розвитку, мати уяву про особливост розвитку рослин i вжиття необхщних заход'в щодо !х посилення або послаблення.

Важливих устх'в досягли вчен селекцюнери П.П. Лук'яненко, В.М. Ремесло, Ф.Г. Кириченко - автори штенсивних сорт'в пшениц'; В.С. Пустовойт, який створив неперевершен за вмютом олп сорти соняшнику; А.Л. Мазлумов i О.К. Колом'ець - автори високоцукристих сорив та пбрид'в цукрових буряюв; М.1. Хаджшов, який розробив методи переводу фертильно! кукурудзи на стерильну основу та пшн.

Значний внесок у розвиток рослинництва внесли так' вщом1 украшсью вчеш, як М.А. Бшоножко, Г.С. Кияк, М.Г. Городнш, Т.Т. Демиденко, Ф.П. Юхимчук, Й.1. Власюк, 1.П. Проскура, О.1 Зшченко, О.С. Устименко та ш.

Зважаючи на важливють галуз' рослинництва в народному господарствп, уряд Укра!ни спрямовуе зусилля на успшше проведення земельно! реформи, завершення науково-обгрунтованого реформування колективних сшьськогосподарських тдприемств, техшко-технолопчне переоснащення рослинницько! галузц тдвищення родючост грунту за рахунок полшшеного забезпечення господарств мшеральними добривами, ефективне використання зрошуваних i осушених земель, тдвищення результативност селекцшних установ та д'яльност насшницьких господарств. Вжиття урядом цих та шших заход'в сприятиме зростанню валового виробництва рослинницько! продукцп та тдвищенню життевого р'вня народу Укра!ни.

Польов' культури, що вивчаються в курс' рослинництва вщр'зняються за боташчними, бюлопчними i господарськими ознаками, за видом продукцп i особливостями вирощування. Для зручност вивчення польових культур !х роздшяють за виробничим принципом на чотири групи: зерновц техшчш, кормов' i баштанш:

I. Зернов1. Вирощуються на зерно.

1.Типов' хл'ба (пшениця, жито, ячмшь, тритикале, овес).

2. Просовидн хл'ба (просо, кукурудза, сорго, рис, чумиза).

97. Зернов' бобов' (горох, соя, квасоля, чина, нут, сочевиця, кормов' боби, люпин).

98. Зернов' шших родин (гречка).

II. Техшчнь Використовуються як сировина для промисловость

99. Олшш (соняшник, сафлор, ршак, прчиця, рижш, перила, лялеманщя, кунжут, арахю та ш.).

100. Еф1роолшш (кор'андр, кмин, фенхель, аню, м'ята перцева, шавл'я мускатна, лаванда).

101. Цукроносн (цукров' буряки, цикорш).

102. Прядивш (волокнист'):

рослини з волокном на насшш (бавовник);

рослини з волокном в стеблах - луб'яш (льон-довгунець, конотп, кенаф та ш.).

5. Крохмалоплщп - бульбоплоди (картопля, топшамбур).

III. Кормовь Використовуються на корм сшьськогосподарським тваринам.

103. Коренеплоди (кормов' буряки, морква, бруква, турнепс).

104. Однор'чн бобов' трави (вика, серадела, пелюшка, однор'чн види конюшини).

105. Однор'чн злаков' трави (суданська трава, могар, райграс однор'чний).

106. Багатор'чн бобов' трави (люцерна, еспарцет, конюшина та ш.).

107. Багатор'чн злаков' трави (в'всяниця лучна, тимофпвка лучна, стоколос безостий, грясниця зб'рна та ш.).

IV. Баштаннь Культури продовольчого I кормового призначення.

108. Кормов' (кавун, диня, гарбуз, кабачки).

109. Продовольч' (кавун столовий, диня, гарбуз столовий, кабачки).

