- •«Злочини проти життя та здоров’я особи»
- •План лекції:
- •Література
- •1. Поняття й види злочинів проти життя та здоров'я особи
- •2. Злочини проти життя
- •Ст. 117 Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини
- •Ст. 119 Вбивство через необережність
- •Ст. 120 Доведення до самогубства
- •3. Злочини проти здоров'я
- •Тілесні ушкодження
- •Ст. 121 Умисне тяжке тілесне ушкодження
- •Ст. 122 Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
- •Ст. 123 Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання
- •Ст. 124 Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
- •Ст. 125 Умисне легке тілесне ушкодження
- •Ст. 128 Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
- •Завдання фізичних або моральних страждань
- •Ст. 127 Катування
- •Ст. 129 Погроза вбивством
- •Зараження соціальними хворобами
- •Ст. 130 Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- •Ст. 133 Зараження венеричною хворобою
- •Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи
- •Злочини у медичній сфері діяльності, що ставлять у небезпеку життя і здоров'я особи
- •Ст. 131 Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- •Ст. 132 Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- •Ст. 138 Незаконна лікувальна діяльність
- •Ст. 139 Ненадання допомоги хворому медичним працівником
- •Ст. 140 Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником
- •Ст. 141 Порушення прав пацієнта
- •Ст. 142 Незаконне проведення дослідів над людиною
- •Ст. 143 Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини
- •Ст. 144 Насильницьке донорство
- •Ст. 145 Незаконне розголошення лікарської таємниці
- •Інші злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи Ст. 134 Незаконне проведення аборту
- •Ст. 135 Залишення в небезпеці
- •Ст. 136 Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані
- •Ст. 137 Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
- •Висновки
Ст. 125 Умисне легке тілесне ушкодження
Вказана стаття передбачає відповідальність за нанесення двох видів легких тілесних ушкоджень: 1) такого, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначну втрату працездатності (ч. 1) і 2) такого, що спричинило хоча б один з вказаних наслідків (ч. 2 ст. 125).
Першим видом легкого тілесного ушкодження охоплюються ушкодження, що мають незначні, швидкоминучі наслідки тривалістю не більш як шість днів (це можуть бути синці, подряпини тощо).
Другий вид зазначених ушкоджень становлять легкі тілесні ушкодження, що спричинили: а) короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більш як три тижні (21 день); б) незначну втрату працездатності, тобто втрату загальної працездатності до 10% (незначне послаблення зору чи слуху тощо).
Для кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 125 достатньо спричинення одного із зазначених наслідків.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом (прямим чи непрямим). Необережні легкі тілесні ушкодження не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
Якщо легкі тілесні ушкодження входять в склад об'єктивної сторони іншого злочину (хуліганство, зґвалтування тощо), вони не потребують окремої кваліфікації.
Ст. 128 Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
Ознаки тяжкого і середньої тяжкості тілесних ушкоджень розглянуті вище.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю. Заподіяння зазначених тілесних ушкоджень внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від вчинення їх із непрямим умислом (коли винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якісь конкретні обставини, які могли б їх відвернути), а заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості - від невинного заподіяння шкоди (коли особа не передбачала настання відповідних наслідків, не повинна була і (або) не могла його передбачити).
Як правило, необережне завдання передбачених ст. 128 ушкоджень обумовлене грубим порушенням правил поведінки у побуті або недодержанням правил безпеки (обачності) у професійній діяльності неслужбовими особами. Якщо ж такі ушкодження (як і смерть) настають у результаті порушення певних нормативних актів службовими особами або іншими спеціальними суб'єктами, відповідальність за це настає за відповідними статтями КК (зокрема, за статтями 271, 364, 367).
Завдання фізичних або моральних страждань
Побої і мордування (ст. 126). Цією статтею передбачена відповідальність за умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Йдеться про такі види фізичного впливу на потерпілого, які не лишають після себе об'єктивних наслідків. Тому судово-медичний експерт в такому разі тільки відзначає скарги потерпілого, а вчинення вказаних вище дій доводиться іншими доказами.
Удар може бути нанесений рукою, ногою, головою, із застосуванням палиці, цеглини, іншого предмета. Він може бути вчинений і на відстані, шляхом кидання певного предмета в потерпілого.
Побої характеризуються заподіянням двох і більше ударів.
Інші насильницькі дії можуть проявитись у здавлюванні тіла потерпілого, викручуванні рук, ніг тощо.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.
Якщо після удару, побоїв, інших насильницьких дій на тілі потерпілого залишились ушкодження, їх оцінюють за ступенем тяжкості, виходячи із наведених вище ознак, і кваліфікують відповідно за статтями 121, 122, 125.
Кваліфікуючими ознаками цього злочину (ч. 2 ст. 126) є вчинення такого діяння: а) що має характер мордування; б) групою осіб; в) з метою залякування потерпілого чи його близьких.
Якщо в ході мордування потерпілому нанесені легкі, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження - вони утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються за ч. 2 ст. 126 та відповідно статтями 121, 122, 125, 128.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Мета залякування потерпілого чи його близьких є кваліфікуючою ознакою цього злочину.
Удари, побої, інші насильницькі дії можуть бути ознакою об'єктивної сторони інших злочинів. У такому разі вони кваліфікуються за відповідними статтями КК (хуліганство - ст. 296, погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу - ст. 345 тощо).