
- •Введення
- •Історія
- •Частота і зустрічальність гнійного бактеріального менінгіту в світі, в залежності від збудника
- •Бактеріологічне дослідження спинномозкової рідини хворого
- •Бактеріологічне дослідження крові
- •Бактеріологічне дослідження ексудату з петехій
- •Бактеріологічне дослідження носоглоткового слизу на менінгокок
- •Серологічна діагностика бактеріальних менінгітів
- •Рнга з діагностикумом серогрупи в
- •Рнга при імуно-епідеміологічних дослідженнях
- •Застосування рнга для оцінки ефективності вакцинопрофілактики менінгококової інфекції
- •Сучасні методи генодіагностіки гнійних бактеріальних менінгітів
- •Виділення днк
- •Висновок:
- •Список використаних джерел
Виділення днк
Основне необхідне обладнання та витратні матеріали:
1) настільний бокс з бактерицидною лампою ("Циклотемп", СП "РТС");
2) термостат для пробірок типу "Еппендорф" на 25-1000С ("Біоком");
3) Мікроцентрифуга до 12-16 тис. g. ("Elmi", "Hettish");
4) центрифуга/вортекс (" Біоком ");
5) набір автоматичних піпеток перемінного об'єму («БіокомВ»);
6) одноразові наконечники з аерозольним бар'єром для піпеток змінного об'єму, одноразові поліпропіленові загвинчуються або щільно закриваються пробірки на 1,5 мл («Біоком», «Хелікон»);
7) окремий халат і одноразові рукавички. Аналогічне обладнання та матеріали загальнолабораторного призначення знадобиться і на наступних етапах.
ДНК з бактеріальної суспензії виділяється стандартними методами лізису/сорбції/відмивання
Висновок:
Отже, бактеріальні менінгіти – тяжке інфекційне захворювання, характеризується переважним ураженням мозкових оболонок та верхніх відділів спинного мозку.
Захворюваність бактеріальним менінгітом складає в середньому близько 3 випадків на 100 тис. населення. У більш ніж 80% випадків бактеріальні менінгіти викликаються N.meningitidis, S.pneumoniae і H.influenzae. Крім того, бактеріальний менінгіт може викликатися іншими мікроорганізмами (лістеріями, стрептококами групи B, ентеробактеріями, S.aureus, та ін.)
Бактеріальний менінгіт може виникати в стаціонарі після нейрохірургічних або оториноларингологічних операцій, в цьому випадку в етіології важливу роль відіграє грамнегативна (до 40%) і грам флора (до 30%). Нозокоміальна флора, як правило, характеризується високою резистентністю і летальність при такій етіології досягає 23-28%.
Факторами ризику розвитку менінгіту є імунодефіцитні стани, алкоголізм, нейрохірургічні втручання, черепно-мозкові травми, хірургічні втручання на черевній порожнині.
Захворювання реєструють повсюдно (особливо часто у новонароджених, немовлят і літніх).
Підтверджений випадок бактеріального менінгіту - підтверджений лабораторно - виділенням бактеріальної культури (тобто культуральним методом) або виявленням (методом дослідження мазка, забарвленого по Граму або методу виявлення антигену або ДНК мікроорганізма) бактерійного патогена (Хiб, пневмокока або менінгокока) в СМР або крові дитини з клінічними проявами, характерними для бактеріального менінгіту.
Список використаних джерел
1. Королева І.С. Менінгококова інфекція і гнійні бактеріальні менінгіти. МІА - Москва, 2007. Стор: 112.
2. Покровський В.І. Генодіагностіка бактеріальних менінгітів і генотипування їх збудників. 2001р.
3. Методичні вказівки МУК 4.2.1887-04 "Лабораторна діагностика менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів "
4. Наказ № 159 Про порядок організації дозорного епідеміологічного нагляду за бактеріальними менінгітами та рентгенологічно підтвердженими пневмоніями в період впровадження імунізації проти Хib-інфекції
5. http://medbib.in.ua/bakterialnyiy-meningit.html