- •«Злочини проти життя та здоров’я особи»
- •План лекції:
- •Література
- •1. Поняття й види злочинів проти життя та здоров'я особи
- •2. Злочини проти життя
- •Ст. 117 Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини
- •Ст. 119 Вбивство через необережність
- •Ст. 120 Доведення до самогубства
- •3. Злочини проти здоров'я
- •Тілесні ушкодження
- •Ст. 121 Умисне тяжке тілесне ушкодження
- •Ст. 122 Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
- •Ст. 123 Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання
- •Ст. 124 Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
- •Ст. 125 Умисне легке тілесне ушкодження
- •Ст. 128 Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
- •Завдання фізичних або моральних страждань
- •Ст. 127 Катування
- •Ст. 129 Погроза вбивством
- •Зараження соціальними хворобами
- •Ст. 130 Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- •Ст. 133 Зараження венеричною хворобою
- •Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи
- •Злочини у медичній сфері діяльності, що ставлять у небезпеку життя і здоров'я особи
- •Ст. 131 Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- •Ст. 132 Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- •Ст. 138 Незаконна лікувальна діяльність
- •Ст. 139 Ненадання допомоги хворому медичним працівником
- •Ст. 140 Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником
- •Ст. 141 Порушення прав пацієнта
- •Ст. 142 Незаконне проведення дослідів над людиною
- •Ст. 143 Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини
- •Ст. 144 Насильницьке донорство
- •Ст. 145 Незаконне розголошення лікарської таємниці
- •Інші злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи Ст. 134 Незаконне проведення аборту
- •Ст. 135 Залишення в небезпеці
- •Ст. 136 Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані
- •Ст. 137 Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
- •Висновки
Ст. 129 Погроза вбивством
Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, має за мету вплинути на психічне здоров'я людини - зробити її життя дискомфортним, занепокоєним, таким, що піддається реальній небезпеці.
Об'єктивна сторона злочину характеризується погрозою (усною, письмовою, переданою через інших осіб, демонструванням зброї тощо) вбити конкретну людину (або конкретних людей) за наявності підстав вважати, що така погроза може бути реально здійснена.
Реальність таких підстав оцінюється із врахуванням всієї сукупності об'єктивних і суб'єктивних чинників. Наприклад, може братися до уваги наявність судимостей у винного за насильницькі злочини, його схильність до вживання алкоголю, наявність фактів знущань над потерпілою особою, неодноразовість погроз із демонстрацією зброї або предметів, які можуть бути використані як знаряддя вбивства (сокира, вила тощо), причини негативних стосунків між винним і потерпілим.
Злочин вважається закінченим з моменту доведення зазначеної погрози до відома потерпілого.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Наявність чи відсутність у винної особи наміру реалізувати свою погрозу значення для кваліфікації злочину за статтею 129 не має.
Кваліфікуючою ознакою погрози (ч. 2 ст. 129) є вчинення її членом організованої групи (тобто особою, яка входить у групу, що має ознаки, передбачені ч. З ст. 28).
Якщо погроза вбивством є ознакою об'єктивної сторони більш тяжкого злочину, вона не потребує окремої кваліфікації за ст. 129. Це може мати місце, зокрема, при: зґвалтуванні (ст. 152), розбійному нападі (ст. 187), погрозі або насильстві щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345).
Зараження соціальними хворобами
Зараження соціальними хворобами (статті 130 і 133) є особливим видом завдання шкоди здоров'ю потерпілого.
Ст. 130 Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) викликає захворювання, яке зветься ВІЛ-інфекція. Кінцевою стадією цього захворювання є СНІД (синдром набутого імунодефіциту людини). Ця хвороба на сьогодні є невиліковною1.
При виявленні ВІЛ-інфекції людина письмово попереджається мед закладом про необхідність дотримання профілактичних заходів і про кримінальну відповідальність за свідоме поставлення в небезпеку зараження та зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини2.
Об'єктивна сторона цього злочину виражається у формі: 1) свідомого поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ч. 1 ст. 130); 2) зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу (ч. 2 ст. 130).
Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, може полягати, зокрема, у здійсненні статевих контактів без застосування запобіжних засобів, недотримання інших профілактичних рекомендацій (наприклад, використання не стерилізованих шприців).
Зараження іншої особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби передбачає фактичне потрапляння в її організм вірусів зазначених хвороб.
Злочин вважається закінченим з моменту: а) вчинення дій, які створили реальну небезпеку зараження іншої особи вірусом хоча б однієї із зазначених хвороб (ч. 1 ст. 130); б) фактичного попадання вірусу таких хвороб в організм потерпілого (частини 2 і 4 ст. 130).
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 років, і є носієм ВІЛ або іншої інфекційної невиліковної хвороби та знає про це.
Суб'єктивна сторона характеризується: при вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 130,- непрямим умислом або злочинною самовпевненістю; при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 130,- злочинною самовпевненістю; при вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 130,- прямим або непрямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками фактичного зараження зазначеними вище вірусами (ч. 2 ст. 130) є зараження: а) двох чи більше осіб; б) неповнолітнього (ч. З ст. 130). Особливо кваліфікуючою ознакою - умисне зараження іншої особи зазначеними вище хворобами (ч. 4 ст. 130).