од. i 12-15 кг перетравного проте!ну, а в 100 кг силосу - 15 корм. од. i 2,6 кг перетравного проте!ну.

Поряд з кормовим люцерна мае також велике агротехшчне значення. Пласт люцерни - один з найкращих попередниюв в польових i спещальних швозмшах. При вирощуванш люцерни грунт збагачуеться оргашчною речовиною i азотом. Добре розвинута люцерна накопичуе 120-180 кг/га азоту. Шд впливом люцерни покращуються фг'зичн властивост грунту, особливо його структура. Вона захищае грунт вг'д впрово! i водно! ерозп. Люцерна сприяе розсоленню верхшх шарГв грунту.

Люцерна в Украпп вирощуеться на плопн' 1,5-1,7 млн. га. Основы плопц пошву сконцентроваш в Степу (68%) i в Люостепу (26%), на Полюс вона вирощуеться на незначних площах. Особливо перспективна люцерна в районах зрошуваного землеробства, де вона за 4-5 укошв формуе 400-600 ц/га зелено! маси (сша 150-200 ц/га).

З багатьох видг'в люцерни (близько 50 видг'в) виробниче значення мають тшьки чотири: люцерна синя пошвна (Medicago sativa L.), люцерна жовта серпоподГбна (Medicago falсata L.), люцерна голуба (Medicago coerulea L.) й пбридна (середня) - Medicago media Pers. Найбшьше значення мае люцерна синя пошвна (рис. 67).

Люцерна пошвна - багаторГчна рослина з добре розвиненою кореневою стрижневою системою. Головний коршь в перший рш життя проникае на 2-3, а в наступш роки - до 10 м i бГльше. На коршш утворюються бульбочки, в яких знаходяться бактерп, що фГксують атмосферний азот. Стебло висотою 80-100 см роздшене на 20-30 мг'жвузл1в. На одну рослину утворюеться бшьше 20 стебел. Листки тршчаст, квГтки сиш або фГолетовГ. СуцвГття - китиця, плГд

- багатонасшний сшральний бГб. Насшня ниркоподГбне. Маса 1000 насшин 1,5-2 г.

якщо шдтримувати волопсть грунту на рГвн 80% НВ. Незважаючи на високу посухостшюсть, люцерна дуже добре реагуе на поливи.

Люцерна бшьш свплолюбна нг'ж конюшина, тому тд шдсгт !! тд покрив добре розвинутих зернових культур значно бшьше зрщжуеться. Люцерна добре росте на чорноземних, каштанових, темно-сг'рих грунтах. Малопридапн для не! торф'яники, не полшшеш солончаки i солонщ, болотнг грунти з високим рг'внем грунтових вод. За шдвищено! кислотност грунту (рН < 5,5) люцерна росте погано, бульбочки майже не розвиваються, енергг'я фшсацп атмосферного азоту дуже низька. Добре росте люцерна при рН 6,5-7. Люцерна досить вимоглива до поживних речовин. На утворення 1 т сша люцерна використовуе 6 кг фосфору, 17-20 кг калш, багато кальщю i магнш.

Уюсна стиписть (бутошзащя - початок цвтння) настае через 50-60 дшв. Другий i наступн укоси збирають через 30-35 днг'в, а на твдш навГть ранте (через 25 дшв тсля вцгоостання). ОстаннГй укГс проводять не шзшше як за 25-30 днГв до закшчення вегетацп. Це необхцщо для того, щоб рослини перед зимГвлею встигли накопичити достатню кшьюсть пластичних речовин.

Сорти: Веселоподолянська 11, Зайкевича, Надгя, Херсонська 7, Райдуга, Ярославна, Полтавчанка, Роксолана, Ольга.

Люцерну розмщують у швозмшах тд покрив ярих зернових культур. При визначентн мюця люцерни в швозмш^ треба мати на увазГ, що ця культура забезпечуе висою врожа! сша i насшня на родючих, добре забезпечених вологою, чистих вг'д бур'яшв полях. В Степу добрими попередниками для люцерни е зерновГ тсля пару, кукурудза, баштанш культури та ш. В умовах зрошуваного землеробства люцерну можна вирощувати тсля будь-якого попередника. Сшть люцерну i чистими пошвами. Питання шяти люцерну тд покрив чи без нього виршуеться в кожному конкретному випадку.

Обробпок грунту тсля стерньових попередниюв включае одно або дворазове лущення стерт з наступною оранкою на глибину 30-32 см. При вирощуванш люцерни на солонцюватих грунтах застосовують пошаровий

обробгток грунту. Верхнш гумусовий шар обробляють дисковими боронами або фрезерним культиватором, а глибоке розпушування проводять плугами без полиць. Навесш проводять боронування в 2-3 слг'ди, а на важких грунтах -культиващю.