Кр'м виробничого, юнуе класифгкащя культур за способом використання основного продукту врожаю. За щею ознакою польов' культури подшяють на

6 груп: 1) зерновц 2) коренеплоди, бульбоплоди, баштанш, кормова капуста; 3) кормов' культури; 4) олшш i еф'роолшш; 5) прядивнц 6) тютюн i махорка.

Частина перша

Теоретичн основи рослинництва 1. Еколого-бiологiчнi основи рослинництва 1.1. Еколопчш основи рослинництва

Рослинництво, як шяка шша галузь сусшльного виробництва, тюно пов'язане з охороною навколишнього природного середовища вщ руйнування i забруднення, тому що зовшшне середовище (насамперед так' його компоненти, як грунт, вода, атмосфера) е його головним базисом. Досвщ людства, нагромаджений на протяз' багатьох тисячолпъ розвитку землеробства, свщчить про те, що деградащя природного середовища оберталась не тшьки економ'чним крахом, але i загибеллю цившзацш. Ось чому еколопзащя штенсифжацшних процешв в рослинництв мае бути найважлившюю складовою частиною стратег'! природовикористання, а процес еколопзацп включати збереження всього генофонду живо! природи, тдтримання еколопчно! р'вноваги в агроландшафтних екосистемах, тдвищення продуктивност агроценозгв, в першу чергу за рахунок бюлопзацп штенсифжацшних процешв, забезпечення наближених до замкнутих цишив кругооб'гу поживних речовин, води та шших природних i антропогенних компоненпв агробюценоз'в.

1.1.1. Визначення та основнi поняття екологп

Екологгя (вщ грець. опсоб - д'м, помешкання, мюце перебування, loqos -вчення) - наука, що вивчае взаемодш живих оргашзм'в та !х угрупувань м'ж собою та з навколитшпм середовищем. Термш вперше був запропонований у 1866 р. шмецьким бюлогом Е. Геккелем i протягом тривалого перюду застосовувався тодц коли йшлося про вивчення взаемозв'язюв м'ж рослинами

та шшими живими оргашзмами, що входять до складу стшких та оргашзованих систем, як' склалися в процес еволюцп оргашчного свпу та навколишнього середовища. Сучасна еколопя вивчае також взаемодпо людини та бюсфери, сусшльного виробництва з навколишпнм середовищем.

Як будь-яка наука, еколопя мае науковий та прикладний аспекти i е складовою частиною бюлогп. Наукова еколопя вивчае законом'рност розвитку природи. Метою прикладно! екологп е вивчення загальних законом'рностей впливу антропогенно! д'яльност на навколишне природне середовище, зокрема сшьського господарства.

Серед широкого спектру тдроздшв екологп особливе мюце займае бгоекологгя - частина бюлогп, що вивчае вцшосини живих оргашзм'в (особин, популяцш, бюценоз'в, агроценоз'в тощо) м'ж собою та навколигшпм середовищем. До складу бюекологп вщносяться еколопя оргашзм'в (аутеколопя), популяцш (демеколопя) та угрупувань (синеколопя).

Аутекологгя вивчае взаемозв'язки представниюв виду з оточуючим середовищем i меж' стшкосп виду та його взаемодш з р'зними еколопчними факторами: теплом, свггаом, вологою, родючютю грунту, а також дослщжуе вплив середовища на морфолопчш та ф'зюлопчш змши оргашзму, розкривае залежност дп фактор'в середовища на оргашзми.

Демекологгя (еколопя популяцш) вивчае структуру i властивост популяцш, виявляе характеры для них кшькюш сшввщношення вжових груп i екотишв, вивчае внутршньовидов' стввщношення, зв'язки з шшими оргашзмами й групами, виявляе коливання чисельност р'зних вид'в популяцш i визначення способ'в керування ними.

Синекологгя (еколопя угрупувань) анал'зуе стосунки м'ж оргашзмами i законом'рност спшьного юнування оргашзм'в, !х сшвтовариств у взаемозв'язку один з одним i умовами юнування.

Предметом досл'дження екологп е всеб'чне вивчення за допомогою кшькюних метод'в структури та функцюнування природних та створених