Саджанщ садять на пост'йне мюце в жовтн лавандосадильною машиною або вручну за схемою 1,2х5 м. Шд час садшня кореневу шийку заглиблюють нижче поверхш грунту на 5-6 см.

Догляд за молодими насадженнями включае боротьбу з бур'янами, розпушування грунту в мг'жряддях i шдсаджування саджанщв замють загиблих рослин. Проти бур'яшв навесш на початку вгдростання лаванди застосовують гербщиди - 2,4Д (3-4 кг/га), лонтрел (1-1,7 кг/га). На плодоносних плантащях проводять 2-3 мг'жрядних розпушування i шдживлюють мшеральними добривами. Кущ! лаванди через 6-7 роюв використання старшть i вимагають омолодження. Для цього рано навесш до початку сокоруху на висот 5-6 см зрГзують всю надземну частину шдрг'зувачем - омолоджувачем лаванди ПОЛ-1. При омолоджентн проводять тдживлення плантацш мшеральними добривами в доз! К_45-б₀Р₄5_-б₀. Проти шюдниюв лаванди (совка -гамма, голова нематода, лучний метелик) i хвороб (коренева гниль) застосовують агротехшчш i хГмГчн заходи.

Збирають лаванду у перюд масового цвтння в стисл! строки (10-12 дтпв). СуцвГття лаванди скошують лавандозбиральною машиною ЛУМ-2. Скошен! суцвГття вгдразу переробляють.

6. Л1карськ1 рослини

Вирощування лшарських рослин, як самостГйна галузь рослинництва, почала розвиватись на Украпп в 30-т! роки XX ст.. До цього часу задоволення потреб фармацевтично! промисловост! в сировиш вгдбувалось, головним чином, за рахунок заготвель дикорослих лГкарських рослин. Однак вщсутшсть обгрунтовано! системи використання рослин, незнання i заперечення у практичнГй дГяльност! особливостей функцГонування природних фГтоценозГв, складовою частиною яких е i корисш лГкарськ! рослини, призвели до значного !! збГднення i навГть знищення.

В зв'язку з цим виникла термгнова необхщнсть збереження значно! кшькост видГв рослин, включивши !х в агрофгтоценози, тобто перехгд до вирощування окультурених лшарських рослин. Нин! !х кшькють зросла. Важливе значення мають насамперед беладона звичайна, валергана лгкарська, блекота, дурман, ехгнацея пурпурова, наггдки, ромашка далматська та Гн.

Опд зазначити, що фунтово-клг'матичш умови люостепових i степових райошв Укра!ни придали для вирощування не тшьки вгдомих рослин мюцево! флори, а й рослин з шших материкв. Для цього треба знати !х б^лон^н особливост' росту i розвитку i розробляти технолопю !х вирощування.

6.1. Беладона звичайна

Застосування. Вш органи рослини мютять алкало!ди (атропин, гГосцГамГн, скополамш). Для приготування лГкарських препаратГв використовують корен! i листя. Препарати з беладони: настойки, сух! та рода екстрати, вГдвари. Виготовляють також комплексш препарати болезаспокГйливо! та проти спазматично! дП.

Ботан1чна характеристика i бюлопчш особливост1. Беладона (Atropa beladonna L.) - багаторг'чна, дуже отруйна трав'яниста рослина родини пасльонових (рис. 43). У перший ргк розвитку утворюе пряме стебло заввишки

1 м, у другий - 1,5 м, яке дшиться на три розгалуженш гшки. Листя чергов! велик!, зелен!. Коршь товстий, розгалужений, проникае в грунт на глибину до

2 м. Квгтки буро-фюлетов1 або жовтг Пшд - двогнг'зда багатонасГнна коробочка. Насшня темно-буре. Маса 1000 шт. - близько 1 г. Цвгте з червня до закшчення вегетацп. Вегетацшний перюд тривае 127-156 дшв.