Люцерна дуже вимоглива до поживних речовин. При врожа! близько 450 ц/га зелено! маси вона споживае 300-320 кг азоту, 60-80 кг фосфору, 180-200 кг калш. Люцерна добре реагуе на оргашчш добрива. 1х вносять як тд попередники, так i безпосередньо пг'д культуру восени пг'д зяблеву оранку. ОрГентовн дози оргашчних добрив в Люостепу i на Полюс 40-60 т/га, а в Степу 30-35 т/га. Пг'д зяблеву оранку вносять також фосфорно-калшш добрива. В умовах достатнього зволоження ефективне внесення 60-100 кг/га фосфору i калш, а в посушливих - 40-60 кг. В перший ргк життя для тдвищення врожаю перших укошв вносять 20-30 кг/га азоту при чистому посгш люцерни i 50-60 кг/га при сг'вб1 !! тд покрив. В бгльшост райошв Укра!ни при вирощуванш люцерни застосовують тдживлення повним мшеральним добривом (N₄₅P₄₅K₄₅). Позитивно впливають на продуктивнють люцерни мгкродобрива, особливо молГбденовг КислГ грунти слГд вапнувати з доведенням реакцп до рН 6,5-7.

Сшть люцерну насшням районованих сорив. При наявност в насппн бгльше 20% твердого його треба скарифгкувати. Перед сГвбою насГння прогрг'вають, провГтрюють, обробляють ризоторфГном (ГнокуляцГя) i молГбденом. Люцерну сГють на корм пг'д покрив, без покриву, в чистому виглядГ або в травосумшках звичайним рядковим або широкорядним способом (45 см) зерно-трав'яними сг'валками СЗТ-3,6, СЛТ-3,6, СЗТН-3,6, СУТК-3,6 та ш. Глибина загортання насГння на важких грунтах 1,5-2 см, а на легких - 3­4 см.

Норма вишву в зош достатнього зволоження i в умовах зрошення при сг'вб1 звичайним рядковим способом 16-20 кг/га (8-10 млн. схожих насшин), а в

зон Степу - 14-16 кг/га (7-8 млн. насшин). При широкоряднш сг'вбГ норму посг'ву зменшують на 30-50%.

Догляд полягае переважно у проведенн осшнпх та весняних шдживлень мшеральними добривами. Навесш та тсля кожного укосу проводять боронування зубовими, голчастими або дисковими боронами.

На швднп Укра!ни люцерну вирощують на поливг В перший ргк життя проводять 4-6 поливг'в. Не менше 2-3 поливг'в проводять до збирання покривно! культури i два поливи - в мГжукюний перюд. Поливна норма 600-800 м /га. Пюля останнього укосу проводять вологозарядковий полив поливною нормою 1500-2000 м³/га.

На другий i наступн роки життя люцерну за вегетащю поливають 8-10 разгв поливною нормою 800-900 м води на 1 га. Поливи проводять за 6-8 днг'в до початку укосу. Повноцшним вважаеться полив, коли грунт промочуеться на глибину 60-70 см.

Люцерну на сшо скошують в фазГ бутошзащ! - початку цвтння. Для збирання застосовують самохщп косарки. 1нодГ при збиранн люцерни на сшо застосовують плющення стебел для прискорення !х висихання.

В насшницьких господарствах люцерну на насшня розмщують в спещальних сг'возмшах. Сшть люцерну на насшня широкорядним способом з мг'жряддями 60-70 см тд покрив або без покриву. В посушливих умовах краще сг'яти рано навесш одночасно з раннг'ми зерновими, що дае можливють одержати насшня в перший рш. В районах нестшкого i достатнього зволоження люцерну можна висг'вати як навесш, так i влгтку. Норма вишву при широкорядному способ! сГвби без покриву 2-4 кг/га (1-2 млн. схожих насшин на 1 га). Глибина загортання насшня 1-2 см. Догляд за посг'вами включае руйнування грунтово! юрки, боротьбу з бур'янами агротехшчними i хГмГчними методами, боротьбу з хворобами i шюдниками. Пошви люцерни пГдживлюють фосфорно-калшними добривами восени i рано навесш. Для кращого запилення

люцерни на поля вивозять пасши, що значно сприяе тдвищенню врожаю насшня.

Збирають насшники люцерни прямим комбайнуванням при побуршш 90-95% бобг'в. Для прискорення збирання насшня, на посг'вах застосовують десикащю. Для цього посг'ви при побуршш 80-85% бобГв обприскують хлоратом магнш (18-20 кг/га) або реглоном (3-4 кг/га). Збирають насшня через 6-7 дшв тсля проведення десикацп.

Еспарцет використовуеться на зелений корм, сшо, сшаж, силос, трав'яне борошно. В зеленш мас еспарцету мютиться 24% протешу, 20% юитковини, 8% жиру. За кормовою цппнстю еспарцет не поступаеться люцернГ 100 кг його сша вщповг'дають 50-53 корм. од. На одну кормову одиницю припадае 180-200 г перетравного протешу. При згодовуванн його зелено! маси тварини не хворшть на тимпанш (здуття). У люостепових i степових районах Укра!ни еспарцет за врожайнютю нередко переважае пшн бобов! трави. За даними 1нституту кукурудзи УААН вихщ сша при дворг'чному його використанн становив . Середня врожайнють зелено! маси еспарцету становить 350-400 ц/га.

1з 60 вщцв в Украпп поширеш тшьки три види еспарцету: пошвний (ОшЪгусЫв ушаегоНа), тщаний (O. arenaria) i закавказький (O. antasiatica). Коренева система добре розвинена, проникае на глибину 3-4 м (рис. 68). Мае здатнють використовувати важкорозчшпн фосфорш сполуки. Стебло ребристе 60-120 см заввишки. Листки складш, непарнотрчаст'. Квггки рожевГ, суцвГття китиця. Запилення перехреснозапильне. 1Ппд - однонасшний бГб. НасГння ниркоподГбне, блискуче, зелено-жовте. Маса 1000 бобГв еспарцету пошвного 17-22, пГщаного 12-15, закавказького 18-20 г.

