Значковий спосіб.

Це найбільш поширений спосіб картографічного зображення місця розташування об'єктів, які не виражаються в масштабі карти або займають площу меншу, ніж сам картографічний знак.

На тематичних картах значком може бути зображено і локалізоване явище. Характерним прикладом широкого застосування значків є топографічна карта (200-300 ед. на 1 лист карти). Спосіб знаків дозволяє показувати не лише місце розташування об'єктів, але і динамічність явищ, наприклад, зростання об'єктів за якийсь певний період часу у вигляді "наростаючих" значків.

На дрібномасштабних тематичних картах значки не лише вказують місце розташування об'єктів і їх види, але і дають додаткову інформацію про об'єкт: його величину, політико-адміністративне значення, його змінність в часі (просторі). Значки можуть бути різного виду: геометричними, буквеними, кольоровими. Важливо, щоб вони по можливості зберігали схожість об'єкту, без зусиль запам'ятовувалися і читалися.

Шкали значків можна будувати по-різному. Зображення шкали пропорційне (масштабно) величині об'єкту (абсолютна сумірність) наочно, але незручно, наприклад, для показу населення в містах. Зазвичай чаші застосовується умовна сумірність у вигляді поступово убуваючої прогресії, що показує м'яке зниження величини об'єкту. Шкала значків може бути безперервною і переривчастою (ступінчастою). Безперервна шкала змінюється безперервно відповідно до зміни величини об'єкту. Ступінчаста шкала визначає розмір значка (постійний в межах кожного інтервалу) по середньому значенню інтервалу. Розмір значків при переході до наступного ступеня зростає стрибком.

Ступінчасті шкали зазвичай застосовують на картах для показу об'єктів, коли їх треба згрупувати по класах.

Спосіб лінійних значків

Цей спосіб часто застосовується на тематичних картах. Значки нічим не відрізняються від тих, які зображаються на картах загальногеографічних. Тільки на тематичних картах їх буде значно більше за рахунок показу об'єктів, які на загальногеографічні карти не наносяться, : розломи, морські шляхи, атмосферні фронти, межі мерзлоти, плавучих льодів. Лінійними значками називаються знаки, які в масштабі карти по ширині не виражаються. Зазвичай в старших класах вчиться пропонується працювати по контурній карті і наносити окрему тематику способом лінійних значків межі держав, морські шляхи і т. д..

Спосіб ізоліній

Ізолініями називають лінії, що сполучають на карті точки з однаковими кількісними показниками, що характеризують явище (мал. 7.4). Їх застосовують для показу безперервних явищ, що мають суцільне поширення на земній поверхні і поступово змінюються в просторі. До таких явищ відносяться атмосферний тиск, температура повітря, абсолютна висота місцевості. У шкільній географії використовують наступні ізолінії: изогипсы, ізобати, ізобари, горизонталі, ізотерми, ізогієти, изо-фены і ізохрони на фенологічних картах. Учителеві географії необхідно знати сенс цих ізоліній і уміло застосовувати їх на уроці. Для полегшення читання карт, складених за допомогою ізоліній, проміжки між ними зазвичай зафарбовуються різними кольорами, змінюючи їх насиченість. Найпоширенішим прикладом можуть служити карти із зображенням рельєфу гіпсометричним способом.

На усіх кліматичних картах атласів забарвлення введене в східці між изогипсами. Зазвичай учні добре читають тематичні карти із зображенням явищ способом ізоліній.