4.7 Координатні сітки
Координатні сітки - важливий елемент математичної основи карт. Вони потрібні для орієнтування по карті, визначення напрямів (азимутів, румбів, кутів дирекцій), прокладення маршрутів, нанесення елементів змісту, нанесення нових об'єктів по їх координатах і зняття з карти координат об'єктів. Крім того, наявність сітки дозволяє судити про масштаб карти, про вид проекції і розподіл спотворень в ній. Сітка робить карту картою, говорять навіть, що "карта без сітки все одно що термометр без шкали". На картах використовують різні координатні сітки. Картографічна сітка - це зображення на карті ліній меридіанів і паралелей (географічної сітки), що відбивають значення довгот, рахунок яких ведеться від початкового Грінвічського меридіана, і широт, які відлічуються від екватора (мал. 4.16). Картографічна сітка має важливий географічний сенс, вона показує напрями "північ - південь" і "захід - схід", дозволяє судити про широтні пояси, про розташування об'єктів відносно країн світла. Від північного напряму меридіана за годинниковою стрілкою відлічуються географичесл<ие азимути, а різниця довгот двох пунктів виражає різницю їх часу. Лінії географічної сітки на картах наносять зазвичай через рівні інтервали: декілька десятків градусів, декілька градусів, хвилин і навіть секунд - усе залежить від масштабу і призначення карти.
Сітка прямокутних координат (прямокутна сітка) - стандартна система взаємно перпендикулярних ліній, проведених через рівні відстані, наприклад через певне число кілометрів (звідси назва - кілометрова сітка, або еетка кілометрових квадратів). Зазвичай ця сітка наноситься на топографічні карти і плани, її вертикальні лінії йдуть Паралельно осьовому меридіану геодезичної зони (вісь абсцис), ^ горизонтальні - паралельно екватору (вісь ординат); вони оциф- рованы через кілометр, а кілометрова рамка карти має більше дробові ділення (мал. 4.17). Така сітка зручна для геодезичних обчислень: визначення прямокутних координат, відстаней, кутів дирекцій і тому подібне
Сетка-указательница - будь-яка сітка на карті, призначена для вказівки місця розташування і пошуку об'єктів. Осередки такої сітки позначаються буквами і цифрами (допустимо, В- 3), і це зручно, наприклад, для відшукування населених пунктів по їх назвах, що містяться в алфавітному географічному покажчику. Зазвичай сетки-указательницы наносяться на карти атласів, а у кінці приводиться список назв усіх об'єктів, поміщених в атласі.
Можна зустріти і інші координатні сітки. На старовинних морських картах - портоланах зображалася сітка компасних ліній, на деяких французьких картах досі дається сітка градів (коло складає 400 градів, а кожен град містить 100 метричних хвилин). Деякі країни використовують власні системи прямокутних координат і відповідно - свої координатні сітки.
4.8. Разграфка, номенклатура " і рамки карти
Разграфка, або нарізка карти, - це система ділення много-листной карти на листи. Найчастіше застосовуються два види разграфки : трапецієвидна, при якій межами листів служать меридіани і паралелі, і прямокутна, коли карта ділиться на прямокутні або квадратні листи однакового розміру.
Серії державних топографічних і тематичних карт, включаючі тисячі листів, мають в кожній країні стандартну разграфку. Наприклад, в Росії в основу разфафки топографічних карт покладена карта в масштабі 1:1 ТОВ ТОВ, будь-який її лист є трапецією, яка обмежена меридіанами, проведеними через 6°, і паралелями, проведеними через 4°. Разграфку карт більших масштабів отримують, ділячи лист мільйонної карти на частини. У одному листі мільйонної карти міститься чотири листи карти в масштабі 1:500 ТОВ, 36 листів карти в масштабі 1:200 ТОВ (мал. 4.18) і так далі
Особливий спосіб разграфки застосований для міжнародної карти в масштабі 1:2 500 ТОВ (мал. 4.19). Поверхня Земної кулі розділена на шість зон (три - на північ і три - на південь від екватора). Чотири зони дано в равнопромежуточной конічних, а дві приполярні - в равнопромежуточной азимутній проекціях. Всього карта включає 224 листи плюс 38 окремих компактних районів, що перекриваються для цілісного зображення, і країн.
При прямокутній разграфке карта нарезается на листи однакового формату, це зручно для друкування карт, поєднання їх по загальних рамках, склеювання або брошурування.
В деяких випадках для зручності користування картами разграфка дається з більш менш значними перекриттями листів. Наприклад, морські навігаційні карти перекриваються на величину до 10 см (мал. 4.20) - це зроблено для зручності прокладення курсу судна на суміжних листах.
З разграфкой безпосередньо пов'язана номенклатура, тобто система позначення листів в багатолистих серіях карт. Для топографічних і оглядово-топографічних карт встановлена єдина державна система номенклатури, яка починається з мільйонної карти і далі послідовно нарощується. Номенклатура тематичних карт може співпадати з топографічними або бути довільною, наприклад, листи гіпсометричної карти Росії з суміжними країнами в масштабі 1:2 500 ТОВ позначаються порядковими номерами.
Схема разграфки зазвичай дається на спеціальному збірному листі. На нім показують контури території, много-листной картою, що покривається, розподіл на окремі листи і номенклатру цих листів.
Відповідно до разграфкой міняється і форма рамок карт : вони можуть бути трапецієвидними або прямокутними. Крім того, рамки карти можуть бути представлені у вигляді кіл (наприклад, для карт півкуль) і еліпсів (карти світу в псевдоциліндричних проекціях). Прийнято розрізняти внутрішню рамку, що безпосередньо обмежує картографічне зображення, градусну і хвилинну, на які відповідно наносять градусні і (чи) хвилинні поділки по широті і довготі, а також зовнішню рамку - вона охоплює усю карту, облямовує усі інші рамки і має декоративне значення.