Еспарцет пошвний вГдзначаеться зимо- i посухостГйкГстю. Досить поширений в Украпп. Одноукюна рослина озимого типу. Перюд використання - до 5 роюв. За один уюс дае 150-300 ц/га зелено! маси, 30-60 ц/га сша.

Рис. 68. Еспарцет тщаний.

Еспарцет тщаний - рослина дво-, трирг'чна ярого типу. Бтыи поширений в культутл за шши види. Вщрг'зняеться вщ еспарцету пошвного бшьшою довговГчшстю, вищою врожайтстю, зимо- i посухостшшстю. За рпк дае два укоси.

Еспарцет закавказький в Украпп мало поширений. Рослина ярого типу, двохукюна.

Еспарцет - холодостшка рослина. Насшня починае проростати при температур' 1-2⁰С. При оптимальнш температур' (18-25⁰С) сходи з'являються на 7-10 день. Еспарцет, особливо тщаний, дуже зимостгйка культура. Вш може витримувати морози до мшус 40-42⁰С.

Еспарцет ввдноситься до ксерофтв. Може рости навить в умовах нашвпустель, де випадае 200 мм опадГв за рГк. ТранспГрацГйний коефГцГент 300-400. На формування врожаю використовуе воду бгльш економно, нг'ж конюшина i люцерна.

Еспарцет - свгтлолюбна рослина довгого дня. Добре росте на пухких карбонатних грунтах, особливо на чорноземах. Погано росте на кислих i

надмг'рно засолених грунтах. На 1 т сша споживае Гз грунту 6-7 кг фосфору, 18-20 кг калгю, 11-12 кг кальщю. Еспарцет накопичуе у грунт 100-200 кг/га азоту.

Сорти: 1нгульський, Юровоградський 27, Кримський, Пщаний 1251, Южноукра!нський.

В польових швозмшах добрими попередниками еспарцету е озима пшениця i кукурудза на зелений корм. Сшть його переважно на схилах, змитих i малопродуктивних грунтах Степу i Люостепу багатих кальщем. При залужуванш схшив його вишвають без покриву в сумшп зГ злаковими i бобовими травами.

Обробгток грунту передбачае лущення на глибину 6-7 см. В випадку засмГчення коренепаростковими бур'янами повторне лущення на глибину 10-12 см проводять лемшними лущильниками. Орють на глибину 20-25 см. Навесш перед швбою поле культивують. Еспарцет добре реагуе на азотнп добрива. 1х вносять навесш в дозГ до 60 кг/га д. р. по мерзлоталому грунту або тд культиващю. Внесення фосфорно-калшних добрив не ефективне.

Перед швбою насшня еспарцету обробляють ризоторфшом i молГбденом. Еспарцет сшть рано навесш тд покрив рантх ярих зернових i кукурудзи на зелений корм звичайним рядковим способом. Норма вишву 6-8 млн. схожих насшин на 1 га (100-120 кг/га). Глибина загортання насшня 3-4 см.

При збиранн покривно! культури слщ залишати стерню висотою 15-20 см для кращого сншозатримання. Навесш наступного року проводять боронування в два слгди. В посушливих районах i при розмщент еспарцету на схилах восени рекомендуеться проводити щшювання. Збирають еспарцет у фазГ масового цвгтгння. Не слгд скошувати заразом всю площу, бо при пересушуванш втрачаеться багато листя. Сшо досушують тд накриттям активним вентилюванням, а ще краще - пров'ялюванням у валках i використанням для виготовлення сшажу.

Насшники еспарцету видшяють на звичайних посг'вах. На швдщ Укра!ни сшть з 15 по 20 серпня, в Люостепу - не шзншю 5 серпня. Еспарцет висг'вають звичайним рядковим i широкорядним способом з мг'жряддями 45-70 см. Норма вишву при звичайному рядковому способ! норма вишву 100-120 кг/га, а при широкорядному - 60-80 кг/га. На звичайному рядковому посгш догляд за насшниками еспарцету такий, як i на кормовому. На широкорядних пошвах застосовують мг'жрядш розпушування. На насшники обов'язково вивозять пасши. Збирають насшники переважно роздгльно. Пошви скошують у валки при побуршнп 40-50% бобг'в. Обмолочують валки пюля шдсихання рослин. Пряме комбайнування насшниюв проводять при побуршш 70% бобг'в i закшчують за 2-3 дш. Пюля збирання насшня просушують i збершають при вологост' не бгльше 14-15%.

Буркун. Буркун вирощують на зелений корм, сшо, сшаж, силос та ш. Це цшна кормова рослина з високим вмютом перетравного протешу i мшеральних речовин. В 100 кг сша буркуна мютиться 51 кормова одиниця, 13,8 кг перетравного протешу, 1,7 кг кальщю i 0,28 кг фосфору. В перюд збирання (фаза бутошзащя - початок цвтння) зелена маса мае своерщний запах, який зумовлюеться вмютом кумарину. Буркун мае i велике агротехшчне значення. Його використовують як сидеральну культуру, застосовують як мелюрант для освоення засолених грунив. Вирощування буркуна сприяе нагромадженню в грунп азоту, фосфору i кальщю.

Рис. 69 Буркун бший.

Вирощують буркун на солонцюватих орних грунтах, еродованих схилах, непродуктивних кормових упддях в швденних районах Люостепу i в Степу. Буркун - високопродуктивна культура. За один укю одержують 360-400 ц/га зелено! маси, або стгльки, як люцерни i конюшини за 2-3 укоси.

З усг'х видг'в найпоширенпш буркун бший (Melilotus albus L.) i буркун жовтий (M. оfпcinalis L.). Це дворг'чш рослини. Коренева система стрижнева. Головний коршь проникае на глибину до 3-4 м. Стебла заввишки вг'д 0,7 до 3 м. Листки тршчаси, зазубленг СуцвГття - багатоквпкова пазушна китиця, квгтки бш або жовтг ПлГд одно-, двонасшний бГб. Маса 1000 насГнин 1,5 г (рис. 69).

Насшня буркуну проростае при температур' 2-4⁰С. Сходи витримують заморозки минус 5-6⁰С. Серед бобових багаторг'чних трав буркун найбшыш морозостшкий. Буркун - посухостГйка рослина. Критичний перюд по вщюшенню до вологи - фаза цвтння. При нестачГ вологи в цей перюд рослини скидають листя, а якють корму рГзко попршуеться. Буркун -свплолюбна рослина. Вщюситься до солевитривалих рослин. Добре росте на грунтах, багатих вапном.

Буркун вирощують тд покривом кукурудзи на зелений корм, однорГчних ярих сумгшей. Його можна вирощувати i в чистому безпокривному посгш. Буркун добре реагуе на внесення калшних i фосфорних добрив.

У насшш буркуну багато твердих насшин (60-80%), тому перед сг'вбою його треба скарГфгкувати. Перед швбою насшня також обробляють ризоторфшом i молГбденом. Сшть буркун звичайним рядковим способом одночасно з сг'вбою раннг'х ярих зернових культур. Норма висг'ву 15-20 кг/га. Насшня загортають на глибину 2-3 см.

Збирають буркун на сшо в фазГ бутошзащ! - початку цвтння. Для зменшення втрат листав, буркун збирають у вратшпл i вечг'рн години.

Сорти буркуну бшого: Верховинський, Грозинський, Донецький однорГчний, Еней; жовтого: Карабаликський, Колективний, Луганський, Малокумаринний.

Тимофйвка лучна. Корми г'з тимофГ!вки лучно! характеризуються високими якостями. В спп мютиться до 10% перетравного протешу, в якому багато таких амшокислот, як аргшш i лг'зин. В 100 кг сша мютиться 48 кормових одиниць i 3,1 кг перетравного протешу. В сумГшГ з бобовими травами тимофпвку використовують для приготування трав'яного борошна, сшажу i силосу.

Рис. 70. Тимофйвка лучна.

Тимофйвка лучна (РЫешп pratense L.) - це верхова, нещшьнокущова злакова трава. Мае високу енерпю кущення, добре облистнена. Листки становлять 35-40% врожаю сша. Суцвгття - щдльна колосоподГбна волоть, плщ - зернг'вка. Маса 1000 насшин 0,3-0,5 г. В купщ тимофпвки е два типи стебел: висою тоню (генеративш) й низью добре облистнена (вегетативш). Стебла заввишки до 1 м (рис. 70).

Насшня проростае i дае життездатнт сходи при температур' 5⁰С. При такш же температур' навесш водростае. Оптимальна температура для росту i розвитку 18-19⁰С. Тимофйвка досить морозостшка i зимост'йка рослина. Дуже вибаглива до вологи. КоефГщент трансшращ! 489. Краще росте i розвиваеться при вологост' грунту 70-75% НВ. Тимофйвка мае шдвищеш вимога до вмюту в грунт поживних речовин. З 1 ц сша виносить з грунту 1,3-1,4 кг азоту, 0,6-0,8 кг фосфору i 1,9-2,0 кг калгю. Добре росте на рг'зних грунтах. Непридатнт для не! шщаш, заболочен' i засолеш грунти.

Сорти: Аргента, Бг'льбо, Вишгородська, Люлинецька 1, Сарненська 33 та

ш.

Стоколос безостий за врожайнютю, кормовим якостям, посухостшюстю займае одне з перших мюць серед злакових багаторГчних трав. Стоколос основний компонент травосумпшей при залуженш осушених болГт i засолених земель. Зелена маса i сшо високопоживш. В 100 кг сша мютиться 57 кормових одиниць i 6 кг перетравного проте!ну. Використовують стоколос переважно для створення багаторГчних сшожатей i пасовищ г'з сумГшей з нещГльнокущових трав.

бобовими травами. Сшть одночасно з озимими або рано навесш. За звичайно! рядково! сг'вби норма вишву становить 8-10 кг/га, у сумшах 8-10 кг/га.

Сорти: Вишгородський, Дншровський, Полтавський 30, Полтавський 52, Тавршський.

Грясниця зб1рна. Зелена маса i сшо гряснищ збг'рно! досить поживш корми. В 100 кг сша мютиться 40 корм. од. Високоврожайна культурна трава. При сприятливих умовах дае 50-70 ц/га сша, 350-400 ц/га зелено! маси. Поширена в Люостепу, на Полюс i в прських районах.

