1.5. Поняття фінансової автономії місцевих органів влади.

Фінансова автономія – це база самоврядування територіальних колективів, самостійності всіх рівнів місцевої влади.

Поняття фінансова автономія розкриваючи через грецьке слово autonomia походить від понять autos – сам і nomos – закон. Буквально це означає: сам пишу (приймаю) закони. Поняття автономія розкриває зміст терміна самоврядування і тісно з ним пов’язане. Самоврядування – це автономне функціонування будь-якої організації, у тому числі й територіальної.

Більшість вчених визначають фінансову автономію – як самоврядування у сфері фінансів [17, с. 89; 43, с. 62].

Відомо, що фінанси місцевих органів влади – це система формування, розподілу та використання місцевою владою фінансових ресурсів для забезпечення покладених на неї функцій та завдань.

Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган влади створює сам: обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами.

Фінансова автономія є основною формою реалізації принципів місцевого самоврядування.

Відокремлення від завдань центральної влади завдань, що покладаються на місцеву владу, зумовлює потребу в таких фінансових джерелах, на які може впливати місцева влада. Саме такий підхід передбачає Європейська хартія про місцеве самоврядування. Для країн, які підписали хартію, встановлено вимогу визнавати наявність органів місцевого самоврядування, уповноважених приймати рішення, що користуються широкою автономією щодо компетенції, порядку здійснення цих компетенції і засобів, необхідних для виконання своєї місії.

Фінансова автономія місцевих органів влади – це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій. Фінансова незалежність у сукупності з організаційною та адміністративною незалежністю є передумовою ефективного розв’язання місцевими органами влади покладених на них завдань.

Таким чином, головним критерієм, який засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади, є наявність у них прав прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо такого права не передбачено в законодавстві, то місцева влада фінансової автономії не має.

Право прийняття рішень є загальною передумовою фінансової автономії місцевих органів влади.

Спроби дати оцінку фінансового забезпечення адміністративно-територіальних одиниць робляться постійно. Одні розраховували рівень стабільності бюджету, інші – рівень фінансового забезпечення регіону, треті – брали за основу кількісні параметри бюджету тощо. Всі одностайні в думці, що для оцінки ефективності формування місцевих бюджетів необхідно підходити комплексно, враховуючи всі економічні та фінансові аспекти, що критеріальним показником оцінки формування місцевих бюджетів є рівець фінансової забезпеченості адміністративно-територіальної одиниці.

Фінансова забезпеченість адміністративно-територіальної одиниці характеризується наявними ресурсами та відображає спроможність місцевих органів влади виконати покладені на них завдання відповідно до законодавства, тобто фінансову забезпеченість можна трактувати як збалансованість між потребами адміністративно-територіальної одиниці та її можливостями.

Отже, оцінювати ефективність формування місцевих бюджетів слід як за динамікою показників фінансової забезпеченості адміністративно-територіальної одиниці, так і за динамікою показників ступеня використання наявних можливостей поповнення дохідної частини бюджетів за існуючих умов. Але на сьогоднішній день така єдина методика відсутня.

Є потреба визначення на базі системного аналізу і використання існуючих основоположних методологічних підходів до даної проблематики конкретних пропозицій щодо відповідних практичних механізмів.

Інтегральна система оцінки ефективності формування місцевих бюджетів повинна містити наступні показники:

• динаміки частки власних доходів у доходах бюджету. Даний показник ілюструє міру залежності місцевих органів влади від їхньої власної діяльності та власних рішень. Показник частки власних доходів у доходах місцевих бюджетів є найбільш універсальним показником рівня самостійності цих бюджетів;

• динаміки частки власних і закріплених доходів в загальній структурі доходів бюджету. Показник частки власних і закріплених доходів у доходах місцевих бюджетів є показником рівня самостійності місцевих бюджетів з урахуванням переданої їм державою на довгостроковій основі додаткової дохідної бази;

• динаміки показника співвідношення закріплених та власних доходів бюджету – показує ефективність діяльності органів місцевого самоврядування;

• динаміки показника забезпечення мінімальних видатків власними доходами. Цей показник показує, чи можуть бути профінансовані видатки за рахунок власних доходів. При цьому під мінімальними видатками слід розуміти видатки на фінансування соціальної сфери;

• динаміки показника бюджетного покриття – розраховується як співвідношення доходів та видатків адміністративно-територіальної одиниці;

• динаміки показника бюджетної заборгованості – розраховується як відношення суми заборгованості органів місцевої влади до загального обсягу видатків бюджету та показує частку боргових зобов’язань у видатковій частині бюджету;

• динаміки показника бюджетної результативності адміністративно-територіальної одиниці – розраховується як відношення загальної суми доходів бюджету до середньої чисельності населення регіону, та показує суму доходів, що припадає на 1-го жителя;

• динаміки показника бюджетної забезпеченості населення – розраховується як відношення загальної суми видатків та середньорічної чисельності населення, та характеризує суму видатків на 1-го жителя території;

• динаміки показника структури місцевих податків і зборів у доходах бюджету. Цей показник характеризує чистину доходів бюджетів, які формуються за рахунок податків і зборів, що встановлюються місцевими органами влади;

• динаміки показника залежності формування фінансових ресурсів від окремих дохідних джерел. Це універсальний показник реальної фінансової автономії органів влади. Місцеві органи влади не можуть потрапляти в залежність до певних суспільних груп, які формують дохідні джерела, що слід враховувати в процесі формування системи місцевих податків, розміщення місцевих позик;

- динаміки коефіцієнта податкоспроможності окремої адміністративно-територіальної одиниці. Він розраховується як співвідношення між податкоспроможністю окремої території та середньою податкоспроможністю в межах країни, за формулою:

Кп= Пт/Пс, де

Пт – податкоспроможність окремої території,

Пс – середня податкоспроможність у межах країни.

Податкоспроможність території – це показник, який характеризує абсолютний обсяг ВВП, що виробляється в її межах на душу населення і який може бути об’єктом комунального оподаткування.

Кп більше 1 – територія є фінансовим донором;

Кп менше 1 – територія отримує фінансову допомогу в процесі фінансового вимірювання;

• порівняльної динаміки індексів валової доданої вартості та індексів частки власних доходів у доходах бюджету.

Кожен із перелічених показників засвідчує різні аспекти ефективності формування дохідної частини місцевих бюджетів. Аналіз за запропонованими напрямами рекомендується проводити як за результатами складання, так і виконання бюджету. Можливі різні варіанти групування приведених показників в залежності від об’єкту дослідження та мети останнього.

Такий механізм оцінки рівня фінансової забезпеченості і оцінки ефективності процесу формування бюджету адміністративно-територіальної одиниці дозволить проводити поглиблений аналіз життєдіяльності регіону, визначити рівень і резерви його фінансової забезпеченості та своєчасно виявляти вади у системі територіального управління, свідоміше і комплексно управляти соціально-економічним розвитком.

Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 5 вересня 2001 р. N 1195 «Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами» відбувається розрахунок прогнозованого обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за місцевими бюджетами (RD(izak)), проводиться у межах прогнозованого обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на планований бюджетний період, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці.