Продовження таблиц! 8
V	Формування кв1ткових горбочьав (археспорогенез)	Стеблування	Кшьюсть кв!ток у колосках
VI	Формування пиляю'в i	Середина фази	Фертильшсть кв!ток,
	маточки (мшро i	стеблування	жаростiйкiсть
	макроспорогенез)
VII	Закшчення формуванняяйцеклггини i пилку, !нтенсивний рют суцв!ття (гаметогенез)	Набухла шхва останнього листка	Теж саме
VIII	Закшчення формування i достигання вах оргашв кв!тки (гаметогенез)	Колосшня, викидання волот!	Теж саме
IX	Запилення, зашпднення, формування зиготи (зиготогенез)	Цвтння	Озернешсть колоса
X	Формування зершвки (ембрюгенез)	Формування зершвки, перед молочний етап	Розм1р зернiвки
XI	Нагромадження поживних речовин в зершвщ	Молочний i тютопод1бний стан зернiвки	Маса зернiвки
XII	Перетворення рухомих поживних речовин у зершвщ в запасы	Воскова i повна стиглють зершвки	Теж саме

Знання етапiв органогенезу мае велике практичне значення. По них визначають оптимальш строки внесення азотних добрив, строки полишв при зрошеннi та ш.

1.2. Озим1 хл1ба

До зернових озимих культур вцщосяться: пшениця, жито, ячмшь, тритикале. 1х сшть осшню i отримують урожай пюля перезимiвлi. Для осшнього розвитку i успшшо! перезимiвлi 1м необхiднi зниженi температур - 0-3⁰С ( в фазi кущення 10-12⁰С) протягом 35-60 днтв. Пор!вняно з ярими озим! культури мають багато переваг. В них добре розвинена коренева система i вони краще використовують запаси вологи i поживних речовин рано навесш, менше схилып до пошкодження сухов1ями. Рослини, що перезимували швидко вцгоостають, на 30-40 днтв ранппе вщ ярих укоршяються i, ввдювцщо, на 10-15 дшв ранiше достигають, а тому е добрими попередниками для бшьшосп

сшьськогосподарських культур. Вирощування озимих культур зменшуе напруженють весняних пошвних i збиральних робгт.

У зв'язку з значними бюлопчними перевагами озимих пор!вняно з ярими культурами, 1х урожайнiсть значно вища, Проте щ переваги можуть бути реалiзованими лише тод!, коли озим! перезимують i будуть створен сприятлив! умови для 1х весняно-лгтнього розвитку.

1.2.1. Перезим1вля озимих культур I захист рослин в1д несприятливих умов

В розвитку озимих розр!зняють два перюди. Перший осшнгй - вщ пошву до настання стшких заморозюв, другий - починаеться навесн i завершуеться плодоношенням i вцщиранням рослин.

Низью температури i короткий день поступово припиняють ростов! процеси рослин, в результат! чого в вузлах кущшня i листках нагромаджуеться багато запасних поживних речовин, особливо цукр!в, При таких умовах у рослин наступае стан спокою, який продовжуеться до кшця зими. Рослини набувають стшкосп до низьких температур. В цьому вщношентн важливе значенш мають властивост! протоплазми кл!тин, як! визначають 11 водозатримуючу здатн!сть. Значна кшькють води або 11 нестача в протоплазм! кл!тин призводить до загибел! рослин.

Пошкодження i загибель озимих культур залежить вщ багатьох причин. Взимку озим! терплять вщ вимерзання, вимокання, випргвання, випирання i розриву вузлгв кущтня, льодяних юрок, ргзких коливань температури, хвороб тощо. Часто загибель наступае в!д сукупно! дп декшькох фактор!в.

П!д зимостгйкгстю розумпоть ст!йк!сть рослин проти комплексу несприятливих умов перезим!вл!, а здатнють рослин протистояти мшусовим температурам, називають морозостгйкгстю.

Зимостшкють i морозостшкють рослин - складна ф!з!олог!чна якють. Вона непостшна i формуеться на певних етапах розвитку, особливо в процес!