Грясниця збг'рна (Dactylis glomerata L.) - верхова нещшьнокущова злакова трава озимого типу. Мае велику кшькють вегетативних пагошв i прикореневих листав. Добре розвинена коренева система проникае в грунт на глибину 1-1,5 м. Облистненють дуже висока, листя велике. Маса листя в першому укос перевищуе масу стебел. У другому укос травостш складаеться з видовжених вегетативних стебел. Суцвгття - волоть. Насшня злегка зшнуте, плг'вчасте. Маса 1000 насшин 1,2-1,4 г.

Грясниця збг'рна - вологолюбна рослина. Зимостшкють досить висока. Погано витримуе затоплення талими водами. На формування 1 ц сша виносить з грунту 2,3-2,5 кг азоту, 0,4-0,5 кг фосфору, 3,6-3,8 кг калш. Добре реагуе на азотп добрива. Використовуеться як компонент люцерни, еспарцету в кормових швозмшах.

Сорти: Дедшовська, Дрогобичанка, Ки!вська рання 1, Муравка, Херсонська рання.

Костриця лучна - цшна кормова культура. Пюля тимофпвки лучно! найбшыш поширена злакова трава люостепових, полюьких та захвдних районг'в Укра!ни. Трава i сшо добре по!даеться тваринами. В 100 кг сша мютиться 60 кормових одиниць i 4,2 кг перетравного протешу. I! використовують для виготовлення трав'яного борошна i сшажу. Середнш урожай сша 50-60 ц/га.

Рис. 72. Костриця лучна.

Костриця лучна (Festuca pratensе L.) - багаторг'чна верхова нещшьнокущова злакова рослина (рис. 72). Вгд шших трав вщрг'зняеться вузькими, блискучими, зверху свгтло-зеленими листками. Кущ складаеться з багатьох сильно облистнених пагошв заввишки до 120 см. Коренева система добре розвинена i проникае в грунт на глибину 160-180 см. Суцвгття - волоть. Насшня свгтло-зелене, легко обсипаеться при достиганнг Маса 1000 насшин 1,8-2 г. В перший ргк утворюе лише вегетативш пагони, повного розвитку костриця набувае на 2-3 ргк життя. Швидко вгдростае при спасуваннг Може рости на одному мющ 7-8 роюв, а при внесент добрив - до 15 роюв.

Насгння проростае при температур' 2-3⁰С. Костриця - зимост'йка рослина, але негативно реагуе на рГзю коливання температури навесш i восени. Вологолюбна рослина, добре витримуе затоплення весняними талими водами. Посухостшюсть вища шж у тимофпвки. Добре росте на багатих оргашчною речовиною суглинистих i глинистих грунтах.

Сорти: Люлинецька 3, Сарненська 134, Веселоподолянська 1883, Казаровицька, Високопрна та ш.

Житняк гребшчастий. Зелена маса i сгно житняку за перетравнютю не поступаються шшим злаковим багаторГчним травам. В 100 кг сша мютиться 50 кормових одиниць i 5,3 кг перетравного протешу. Трава i сшо добре по!даються тваринами. Житняк вирощують чистим посГвом i в сумГшГ з люцерною, еспарцетом i буркуном, а також в травосумшках на сшокосах i пасовищах. Тривалють використання 7-9 роюв.

Рис. 73. Житняк гребшчастий.

Житняк гребшчастий (Agropyrum peсtiniforme) - ярий натвверховий нещшьнокущовий злак. Коренева система проникае в грунт на глибину 2-2,5 м. Стебло добре облистнене заввишки 50-70 см. Кущ складаеться з багатьох пагошв. Суцвгття - колос. Маса 1000 насшин 1,8-2,1 г (рис. 73).

Житняк - дуже посухостшка рослина, здатна витримувати тривалу посуху, а пюля випадання допив швидко вцгоостае. В зв'язку з цим житняк цшна трава для степових райошв. Вш добре витримуе коливання температури та безсшжш зими, льодяну юрку. Морозо- i зимостшкють дуже висок'. До грунив житняк невибагливий. На формування 1 ц сухо! маси споживае Гз грунту 2,2 кг азоту, 0,54 кг фосфору i 2,1 кг калш. Може рости на одному мющ 15-20 роюв. В Украпп вирощують сорт житняку Дншровський вузьколистий.

Технолопя вирощування злакових трав. Злаков! багаторг'чш трави частппе вирощують в травосумишках з люцерною, конюшиною, еспарцетом, буркуном та шшими травами. Тому вони займають в швозмпп те поле, яке призначене для багаторГчних трав. В чистому пошвГ !х вирощують тшьки на насшня. Шдготовка грунту для злакових трав аналог'чна шдготовщ для багаторГчних бобових трав.

Злаков! трави добре реагують на азотнп добрива. У травостоях тривалого використання (4-7 роюв) в кормових швозмшах, на виввдних полях, у грунтозахисних швозмшах азотн тдживлення навесн i тсля укошв поеднують з одноразовим внесенням фосфорно-калшних добрив. Навесн шдживлюють дозою N30-45P60K60 i восени N30P45K45.

В мГру кущення трав i зменшення в травосумшжах бобових компонент'в дози азоту шдвищують - на незрошуваних площах 90-120 кг/га д.р., на зрошуваних в Люостепу i на Полюс - 150-200 кг/га, в Степу 70-90 кг/га.

