1.4. Територіальна громада: поняття, функції, роль, правовий статус.

Територіальний колектив – це визнана в праві місцева спілка людей публічного характеру або місцева публічна спілка. Таким чином, територіальний колектив є формою організації місцевої влади.

У Конституції України, прийнятій у 1996 р., територіальний колектив названо територіальною громадою.

Територіальна громада - це сукупність громадян України, котрі спільно проживають у міському чи сільському поселенні, мають колективні інтереси і визначений законом правовий статус. На відміну від простої територіальної одиниці, поселення, яке має статус територіальної громади, наділяється певними правами. Передусім, це право на самоврядування.

Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування володіє, користується і розпоряджається належним їй на основі права комунальної власності рухомим і нерухомим майном, коштами та іншими об'єктами з метою забезпечення надання необхідних громадських послуг. Так, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування», територіальна громада є власником комунального майна, може здійснювати з об'єктами комунальної власності будь-які господарські операції, передавати їх у постійне або тимчасове користування фізичним та юридичним особам, здавати в оренду, вносити як частку до статутного фонду підприємств та акціонерних товариств, продавати, купувати, використовувати як заставу, приватизувати, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів комунальної власності, що приватизуються або передаються у користування та оренду [27].

Функції територіальної громади, що містяться у Конституції України ст. 143, передбачають наступні повноваження:

- управління майном, що є в комунальній власності;

- затвердження програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролю їх виконання;

- затвердження бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролю їх виконання;

- встановлення місцевих податків і зборів відповідно до закону;

- забезпечення проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

- утворення, реорганізовувати та ліквідовувати комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;

- вирішення інших питань місцевого значення, віднесених законом до їхньої компетенції [12].

Проте, всі ці повноваження на практиці згідно законодавства одержують місцеві органи самоврядування, територіальна громада їх обирає і передає їм свої повноваження щодо регулювання соціально-економічного розвитку територіально-адміністративної одиниці. І хоча, згідно законодавства, принцип публічності інформації мав би сприяти активні участі територіальної громади у громадських обговореннях важливих питань, які стосуються конкретних рішень органів місцевого самоврядування, на практиці відображає нам повністю процес неможливості виконувати задекларовані у законодавстві функції територіальній громаді. Тобто, будь-яке рішення органів місцевого самоврядування залежить лише від лобіювання інтересів депутатів місцевих органів самоврядування, або окремих осіб, які мають безпосередній на них вплив.

Згідно законодавства органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.