4. Моделі іпотечного ринку

"Класичні" моделі іпотечного ринку мають єдину економічну основу — в кожній із них присутня нерухомість, застава якої є важливим інструментом активізації позичальника і забезпечення інтересів кредитора. Відмінності "класичних" моделей іпотечного ринку зумовлені специфікою механізму формування іпотечного капіталу. Останній зумовлюється:

1. інституційним середовищем, яке утворює інституційна структура офіційних правил і неофіційних обмежень, а також методів, інструментів, організаційних нововведень забезпечення виконання контрактів і угод, що у своїй сукупності знижують трансакційні витрати руху іпотечного капіталу;

2. сукупністю інститутів, які виникли і розвинулися під впливом стимулів, які створені інституційною структурою, з метою досягнення певних цілей. Поняття "інститут" тут вжито у значенні матеріалізованої установи чи організації, що у своєму глибинному базисі має традиції, правила, норми, закони; інститут виступає зовнішнім втілення інституцій.

Виділені "класичні" моделі іпотечного ринку у значній мірі є теоретичними абстракціями, які дозволяють аналізувати сутнісні риси різних способів інституційної організації іпотечного ринку. На практиці в рамках національних іпотечних ринків одночасно діють альтернативні механізми руху іпотечного капіталу в його функціональних формах. У цьому розумінні всі наявні іпотечні ринки є іпотечними ринками зі змішаною інституційною організацією, де функціонують системи інституцій, інститутів і детермінованих ними механіз­мів, належні різним моделям. Так, наприклад, у Бельгії, Данії, Швеції функціонують інститути депозитної та однорівневої інвестиційної моделей; у Німеччині - цільової та однорівневої інвестиційної; в Ірландії — цільової і депозитної; в Австрії та Іспанії — цільової, депозитної, однорівневої інвестиційної тощо.

Комбінація і пошук оптимального співвідношення різних механізмів руху іпотечного капіталу здійснюється в кожному суспільстві протягом усієї історії іпотечних фінансових від­носин, їх конкурентної боротьби. Водночас, не зважаючи на комбінацію різних моделей іпотечного ринку, сутність і основний зміст інституційної організації системи іпотечних фінансових відносин визначається тією інституційною структурою, яка переважає, тобто має домінуючий характер. Показником, який дозволяє виділити домінуючу модель іпотечного ринку, є обсяг іпотечних кредитів, що надані в рамках кожного типу інституційної організації іпотечних фінансових відносин.

Рис. 3.1. Класифікація моделей іпотечного ринку

Чинне законодавство України передбачає існування трьох іпотечних моделей:

1. 
модель, за якою випускаються іпотечні сертифікати участі (іпотечний пул);

2. 
модель, за якою випускаються іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю (консолідований іпотечний борг);

3. 
модель, за якою випускаються іпотечні облігації.

Будь-яка з перелічених вище схем, згідно з Концепцією створення національної системи іпотечного кредитування, схваленою Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.08.04 № 559-р, може бути або однорівневою, або дворівневою.