Сшть злаков! трави рано навесш i влг'тку найчастше звичайним рядковим способом. Норми вишву в одновидових пошвах: тимофйвка лучна 8-10 кг/га, стоколос безостий 16-18 кг/га, грясниця збГрна 14-15 кг/га, костриця лучна 15-16 кг/га, житняк 10-12 кг/га, у суминках - ввдювцшо 4-6, 10-11, 7-8, 7-8, 6-7 кг/га.

Злаков! трави можна також шдшвати на другому рощ використання люцерни i еспарцету, а також ремонтувати на другий ргк пошви конюшини. Для цього використовують тшьовитривалГ трави, яю швидко ростуть.

Догляд за травами включае боронування важкими боронами i тдживлення пошвГв.

Травосумпшки. У кормових швозмшах багаторГчш трави вирощують як в одновидових пошвах, так i в бобово-злакових сумгшках. Травосумгшки краще нг'ж чист пошви трав використовують сонячну енергш, поживн речовини з грунту, вуглекислоту i азот г'з повгтря. В пошвах травосумшюк полшшуеться мшеральне i азотне живлення рослин, активг'зуеться дг'яльнють мшрофлори,

покращуються фГзико-хГмг'чш властивост грунту. Покращення умов середовища в травосумшгках забезпечуе оптимальну густоту стеблостою i рГвномг'рне розмщення листя на рослинах. В густому травосто! сумшок краще затримуеться взимку снш, який захищае рослини вг'д вимерзання. Вони менше забур'янюються нг'ж чист посг'ви трав. П'д травосумшками утворюеться бшьш щшьна дернина, що особливо важливо при створенш пасовищ, !х можна використовувати бшьш тривалий перюд. Корми г'з травосумшюк краще збалансован за перетравним проте!ном, вгтамшами, мгкроелементами i незамшними амшокислотами. Вони краще по!даються, перетравлюються i засвоюються тваринами. Травосумшки бшьш високоврожашп порг'вняно з одновидовими посг'вами.

Проте переваги травосумшюк можуть бути реалг'зоваш тшьки тодг', якщо для сГвби будуть пщбраш трави, якГ краще ростуть i розвиваються в конкретних грунтово-юпматичних умовах. Враховуючи пристосування багаторГчних трав до рГзних грунтово-клГматичних умов, в травосумшках рекомендуеться вирощувати такГ бобов! i злаковГ трави:

Зона Полюся - конюшина лучна, рожева та бша, лядвенець рогатий, тимофйвка лучна, костриця лучна, грясниця збг'рна, стоколос безостий;

Зона Люостепу - конюшина лучна та бша, люцерна посг'вна (синя) та жовта, еспарцет, буркун бший, костриця лучна, грясниця збГрна, стоколос безостий, пирш безкореневищний;

Зона Степу - люцерна посг'вна та жовта, стоколос безостий, житняк гребшчастий, буркун бший та жовтий.

Травосумшки розрГзняють за кшькюним i видовим складом, способом використання, скороститлютю трав, тривалютю використання. За кшькюним складом розрГзняють 2-3-ох, 4-6-и, 6-7-и компонентш травосумшки. Для польового використання кращою вважаеться сумшка, яка складаеться з 3-4-ох видГв трав, а для тривалого використання - з 5-7 видг'в трав. За видовим складом розрГзняють злаковГ, злаково-бобовГ, бобово-злаковГ, злаково-бобово-

рг'знотрав'яш травосумшки. Найбшыш поширеними е злаково-бобовГ травосумшгки.

За способом використання розрг'зняють сшокюш, пасовипцн, сшоюсно-пасовипцн сумшгки. За скороститлютю !х дшять на ранньостиглГ та тзньостиглГ. Такий подш обов'язковий з тих мГркувань, що тзньостиглГ рослини при ранньому використанн швидко випадають з травостою.

За тривалютю використання сумшки подшяють на короткостроковГ з використанням !х на протязГ 1-3 роюв, середньостроковГ - 4-6 роюв i довгостроковГ - понад 6 роюв. КороткостроковГ сумшгки вишваються в польових швозмшах. До !х складу входять 2-3 злакових i бобових трав. Основне !х призначення одержати високий урожай i сприяти тдвищенню родючост' грунту.

В кормових i сшоюсно-пасовищних сг'возмшах вирощуються середньостроковГ сумГшки, до складу яких входять 2-6 видг'в злакових i бобових рослин. ДовгостроковГ сумГшки вирощують в грунтозахисних i фпомелюративних швозмшах i поза сг'возмшою на еродованих грунтах, на схилах i заплавах, при зрошенн тощо.

При тдборГ компонент'в травосумшюк враховуються ввдношення трав до грунту, водного i поживного режиму, клг'мату. ЗлаковГ бшьше потребують родючих грунпв з високим вмютом азоту, бобов! - краще ростуть на грунтах добре забезпечених фосфором i калГем. На родючих грунтах умови кущення тонконогових трав бшьш сприятливг Тому на цих грунтах норми вишву повинн бути меншими.

При складанн травосумГшок необхцшо враховувати зволоження грунту. В зв'язку з цим треба враховувати, що таю трави, як костриця лучна, стоколос безостий, тонконш лучний, грясниця збг'рна, конюшина лучна та бша краще ростуть на грунтах середнього зволоження; тимофйвка, лисохвют лучний, мгтлиця бша, конюшина пбридна - на грунтах шдвищено! вологост', а житняки, буркун, еспарцет добре ростуть в зон недостатнього зволоження.