загартування. Ввдювцшо теорп Туманова розр!зняють дш фази

загартування рослин: перша - при температур! вдень близько 8-10⁰С i вноч! -0⁰С. В цш фаз! в рослинах i особливо в вузлах кущшня нагромаджуються цукор i шгш оргашчш речовини. При температур! близько 0⁰С вони практично не витрачаються н на рют рослин, н на процеси дихання. Внаслщок щоденного збшьшення вмюту цукр!в, який тд кшець фази досягае в вузлах кущшня 30% сухо! речовини i бшыпе, рослини можуть витримувати зниження температури на глибин вузла кущшня до мшус 10-12⁰С. У другш фаз! поступово обезводнюються клгаши рослин, а нерозчинш в вод! оргашчш речовини перетворюються в розчинш, внаслщок чого шдвищуеться концентращя клгашного соку в вузлах кущшня i шхвах листюв, зменшуеться вмют вшьно! води, яка легко замерзае i тдвищуеться вмют зв'язано! води, яка важко замерзае. Рослини набувають стшкють до мороз!в. Добре загартована пшениця переносить зниження температури до мшус 18-20⁰С, жито - до мшус 23-24⁰С, тритикале - до мшус

19-21⁰С, озимий ячмшь - до мшус 14-15⁰С. Друга фаза загартування проткае в рослинах на свтп i в темнот! при температур! вщ 0 до -5⁰С. Тривал!сть першо! i друго1 фаз загартування становить 20-25 дшв.

На Укра1н! озим! культури в степових районах найчастше пошкоджуються або гинуть в!д вимерзання, у люостепових - в!д льодових юрок, у полюьких - в!д вшцлвання, вимокання, вимерзання.

Вимерзання рослин спостершаеться, коли температура на глибин! вузла кущення знижуеться до критично!. На початку зими озим! здапп витримувати таке зниження температури: жито до мшус 20⁰С, пшениця до мшус 16....-18⁰С, ячмшь до мшус 12⁰С. При бшьш низьких температурах в клгашах i м!жкл!тинних пром!жках утворюеться лщ. П!д д!ею льоду пошкоджуються клггинш оболонки, а протоплазма обезводнюеться до такого р!вня, при якому наступае незворотнють 11 коагуляц!1. Рослини, що вимерзли спочатку мають зелене забарвлення, шзшше жовтшть i вщмирають.

Надшним засобом захисту рослин вгд вимерзання е снггозатримання. При товщшп снггового покриву 35-40 см. озим! не вимерзають навить за температури мшус 25-30⁰С. Сшгозатримання запобшае утворенню на пошвах льодяних юрок, тдвищуе вмют вологи в грунт!. Найкраще затримувати сшг на пошвах озимих вирощуванням кулюних високостебельних культур (сорго, кукурудза, соняшник, прчиця), за допомогою яких сшг р!вном!рно розподшяеться на плопц.

Для запобшання пошкодження озимих вгд вимерзання необхщю вишвати зимостшю сорти, пристосоваш до мюцевих грунтово-юиматичних умов, швбу проводити в оптимальн строки оптимальними нормами вишву, застосовувати ращональш дози добрив, особливо азотних, загортати насшня на глибину, яка забезпечуе залягання вузла кущення на 2,5-3 см. вгд поверхш грунту.

Випргвання посгвгв спостершаеться, коли зимою тд сншом на глибшп залягання вузла кущення утримуеться п!двищена (близько 0⁰С) температура Це трапляеться, коли сшг випадае на непромерзлий грунт, при переростанш рослин, якщо на пошвах тривалий час утримуеться товстий шар сншу. Загибель рослин наступае внаслщок виснаження, тобто витратою цукр!в на дихання. Для запобшання випр!вання необхщно дотримуватись оптимальних строк!в с!вби, як! створюють крагщ умови для загартування рослин. При випаданш сн!гу на непромерзлий грунт дощльно провести його прикочування, а рано навесн! для прискорення танення сншу посипати по поверхш сшгу поп!л, торф, минеральи добрива тощо. Необх!дно враховувати також i те, що озиме жито менш стшке до випр!вання, шж озима пшениця.

Вимокання спостер!гаеться на знижених елементах рельефу, на глинистих важких за мехашчним складом грунтах, де в результат! танення сншу довго затримуеться вода. Загибель рослин тд водою вадбуваеться внаслщок надм!рно1 витрати цукр!в в анаеробних умовах дихання. Так! рослини через 8­10 дшв жовт!ють, а через 12-15 дшв знебарвлюються i гинуть. Озиме жито бшьш чутливе до вимокання шж озима пшениця.

