(Витяг)

7. Кваліфікуючи дії винного за ч. 2 ст. 206 КК^ за ознаками, що особа раніше судима за хуліганство, суди повинні мати на увазі, що минула судимість враховується лише в тих випадках, коли вона не знята або не погашена у встановленому законом порядку. При цьому кваліфікуючою ознакою хуліганства є минула судимість за однією з частин ст. 206 КК^.

Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини: постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. № 4 із змінами від 4 червня 1993р., 3 грудня 1997р. (п. 11) //Збірник... . – С. 108 - 109.

(Витяг)

11. ... .

Згвалтування не може кваліфікуватися як повторне, якщо судимість за раніше вчинений такий злочин знята чи погашена у встановленому законом порядку ...

Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992р. № 12 із змінами від 4 червня 1993р., 13 січня 1995р., 3 грудня 1997р. (п. 23) //Збірник... . – С. 132.

(Витяг)

23. ... .

Викрадення приватного майна не може кваліфікуватися як повторне, коли судимість за раніше вчинений злочин знята з винного в порядку амністії чи помилування, погашена чи знята згідно зі ст. 55 КК^; ... .

Про пiдсумки роботи судiв за 1992р. та завдання судiв, що випливають з Постанови Верховної Ради України вiд 26 сiчня 1993р. “Про стан виконання законiв i постанов Верховної Ради України з питань право­порядку i заходи щодо посилення боротьби iз злочиннiстю”: постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 лютого 1993р. № 1 із змінами від 3 грудня 1997р. (п. 6) //Збірник... . – С. 13.

(Витяг)

6. Враховуючи, що лише законний i справедливий вирок може сприяти запобiганню вчинення нових злочинiв як засудженими, так й iншими особами, судам необхiдно послiдовно виконувати вимоги закону про iндивiдуалiзацiю покарання. Виконуючи вимоги закону про призначення покарання, як правило, в межах санкцiї закону, суди повиннi застосовувати суворi мiри покарання до осiб, якi ранiше судились i вперто не бажають залучатись до чесного трудового життя, вчинили умиснi вбивства, тяжкi тiлеснi ушкодження, згвалтування, розбiйнi напади, грабежi, крадiжки, дачу та одержання хабарiв, злiсне хулiганство та iншi тяжкi злочини. Щодо осiб, якi вперше вчинили менш небезпечнi злочини, i здатнi виправитись без iзоляцiї вiд суспiльства, необхiдно в кожному випадку обговорювати питання про можливiсть призначення їм покарання, не пов'язаного з позбавленням волi.

... .

Про практику призначення судами кримінального покарання: постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. № 22 із змінами від 3 грудня 1997р., 26 травня 1999р. //Збірник... . – С. 49 - 51, 54 – 56; Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 4. – С. 10.

(Витяг)

2. ... .

З'ясовуючи дані про особу підсудного, суд повинен досліджувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину в побуті та за місцем роботи чи навчання, його минуле (судимості, адміністративні стягнення, якщо вони мали місце), дані про сім'ю (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку, стан їх здоров'я, матеріальний стан сім'ї) тощо.

Про застосування Конституцiї України при здiйсненнi правосуддя: постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. № 9 //Збірник... . – С. 23 - 24.