Кшьюсть вщцв, що входять в травосумшки i !х сшввщюшення встановлюють в залежност' вГд характеру i тривалост використання травостою.

При сшоюсному використанш в травосумГшки включають найбшыш урожайн верхов' тонконогов' (стоколос безостий, тимофйвка лучна, костриця лучна та Гн.) однаковГ за скоростиглютю i строками проходження фенолопчних фаз, з метою отримання у визначений перюд найвищо! врожайносп та два-три укоси. Для сгнокосг'в тривалого використання (бшьше 10 роюв) перевагу надають кореневищним травам, а при короткотривалому (до 3-4 роюв) використовують переважно нещшьнокущовГ трави, при середнгй тривалост' використання (5-7 роюв) - обиды бюгрупи.

Бобово-злаковГ сумшгки сшокошв короткострокового використання повинн мати по мас злакових i бобових приблизно по 50%, а при тривалому використанн 25-30%. На пасовищах тривалого використання доцшьно мати в травосто! бобових 20-30%, верхових злаюв близько 20% i низових 50-60%.

При визначенн норми вишву трав в травосумшгках слГд виходити з того, що для травосумшюк вони бшыш, нг'ж для одновидових пошвг'в. Так, якщо середня норма вишву бобових i злакових трав в чистому посГвГ в умовах Люостепу i Степу 10 млн. га схожого насшня, то для травосумшюк з двома компонентами - 14-15, трьома - 16-17 млн./га. По маш загальна норма висг'ву може складати 25-35 кг/га схожого насшня. Це пов'язано з випаданням рослин у перший рш тд покривною культурою. Одш компоненти домшують в травосто! в перший рш використання, шши на другий та наступш роки. Так, у сумшщ конюшини лучно! + люцерни +кострищ лучно! в перший рГк користування добре росте конюшина, в значнш мГрГ гальмуеться рГст злаково! трави та люцерни.

Доцшьно в травосумшках поеднувати конюшину з люцерною, еспарцет з люцерною i буркуном, люцерну i буркун з одшею-двома злаковими травами. У сумштках злакових i однГе! бобово! трави, бажано використовувати

кореневитщн злаки з нещшьнокущовими (стоколос безостий з кострицею лучною або грясницею зб1рною).

На заплавних луках, що затоплюються на 25 д1б у сумшки включають стоколос безостий, тимофпвку лучну, мгтлицю бшу, лисохвют лучний, а з бобових - лядвенець рогатий та люцерну жовту; при затоплентп понад 25 днтв -тонкошг болотний, очеретянку звичайну, бекманш, м1тлицю биту. На засолених грунтах в травосумшку включають кострицю лучну i схщну, лисохвют здутий, пирш сизий, бекманiю, буркун бiлий та ш.

Вiдомо, що найчастiше на 4-5 рощ користування в травосто! залишаються переважно тонконоговi трави. Тому таю пошви для пiдтримання високих врожа!в необхiдно пiдживлювати азотними добривами.

При складанн травосумiшок спочатку визначають стввцщошення бiологiчних груп трав (табл. 13). Пюля цього тдбирають районован види i сорти трав.

Таблиця 13. Сшввщношення нас1ння трав р1зних б1олог1чних

груп в травосумппках, %

Використання	Тривал1сть	Бобов1	Злаков1 трави
травосум1шок	використання,	трави	всього	в тому чиоп
	рокчв			кореневищ ш	нещшьно кущов1	низов1
Полiсся, Лiсостеп пiвнiчний
Ук1сне	2-3	70-75	25-30	10-15	15-20	-
Укюно-	Бшыпе 6	50-55	50-55	15-20	20-25	10-15
пасовищне
Пасовищне	Бшыпе 6	40-45	60-55	20-25	15-20	15-20
Ук1сне	Бшьше 6	55-60	40-45	25-30	10-15	-
Л1состеп твденний, Степ
Ук1сне	2-3	60-65	35-40	15-20	20-25	-
Ук1сно-	Бшьше 3	50-55	45-50	15-20	20-25	5-10
пасовищне
Укюне	Бшьше 6	60-65	35-40	25-30	10-15	-

Норми вишву з поправкою на пошвну придатнють визначають за формулою

„ К х В х100 ПП

де Н - норма вишву, кг/га; К - коефпцент (кшькють схожих насшин, млн. шт./ га); В - маса 1000 насшин, г; ПП - пошвна придатнють насшня, %.

Норму вишву за масою для кожно! трави сумшки визначають з урахуванням вщсотку !х повно! норми вишву. Так, якщо норма вишву стоколосу в одновидовому посiвi 12 кг/га, а для отримання двохкомпонентно! бобово-злаково! сумiшки потрiбно 60% насшня вщ повно! норми вишву, то в

сумiшцi з насшням бобово! трави стоколосу треба вишяти: ¹²i0q⁰ = 7,2 кг

Норми вишву трав змiнюються в залежносп вiд родючостi та зволоження грунпв, удобрення, зрошення, кущення тощо. Так, на дерново-шдзолистих грунтах (шщаних, супiщаних) тонконогових в чистих пошвах висiвають бiльше 12 млн. шт./ га, на чорноземах - 8-10 млн., бобових (конюшина, люцерна, буркун, еспарцет) в чистому посiвi - 8-10 млн. шт./га. Пд покрив вишвають бшьше насшня на 10-15%, порiвняно з безпокривним способом швби.

