Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекційні заняття до комплексів з істор. пед..docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
804.35 Кб
Скачать

Питання 3. В.О.Сухомлинський про розумове виховання учнів.

Центральною у педагогічній системі В.О.Сухомлинського є ідея всебічно розвиненої особистості. Незадовго до відходу у небуття вчений підготував доповідь для захисту докторської дисертації за сукупністю робіт під назвою "Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості". Саме тут вчений розкриває складники всебічного розвитку особистості учня у період його навчання. За традиційного підходу до компонентів всебічного розвитку вчений, разом з тим, по-новому окреслює власне розуміння змісту виховання та шляхів його реалізації.

У всебічному розвитку особистості першорядного значення він надавав розумовому вихованню. Ідеалом школи є те, щоб у життя не вступала жодна невихована у розумовому відношенні людина. Невігласи небезпечні для суспільства, незалежно від того, освічені вони чи ні. Невіглас не може бути щасливим сам і завдає нещастя іншим. Той, хто вийшов зі стін школи, може чогось і не знати, але він має бути розумною людиною.

Важливе завдання школи педагог вбачав у формуванні стійких переконань вихованців. Знання стають переконаннями за умови, коли у школі живуть ці переконання - у взаємовідносинах між вихованцями і педагогами, в їхніх вчинках, прагненнях, радощах і прикрощах. Моральний розвиток, писав педагог, є складне життя переконань - їхні народження, розвиток, зміцнення, вираження у вчинках.

Центральним у всебічному розвитку особистості, на думку вченого, є трудове виховання. Особливого значення, у зв'язку з цим, він надавав єдності трудової культури і загального розвитку - морального, розумового, естетичного, фізичного; розкриттю, виявленню і розвитку індивідуальності в праці, високій моральній сутності праці, її суспільно-корисній спрямованості. Педагог вважав за необхідне в період дитинства і отроцтва широко залучати учнів до різноманітних видів продуктивної праці. Природно, що трудове виховання, на думку вченого, здоров'я, фізичний розвиток. У багатьох своїх книгах вчений на основі експериментальних матеріалів показав зв'язок між успіхами у навчанні дитини і станом її здоров'я. У Павлиській школі, починаючи з директора, чітко практикувався здоровий спосіб життя. Вчений на практиці знайомив дітей з різноманітними формами загартовування тощо.

Загалом, розкриваючи особливості формування всебічно розвиненої особистості, вчений розкриває наступну педагогічну закономірність: між виховними впливами існують десятки, сотні, тисячі залежностей і зумовленостей, й ефективність виховання визначається тим, як ці залежності й зумовленості враховуються і реалізуються на практиці.

Серед шляхів і засобів формування всебічно розвиненої особистості у школі педагог вирізняв: навчання, рідну природу, працю, слово, традиції, експериментування, багате духовне життя вихованців.

Питання 4. В.О.Сухомлинський про моральне виховання.

Взаємозв'язок морального й естетичного чітко простежується у наступному положенні В.Сухомлинського: "Відчування краси природи, активне творення прекрасного я назвав би дорогоцінними вправами душі, потрібними для того, щоб людина прагнула бачити красу людини, її душі, прагнула утвердити прекрасне в самій собі, ненавиділа легкодухість, слабовілля".

В.О.Сухомлинський вважав, що моральне виховання є особливою виховною діяльністю, зі своїми закономірностями, що потребують довготривалого впливу, певних форм та методів. Дітей у цьому зв'язку необхідно вчити бачити, відчувати, жити для людей, співчувати, співпереживати.

Виходячи з того, що такі моральні поняття, як добро і зло, милосердя і жорстокість, правда і неправда, відвертість і лицемірство, краса і потворність, щедрість і егоїзм, лежать в основі загальнолюдської особистої моралі, а також є психологічною структурою гуманізму.

Оскільки в молодшому шкільному віці все, що сприймає, робить і думає учень, більшою мірою переймається емоційними почуттями, а в підлітка до почуттів додається усвідомлення мотивів поведінки, то неможливо уявити систему морального виховання без таких компонентів, як почуття радості і горя, задоволення і незадоволення, впевненості й невпевненості, ствердження й заперечення. Отже, лише тоді, коли школяр правильно і глибоко усвідомлює, відчуває ці категорії, він готовий до сприймання таких понять, як громадянин, батьківщина, народ тощо. Від простого до складного − така діалектика моральності В.Сухомлинського.

Природно, що таке виховання розпочинається з розвитку у дітей любові до матері, рідних. Засобами виховання у досвіді В.Сухомлинського були слово, вправляння, суспільне корисна праця, традиційні шкільні свята (матері, дівчат тощо). В останні роки діяльності цементуючою якістю, яка поєднує моральне та естетичне, у вченого виступає духовність. Саме остання опосередковує інші риси особистості і разом з тим діє як фактор, що надає їй цілісного характеру. Розвиток духовності доконечно передбачає естетичне збагачення школярів.

У статті “Гармонія трьох начал”, книгах “Павлиська середня школа”, “Сто порад вчителеві” педагог розкриває засоби естетичного становлення дітей та підлітків, серед яких вирізняє природу, красу слова, музику, живопис, казку. Традиційно у Павлиші проводились свята естетичного спрямування (свято пролісків, конвалій, троянд, польових квітів). Морально-естетичному збагаченню вихованців слугувала й спеціально складена вченим програма дитячого, підліткового та юнацького читання класичної художньої літератури. Відомо, що й сам педагог не лише знав художню класику, але й міг напам'ять відтворювати цілі сторінки як віршованих, так і прозових текстів. До останніх років життя він щоденно тренував пам'ять шляхом заучування різних творів.

Особливе місце в естетичному розвитку учнів, на думку вченого, займає музика. "Як гімнастика випрямлює тіло, так музика, − писав він, − випрямлює душу дитини". За його переконанням, музика є засобом самовиховання та розвитку духовності школярів. До засобів естетичного виховання вчений відносив красу пришкільного містечка.