В боротьб! з вимоканням бшьш ефективн профшактичш заходи -завчасне нарГзання стчних борозен, влаштування вертикальних дренажних свердловин, щшювання, поступове засипання блюдець, пошв стшких до вимокання сортв.

Випирання - це витснення на поверхню грунту вузлГв кущення рослин i обривання коршня. Вщбуваеться восени, взимку або навесш на важких безструктурних, а також на неошвших до появи сходГв грунтах внаслщок 1х осщання i поперемшного замерзання i розмерзання. Випирання особливо шюдливе, коли воно супроводжуеться морозами i вгтряною погодою.

Попереджають випирання своечасним обробгтком грунту i ущшьненням його, швбою нас!ння на оптимальну глибину, На пошвах, де в!дбулось випирання рослин навесш проводять коткування кшьчастими котками для створення контакту вузл!в кущення з грунтом i прискорення утворення нового вузлового коршня, внаслщок чого рослини вщновлюють р!ст. Для запобшання випирання сл!д практикувати обробгток насшня перед швбою препаратом ТУР, що сприяе глибшому (на 10-15 мм) заляганню вузла кущення i кращому розвитку коренево1 системи.

Льодяна кгрка. Розр!зняють притерту i висячу льодян! к!рки. Особливо шюдлива притерта прозора к!рка, коли утворюеться шар льоду 10-12 см завтовшки, щшьно притертого до грунту. Лщ, внаслщок високо! теплопров!дност!, п!дсилюе негативну дш на рослини низьких температур i вони вимерзають. Кр!м того спостершаеться механ!чне травмування льодом вузла кущення.

Притерту льодяну юрку знищують, посипаючи 11 торфом, попелом, перегноем, мшеральними добривами, вона також зникае при сшгозатриманш.

Висяча льодяна юрка утворюеться внаслщок замерзання води над рослинами. Якщо ця юрка утворилась на замерзлому грунт!, вона здебшьшого не шкодить рослинам i навпъ вщграе захисну роль вгд дп сильних мороз!в.

Так, при температур! повгтря до мшус 20⁰С температура тд льодяною юркою товщиною 4 см тдвищувалась до мшус 14⁰С.

При тривалому збершантн висячо! юрки може створюватися "парниковий ефект" i рослини можуть гинути вщ випрГвання внаслщок вцщовлення вегетацп. Руйнують висячу юрку коткуванням.

На пошвах озимих культур взимку i рано навесш проводять контроль за станом рослин. Для цього на пошвах вщбирають монолгти розмГром 30х3х15 см або 35х25х15 см, у яких тсля вщростання рослин визначають 1х життездапнсть. Пюля вщтавання грунту в монолгтах рослини вГдрощують протягом 12-15 дшв при температур! 18-20⁰С з перюдичним поливанням 1х i тдраховують кшькють живих i неживих рослин.

Пюля перезишвл! стан озимих ощнюють за п'ятибальною системою: 1 бал - зрщження дуже велике, збереглася незначна частина рослин; 2 бали -зргдження велике, кшьюсть загиблих рослин перевищуе 50%; 3 бали -зргдження значне, загинуло 25-50% рослин; 4 бали - зргдження невелике, загинуло менше 25% рослин; 5 балГв - зрГдження непомгтне. Зрщжеш пошви тдсГвають або перешвають, залежно в!д ступеня зрщження та стану рослин.

Застосовують також прискорен методи визначенн життездатност! рослин:

169. Донський. Вщбирають монолгти на пошвах (30-50 рослин) не менш, як у 5 мюцях. Пюля танення рослини вщмивають i вщрГзають на них листки та корен! на вщсташ 1 см вгд вузлГв кущення, а вузли вгдрощують. Для цього 1х кладуть у стакан на зволожену марлю або вату. Стакан закривають для тдвищення вологост! i ставлять у тепле i темне примщення (24-26⁰С) на добу. Жив! рослини, як! за цей час вгдростають на 3-15 мм i тг, що не вгдростають, тдраховують i визначають вгдсоток загибел! озимини.

170. Водний. У вщталих рослинах вщрГзають листки, а вузли кущення з коршнями кладуть в таршку з водою, яку помщають у тепле i освгтлене примщення. На 5-6 день тдраховують жив! (вцгоошп) та загибл! рослини.