Технолопя вирощування багатор1чних трав. Пошви багаторiчних трав i травосумiшок, яю вирощуються пiд покривом однорiчних культур, називають шдпокривними, а при вирощуванш !х без покриву - безпокривними. При виборi способу сiвби шпд мати на увазi, що сходи бшьшосп трав дуже чутливi до запнювання, нестачi свiтла, вологи i поживних речовин. Тому при сiвбi трав на добре пiдготовленому, чистому вщ бур'янiв грунтi кращi результати забезпечують безпокривш посiви. При безпокривнш сiвбi на родючих i чистих вщ бур'янiв грунтах багаторiчнi трави формують добрий урожай сша вже в перший рш життя. Безпокривш пошви трав краще кущаться, формують добре розвинену кореневу систему. Вони краще витримують несприятливi умови порiвняно з шдпокривними i, як правило, бшьш урожашн i довговiчнi. Безпокривно вирощують травосумшки, якi складаються з низових злакових i бобових трав. Безпокривно споть трави на еродованих схилах, заплавних i лиманних луках тривалого i середнього затоплення, при створенш

високоврожайних сшокошв i пасовищ. При вирощуванш багаторiчних трав на насiння, також надають перевагу безпокривним посiвам.

На забур'янених грунтах багаторiчнi трави краще вирощувати в шдпокривних посiвах. Покривн культури затримують розвиток бур'янiв в рш сiвби трав i створюють сприятливi умови для !х росту в наступн роки. Висока стерня, яка залишаеться тсля збирання покривно! культури, затримуе взимку снш, що зменшуе загрозу вимерзання багаторiчних трав i збшьшуе запаси вологи в груни. Проте при сiвбi багаторiчних трав пiд покрив однорiчних культур треба шдбирати такi покривнi рослини, яю менше затiняють сходи трав. В першу чергу це рослини з невеликою облистненютю (прчиця, буркун), або рослини, яю повшьно розвиваються на початку вегетацп (кукурудза, просо, могар та im), або слабо кущаться (ярий ячмшь, тверда пшениця та ш.). Мае значення також i строк збирання покривно! культури. При ранньому збирантн покривно! культури багаторiчнi трави краще ростуть i розвиваються шж при шзньому. Томi для тдвищення врожаю багаторiчних трав необхщно !х висiвати пiд культури, яю використовуються на зелений корм, сшо, силос та ш.

Строки пвби. Багаторiчнi трави висiвають восени, навеснi i влiтку. При безпокривнш сiвбi восени i влiтку багаторiчнi трави на наступний рiк формують бшьш високий врожай порiвняно з весняними пошвами, особливо в районах з тривалою теплою осiнню. В цих районах мають перевагу за урожайнютю також осштн пошви багаторiчних трав пiд покрив озимих культур порiвняно з весняними. В районах з короткою осшню i суворою зимою бшьш висою врожа! одержують при веснянш сiвбi багаторiчних трав тд покрив озимих i ярих культур. Зважаючи на рiзну зимостшкють трав в бiльшостi районiв злаюш трави рекомендуеться сiяти восени разом з озимими, а бобовi -навесш. В швденних районах Люостепу i в Степу з тривалою i теплою осiнню можливi також пюляжнивш посiви злаково-бобових травосумiшей, особливо при зрошешн.

Способи с1вби. В умовах достатнього зволоження застосовують розкидно-рядковий спошб швби сумппок багаторiчних трав. При цьому бгльше за розмiром насiння висiвають з великого переднього ящика швалки окремо, або разом з насшням покривно! культури на глибину 2-3 см, а дрiбне насшня таких культур, як тимофйвка лучна, конюшина лучна i пбридна, люцерна та im, вишвають з меншого ящика по поверхш грунту i загортають в грунт юльцевими шлейфами на глибину 1,5-2 см. У швденному Люостепу i швшчному Степу застосовують роздшьно рядковий спосiб сiвби, коли трави вишвають через рядок. У швденному Степу трави сшть нашвпокривним способом, коли насшня трав вишвають у мiжряддя покривно! культури, а також смужковий спошб сiвби, коли два рядки злакових трав чергують з двома рядками бобових. Трави вишвають зерно-трав'яними швалками СЗТ-3, СУТ-4, СУТК-47 та ш.

При сiвбi крупне насшня трав вишвають з покривною культурою на глибину 3-4 см, а дрiбне - на 1-2 см.

Догляд. На пошвах трав застосовують таю заходи догляду: руйнування юрки, шдкошування бур'яшв, своечасне збирання i вивезення з поля пюляжнивних залишюв покривно! культури, тдживлення посiвiв мшеральними добривами, шдкошування трав на зиму не шзнгше як за 30 дшв до припинення вегетацп, сншозатримання та ш. На схилах залишають для сншозатримання смуги нескошено! покривно! культури. Льодову юрку взимку руйнують юльчастими котками. Для попередження випрiвання трав необхцшо прикотковувати снш. Для запобшання вимокання рослин, навесш з посiвiв трав вщводять застшш води. Навеснi для видалення стерт покривно! культури, а також загущеш пошви боронують. При виявленнi випадання трав пюля перезимiвлi необхiдно !х пiдсiяти.