- •«Злочини проти життя та здоров’я особи»
- •План лекції:
- •Література
- •1. Поняття й види злочинів проти життя та здоров'я особи
- •2. Злочини проти життя
- •Ст. 117 Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини
- •Ст. 119 Вбивство через необережність
- •Ст. 120 Доведення до самогубства
- •3. Злочини проти здоров'я
- •Тілесні ушкодження
- •Ст. 121 Умисне тяжке тілесне ушкодження
- •Ст. 122 Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
- •Ст. 123 Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання
- •Ст. 124 Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
- •Ст. 125 Умисне легке тілесне ушкодження
- •Ст. 128 Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
- •Завдання фізичних або моральних страждань
- •Ст. 127 Катування
- •Ст. 129 Погроза вбивством
- •Зараження соціальними хворобами
- •Ст. 130 Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- •Ст. 133 Зараження венеричною хворобою
- •Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи
- •Злочини у медичній сфері діяльності, що ставлять у небезпеку життя і здоров'я особи
- •Ст. 131 Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- •Ст. 132 Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- •Ст. 138 Незаконна лікувальна діяльність
- •Ст. 139 Ненадання допомоги хворому медичним працівником
- •Ст. 140 Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником
- •Ст. 141 Порушення прав пацієнта
- •Ст. 142 Незаконне проведення дослідів над людиною
- •Ст. 143 Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини
- •Ст. 144 Насильницьке донорство
- •Ст. 145 Незаконне розголошення лікарської таємниці
- •Інші злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи Ст. 134 Незаконне проведення аборту
- •Ст. 135 Залишення в небезпеці
- •Ст. 136 Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані
- •Ст. 137 Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
- •Висновки
Ст. 120 Доведення до самогубства
Об'єктивна сторона злочину полягає у:
жорстокому поводженні з потерпілою особою (яка досягла повноліття), або у шантажуванні її, або у примусі до протиправних дій, або в систематичному приниженні її людської гідності (можлива наявність одночасно декількох цих чинників);
настанні суспільно небезпечних наслідків вказаних дій у вигляді самогубства особи або замаху на самогубство (але не готування до самогубства);
причинному зв'язку між зазначеним діянням і наслідком.
Жорстоке поводження - це безжалісні, грубі дії особи, які
спричиняють потерпілому фізичні чи психічні страждання (неодноразове нанесення побоїв, мордування, позбавлення їжі, води, одягу, житла тощо).
Шантаж полягає в погрозі розголошення відомостей (правдивих чи брехливих), які загрожують потерпілому суттєвими негативними наслідками.
Примус до протиправних дій передбачає фізичний чи психічний вплив на потерпілого з метою принудити його до суттєвого порушення норм права (вчинити злочин, перестати надавати допомогу непрацездатним батькам тощо).
Систематичне приниження людської гідності - це тривале принизливе ставлення до потерпілого (постійні прилюдні образи, глум над релігійними, національними та іншими почуттями людини тощо).
Суб'єкт злочину, передбаченого частинами 1 і 3 ст. 120,- загальний, а ч. 2 ст. 120 - спеціальний (ним є особа, від якої потерпілий перебуває у матеріальній або іншій залежності).
Суб'єктивна сторона характеризується умисною або необережною формою вини.
Кваліфікуючими ознаками доведення до самогубства (ч. 2 ст. 120) є вчинення його щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винного, або щодо двох або більше осіб.
Матеріальна залежність передбачає ситуацію, за якої забезпечення життя і здоров'я потерпілого повністю або значною мірою залежить від винного. Здебільшого така залежність виникає у сімей но-родинних стосунках (неповнолітні діти, непрацюючі члени родини тощо), але це можуть бути й інші особи (які проживають у житлі винного, його боржники тощо).
Інша залежність передбачає стосунки підлеглого й начальника (роботодавця), учня й викладача, спортсмена і тренера, артиста і продюсера, обвинуваченого і слідчого тощо. Але у всіх випадках ця залежність має бути реальною, такою, що за бажанням винного може бути використана на шкоду потерпілої особи.
Особливо кваліфікуючою ознакою діяння, передбаченого частиною першою або другою цієї статті, є вчинення його щодо неповнолітнього (ч. З ст. 120).
Перевищення службовою особою влади або службових повноважень, що було причиною доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, має кваліфікуватися за ч. З ст. 365.
3. Злочини проти здоров'я
Фізичне й психічне здоров'я є одним з найважливіших людських благ. Саме нормальне здоров'я забезпечує особі високий рівень соціальної активності, сприяє розвитку її талантів і здібностей. Завдання шкоди здоров'ю заподіює особі в багатьох випадках велику фізичну, моральну й матеріальну шкоду (останнє пов'язане з витратами на відновлення здоров'я, лікування й реабілітацію).
Завдання шкоди здоров'ю людини є негативним чинником і для суспільства в цілому, яке також потерпає від втрати або зниження соціальної активності кожного з його членів.
Закон захищає здоров'я будь-якої людини. Тобто здоров'я як об'єкт кримінально-правового захисту охоплює поняття будь-якої функціонуючої людської системи, незалежно від її фізичних чи психічних дефектів.
Злочинами проти здоров'я є протиправні умисні або необережні діяння, які безпосередньо спрямовані на завдання фізичної або психічної шкоди здоров'ю інших осіб.
Об'єктом таких злочинів є здоров'я іншої людини. Додатковими об'єктами можуть виступати честь і гідність особи.
Об'єктивна сторона злочинів проти здоров'я може виражатися як у дії, так і в бездіяльності. Бездіяльність можлива, коли особа, яка повинна була і могла своїми діями запобігти шкідливим наслідкам, не робить цього.
Абсолютна більшість складів злочинів проти здоров'я є матеріальними (формальним є лише погроза вбивством). Тому обов'язковою ознакою їх є причинний зв'язок між відповідними діяннями та наслідками.
Згода особи на завдання шкоди її здоров'ю не виключає кримінальної відповідальності особи, яка таку шкоду їй заподіяла. Слід зазначити, що у певних випадках кримінально караним визнається також заподіяння особою шкоди власному здоров'ю. Так, злочином є завдання особою шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335), або ухилення від військової служби військовослужбовця шляхом самокалічення (ст. 409).
Суб'єкт більшості злочинів проти здоров'я загальний. Суб'єктом злочинів, передбачених статтями 121 та 122, може бути фізична осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 14 років. Суб'єкт інших злочинів цього виду - з 16 років.
Суб'єктивна сторона розглядуваних злочинів характеризується умисною (статті 121 127, 129) або необережною (ст. 128) випою Злочини, передбачені статтями 130, 133, можуть бути вчинені як умисно, гак і через необережність.